ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16 квітня 2024 року
справа № 640/17763/21
адміністративне провадження № К/990/4152/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нефедової Катерини Юріївни
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року (суддя - Шейко Т. І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (судді: Кузьменко В. В., Василенко Я. М., Ганечко О. М.),
у справі № 640/17763/21
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Головне управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач у справі), у якому просило стягнути кошти платника податків ОСОБА_1 з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 114 113,79 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, позов задоволено повністю, стягнуто кошти платника податків ОСОБА_1 з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 114 113,79 грн.
При ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій керувалися наявністю у відповідача непогашеної заборгованості.
01 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нефедової К. Ю. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі №640/17763/21, провадження за якою відкрито після усунення відповідачем недоліків скарги ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
04 квітня 2024 року справа № 640/17763/21 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 25 лютого 2020 року № 1340/5767/18, у якій суд вказав, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах про стягнення податкового боргу є строк, визначений статтею 102 ПК України - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Також, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Суд першої інстанції, розглянувши і задовольнивши позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві проігнорував той факт, що сума податкового боргу, який позивач вимагав стягнути з відповідача, звернувшись до суду з адміністративним позовом 24 червня 2021 року, складається у тому числі і з сум податкового боргу, який виник у 2017 та 2018 роках. Тобто, на час звернення до суду пройшло більше ніж 1095 днів з дня виникнення податкового боргу за 2017 та 2018 роки.
Відповідач в касаційній скарзі також зазначає, що в своєму рішенні суд першої інстанції посилається на частину одинадцяту статті 126 КАС України, де вказано, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про її права та обов`язки, зокрема про право надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову. Скаржник звертає увагу на те, що в частині одинадцятій статті 126 КАС України, йдеться про повістку, а не про саму позовну заяву з доданими до неї документами та ухвалу суду.
Відповідно до статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. В нашому випадку суд першої інстанції розглянув справу без врахування позиції відповідача, яку вона не мала можливості викласти у відзиві на позовну заяву, оскільки не отримувала позовну заяву.
Окремо скаржник акцентує увагу на тому, що суд встановив, що відповідач є платником податків і знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві та що станом на день звернення до суду за нею обліковується податковий борг у розмірі 114 113,79 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, а саме податкових повідомлень-рішень, та не сплачених у встановлений законодавством строк. Але позивач не надав суду жодних доказів того, яким об`єктом житлової нерухомості відповідач володіє і з якого розрахунку їй нараховано податок на нерухоме майно. Позивач надав суду копії податкових повідомлень-рішень форма «Ф», де вказано заборгованість за 2016, 2017 та 2018 роки, проте не надав жодного розрахунку цих сум. В матеріалах справи відсутні документи, які б вказували адресу та площу об`єктів житлової нерухомості на які нараховувався податок, та документи, які підтверджували б її право власності на ці об`єкти. Ці обставини не дають можливість визначити об`єкт та суб`єкт оподаткування та вирахувати суму податку.
Скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року, скасувати постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його адміністративного позову про стягнення коштів платника податків на суму боргу 114 113,79 грн. Стягнути з позивача суму сплаченого судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 3 405,00 грн та суму сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5 368,00 грн, всього 8 773 грн.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний перегляд здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 є платником податків і знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, а станом на день звернення до суду за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 114 113,79 грн, який виник на підставі донарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань, а саме податкових повідомлень-рішень, та не сплачених у встановлений законодавством строк.
Контролюючим органом було складено податкову вимогу форми «Ф» № 73888-17 від 20 квітня 2018 року, яка була направлена на адресу відповідача.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вона є чинною та підлягає виконанню. Також відсутні докази оскарження податкових повідомлень-рішень.
Правове регулювання та висновки Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як передбачено пунктом 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції до 23 травня 2020 року) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (в редакції чинній на час направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.
Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Суди попередніх інстанцій установили відсутність порушень суб`єктом владних повноважень процедури направлення податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги за адресою відповідача, крім того саме цю адресу зазначає скаржник при поданні апеляційної та касаційної скарги.
Під час апеляційного розгляду справи відповідач не надала доказів сплати податкового боргу, його невідповідності або відсутності об`єкту оподаткування, як і докази оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному та/або судовому порядку.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За змістом підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт «а» підпункту 266.10.1. пункту 266.10. статті 266 ПК України).
Доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції не встановив об`єкт оподаткування (його адресу, площу з рахунку якої робиться нарахування податку), що саме відповідач є власником об`єктів оподаткування, колегія суддів Верховного Суду не приймає з огляду на наступне.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Досліджуючи обставини щодо наявності податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суди попередніх інстанцій врахували наявні в матеріалах справи докази: прийняття та направлення контролюючим органом на адресу відповідача податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, дані інтегрованої картки платника податку, довідку податкового органу про наявність податкового боргу, детальний розрахунок суми податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку. Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про наявність податкового боргу в сумі 114 113,79 грн та дотримання контролюючим органом порядку направлення та вручення актів індивідуальної дії. Докази оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.
Доводи скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій статті 102 ПК України щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (1095 днів) є неприйнятними з огляду на таке.
Як видно з матеріалів справи контролюючий орган 24 червня 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, який виник у зв`язку з не сплатою відповідачем податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 15 вересня 2017 року № 103056-13 в сумі 26 387,82 грн, від 15 вересня 2017 року № 103055-13 в сумі 1361,47 грн, від 24 травня 2018 року № 0080326-1310-2658 в сумі 36 608, 79 грн, від 24 травня 2018 року № 0080327-1310-2658 в сумі 2644, 81 грн, від 16 травня 2019 року № 0168983-1310-2658 в сумі 43008,14 грн, від 16 травня 2019 року № 0168982-1310-2658 в сумі 4102,76 грн.
Пунктом «а» підпункту 266.10.1. пункту 266.10. статті 266 ПК України визначено, що податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Отже, податкові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 15 вересня 2017 року, від 24 травня 2018 року, від 16 травня 2019 року набули статусу податкового боргу після спливу 60 днів з дня вручення податкових повідомлень-рішень, що в даному випадку є день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-IX підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено пунктом 52-2, за яким (зі змінами) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Отже, станом на 18 березня 2020 року строк давності 1095 днів не сплив, та на час звернення позивача з позовом про стягнення був зупинений в силу Закону, що спростовує доводи скаржника щодо пропуску контролюючим органом строку звернення до суду та незастосування судами попередніх інстанцій статті 102 ПК України.
Висновки за результатами касаційного перегляду
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Верховного Суду дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними, обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Нефедової Катерини Юріївни залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 640/17763/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк