ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/17833/19
адміністративне провадження № К/9901/16174/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №640/17833/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи - Державне підприємство "Національне газетно-журнальне видавництво", Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" про визнання протиправними дій та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Шевченко Н.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, прийняту колегією суддів у складі: судді-доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів: Безименної Н.В., Оксененка О.М.
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" звернулося до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи - Державне підприємство "Національне газетно-журнальне видавництво", Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка", в якому просило:
- визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо винесення наказу №255 від 28.03.2019 «Про передачу нерухомого майна» та невиконання п. 2 ст. 9 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»;
- скасувати наказ Міністерства культури України «Про передачу нерухомого майна № 255 від 28.03.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, провадження у справі закрито на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
Суди встановили, що ТОВ "Видавничий дім "Українська культура" було створено у зв`язку з реформуванням друкованого засобу масової інформації.
Оскаржуваним наказом Міністерства культури України від 28 березня 2019 року №255 вирішено передати безоплатно приміщення загальною площею 504,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1 з балансу Державного підприємства "Національне газетно-журнальне видавництво" на баланс Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".
На виконання наведеного наказу, утворена комісія склала та підписала акт приймання передачі нерухомого майна від 29.03.2019, що свідчить про фактичне виконання наказу №255 та передачу приміщення (нерухомого майна) в розпорядження ДП «Національний центр Олександра Довженка».
Тобто, з дати затвердження комісією акту від 29.03.2019 відбулось набуття ДП «Національний центр Олександра Довженка» речових прав на передане нерухоме майно.
Крім того, при передачі приміщення з балансу Державного підприємства "Національне газетно-журнальне видавництво" на баланс Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" не було учасником даних правовідносин.
Проте вищевказане приміщення загальною площею 504,5 кв.м ТОВ "Видавничий дім "Українська культура" мало намір отримати в оренду.
Вважаючи, що Міністерство культури України видаючи наказ №255 від 28.03.2019 порушило вимоги чинного законодавства щодо порядку передачі об`єктів права державної власності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що цей спір є спором про цивільне право та має розглядатись за правилами ГПК України, оскільки спір між сторонами стосується не стільки правомірності дій відповідача під час передачі майна на баланс іншої особи, скільки правових підстав на укладення договору оренди такого майна (пріоритету права) та подальших майнових прав на об`єкт спору - приміщення за адресою вул. Васильківська, 1 м. Київ.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
У касаційній скарзі Товариство посилається на публічно-правовий характер спірних відносин та вказує, що безпосереднім предметом позову є захист прав редакції, що реформована на підставі Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів», оскільки ТОВ "Видавничий дім "Українська культура" було створене у зв`язку з реформуванням друкованого засобу масової інформації та претендує на надання приміщення в користування, яке було зайнято трудовим колективом до реформування на умовах, установлених для бюджетних організацій.
Так, за приписами частини 1 статті 3 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» від 24 грудня 2015 року №917-VIII, реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у такий спосіб: 1) вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції - у разі відсутності у майні редакції державного (комунального) майна; 2) вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб`єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації; 3) вихід органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з подальшою приватизацією майна редакції, що перебуває у державній чи комунальній власності, відповідно до законодавства з питань приватизації, якщо трудовий колектив редакції не подає протягом установленого цим Законом строку пропозиції про свою участь у реформуванні друкованого засобу масової інформації; 4) перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, в офіційні друковані видання.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» передбачено, що перетворення редакції членами її трудового колективу у суб`єкт господарювання здійснюється відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України.
Разом з цим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, спір між сторонами стосується не стільки правомірності дій відповідача під час передачі майна на баланс іншої особи, скільки правових підстав на укладення договору оренди такого майна (пріоритету права) та подальших майнових прав на об`єкт спору - приміщення за адресою: вул. Васильківська, 1 м. Київ.
За вказаних обставини, правильними є висновки судів, що правовідносини між ТОВ "Видавничий дім "Українська культура" та Міністерством культури України хоча і стосуються виконання встановлених державою умов реформування друкованих засобів масової інформації, однак мотивом цих вимог є бажання отримати результат - право оренди на приміщення, щодо якого прийнято рішення відносно третіх осіб, що свідчить про приватноправові відносини між учасниками спору.
Оцінюючи наведені позивачем доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі №640/17833/19 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду