Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/17764/17

провадження № 61-374св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, Восьма Харківська державна нотаріальна контора, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , посвідчений 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., номер запису про право власності: 22602393.

В обґрунтування позову зазначав, що 29 вересня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Сторони вказаного правочину надали приватному нотаріусу Малаховій Г. І., яка посвідчувала договір дарування, заяву про те, що ОСОБА_3 вдова, у шлюбі не перебуває та 1/2 частина спірного житлового будинку належить їй на праві особистої приватної власності. Померла ОСОБА_3 помилялася щодо правового статусу відчужуваного на користь ОСОБА_2 нерухомого майна, оскільки його було придбано у період перебування в шлюбі з ОСОБА_4 . Розпорядившись майном у повному обсязі ОСОБА_3 порушила його спадкові права як сина ОСОБА_4 , оскільки він має право на отримання спадщини за законом після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦК України, повинен довести належними та допустимими доказами наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Сторони оспорюваного договору не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, спірний договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку і неправильне сприйняття сторонами договору умов правочину, що вплинуло на їх волевиявлення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. 29 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2497.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи вимоги статті 16 Закону України «Про власність», якою передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, та статті 22 КпШС України, згідно якої майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, Ѕ частина спірного житлового будинку є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у встановлений законом строк позивач ОСОБА_5 , який є сином померлого, подав заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи те, що позивач успадкував майнові права на частину будинку, що належала ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та була відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 під впливом помилки щодо обсягу подарованого майна, наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Києва від 05 липня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги заявник вказувала, що ОСОБА_3 здійснила своє волевиявлення на розпорядження належним їй майном, у зв`язку з чим оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним в цілому. Оспорюваним договір може бути лише в частині дарування частки будинку, яка належала ОСОБА_4 . Визнання недійсним договору у повному обсязі фактично скасовує здійснене волевиявлення особи щодо розпорядження належним їй майном.

Позивач не є співвласником спірного майна, тому посилання на частину четверту статті 369 ЦК України при зверненні до суду з позовом є безпідставним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова.

27 лютого 2020 року матеріали справи № 640/17764/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одружилися 24 серпня 1974 року.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3

21 жовтня 2020 року, тобто у період перебування в шлюбі з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 придбала Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

У встановлений законом строк ОСОБА_5 подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №47730673 від 16 травня 2017 року.

29 вересня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 Ѕ частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_3 не мала права відчужувати спірний будинок, позбавляючи його права на частку у спадщині.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про власність» (яка діяла в момент придбання ОСОБА_3 спірної нерухомості) майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Аналогічне положення закріплене у чинній на час придбання ОСОБА_3 будинку статті 22 КпШС України.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 та 2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 у визначений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 не мала права укладати договір дарування спірної нерухомості з урахуванням тієї обставини, що це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 в установленому законом порядку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , відтак має право на спадкування частки в праві спільної сумісної власності на Ѕ будинку на загальних підставах.

При розгляді спорів про відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя слід передусім визначитись з об`єктом, тобто з тим, що відчужується. Предмет правочину є іншою правовою категорією, а саме - об`єктом, а не його частиною. Відчуження спільного майна відбувається за згодою співвласників, а відчуження частки - лише за її наявності (після зміни правового режиму спільного майна подружжя зі спільної сумісної на спільну часткову). В такому разі співвласник вправі самостійно розпорядитися своєю часткою, але з додержанням вимог статті 362 ЦК України про переважне право купівлі частки (якщо відчуження частки відбувається на підставі договору купівлі-продажу). Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому. Договір дарування спільного сумісного майна подружжя, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним в цілому.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року в справі № 430/1281/14-ц (провадження № 61-43510сво18).

Ураховуючи зазначене, ту обставину, що ОСОБА_1 в установлений законом строк прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , відтак має право на спадкування частини будинку, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та була відчужена останньою на користь ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 29 вересня 2017 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіС. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов