ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

справа №640/15612/22

адміністративне провадження № К/990/7745/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 (постановлену суддею Літвіновою А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 (ухвалену у складі: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів: Аліменка В.О., Черпіцької Л.Т.) у справі №640/15612/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в частині,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 16.09.2022 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-245472-17 в частині нарахованої їй до сплати за період з січня по липень 2018 року недоїмки в сумі 5 733,42 грн., й водночас порушила питання про поновлення пропущеного шестимісячного строку звернення до суду із такою позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2022 вказаний позов залишено без руху на підставі частини першої статті 123 зазначеного Кодексу та було запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

Надалі ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023, позовну заяву повернуто позивачеві на підставі частини третьої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 й постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування доводів касаційної скарги зазначила, що суди попередніх інстанцій проігнорували те, що більша частина гарантованого процесуальним законодавством строку оскарження рішення контролюючого органу припала саме на період запровадження воєнного стану.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У силу приписів пунктів 3 та 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви серед іншого з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, положеннями частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частинами першою - шостою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Як свідчать наявні у справі матеріали та зазначено у касаційній скарзі, про порушення своїх прав та інтересів у зв`язку із прийняттям ГУ ДПС у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-245472-17 ОСОБА_1 дізналася 02.12.2021, а тому суди першої та апеляційної інстанції правильно констатували, що в силу норм частини другої статті 122 КАС України таке рішення контролюючого органу мало бути оскаржено нею у шестимісячний строк, - тобто до 02.06.2022 включно.

За змістом частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно ж до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною першою статті 121 КАС України врегульовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У контексті наведеного Суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду. Так само право звернення до суду гарантується суб`єкту владних повноважень, який звертається до суду в інтересах держави та суспільства в цілому або окремої групи осіб.

Водночас, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

В той же час пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 16.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із зазначеним вище позовом до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, оскаржуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-245472-17 до суду, позивач порушувала питання про поновлення строку звернення до суду з мотивів запровадження на території України воєнного стану.

Окружний адміністративний суд міста Києва, констатувавши факт подання позову поза межами строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та визнавши неповажними наведені позивачем підстави для поновлення такого строку, постановив ухвалу від 30.09.2022 про залишення позовної заяви без руху на підставі частини першої статті 123 зазначеного Кодексу, запропонувавши ОСОБА_1 при цьому протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

17.10.2022 до суду першої інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Носенко Т.С. надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення, мотивована тим, що про обставини прийняття та зміст оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу стало відомо 02.12.2021, після надходження у відповідь на адвокатський запит від 16.11.2021 листа ГУ ДПС у м. Києві (вих. №107731/6/26-15-24-05-10 від 25.11.2021) разом із копію відповідної вимоги. При цьому, оскільки ОСОБА_1 починаючи з 2017 року перебувала за кордоном, то вона до вказаної дати не була обізнана щодо існування цієї вимоги. У зв`язку із цим представник позивач зазначила, що граничним строком звернення до адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-245472-17 є 02.06.2022. Разом з тим, починаючи з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на території України запроваджено воєнний стан. А тому у перші місяці війни адвокат Носенко Т.С. мала змогу забезпечити лише збереження наявної інформації та документації, що була необхідна для підготовки й подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 , проте повноцінну роботу адвокат розпочала з червня 2022 року. Надалі, з урахуванням додаткового витраченого на складання позовної заяви часу (приблизно 3,5 місяці), така була подана до суду вже у вересні 2022 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 позовну заяву повернуто позивачеві на підставі частини третьої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що посилання на подію введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку для звернення до суду без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме вказана подія вплинула на роботу представника позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.

У даному випадку представник позивача не надала доказів на підтвердження існування обставин, які виплинули на несвоєчасність звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду, а також не навела інших доводів щодо поважності пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з такою позовною заявою.

Не погодившись із зазначеною ухвалою від 18.10.2022, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Носенка Т.С. оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022.

Зазначена постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , подавши позовну заяву 16.09.2022, пропустила шестимісячний строк на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-245472-17, що відраховується з дня (02.12.2021), коли вона отримала копію вказаної вимоги, та сплив 02.06.2022. На переконання суду апеляційної інстанції заявник не зазначила жодних обставин, які є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення останньої та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду в розумний строк (принаймні у червні 2022 року, а не через три місяці після закінчення строку звернення), та не надала доказів вжиття нею активних дій у період з 02.12.2021 по 23.02.2022 та у червні 2022 року для подання позовної заяви до суду в найкоротший строк. При цьому апеляційний суд відзначив, що: оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачем та його уповноваженим представником отримано ще на початку грудня 2021 року (тобто, ще до початку воєнних дій та введення в Україні воєнного стану), як й листи-відповіді від ГУ ДПС у м. Києві, Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві (що долучені до матеріалів позову), а тому ОСОБА_1 та її представник мали фактично два з половиною місяці для звернення до суду із відповідним позовом; стосовно ж посилання адвоката на те, що у зв`язку із воєнним станом остання лише в червні 2022 року мала змогу здійснювати свою діяльність, то активні бойові дії у Київській області припинилися на початку квітня 2022 року, в той же час обсяг тексту позовної заяви не є значним, а більшість із доданих до неї матеріалів були наявні у позивача (її представника) ще станом на початок січня 2022 року. Таким чином, подання позовної заяви більше ніж через три місяці після закінчення строку звернення (02.06.2022) не є зверненням до суду у розумний строк, як то стверджує заявник.

Суд, виходячи зі встановленої судами попередніх інстанцій сукупності обставин та враховуючи наведені вище процесуальні норми, погоджується із висновком судів про те, що позивач не виконала вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху щодо наведення поважних підстав для поновлення строку звернення із таким позовом до адміністративного суду, а тому Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18.10.2022 обґрунтовано повернув позовну заяву з підстав, передбачених пунктом 9 частини четвертої статті 169, частини другої статті 123 КАС України.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права і не спростований доводами касаційної скарги.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №640/15612/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер