Постанова

Іменем України

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/17130/17

провадження № 61-4730св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., ЯремкаВ.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі:Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Управління Служби безпеки України в Харківській області, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , подану через адвоката Кужелєву Світлану Валеріївну, на рішення Київського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2018 року у складі судді Нев`ядомського Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., КоваленкоІ.П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Управління Служби безпеки України вХарківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, про відшкодування шкоди.

Позов обгрунтований тим, що 23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) м. Балаклія Харківської області почалася пожежа з подальшими вибухами боєприпасів. Внаслідок цих подій знищено автомобіль ОСОБА_1 , TOYOTA COROLLA, 2003 року випуску, НОМЕР_2 , гараж та все майно, що в ньому знаходилось, а також його квартира за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вибито вікна 4 шт., пошкоджено відкоси та міжкімнатні двері.

Внаслідок пожежі пошкоджено всі складові частини автомобіля. Відновити автомобіль не є можливим, розмір шкоди становить 152366,66 грн (ринкова вартість втомобіля).

Також внаслідок вказаної події виникли психотравматичні фактори, що призвели до погіршення його стану здоров`я, негативних емоцій та переживання, оскільки порушено звичайний уклад життя, що суттєво вплинуло на ведення його громадського життя та призвело до незручностей, хвилювань, душевних страждань.

Позивачу як потерпілому Управлянням Служби безпеки України не надано жодного процесуального документа, згідно з яким він зміг довідатися б про досудове розслідування, не повідомлено щодо розслідування кримінального провадження та які дій проведено. Бездіяльність Управляння Служби безпеки України поглиблювала його душевні страждання.

Позивач моральну шкоду оцінює в 400000,00 грн.

З урахуванням вказаних обставин позивач просив стягнути солідарно з Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на відшкодування майнової шкоди 152366,66 грн.

У відшкодування моральної шкоди позивач просив стягнути з Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 по 150000,00 грн з кожного, з Управління Служби безпеки України в Харківській області 100000,00 грн, солідарно зМіністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження 1544,40грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 шляхом списання коштів з відповідного рахунку з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду урозмірі 152 366, 66 грн та у відшкодування моральної шкоди 20000,00грн, а також витрати за проведення експертизи у розмірі 1 544, 40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що володільцем джерела підвищеної небезпеки боєприпасів є Військова частина НОМЕР_1 , тому саме вона має відповідати щодо відшкодування шкоди, завданої позивачу. Міністерство оборони України єокремою юридичною особою, тому не є належним відповідачем. Уповноваженими посадовими особами органів ГУ НП в Харківській області проведено всі необхідні процесуальні дії для захисту прав ОСОБА_1 , тому підстав для відшкодування шкоди Управлінням Служби безпеки України немає. Виходячи з принципів справедливості, виваженості та розумності розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, становить 20000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2018 року змінено.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду у розмірі 152 366,66 грн, увідшкодування моральної шкоди 20000,00 грн, витрати за проведення дослідження 1544,40грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач пред`явив позов саме до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Управління Служби безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області. Позовних вимог до держави Україна позивач не пред`явив, тому підстави для відшкодування шкоди шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України відсутні.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2019 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року вчастині задоволення позову, у якій просила скасувати судові рішення у вказаній частині та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У березні 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Кужелєву С. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що саме на Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройними Силами України покладено обов`язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль над використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку.

Оскільки власником майна Військової частини НОМЕР_1 також є держава в особі органу управління майном Міністерства оборони України, а військова частина наділена правом оперативного управління щодо військового майна, тому Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем.

На підставі статті 1190 ЦК України Міністерство оборони України та військова частина мають нести солідарну відповідальність перед позивачем, оскільки шкоду завдано їх спільною бездіяльністю. Міністерство оборони України не здійснило в необхідному обсязі контроль за використанням і збереження боєприпасів, авійськова частина не забезпечила їх належне зберігання, що не суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 жовтня 2014 року усправі № 3-86гс14.

Суди не врахували, що завдана позивачу моральна шкода полягає у внутрішньому дискомфорті та порушенні внутрішньої рівноваги, як наслідок вказаних подій. У той день позивач почукав себе як на війні, вимушений був рятувати себе та свою сім`ю від бойових снарядів, які використовуються під час проведення бойових дій військовослужбовцями.

Грунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суди не взяли до уваги вразливість становища позивача, ступінь важливості для нього предмету спору. На вказаний автомобіль позивач накопичував грошові кошти майже все своє життя, після його придбання дбав про нього, як про цінну річ , яку втратив внаслідок вказаної вище події.

Відповідачі, як юридичні особи, які експлуатували джерело підвищеної небезпеки, не здійснили жодних дій щодо мінімізації наслідків, поклавши відповідальність на третіх осіб, та порушивши законодавство щодо відшкодування збитків винною особою вконтексті статті 1187 ЦК України.

Касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 обґрунтована тим, що Військова частина НОМЕР_1 не володіє вказаним майном (боєприпасами), а лише, відповідно до законодавства обліковує майно та зберігає його на своїй території. Це майно належить державі, війська частина не користується цим майном (боєприпасами), асаме при здійсненні своєї діяльності не використовувала боєприпаси за їх цільовим та функціональним призначенням.

Війська частина не розпоряджається боєприпасами, оскільки рух боєприпасів здійснюється виключно за нарядами за рішенням служби забезпечення органу військового управління, а саме Центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України

Військова частина не є органом державної влади та не несе відповідальність за шкоду, яку має відшкодовувати.

Обставини виникнення та розвитку надзвичайної ситуації для Військової частини НОМЕР_1 у цьому випадку є непереборною силою, яка виникла внаслідок надзвичайної події та мала неординарний, надзвичайний характер і була невідворотною, її не можна було відвернути у конкретній ситуації наявними уВійськовій частині НОМЕР_1 силами та засобами, тому є підстави для звільнення від відповідальності.

Щодо розміру шкоди, то висновки експертного дослідження ґрунтуються лише на наданих позивачем відомостях стосовно стану автомобіля, а також того, що всі пошкодження автомобіля відбулися внаслідок вибуху, що не підтверджено належними доказами.

Судовий експерт оцінив пошкоджений автомобіль, який йому представив позивач, але автомобіль не ідентифікувався за Ідентифікаційним номером, вказаним безпосередньо на самому автомобілі, що не виключає можливість того, що фактично досліджувався інший автомобіль.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Управління Служби безпеки України вХарківській області зазначало, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Управлінням Служби безпеки України в Харківській області не вчинило жодних протиправних дій щодо позивача, не порушило його права як потерпілого, зважаючи на те, що здійснення процесуальних дій щодо визнання осіб потерпілими увідповідному кримінальному провадженні, передбачених КПК України, доручено слідчим органам Головного Управління Національної поліції в Харківській області.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що позивач не надав доказів завдання йому шкоди незаконними діями Управлінням Служби безпеки України вХарківській області.

У відзиві на касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Управління Служби безпеки України в Харківській області зазначало, що станом на сьогодні досудове розслідування укримінальному провадженні від 23 березня 2017 року №22017220000000104, яке здійснюється слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Харківській області триває, обвинувальний акт до суду не направлявся, за ознаками злочину, передбаченого статтею 113 КК України, суд вирок не ухвалював.

З огляду на зазначене доводи касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення факту «диверсії» в судовому порядку є передчасними та необгрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження усправі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 , витребувано справу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) м. Балаклія Харківської області сталися вибухи боєприпасів.

Згідно з довідкою 20 Балаклійського районного відділу ГУ ДСНСУ у Харківській області зареєстровано 23 березня 2017 року факт пожежі каскаду будівель гаражів (гараж №б/н) та транспортного засобу TOYOTA COROLLA 1.6, 2003 р.в., державний номер НОМЕР_2 , за адресою: вул. Арсенальна, б/н, м.Балаклія, Харківська область. Попередня причина пожежі потрапляння відкритого джерела вогню внаслідок вибуху бойових снарядів.

25 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення про займання внаслідок вибуху снарядів 23березня 2017 року під час пожежі військових складів у Військовій частині НОМЕР_1 його гаража та пошкодження автомобіля. Заява направлена до СВ Управління Служби безпеки України в Харківській області для долучення до кримінального провадження від 23березня 2017 року №22017220000000104 за статтею 113 КК України.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 липня 2017року №6054 розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля TOYOTA COROLLA 1.6 державний номер НОМЕР_2 , при вибуху боєприпасів 23 березня 2017року становить 152366,66 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповіднодо пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від15січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуальногокодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані ірозгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються впорядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020року).

Касаційніскарги у цій справі подані у березні 2019 року, тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені врішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд необмежений доводами та вимогамикасаційної скарги, якщопід час розглядусправи буде виявленопорушення норм процесуальногоправа, які єобовязковою підставою для скасуваннярішення, або неправильнезастосування норм матеріальногоправа.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Діяльність із використання, зберігання й утримання військовими частинами бойової техніки, зокрема БМП-2, має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт всилу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна уЗбройних Силах України» Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц.

У цій справі, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2017 року № 3004 боєприпаси, які зберігалися на території Військової частини НОМЕР_1 , знаходились на її відповідальному зберіганні та були закріпленні за нею на праві оперативного управління.

Доводи касаційної скарги про солідарну відповідальність відповідачів Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 єнеобгрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Зогляду на встановлені судами обставини та зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини уцих правовідносинах відсутній закон чи договір, що передбачають солідарну відповідальність Міністерства оборони України та військової частини на випадок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Аргументи позивача у касаційній скарзі про те, що його доводи не суперечать висновку, висловленому Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2014року у справі № 3-86гс14, не заслуговують на увагу, оскільки законодавство України чітко врегульовує питання відповідальності військових частин Збройних Сил України за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, то Велика Палата Верховного Суду у справі № 243/10982/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 21жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, щодо застосування статті 1187 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо непогодження з розміром моральної шкоди, визначеної судами, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до цивільного процесуального закону суд касаційної інстанції не встановлює обставини та не надає оцінку доказам у справі. Суди відшкодували позивачу моральну шкоду з урахуванням принципів справедливості, розумності відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України.

Доводи касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 про те, щовисновки експертного дослідження ґрунтуються лише на наданих позивачем відомостях, не підтверджено належними доказами, що пошкодження автомобіля відбулися внаслідок вибуху Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Суди встановили, що 25 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення про займання внаслідок вибуху снарядів 23 березня 2017року під час пожежі військових складів уВійськовій частині НОМЕР_1 його гаража та пошкодження автомобіля. Згідно звисновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 липня 2017року №6054 розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля TOYOTA COROLLA 1.6, державний номер НОМЕР_2 , при вибуху боєприпасів 23 березня 2017року становить 152366,66 грн. Доказів, що ОСОБА_1 на дослідження представлено інший автомобіль, не надано.

Суди не встановили обставин, а відповідачі не надали доказів на спростування доводів позивача, які належним чином оцінені судами. За таких обставин суд обгрунтовано стягнув кошти за пошкоджений автомобіль.

Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, австановлення обставин справи іперевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповіднодо частини третьоїстатті 401 ЦПК Українисудкасаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої таапеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень беззмін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючисьстаттями 400 401 416 419 ЦПКУкраїни, ВерховнийСуд у складі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , подану через адвоката Кужелєву Світлану Валеріївну, залишитибез задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2018 року у незміненій його частині та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постановасуду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А.С. Олійник

С. О. Погрібний

В.В. Яремко