ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18804/19
адміністративне провадження № К/9901/33888/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/5878/19
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Погрібніченко І. М.) від 09 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Кобаль М. І., Бужак Н. П., Костюк Л. О.) від 10 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» (далі - ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року:
- № 2952615147 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в частині суми 5 604 799,15 грн;
- № 2962615147 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 049 022 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 262 256 грн;
- № 2972615147 про порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 42 787,08 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 4 278,71 грн, а також про встановлення відсутності реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 1 045 484 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 522 742 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що про необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, позивач наголошує на тому, що для цілей податку на прибуток доведення зв`язку із господарською діяльністю та пов`язаністю з майном третіх осіб не вимагається, чим спростовуються висновки відповідача про завищення витрат на загальну суму 5 332 975, 20 грн.
Крім того, на думку позивача, акт перевірки та спірні рішення не містять інформації щодо того, на які саме основні засоби позивач неправомірно нараховував амортизацію. Окрім того, зазначає, що технічна помилка щодо невірного відображення передоплати не може свідчити про наявність кредиторської заборгованості.
Також, на думку позивача, недодержання форми укладення договору управління майном не спростовує факту надання послуг, з урахуванням того, що первинні документи складені за результатами здійснення фактичних господарських операцій, не може бути достатніми та необхідними правовими підставами для невизнання цих операцій такими, що фактично відбулись і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.
Окремо позивач звертає увагу, що податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН з дотриманням строків, передбачених пунктом 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що зумовлює відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.1.1 ПК України, враховуючи, що повідомленням ДФС України підтверджено наявність проблем з надсиланням квитанцій щодо отримання/неотримання або зупинки реєстрації податкових накладних.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12 липня 2019 року № 2952615147 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в частині суми 5 604 799,15 грн.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12 липня 2019 року № 2962615147 та № 2972615147 повністю.
Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 грудня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» в задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 11 січня 2021 року до Верховного Суду від ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року - без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі статей 20, 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України та наказу від 26 квітня 2019 року № 5115, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, валютного - за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 07 червня 2019 року № 121/26-15-14-07-02-10/05503326 (далі по тексту - акт перевірки).
9. За висновками вказаного акта, перевіркою встановлено порушення ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» вимог податкового законодавства, а саме:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток, а саме по періодах: за 2016 рік в сумі - 5 135 483 грн; за 2017 рік в сумі - 14 156 790 грн; за 2018 рік в сумі - 20 326 839 грн; за І квартал 2019 року в сумі - 23 508 584 грн;
- пункту 198.5 статті 198 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 066 595 грн, у тому числі по періодах: за січень 2016 року на суму 3 580 грн, за лютий 2016 року на суму 3 876 грн, за березень 2016 року на суму 3 742 грн, за квітень 2016 року на суму 2 775 грн, за травень 2016 року на суму 3 600 грн, за червень 2016 року на суму 3 538 грн, за липень 2016 року на суму 3 945 грн, за серпень 2016 року на суму 3 946 грн, за вересень 2016 року на суму 4 405 грн, за жовтень 2016 року на суму 4 453 грн, за листопад 2016 року на суму 8 641 грн, за грудень 2016 року на суму 20 798 грн, за січень 2017 року на суму 12 777 грн, за лютий 2017 року на суму 8 876 грн, за березень 2017 року на суму 515 379 грн, за квітень 2017 року на суму 75 204 грн, за травень 2017 року на суму 3 196 грн, за червень 2017 року на суму 18 565 грн, за липень 2017 року на суму 18 414 грн, за серпень 2017 року на суму 18 246 грн, за вересень 2017 року на суму 27 424 грн, за травень 2018 року на суму 139 065 грн, за червень 2018 року на суму 17 359 грн, за листопад 2018 року на суму 109 532 грн, за грудень 2018 року на суму 5 451 грн, за січень 2019 року на суму 12 521 грн, за лютий 2019 року на суму 12 580 грн, за березень 2019 року на суму 4 707 грн;
- пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до несвоєчасної реєстрації протягом перевіряємого періоду податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 109 382,08 грн.
10. 12 липня 2019 року на підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 2952615147, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 5 135 483 грн; за 2017 рік на 14 156 790 грн; за 2018 рік на 20 326 839 грн; за І квартал 2019 року на 23 508 584 грн;
- № 2962615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 311 278 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 1 049 022 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 262 256 грн;
- № 2972615147, яким до позивача застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН на загальну суму 527 020,71 грн.
11. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України.
12. Рішенням ДФС України від 20 вересня 2019 року № 2655/6/99-00-08-05-01 податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року № 2952615147, № 2962615147 та № 2972615147 залишено без змін, а скаргу ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» - без задоволення.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, що відповідачем не спростовано факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між контрагентами та позивачем, адже останнім в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.
14. Обґрунтовуючи такі висновки суди попередніх інстанцій зауважили, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Послуги з охорони, спільного використання технологічних мереж, з дератизації та дезінсекції, по спільному використанню каналізаційної насосної станції, обслуговування системи автоматичної пожежної системи, постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 5 332 975,20 грн надані контрагентами, мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності, оскільки пов`язані із утриманням основних фондів - об`єктів нерухомого майна, розташованих за юридичною адресою позивача.
15. При цьому, суди відхилили посилання відповідача на відсутність нотаріального посвідчення договору управління зазначених майном від 01 лютого 2016 року № 01/02, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, а також невнесення такого договору до Реєстру договорів управління майном, оскільки відповідні обставини не спростовують факт проведення господарських операцій та зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача за наявності їх документального підтвердження.
16. В частині висновків контролюючого органу щодо завищення витрат внаслідок нарахування амортизації на майно, що не належить позивачу суди попередніх інстанцій зауважили, що в перевіряємому періоді позивачем здійснено нарахування амортизації на загальну суму 171 783,03 грн, спосіб нарахування амортизації: основний.
З наведеної суми частина відрахувань (71 904,05 грн) припадає на основні засоби, які не підлягали амортизації, оскільки не належали позивачу в перевіряємому періоді, що не заперечується останнім. Натомість, решту амортизаційних відрахувань (99 878,98 грн) позивачем правомірно включено до витрат перевіряємого періоду.
17. Також судами відхилено твердження контролюючого органу стосовно непроведення позивачем списання кредиторської заборгованості по взаємовідносинам із ТОВ «Ланіс Менеджмент», строк позовної давності по якій минув у 2018 році, оскільки як було встановлено судовим розглядом, позивачем було помилково відображено дебіторську заборгованість на суму 232 907,50 грн за виданими авансами, яка є передплатою в рахунок майбутньої поставки товару по Договору № 37/63, за дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», за яким відображається погашення чи списання кредиторської заборгованості, тоді як суми виданих авансів повинні бути відображені за дебетом субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами», за яким ведеться облік авансів, наданих іншим підприємствам.
18. Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року № 2962615147, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції суди зауважили, що беручи до уваги встановлення правомірності включення позивачем до складу витрат суми витрат, які пов`язані з веденням господарської діяльності та пов`язані з майном третіх осіб, порушення встановлені в Акті перевірки податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 066 595 грн не ґрунтуються на жодних фактичних і документальних даних, а відтак є лише припущеннями посадових осіб відповідача і не можуть створювати жодних наслідків для позивача.
19. Водночас, оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року № 2972615147, суди зауважили про безпідставність застосування до позивача штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН, оскільки нездійснення реєстрації податкових накладних № 93, № 116, № 124 в ЄРПН 15 січня 2019 року відбулось не з вини позивача. Позивач вчасно намагався (15 січня 2019 року) провести реєстрацію вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права: підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 198.5 статті 198 ПК України та порушення норм процесуального права, а саме: частина третя статті 242, пункти 1, 2 частини першої статті 244 КАС України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Зокрема скаржник зауважує, що з огляду на відсутність нотаріального посвідчення договору управління майном від 01 лютого 2016 року № 01/02, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, цей договір не може прийматися до уваги, а витрати понесені на його утримання та обслуговування не можуть прийматися до складу витрат пов`язаних з веденням господарської діяльності.
23. При цьому, скаржник вважає, що враховуючи те, що даний договір не посвідчений нотаріально та не внесений до Реєстру договорів управління майном, ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» в порушення вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ на вартість необоротних активів, використаних не в межах господарської діяльності, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ.
24. Окремо скаржник звертає увагу на встановлені факти несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних у ЄРПН.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
28. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
29. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року № 2952615147 колегія суддів зазначає наступне.
30. Як свідчать матеріали справи та зміст позовних вимог, обґрунтовуючи протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення позивач зауважував, що він правомірно поніс витрати, які безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності, в частині: витрат на обслуговування та утримання основних фондів (послуги охорони, електропостачання, послуги по встановленню та технічному обслуговуванню засобів пожежної сигналізації, опалення приміщень, послуги водопостачання та приймання стічних вод, обслуговування та ремонту під`їзних шляхів) в сумі 5 332 975,20 грн; нарахованої амортизації в сумі 99 8787,97 грн; кредиторської заборгованості по розрахунках із ТОВ «Ланіс Менеджмент» у сумі 232 907,50 грн., всього 5 604 799,15 грн.
У зв`язку з цим позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в частині суми 5 604 799,15 грн.
31. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
32. Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
33. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
34. За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
35. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
36. За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
37. Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.
38. Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
39. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
40. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
41. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
42. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
43. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, ПАТ «Київопорядкомплект» понесено витрати на обслуговування та утримання основних фондів (послуги охорони, електропостачання, послуги по встановленню та технічному обслуговуванню засобів пожежної сигналізації, опалення приміщень, послуги водопостачання та приймання стічних вод, обслуговування та ремонт під`їзних шляхів, та інше) у загальній сумі 5 332 975,2 грн, крім того ПДВ в сумі 1 066 595,04 грн, а саме за 2016 рік, за 2017 рік, за 2018 рік та за І квартал 2019 року.
44. Дані витрати позивачем було понесено, у зв`язку з укладенням з громадянином України ОСОБА_1 договору управління нерухомим майном № 01/02 від 01 лютого 2016 року, за умовами якого останній передає ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» (управителю) нерухоме майно по вул. Будіндустрії 9 загальною площею 4 724,60 кв.м.
45. Даний майновий комплекс позивачем відображено у складі основних своїх фондів у період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року.
46. Також матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді, ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» були укладені договори від 12 травня 2005 року № 05669/5-01/84, від 13 вересня 2005 року № 231/07/Д, від 01 квітня 2010 року № 03/04-10-э, від 01 січня 2013 року № 6/63, від 02 лютого 2015 року № ПЖЗ-40/ТО, від 02 лютого 2015 року № ПЖЗ-03/ТО, від 02 лютого 2015 року № ПЖЗ-02/ТО, від 05 травня 2015 року № 01-3165, від 01 червня 2016 року № 16/63, від 25 березня 2017 року № 25/09/17/1, від 02 січня 2019 року № 02/01/19/1, від 01 травня 2017 року № 01/05/17, від 28 грудня 2018 року № 166/63-АПК, від 01 січня 2019 року № 498-Д з контрагентами ВАТ «АК «Київводоканал», ТОВ «Дозор сервіс», ТОВ «Архібуд», ПП «Віта-94», ТОВ «Компанія «Пожзахист», ТОВ «НПЦД Дезпрофмед», ТОВ «Будіндустрія Енергія», ТОВ «Вікінг строй», ТОВ «Охоронне бюро «Граніт», ТОВ «Ніка-Гарант», ТОВ «Емпекс».
47. Факт проведення господарських операцій за вказаними договорами підтверджується актами здачі-прийняття робіт, надання послуг, приймання-передавання товарної продукції, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.
48. Водночас, як було встановлено судами попередніх інстанцій, послуги з охорони, спільного використання технологічних мереж, з дератизації та дезінсекції, по спільному використанню каналізаційної насосної станції, обслуговування системи автоматичної пожежної системи, постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 5 332 975,20 грн, надані контрагентами, мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності, оскільки пов`язані із утриманням основних фондів - об`єктів нерухомого майна, розташованих за юридичною адресою позивача.
49. Отримані послуги мали на меті здійснення позивачем основного напрямку діяльності - намиву річкового піску для потреб будівництва, на підставі дозволу Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 09 серпня 2011 року № 30 на проведення робіт (крім будівельних) на землях водного фонду.
50. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що проведені господарські операції ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» з контрагентами мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку.
51. Посилання контролюючого органу на відсутність нотаріального посвідчення договору управління зазначених майном від 01 лютого 2016 року № 01/02, а також невнесення такого договору до Реєстру договорів управління майном, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки фактично, контролюючий орган ставить у залежність порядок визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток від додержання форми та порядку укладення договору управління нерухомим майном.
52. Однак, як норми ПК України, так і національні положення (стандартів) бухгалтерського обліку та/або міжнародні стандарти фінансової звітності обов`язковою умовою для віднесення отриманих доходів до складу доходів, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, а так само понесених витрат до складу витрат, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, визначають пов`язаність таких доходів/витрат із господарською діяльністю платника податку, крім випадків прямо передбачених такими положеннями або ПК України.
53. Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
54. Враховуючи, що Головне управління ДПС у м. Києві не заперечує факт того, що отримане від фізичної особи нерухоме майно і його використання були пов`язані із господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
55. Щодо висновків податкового органу про завищення витрат ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ», внаслідок нарахування амортизації на майно, що не належить останньому судами встановлено наступне.
56. Так, в перевіряємому періоді позивачем здійснено нарахування амортизації на загальну суму 171 783,03 грн, спосіб нарахування амортизації: основний.
57. З наведеної суми частина відрахувань (71 904,05 грн) припадає на такі основні засоби: 0844.0015 Адміністративно-побутовий корпус (30.12.85), 0848/0039 Матеріальний склад № 1 (30.12.84), 0849/0040 Матеріальний склад № 2 (30.12.85), 1202/0047 Рампа з навісом (30.12.85), 1291/0460 Тимчасовий навіс Ж-О (29.12.06).
58. Наведені основні засоби не підлягали амортизації, оскільки не належали позивачу в перевіряємому періоді, що не заперечується останнім.
59. Натомість, решту амортизаційних відрахувань (99 878,98 грн, в тому числі: за 2017 рік в сумі 66 530,15 грн, за 2018 рік в сумі 26 212,29 грн, за І квартал 2019 року в сумі 7 136,53 грн) позивачем правомірно включено до витрат перевіряємого періоду.
60. Водночас відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не наводить жодних доводів стосовно того, на які саме основні засоби позивач неправомірно нарахував амортизацію.
61. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що не заслуговують на увагу твердження контролюючого органу стосовно непроведення позивачем списання кредиторської заборгованості по взаємовідносинам із ТОВ «Ланіс Менеджмент», строк позовної давності по якій минув у 2018 році, з огляду на те, що за договірними відносинами між ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» та ТОВ «Ланіс Менеджмент» (договір поставки від 17 квітня 2012 року № 37/63) у позивача виникла дебіторська заборгованість на 232 907,50 грн за виданими авансами.
62. В ході розгляду справи представником позивача наголошувалося, що ним було помилково відображено вищезазначену суму, яка є передплатою в рахунок майбутньої поставки товару по Договору № 37/63, за дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», за яким відображається погашення чи списання кредиторської заборгованості, тоді як суми виданих авансів повинні бути відображені за дебетом субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами», за яким ведеться облік авансів, наданих іншим підприємствам.
63. В якості підтвердження виправленої помилки, ПАТ «КИЇВОПОРЯДКОМПЛЕКТ» було надано бухгалтерську довідку від 24 червня 2019 року, а відповідно до довідки від 25 червня 2019 року безнадійну дебіторську заборгованість у сумі 232 907,50 грн. було списано.
64. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12 липня 2019 року № 2952615147 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в частині суми 5 604 799,15 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
65. Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, податковим органом за результатами перевірки позивача було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 311 278 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 1 049 022 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 262 256 грн.
66. Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року встановлено їх заниження всього на суму 1 066 595 грн.
67. Підставою такого заниження стало порушення заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або МСФЗ в загальній сумі 21 769 678 грн, яке в свою чергу вплинуло на визначення об`єкту оподаткування податком на додану вартість.
68. Проте, беручи до уваги встановлення правомірності включення позивачем до складу витрат суми витрат, які пов`язані з веденням господарської діяльності та пов`язані з майном третіх осіб, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність контролюючим органом порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 066 595 грн., а відтак і протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12 липня 2019 року № 2962615147.
69. Щодо висновків податкового органу про несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних у ЄРПН колегія суддів зазначає наступне.
70. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
71. Так пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
72. За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
73. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац 13 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
74. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
75. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).
76. Цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (пункт 1 Порядку № 1246).
77. Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації; операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
78. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера); електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності). Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку (пункти 10, 11 Порядку № 1246).
79. Відповідно до положень пунктів 12, 13 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться визначені цим пунктом перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
80. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку № 1246).
81. Як встановлено матеріалами справи податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, (від 22 грудня 2018 року № 93, від 28 грудня 2018 року № 116, від 31 грудня 2018 № 124) позивач подав на реєстрацію до Державної фіскальної служби України 15 січня 2019 року за допомогою програмного забезпечення M.e.doc., використовуючи «Єдине вікно подання електронної звітності», що підтверджується відповідними скріншотами, де зазначено дату та час направлення, а саме 15 січня 2019 року 21:51, 15:36, 21:55 відповідно.
82. При цьому, відповідно до скріншоту електронної сторінки Державної фіскальної служби на сайті було розміщено повідомлення наступного змісту: «повідомляємо, що у зв`язку із перенавантаженням серверу ДФС та необхідністю своєчасного прийому податкових накладних/розрахунків коригування, запити щодо отримання відомостей з ЄРПН обробляються із затримкою в часі», тобто сервер ДФС був перезавантажений, що могло стати підставою для неотримання контролюючим органом відправлених податкових накладних.
83. Між тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів про надіслання позивачу квитанцій про прийняття або неприйняття податкових накладних № 93 від 22 грудня 2018 року, № 116 від 28 грудня 2018 року, № 124 від 31 грудня 2018 року саме протягом операційного дня 15 січня 2019 року, а тому відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, такі податкові накладні вважаються зареєстрованими в ЄРПН.
84. Встановивши, що позивач виконав свій обов`язок щодо своєчасного направлення податкових накладних для реєстрації в електронній системі документообігу, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з незалежних від нього обставин.
85. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
86. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів попередніх інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини справи, з урахуванням яких судомами надано оцінку. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
87. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
88. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 640/18804/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов