№ 640/18562/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 640/18562/22

провадження № К/990/38073/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (у складі судді - Войтовича І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Собківа Я.М.) у справі №640/18562/22,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Громадської ради доброчесності (далі - відповідач, ГРД), в якому просив:

- визнати протиправними дії Громадської ради доброчесності щодо неналежного аналізу та перевірки інформації щодо судді, включення недостовірної інформації до висновку про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 16.12.2020 та поширення його у мережі Інтернет на інформаційному порталі (сайті) Громадської ради доброчесності «http://grd.gov.ua/», порушення порядку затвердження зборами висновку та його оприлюднення;

- зобов`язати Громадську раду доброчесності вилучити з публічного доступу висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 16.12.2020, викладений у електронних документах на інформаційному порталі (сайті) Громадської ради доброчесності «http://grd.gov.ua/» за посиланнями:

«ІНФОРМАЦІЯ_1»;

«ІНФОРМАЦІЯ_2».

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Громадською радою доброчесності 16.12.2020 затверджено висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема, до вказаного висновку включено недостовірну інформацію про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики та таку інформацію поширено в мережі Інтернет; позивач вказує про те, що висновок було зроблено без належного аналізу та перевірки інформації щодо судді, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом; наполягає, що єдиним можливим та ефективним способом захисту порушених прав як судді у спірних правовідносинах у процедурі індивідуального оцінювання, є звернення з таким позовом до суду.

3. Окрім того, позивач вказує про те, що остаточне рішення, яке створює правові наслідки для особи, ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС України) та застосування правових висновків у справі №160/9844/19 у контексті спірних правовідносин не відповідатиме обставинам цієї справи та становитиме обмеження його права на справедливий суд.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2022 адміністративну справу №640/18562/22 передано для визначення підсудності до Шостого апеляційного адміністративного суду.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 визначено територіальну підсудність справи №640/18562/22 - Київському окружному адміністративному суду.

6. 06 грудня 2022 року справа №640/18562/22 була отримана Київським окружним адміністративним судом та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа №640/18562/22 розподілена 07.12.2022 судді Войтович І.І.

7. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022, відповідно до частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказану позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності останньої вимогам частини третьої та частини шостої статті 161 КАС України, визначено спосіб та строк недоліків позовної заяви шляхом надання до суду окремо складеної заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, з належним обґрунтуванням причин процесуального пропуску та проханням поновити пропущений строк та оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у сумі 992,40 грн.

8. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2023, відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повернута позивачеві, враховуючи положення частини другої статті 123 КАС України.

9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі №640/18562/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2023, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10. 17 травня 2023 року справа отримана з Шостого апеляційного адміністративного суду та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.05.2023, справу передано судді Войтович І.І.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2024, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розгляд таких спорів перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до підсудності жодного іншого суду.

13. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що, виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, ГРД у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; ГРД не є суб`єктом владних повноважень, не виконує жодної владної управлінської функції, а її висновок, прийнятий щодо судді, не є адміністративним актом (правовим актом індивідуальної дії), що в сукупності виключає можливість його оскарження суддею щодо якого його було прийнято, до адміністративного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 (26.05.2023) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №640/18562/22, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15. Скаржник зазначає, що, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції надав оцінку повноваженням відповідача, на власний розсуд дослідив правові наслідки висновку для рішення ВККС України у межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді та дійшов висновку про відсутність нормативних положень, які б передбачали можливість оскарження висновку ГРД. Вважає, що такі висновки могли бути надані судом лише під час розгляду справи по суті.

16. На переконання позивача, дії Громадської ради доброчесності щодо збору та оприлюднення інформації, які фактично є владно-управлінською діяльністю, мають також самостійні правові наслідки, оскільки у висновку встановлюються факти невідповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності; оскаржувані у цій справі дії ГРД щодо неналежного аналізу та перевірки інформації, яка стосується відповідності позивача критеріям етики та доброчесності, на його думку, містять ознаки порушення його прав та інтересів, що стало причиною для звернення до суду; разом з тим, суди у цій справі не звернули уваги особливості підстав позову та фактично ототожнили їх зі справами, де предметом позову є визнання протиправним та скасування висновку Громадської ради доброчесності.

17. Позивач зазначає, що він наразі позбавлений будь-якої можливості оскаржувати дії, бездіяльність або рішення Громадської ради доброчесності попри настання негативних правових наслідків та шкоди професійній репутації. Неможливість захисту прав та їх відновлення у судовому порядку, безпідставна вказівка «про неможливість розгляду спору в суді жодної юрисдикції», на переконання позивача, суперечить статті 55 Конституції України, статтям 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

18. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень, виходячи зі змісту частини четвертої статті 338 КАС України.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 07.10.2024.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

21. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2024 у справі №640/18562/22.

22. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

26. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

27. Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

28. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

29. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. Положеннями частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Згідно з пунктами 1,2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду; публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

32. Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС України у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС України.

35. Відповідно до статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

36. Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС України.

37. Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону №1402-VIII суддівське досьє має містити інформацію про відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, зокрема копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції.

38. Згідно з частиною шостою статтею 85 Закону №1402-VIII формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням ВККС України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі. Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному ВККС України після консультацій із Радою суддів України.

39. Таким чином, дослідження досьє та проведення співбесіди як один із етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності.

40. Відповідно до підпункту 16 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII, суддівське досьє має містити висновок ГРД (у разі його наявності).

41. Частиною першою статті 87 Закону №1402-VIII установлено, що з метою сприяння ВККС України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД.

42. За частиною шостою статті 87 Закону № 1402-VIII ГРД: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає ВККС України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, ВККС України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні ВККС України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

43. З наведеного слідує, що ГРД сприяє Комісії у питаннях кваліфікаційного оцінювання, для чого законодавством передбачено обов`язок ГРД збирати, перевіряти та аналізувати інформацію щодо судді та за наявності відповідних підстав подавати до ВККС України висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься у суддівському досьє і підлягає дослідженню Комісією з-поміж інших даних при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.

44. Між тим, функції, які здійснює ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів, за своєю суттю не є «владними управлінськими повноваженнями» у розумінні КАС України.

45. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

46. За встановленим у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України правилом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

47. Отже КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

48. Обґрунтовуючи позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій ГРД щодо неналежного, на переконання позивача, аналізу та перевірки інформації щодо нього, включення недостовірної інформації до висновку про невідповідність позивача, як судді, критеріям доброчесності та професійної етики та поширення його у мережі Інтернет на інформаційному порталі (сайті) Громадської ради доброчесності «http://grd.gov.ua/», порушення порядку затвердження зборами висновку та його оприлюднення, а також зобов`язання відповідача вилучити з публічного доступу висновок про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики від 16.12.2020, заявник фактично указує на протиправність висновку ГРД про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 16.12.2020.

49. У той же час, аналізуючи зміст статті 87 Закону №1402-VІІІ, а також Регламент ГРД, які визначають статус ГРД та порядок формування її складу, колегія суддів доходить висновку, що законодавець поставив собі за мету максимальним чином відмежувати ГРД від органів державної влади, насамперед ВККС України, виключивши існування будь-яких механізмів, які б дозволяли ВККС України (або іншим органам публічної влади) впливати на формування складу ГРД та процес прийняття нею відповідних рішень. При цьому мова йде про відсутність як прямих важелів впливу на ГРД, як-то погодження призначень членів, формування списку кандидатів до ГРД, затвердження рішень ГРД актом ВККС України, участь у засіданнях ГРД члена ВККС України тощо, так і опосередкованих - надання державного фінансування ГРД, створення умов для роботи, надання пільг тощо.

50. На користь цього свідчать також вимоги нормативних актів щодо персонального складу ГРД, до якої можуть входити лише «представники правозахисних громадських об`єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності» та, відповідно, членства у ній не можуть набувати: «особи, протягом останніх п`яти років працювали (проходили службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, поліції, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), податкової міліції, Служби безпеки України, митних органах, Національному антикорупційному бюро України, Національному агентстві з питань запобігання корупції; особи, які протягом останніх п`яти років перебували на державній службі; особи, які є суддями або суддями у відставці».

51. За правовим статусом, визначеним у статті 87 Закону №1402-VІІІ, ГРД лише сприяє Комісії у питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Крім того, така організація роботи ГРД не дає підстав уважати ГРД суб`єктом делегованих повноважень, адже ніякого делегування повноважень та відповідного публічного супроводу (забезпечення) їх передачі не відбувається. ГРД максимальним чином (юридично, організаційно, функціонально) є відмежованою від органів публічної влади та їх службовців.

52. Згідно з пунктом 4.20 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого рішенням ВККС України від 15.11.2016 №150/зп-16, висновок ГРД включається до відповідного досьє без проведення жодної перевірки, а тому як складова частина досьє, відповідно до положень пункту 16 частини четвертої, пункту 4 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 85 Закону № 1402-VІІІ, підлягає обов`язковому дослідженню, тобто розгляду відповідачем разом з іншими документами, які містяться в суддівському досьє.

53. Частиною дев`ятою статті 85 Закону №1402-VІІІ передбачено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.

54. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності з наданням судді можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену з досьє інформацію.

55. На підставі частини першої статті 88 Закону №1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

56. Відтак, у силу законодавчих приписів рішення щодо підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя приймає ВККС України. При цьому наявність негативного висновку ГРД стосовно судді обов`язково передбачає необхідність проведення ВККС України співбесіди із суддею (у формі засідання) з метою з`ясування викладених у висновку ГРД обставин та надати їм власну оцінку на предмет відповідності такого судді критеріям доброчесності і професійної етики та, як наслідок, прийняти за підсумками цього обговорення остаточне рішення щодо підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя.

57. За приписами частини другої статті 88 Закону №1402-VІІІ, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

58. Вказане положення спрямоване на те, щоб ВККС України реагувала та приймала до уваги позицію громадськості, водночас із процитованої норми не випливає, що висновок ГРД є обов`язковим для Комісії у безальтернативному порядку.

59. Підсумовуючи вищевикладене Верховний Суд резюмує, що у будь-якому випадку висновок ГРД є лише проміжним рішенням, яке не тягне за собою безпосередньо жодних правових наслідків для судді щодо якого здійснюється оцінювання. Висновок ГРД покладає зобов`язання виключно на ВККС України, яка має надати йому відповідну оцінку та врахувати, або не врахувати під час прийняття остаточного рішення щодо судді. До того ж у судді є право надати відповідні коментарі та пояснення щодо фактів, зафіксованих у висновку ГРД. Це вчергове вказує на те, що висновок ГРД не створює самостійних наслідків для судді, адже є проміжним етапом процедури підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя та є лише одним із можливих доказів, аналізуючи які сукупно з іншими доказами, ВККС України і має прийняти остаточне рішення щодо учасника процедури оцінювання.

60. Відтак, виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, Верховний Суд на підставі системного аналізу законодавчих приписів стосовно правового статусу ВККС України та ГРД доходить висновку, що ГРД у цих правовідносинах не є самостійним органом (суб`єктом владних повноважень), уповноваженим ухвалювати рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

61. Отже, як вірно зазначали суди попередніх інстанцій, ГРД не є суб`єктом владних повноважень, не виконує жодної владної управлінської функції, а її висновок, прийнятий щодо судді, не є адміністративним актом (правовим актом індивідуальної дії), що в сукупності виключає можливість його оскарження суддею щодо якого його було прийнято, до адміністративного суду.

62. Тож оскільки у складі даного спору відсутній суб`єкт владних повноважень, то такий спір не є публічно-правовим і, відповідно, не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

63. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.05.2024 у справі №320/21250/23, а висновки, з яких виходили суди попередніх інстанцій відповідають цій позиції.

64. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанцій вірно відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

65. При цьому, у розглядуваному випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом встановлені імперативні вимоги щодо суб`єктного складу.

66. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у цій постанові та в оскаржуваних судових рішеннях.

67. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23, про відсутність компетенції суду надавати оцінку викладеним позивачем обставин та доказів на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

68. Указаний висновок стосувався аналізу судом першої інстанції наявності і обґрунтованості доказів, долучених до позовної заяви, в обґрунтування стягнення морально шкоди.

69. Велика Палата Верховного Суду цим висновком не поставила під сумнів можливість суду першої інстанції аналізувати на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суть спірних правовідносин крізь призму можливості розгляду їх в порядку адміністративного судочинства та застосування пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

70. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

71. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

72. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

73. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія судді дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм процесуального права.

74. Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2 5 19 242 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі №640/18562/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду