ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа №640/15456/21
адміністративне провадження № К/9901/43920/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/15456/21
за заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Файдюк В.В. та Черпіцька Л.Т.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
03 червня 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - заявник, АТ «Укрзалізниця») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, у якій просило:
- зупинити дію постанов відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС) від 06 травня 2021 року про арешт коштів АТ «Укрзалізниця» та про стягнення виконавчого збору, що винесені в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, що входить до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП № НОМЕР_2;
- заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів АТ «Укрзалізниця», та виконання постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 06 травня 2021 року про арешт коштів боржника, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, що входить до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП № НОМЕР_2.
На обґрунтування поданої заяви, заявник вказував на те, що має намір звернутися до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування постанов відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 06 травня 2021 року про арешт коштів АТ «Укрзалізниця» та про стягнення виконавчого збору, що винесені в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 (зведене виконавче провадження ЗВП № НОМЕР_2). АТ «Укрзалізниця» вважає, що вказані постанови мають ознаки очевидної протиправності, оскільки встановлена 09 березня 2021 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/10733/21-к заборона здійснювати стягнення грошових коштів з АТ «Укрзалізниця» на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. (VR Global Partners, L.P.) розповсюджується на всі виконавчі дії, в тому числі і на стягнення виконавчого збору та накладення арешту чи списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.
Ураховуючи наведене заявник вказував на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року задоволено заяву АТ «Укрзалізниця» про забезпечення позову до подання позовної заяви. До набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду адміністративної справи по суті:
- зупинено дію постанов відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 06 травня 2021 року про арешт коштів АТ «Укрзалізниця» та про стягнення виконавчого збору, що винесені в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, що входить до складу зведеного виконавчого провадження №65365075;
- заборонено будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів АТ «Укрзалізниця», та виконання постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 06 травня 2021 року про арешт коштів боржника, винесеної в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, що входить до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у результаті вжитих відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС заходів з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 910/21454/17 може бути звернено стягнення на кошти та майно АТ «Укрзалізниця». Водночас, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року у справі № 757/10733/21-к задоволено клопотання старшого групи прокурорів Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000001331 та заборонено здійснювати перерахування та/або списання та/або стягнення грошових коштів або будь-які інші фінансові операції за кредитними договорами, укладеними між ДТГО «Південно-Західна залізниця», ДП «Південна залізниця», правонаступником яких є АТ «Українська залізниця», та ПАТ «Промінвестбанк» на користь компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., будь-яких інших осіб, органами ДВС, будь-якими іншими особами будь-яких сум за будь-якими судовими рішеннями та/або рішеннями будь-яких органів та/або кредитними договорами, на грошові кошти АТ «Укрзалізниця», які знаходяться на розрахункових та поточних рахунках, відкритих у банківських установах.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлена Печерським районним судом міста Києва заборона здійснювати стягнення грошових коштів з АТ «Українська залізниця» на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., розповсюджується на всі виконавчі дії, в тому числі й на стягнення виконавчого збору та накладення арешту чи списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, тому постанови, які є предметом майбутнього позову мають очевидні ознаки протиправності.
Також суд першої інстанції зазначив, що дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, які полягають у винесенні таких постанов, можуть призвести до покладення на АТ «Укрзалізниця» додаткового фінансового тягара у вигляді стягнення грошової суми у великому розмірі, що свідчить про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може бути істотно ускладненим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року про забезпечення позову. У задоволенні заяви АТ «Укрзалізниця» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції уважав за необхідне першочергово перевірити правильність визначення суду, якому належить розглядати позовну заяву, з якою АТ «Укрзалізниця» мала намір звернутися у майбутньому. Так, АТ «Укрзалізниця» в заяві про забезпечення позову зазначало про намір оскаржити в судовому порядку постанов від 06 травня 2021 року про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого збору.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена АТ «Укрзалізниця» в порядку адміністративного судочинства, а постанова про накладення арешту на грошові кошти - за правилами господарського судочинства до суду, який видав виконавчий документ.
Суд зазначав про те, що наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову, які заявник пов`язує з наміром оскаржити постанову від 06 травня 2021 року про накладення арешту на грошові кошти може бути перевірена Господарським судом міста Києва, до юрисдикції якого належить спір щодо оскарження такої постанови. У свою чергу намір оскаржити постанову про накладення арешту, винесену під час виконання судових рішень в господарських справах, не може слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову за правилами адміністративного судочинства.
У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову АТ «Укрзалізниця» в частині, що стосується постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 06 травня 2021 року про арешт коштів боржника, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, що входить до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП № НОМЕР_2.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 06 травня 2021 року про стягнення виконавчого збору, що винесена в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, що входить до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП № НОМЕР_2, суд апеляційної інстанції виходив з передчасності висновку суду першої інстанції про те, що прийняття вказаної постанови призводить до покладення на АТ «Укрзалізниця» додаткового фінансового тягара у вигляді стягнення грошової суми у великому розмірі. Також суд апеляційної інстанції вказував на те, що у разі задоволення позовної вимоги про визнання протиправною і скасування такої постанови, рішення суду не потребуватиме примусового виконання. Відповідна постанова втратить чинність одночасно з набранням законної сили судовим рішенням. Відповідно, застосовані судом заходи забезпечення позову, не сприятимуть виконанню рішення суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що визначені АТ «Укрзалізниця» та вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову - зупинення дії постанов Відділу від 06 травня 2021 року про накладення арешту та про стягнення виконавчого збору, а також заборона будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів АТ «Укрзалізниця» та виконання постанови від 06 травня 2021 року про арешт коштів боржника, не є співмірними із позовними вимогами, які заявник має намір заявити у майбутньому та розгляд і вирішення яких належить до юрисдикції адміністративного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, АТ «Укрзалізниця» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
У касаційній скарзі касатор зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував статті 339 340 Господарського процесуального кодексу України, статтю 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статтю 74 Закону України «Про виконавче провадження» та як наслідок дійшов неправомірного висновку про те, що намір оскаржити постанову про накладення арешту, винесену під час виконання судових рішень в господарських справах, не може слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову за правилами адміністративного судочинства, а за результатами заяви АТ «Укрзалізниця» можуть бути вжиті заходи забезпечення позову необхідність яких зумовлена зверненням у майбутньому до суду з вимогами про визнання протиправною та скасування лише постанови про стягнення виконавчого збору.
Також, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 150 151 КАС України та статті 27, 39, 45 Закону України «Про виконавче провадження», статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок чого суд дійшов неправомірного висновку, про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Касатор посилається на те, що основним обґрунтуванням звернення АТ «Укрзалізниця» із заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2021 у справі № 757/10733/21-к та встановленої нею заборони на вчинення відповідних виконавчих дій. Суд першої інстанції задовольняючи вказану заяву, дійшов правомірного висновку, що встановлена Печерським районним судом міста Києва заборона здійснювати стягнення грошових коштів з АТ «Українська залізниця» на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., розповсюджується на всі виконавчі дії, в тому числі, і на стягнення виконавчого збору та накладення арешту чи списання грошових коштів в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, в подальшому об`єднаного у зведене виконавче провадження.
На думку касатора, передчасне виконання постанов про стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника від 06.05.2021, що винесені в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у разі задоволення адміністративного позову, унеможливить захист або поновлення прав АТ «Укрзалізниця» в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі позбавить можливості АТ «Укрзалізниця» на поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства.
Також встановлення таких заходів забезпечення адміністративного позову до вирішення судом спору у даній справі відповідають предмету позову, є співмірним з ним та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Крім того касатор вказує на те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено питання щодо наявності у ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. права на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2021 як особи, що не була залучена до участі у справі.
ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. У відзиві ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги АТ «Укрзалізниця», які стосуються постанови про арешт коштів, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Також ВІЕР Глобал Партнерс , Л.П. звертає увагу суду на те, що скаржник своїми діями неодноразово підтвердив розуміння того, що вимоги, які стосуються арешту, накладеного постановою, підлягають розгляду саме в порядку господарського судочинства, оскільки з метою скасування арешту, накладеного постановою про арешт, АТ «Українська залізниця» зверталось до Господарського суду міста Києва з численними скаргами на дії/бездіяльність органу ДВС, які мають однакове мотивування, а саме хибне тлумачення боржником заборони, накладеної ухвалою від 09.03.2021. Таким чином, подання АТ «Укрзалізниця» до адміністративного суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про арешт та заборони фінансовим установам блокувати (арештовувати) кошти боржника є зловживанням правом на суд.
Також у відзиві на касаційну скаргу ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. зазначає про те, що при прийнятті ухвали від 04.06.2021, суд першої інстанції порушив приписи пункту 2 частини 2 статті 150 КАС України, оскільки відсутні очевидні ознаки протиправності постанови про арешт та постанови про стягнення виконавчого збору, а ухвала Печерського районного суду міста Києва від 09.03.2021 у справі № 757/10733/21-к не містить заборони органу ДВС в порядку статті 48 та статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладати арешт на грошові кошти скаржника.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., ухвалою від 20 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 150, статті 151 КАС України).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який прийнято на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року № 393/0/78-24 здійснена заміна суддів Данилевич Н.А. та Шевцової Н.В. на суддів Білак М.В. та Губську О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 03 квітня 2024 року.
Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 16 липня 2020 року у справі № 910/21454/17 було стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. (VR Global Partners, L.P.) грошові кошти: заборгованість по кредиту - 1250000 доларів США, пені за прострочення сплат и процентів - 87434568 грн 33 коп, 3% річних по тілу кредиту з 01 серпня по 22 листопада 2017 року - 3045263 грн 43 коп, 3% річних за прострочення сплати відсотків - 127 грн 17 коп та судовий збір за розгляд позовної заяви - 221352 грн 00 коп.
На підставі вказаного судового рішення Господарський суд міста Києва видав наказ № 910/21454/17 від 21 грудня 2020 року, який стягувачем пред`явлено до примусового виконання.
Постановою від 06 травня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Також у межах вказаного виконавчого провадження 06 травня 2021 року були винесені, зокрема:
- постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 12500000 доларів США та 9070132 грн 89 коп.;
- постанова про накладення арешту на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 13750000 доларів США та 99771657 грн 12 коп.
У подальшому постановами відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 07 травня 2021 року були відкриті виконавчі провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2021 року № 910/7252/17 та ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29 квітня 2021 року № 910/20947/17.
Зазначені виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 07 травня 2021 року були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.
АТ «Укрзалізниця» звернулося до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з прийняттям відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС постанов від 06 травня 2021 року про стягнення виконавчого збору та про накладення арешту на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 13750000 доларів США та 99771657 грн 12 коп, що винесені в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, що входить до складу зведеного виконавчого провадження ЗВП № НОМЕР_2.
Заявник зазначав про те, що має намір звернутися до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування вказаних постанов.
Оскільки, у даному випадку заява АТ «Укрзалізниця» про забезпечення позову була подана до звернення до суду з адміністративним позовом, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність перевірки правильності визначення суду, якому належить розглядати позовну заяву, з якою АТ «Укрзалізниця» має намір звернутися у майбутньому.
За правилами частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
За правилами частини 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем рішень, дій або бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Виконавче провадження № НОМЕР_1, у якому було прийнято спірну постанову про арешт коштів боржника, відкрито на підставі наказу № 910/21454/17 від 21 грудня 2020 року, виданого Господарським судом міста Києва у справі № 910/21454/17.
Вказане виконавче провадження було об`єднано з виконавчими провадженнями ВП № НОМЕР_3 та ВП № НОМЕР_4 (які також були відкриті на підставі наказів Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2021 року № 910/7252/17 та від 29 квітня 2021 року № 910/20947/17) у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.
Вирішуючи питання про вплив зазначеної обставини на визначення юрисдикції спору, судом апеляційної інстанції правильно було враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18. У вказаному судовому рішенні зазначено, що законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Разом з тим, у рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 об`єднано виконання виключно наказів, виданих Господарським судом міста Києва на підставі судових рішень у справах № 910/21454/17, № 910/7252/17 та № 910/20947/17, що ухвалені за правилами господарського судочинства, а тому факт об`єднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 не впливає на застосування загального правила, передбаченого частиною 1 статті 74 КАС України, частиною 1 статті 339, статті 340 Господарського процесуального кодексу України, щодо можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби саме до суду, який видав виконавчий документ.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що дії та рішення відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 можуть бути оскаржені АТ «Укрзалізниця» саме в порядку господарського судочинства, шляхом подачі скарги до Господарського суду міста Києва, який видав виконавчий документ.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову, які заявник пов`язує з наміром оскаржити постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 06 травня 2021 року про накладення арешту на грошові кошти може бути перевірена Господарським судом міста Києва, до юрисдикції якого належить спір щодо оскарження такої постанови. У свою чергу намір оскаржити постанову про накладення арешту, винесену під час виконання судових рішень в господарських справах, не може слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову за правилами адміністративного судочинства.
Водночас постанова від 06 травня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 1250000 доларів США та 9070132 грн 89 коп може бути оскаржена АТ «Укрзалізниця» в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до приписів частини 2 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Тому, колегія суддів Верховного Суду уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що за результатами розгляду заяви АТ «Укрзалізниця» можуть бути, за наявності підстав, вжиті заходи забезпечення позову, необхідність яких зумовлена зверненням у майбутньому до суду з вимогами про визнання протиправною і скасування вказаної постанови.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
Зі змісту заяви вбачається, що АТ «Укрзалізниця» посилалося на наявність кожної з підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Основним доводом заявника було те, що вказана постанова має ознаки очевидної протиправності, оскільки прийнята всупереч ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року у справі № 757/10733/21-к про накладення арешту.
Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року у справі № 757/10733/21-к було задоволено клопотання старшого групи прокурорів Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000001331 та накладено арешт шляхом заборони здійснювати перерахування та/або списання та/або стягнення грошових коштів або будь-які інші фінансові операції за кредитними договорами, укладеними між ДТГО «Південно-Західна залізниця», ДП «Південна залізниця», правонаступником яких є АТ «Українська залізниця», та ПАТ «Промінвестбанк» на користь компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., будь-яких інших осіб, органами ДВС, будь-якими іншими особами будь-яких сум за будь-якими судовими рішеннями та/або рішеннями будь-яких органів та/або кредитними договорами, на грошові кошти АТ «Укрзалізниця», які знаходяться на розрахункових та поточних рахунках, відкритих у банківських установах.
Таким чином, як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, зазначеною ухвалою було заборонено органам ДВС здійснювати перерахування та/або списання та/або стягнення грошових коштів або будь-які інші фінансові операції з грошовими коштами АТ «Укрзалізниця», що пов`язані з укладенням відповідних кредитних договорів. Натомість винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 06 травня 2021 року в силу приписів частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII, одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, не належить до переліку дій, які було заборонено вчиняти органам ДВС ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року у справі № 757/10733/21-к.
Також колегія суддів Верховного Суду уважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що у разі задоволення позовної вимоги про визнання протиправною і скасування такої постанови, рішення суду не потребуватиме примусового виконання. Відповідна постанова втратить чинність одночасно з набранням законної сили судовим рішенням.
Відповідно, застосовані судом заходи забезпечення позову, не сприятимуть виконанню рішення суду.
Крім того у разі визнання протиправною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06 травня 2021 року, стягнутий виконавчий збір підлягатиме поверненню згідно з частиною 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи наведене, підстави, передбачені пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України для забезпечення позову, відсутні.
Твердження касатора про те, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено питання наявності у ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. права на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року як особи, що не була залучена до участі у справі, колегія суддів Верховного Суду уважає безпідставними, оскільки оцінка таким доводам АТ «Укрзалізниця» була надана Шостим апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 30 вересня 2021 року, якою було відмовлено у задоволенні заяви АТ «Укрзалізниця» про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року.
Ураховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, ураховуючи приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року в справі № 640/15456/21 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О.А.Губська