ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18282/19
адміністративне провадження № К/9901/32759/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Клочкової Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що погашення заборгованості позивача по податку на прибуток відбулося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості за спірний період в тарифах, як було передбачено чинним законодавством України. З огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.
3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що погашення податкового боргу позивача відбулося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 971, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування до позивача вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та статті 126 Податкового кодексу України..
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 01 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 640/18282/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/18282/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 2 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Так, відповідач зазначає, що посилання позивача на статті 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», а також на Порядок та умови надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017р. №971 є безпідставними оскільки не відповідають установленим Податковим кодексом України засадам. Позивач не звертався до контролюючого органу із заявами щодо відстрочення або розстрочення суми податкового боргу. Відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань передбачена абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України.
У зв`язку з вищевикладеним, згідно норм чинного законодавства, по підприємству ПАТ "ДТЕК «Дніпроенерго" в автоматичному режимі нарахована штрафна фінансова санкція, за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток за III квартал 2017 року, визначених в декларації з податку на прибуток за Три квартали 2017 року, у розмірі: 11 600,0 грн. із затримкою на 9 календарних дні, 26 951 225,57 грн. із затримкою на 38 календарних дні.
5.3. Податковий орган указує про необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі №813/919/13-а та від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.10.2018 року по справі №817/694/16, які було застосовано судом апеляційної інстанції, полягає в наступному.
Офіс ВПП ДПС не погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі №813/919/13-а оскільки зазначена правова позиція винесена судом стосовно предмету спору оскарження «про визнання протиправним та скасування дій щодо зміни призначення платежу», тоді як предметом оскарження по справі №640/18282/19 є «визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на прибуток» яка відповідно до норм ПКУ є іншим предметом спору.
У зв`язку з цим, Відповідач уважає застосування судом апеляційної інстанції правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 21.03.2018 року по справі №813/919/13-а помилковим.
Також, Офіс ВПП ДПС не погоджується із застосуванням судом апеляційної інстанції правової позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі №817/694/16, оскільки предметом оскарження цього позову є «реальність фінансово-господарських операцій», що не стосується предмету оскарження справи №640/18282/19.
5.4. Відповідач акцентує увагу, що відсутній висновок Верховного Суду у застосуванні таких норм права, а саме: п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України: «Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
6. Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався, що не перешкоджає її розгляду по суті.
7. 21 січня 2021 року справа № 640/18282/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, 27 грудня 2017 року, відповідно до статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 06 грудня 2017 № 971, укладено договір № 971/1 про організацію взаєморозрахунків між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації, комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», державним підприємством «Енергоринок».
9. Предметом зазначеного договору - є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченого статтею 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.
10. Згідно з пунктом 10 Договору № 971/1 сторона остання - АТ «ДТЕК Дніпроенерго» зобов`язана перерахувати кошти до спеціального фонду державного бюджету кошти в сумі 26 951225,57 грн. для сплати погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу. (т. 1 а.с. 31 зворот).
11. На виконання Договору № 917/1 АТ «ДТЕК Дніпроенерго» платіжним дорученням № 38 від грудня 2017 року перерахувало кошти в сумі 26 951 225,57 грн з казначейського рахунку на свій рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування податку на прибуток (т.1 а.с. 34).
12. 10 січня 2018 року Офісом великих платників Державної фіскальної служби було проведено камеральну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань за 3 квартал 2017 року, визначних в декларації за 3 квартали 2017 року.
13. За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 10 січня 2018 року № 2/28-10-46- 13/00130872.
14. У висновку акту перевірки податковий орган зазначає про порушення платником податків пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток за 3-ій квартал 2017 року, визначених в податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2017 року у розмірі: 11 600,00 грн із затримкою на 9 календарних днів; 26 951 225,57 грн. із затримкою на 38 календарних днів.
15. 25 січня 2018 року податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 0000314613, яким зобов`язано платника податків сплатити штраф у розмірі 5 390 245,11 грн;
- № 0000304613, яким зобов`язано платника податків сплатити штраф у розмірі 1 160,00 грн.
16. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000304613, № 0000314613 від 25.01.2018 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
17. Спірним питання у цій справі відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань передбачена абзацом 1 пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України.
18. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
20. Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
21. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
22. Статтею 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання здійснюється за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), реструктуризованих або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань з податку на додану вартість та процентів, нарахованих на суму цих розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктом 13 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової та вугільної галузей, за механізмом та у порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
23. Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить, зокрема, позивач, здійснюється з урахуванням положень «Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.
24. Указаний Порядок визначає механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання.
25. Отже, чинним законодавством України передбачено умови і порядок погашення податкового боргу з податків надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
26. Суд звертає увагу податкового органу на те, що з приписів указаного Порядку вбачається, що субвенція надається з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання за рахунок джерел, визначених у пункті 13 статті 11 та статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» .
27. Згідно пункту 2 Порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971 перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості підприємств водопостачання Донецької області за електричну енергію перед підприємствами електроенергетичної галузі, що не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.
28. Відповідно до пункту 3 вказаного вище порядку підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами водопостачання (далі - надавачі послуг) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку.
29. Таким чином, виходячи з аналізу викладеного, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.
30. Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2017 року позивачем із ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації, Комунальним підприємством «Вода Донбасу» , Державним підприємством «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», укладено договори № 971/1 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.
31. Предметом зазначеного договору - є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченого статтею 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» , відповідно до порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.
32. Згідно підпункту 2 пункту 12 зазначеного договору сторони зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
33. Так, позивачем на виконання договору № 971/1 від 27 грудня 2017 року з метою погашення податкової заборгованості позивачем до ГУ ДКС України у Дніпровській області надано платіжне доручення від 27 грудня 2017 року про перерахування до бюджету 26 951 225, 57 грн в рахунок погашення податкового боргу.
34. Отже, погашення податкового боргу позивача відбулося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 971, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування до позивача вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та ст. 126 Податкового кодексу України.
35. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31 травня 2019 року у справі № 820/4728/17, що у свою чергу нівелює посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
36. З урахуванням викладеного та беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом першої та апеляційної інстанції докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, Суд погоджується із висновком суду першої та апеляційної інстанції щодо відсутності вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток, а тому не вбачає підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613.
37. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року № 813/919/13-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 817/694/16, від 31 травня 2019 року у справі № 820/4728/17.
38. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень Позивач стверджує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
39. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.
40. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
41. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.
42. За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
43. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
44. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
45. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
46. Сформульовані Верховним Судом висновки з цього питання правильно застосовані судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається. Заявником касаційної скарги, своєю чергою, переконливо не обґрунтовано необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які були застосовані судами. Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
47. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
49. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
VІІ. Судові витрати
50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
51. Керуючись статтями 3 328 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко