ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 640/14941/21

адміністративне провадження № К/9901/33207/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року (головуючий суддя - Шевченко Н.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді: Мельничук В.П., Лічевецький І.О.)

у справі №640/14941/21

за позовом ОСОБА_1

до Національного антикорупційного бюро України

про визнання протиправними та скасування рішень.

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 785-н від 29 березня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 46-ДСК від 29 березня 2021 року «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 48-ДСК від 31 березня 2021 року «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України № 1027-н від 29 квітня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » з внесеними до нього змінами згідно наказу № 1028-н від 29 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу Директора Національного антикорупційного бюро України № 1027-н від 29 квітня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України у зв`язку зі скороченням посади державно служби внаслідок зміни структури і штатного розпису, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, у відкритті провадження у справі в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Директора Національного антикорупційного бюро України № 785-н від 29 березня 2021 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » відмовлено.

Роз`яснено позивачу, що розгляд даної вимоги не віднесено до юрисдикції жодного з судів загальної юрисдикції та підлягає вирішенню в порядку виконання судових рішень.

3. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення.

4. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/11970/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.

6. На виконання постанови суду 29 березня 2021 року Директором Національного бюро видано наказ № 785-н про поновлення ОСОБА_1 на посаді Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зі змісту вимоги про скасування наказу № 785-н від 29 березня 2021 року вбачається, що позивач фактично просить визнати протиправним спосіб виконання відповідачем постанови суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/11970/20.

8. З огляду на зміст вимоги про скасування наказу № 785-н позивач фактично не погоджується зі способом виконання судового рішення у справі № 640/11970/20, а тому такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в загальному порядку.

9. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

10. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що позовна вимога про скасування наказу № 785-н від 29 березня 2021 року має похідний характер від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 29 березня 2021 року № 46-ДСК.

12. Скаржник зауважує що єдиною метою всіх пов`язаних між собою оскаржуваних актів індивідуальної дії Директора Національного бюро щодо створення згідно оновленого штатного розпису та розкладу посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, призначення та майже одночасне звільнення з неї було насамперед створення штучних умов та підстав для унеможливлення проходження державної служби в Національному бюро, що є за своїм характером і правовою природою протиправним і неприпустимим.

13. Замість відновлення законних прав оскаржувані накази призвели до нових порушень прав позивача, зокрема, визначених статтями 3 8 21 22 43 46 64 68 129-1 Конституції України, статтею 235 Кодексу законів про працю України, пунктом 8 частини першої статті 3, статтею 39, частиною другою статті 272 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 1, пунктом 1-4 частини першої статті 3, 17, 19-1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», статтями 5, 8, 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», з ігноруванням вимог та положень рішень Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та постанов Верховного Суду.

14. Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним і скасування наказу Директора Національного бюро від 29 березня 2021 року № 785-н «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправним і скасування його наказу № 46-ДСК від 29 березня 2021 року, яким було створено зазначену посаду, а також є невід`ємною від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів Директора Національного бюро від 31 березня 2021 року № 48-ДСК «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України», яким вказану посаду було скорочено, а також № 1027-н від 29 квітня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » з внесеними до нього змінами згідно наказу від 29 квітня 2021 року № 1028-н.

15. Звертає увагу що позиція щодо невіднесення позовної вимоги до юрисдикції жодного з судів прямо суперечить положенням статті 124 Конституції України щодо доступу до правосуддя та поширення юрисдикції судів на усі юридичні спори.

16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні.

17. Зазначав що частина позовних вимог виникла і безпосередньо пов`язана із виконанням судового рішення у справі № 640/11970/20.

18. Звертає також увагу що нормами КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. При цьому не передбачено, що рішення та дії, які вчинені суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання судового рішення особа-позивач може оскаржити шляхом подання нового позову в іншій новій справі.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

20. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

21. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

23. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

24. Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

25. Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

26. Однією з позовних вимог, заявлених у адміністративній справі № 640/14941/21, було визнання протиправним та скасування наказу Директора Національного антикорупційного бюро України від 29 березня 2021 року № 785-н «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ». Підставою для видання такого наказу вказано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/11970/20. Таким чином, оскаржуваний у судовому порядку наказ № 785-н стосується виконання рішення по справі №640/11970/20.

27. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

28. Отже, для виконання судового рішення не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

29. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, який у свою чергу не усуває юридичного конфлікту.

30. Як висновок апеляційний суд правомірно зазначив, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Тому цей спір не підлягає розгляду в порядку загального провадження.

31. Незгода позивача із способом та порядком виконання рішення суду від 17 березня 2021 року не може бути предметом розгляду нової справи, оскільки стосуватиметься виконання вже розглянутої справи №640/11970/20.

32. Вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадженні у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання судового рішення у справі №640/11970/20, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.

35. Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 420/5234/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 420/6968/20, від 27 січня 2022 року у справі № 640/14575/21, від 19 травня 2022 року у справі № 540/3410/20 зазначено, зокрема, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

36. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Директора Національного бюро від 29 березня 2021 року № 785-н «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » стосується виконання рішення суду у справі № 640/11970/20, а тому у відкриті провадження у цій частині позовних вимог слід відмовити.

37. Щодо посилання позивача на порушення права на доступ до правосуддя слід зазначити що судами було роз`яснено позивачу що заявлене ним питання підлягає вирішенню в порядку судового контролю (стаття 382 КАС України) або визнання протиправним рішення на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

38. Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

39. Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського Суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

40. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

41. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

42. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року у справі №640/14941/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду