Постанова

Іменем України

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/17192/17

провадження № 61-8716св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Грузкова Юлія Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Грузкова Ю. В., про визнання договору купівлі-продажу удаваним в частині покупця, визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06 червня 2016 року між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 укладено попередній договір, відповідно до якого останні зобов`язались у строк до 06 липня 2016 року продати, а він купити та прийняти від продавців квартиру АДРЕСА_1 .

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором він передав відповідачам аванс у розмірі 75 006 грн, що еквівалентно 3 000,00 дол. США.

29 червня 2016 року, в зв`язку з відсутністю у нього ідентифікаційного коду, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. посвідчено договір купівлі-продажу, за яким на його прохання покупцем вищевказаної квартири стала ОСОБА_2 , яка його запевнила, що за першою вимогою переоформить право власності на квартиру на його ім'я.

Посилаючись на те, що сплачені продавцям за договором купівлі-продажу кошти належали йому особисто, у зв`язку з чим саме він є набувачем майна, позивач просив:

- визнати укладений 29 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 удаваним з моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_2 ;

- визнати його покупцем за вказаним договором;

- визнати спірну квартиру його приватною власністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2018 року у складі судді Невядомського Д. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 29 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. і зареєстрований у реєстрі за № 1088, удаваним із моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_2 .

Визнано ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу від 29 червня 2016 року.

Визнано приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 29 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції, виходив із того, що оплату за предмет договору купівлі-продажу було здійснено ОСОБА_1 , а тому саме він фактично є покупцем спірної квартири, у зв`язку з чим набуте за цим договором нерухоме майно є його особистою приватною власністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції виходив ізтого, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про застосування до них статті 235 ЦК України, та відповідно про наявність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував норми статті 235 ЦК України та не врахував правові позиції висловлені Верховним Судом України в постанові від 07 вересня 2016 року в справі № 6-1026цс 16 та Верховним Судом у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 521/17654/15-ц.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що апеляційний суд не врахували, що, укладаючи оспорюваний договір з ОСОБА_2 , вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 передбачали (бажали), що власником квартири стане ОСОБА_1 .

Також суд не врахував висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц, згідно з яким суди зобов`язані виходити, зокрема, з того, що «встановивши, що обов`язки покупця за договором купівлі-продажу виконав позивач, і він же скористався правами покупця, саме він домовлявся про істотні умови договору купівлі-продажу квартири, а відповідач вдає з себе покупця, будучи лише формально зазначеним таким в договорі, суд визнає покупцем за договором позивача у справі.»

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 подала відзив, у якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року.

Відкрито касаційне провадження в справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Грузкова Ю. В., про визнання договору купівлі-продажу удаваним в частині, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року.

Витребувано із Київського районного суду м. Харкова цивільну справу № 640/17192/17.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд встановив, що 29 червня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузовою Ю. В. посвідчено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 передали, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 2, 7 вказаного договору продаж спірної квартири вчинено за 1 853 068 грн, які продавці одержали від покупця до підписання договору; сторони в присутності нотаріуса підтвердили, що договір не приховує іншу угоду між ними та відповідає їхнім дійсним намірам створити відповідні юридичні наслідки, їх волевиявлення як сторін договору є вільним та відповідає їх внутрішній волі.

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що сплачені продавцям за договором купівлі-продажу кошти належали йому особисто, у зв`язку з чим саме він є набувачем права власності на предмет договору, просив визнати оспорюваний договір, укладений між сторонами, удаваним з моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_2 , визнати його покупцем за вказаним договором та визнати спірну квартиру його приватною власністю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом вищевказаних норм головними чинниками правочину (договору), без яких неможливо його укладення, є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (стаття 235 ЦК України).

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що під час укладення договору купівлі-продажу сторони в присутності нотаріуса підтвердили, що їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, договір не приховує іншу угоду між ними та відповідає їхнім дійсним намірам створити відповідні юридичні наслідки, продаж вчинено за 1 853 068 грн, які продавці одержали від покупця до підписання договору (пункти 2, 7 договору), та враховуючи, що позивач не є стороною оспорюваного договору, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених статтею 235 ЦК України підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд, вирішуючи спір, неправильно застосував норми статті 235 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявників з висновком апеляційного суду, якого суд дійшов на підставі встановлених у справі фактичних обставин.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновки, викладені Верховним Судом України в постанові від 07 вересня 2016 року в справі № 6-1026цс 16 та Верховним Судом у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 521/17654/15-ц, колегія суддів також відхиляє, оскільки в справах, в результаті розгляду яких прийняті вказані постанови, судами встановлені інші фактичні обставини, ніж ті, що встановлені судом у даній справі, отже висновки, викладені в постановах, на які посилається заявник, не можуть бути враховані при розгляді даної справи.

Інші доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук