ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15930/19
адміністративне провадження № К/9901/1635/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/15930/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: В. В. Аверкова) від 18 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. М. Горяйнов, В. В. Файдюк, Л. Т. Черпіцька) від 17 грудня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступником, якої є Головне управління ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року № 5754369-5606-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 1041009,83 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним, оскільки відповідачем не надано належного обґрунтування суми визначеного грошового зобов`язання.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року, ухваленим в порядку спрощеного позовного провадження та залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, у позові відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 15 січня 2021 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на підставі пунктам 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, установлено десятиденний строк з моменту вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. 09 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем вірно розраховано суму податкового зобов`язання, яке було визначене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
9. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
10. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, зокрема позивач зазначає, що оскільки предметом спору є податкове повідомлення-рішення, на підставі якого може бути заявлено вимог про стягнення 1 041 009,83 грн., справа повинна була розглядатися в загальному позовному провадженні.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
12. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
14. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
15. Згідно з частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Обмеження щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного провадження наведені в положеннях частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому розгляд справи в порядку спрощеного провадження допускає як з розгляд за участі, так і без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
16. Пунктом 4 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, шо перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наведені вимоги узгоджуються з положеннями ч. 4 ст. 12 КАС України, при цьому така норма має імперативний характер щодо необхідності розгляду такого спору за правилами загального позовного провадження.
17. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).
18. Загальне позовне провадження призначене для розгляду всіх справ, які у зв`язку зі складністю, кількістю учасників та особливостями предмета доказування не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.
19. Розгляд справи в порядку загального позовного провадження передбачає проходження всіх передбачених кодексом стадій судового процесу, зокрема, підготовче провадження, під час якого учасники подають суду заяви по суті справи, а також клопотання з процесуальних питань, розгляд справи по суті (відкриття розгляду справи по суті, встановлення явки учасників, оголошення складу суду, роз`яснення учасникам їхніх прав та обов`язків, розгляд клопотань, з`ясування обставин справи та дослідження доказів, вступне слово учасників, питання, дослідження судом доказів, додаткові пояснення учасників, судові дебати, заключне слово учасників, репліки, ухвалення судом рішення по суті справи.
20. Окружний адміністративний суд міста Києва 23 вересня 2019 року відкрив провадження у справі № 640/15930/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21. На час відкриття провадження у справі № 640/15930/19 розмір прожиткового мінімуму складав - 1 921,00 грн. Загальна сума грошових коштів, відповідно до якої суд може розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, становить не більше 960 500,00 гривень (1 921,00 х 500 = 960 500,00).
22. Отже, оскаржені у цій справі податкове повідомлення-рішення є рішеннями суб`єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а сума, визначена цими рішеннями перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, керуючись пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
24. Суд визнає, що суди попередніх інстанцій розглянули у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. У зв`язку з неправильно обраним судом порядком позовного провадження справу розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
25. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
26. З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
27. Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
28. Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
29. На сьогодні Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.
30. У справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
31. У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
32. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
33. Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
34. За правилами пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
35. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з доводів касаційної скарги, скаржник вказує також на допущенні порушення процесуального права як щодо неналежного порядку розгляду справи, так і про розгляд справи у його відсутність не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням його прав.
36. Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, рішення прийняли без повідомлення осіб у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка за своїми ознаками має розглядатися в порядку загального позовного провадження, чим порушили принципи змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведене є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року скасувати, справу № 640/15930/19 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов