Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/19094/15-ц
провадження № 61-7512св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Поляков Володимир Геннадійович, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Овсяннікової А. І. Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Позовну заяву ТОВ «Порше Мобіліті» мотивовано тим, що 08 січня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50007261, за умовами якого позичальнику було надано кредит для придбання автомобіля у сумі 112 422,28 грн, що еквівалентно 13 965,50 дол. США, та додатковий кредит у сумі 32 073,20 грн, що еквівалентно 3 984,25 дол. США, під 9,9 % річних на строк до 15 січня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 09 січня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу, за яким відповідач передала у заставу автомобіль «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить їй на праві власності.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 27 жовтня 2015 року в неї утворилася заборгованість перед товариством у загальному розмірі 244 622,64 грн.
Після укладення договору застави спірний автомобіль було неодноразово відчужено і перереєстровано. На час пред`явлення позову його власником є ОСОБА_2 .
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Порше Мобіліті» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом його продажу з публічних торгів, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства штраф у розмірі 13 226,15 грн. за порушення умов договору застави.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2016 року, внесеною до журналу судового засідання, до участі у справі залучено ОСОБА_2 як співвідповідача.
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору частково недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що положення кредитного договору в частині визначення грошового еквівалента суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, а також пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 8.1, 8.2, 8.3 Загальних умов кредитування та графік погашення кредиту, які є додатками до кредитного договору, грубо порушують чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки містять несправедливі відносно неї як споживача умови.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним положення кредитного договору в частині визначення грошового еквівалента суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті; визнати недійсними пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 8.1, 8.2, 8.3 Загальних умов кредитування та графік погашення кредиту, які є додатками до кредитного договору; зобов`язати ТОВ «Порше мобіліті» здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, що були проведені між сторонами кредитного договору у гривнях, без визначення грошового еквівалента суми кредиту та додаткового кредиту в іноземній валюті та без врахування відповідного обмінного курсу, який застосовувався до еквівалента суми кредиту у доларах США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2016 року, з урахуванням виправлених ухвалою цього ж суду від 23 грудня 2016 року арифметичної помилки та описок, позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 08 січня 2013 року № 50007261 в загальному розмірі 217 838,64 грн звернено стягнення на предмет застави - автомобіль «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з визначеною ціною 132 261,50 грн згідно з пунктом 1.1 договору застави від 09 січня 2013 року, що належить ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» штраф у розмірі 13 226,15 грн згідно з пунктом 4.1.2 договору застави від 09 січня 2013 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним частинам, в розмірі 1 732,94 грн з кожного. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реалізація майна, яке є предметом застави, без попередньої письмової згоди заставодержателя, не припиняє заставу, яка зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором позивач відповідно до статті 589 ЦК України, статей 19, 20 Закону України «Про заставу» набув право звернення стягнення на предмет застави - автомобіль «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Поляков В. Г. , задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року скасовано в частині звернення стягнення на предмет застави - автомобіль «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 217 838,64 грн за кредитним договором від 08 січня 2013 року № 50007261 шляхом продажу автомобіля з публічних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та ухвалено в цій частині нове рішення.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 08 січня 2013 року №50007261 в розмірі 217 838,64 грн, яка складається з простроченої заборгованості - 22 626,71 грн, з яких: 21 873,45 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом, 116,34 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом та додатковим кредитом, 249,14 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом та додатковим кредитом, 387,78 грн - сума пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом; заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 169 889,47 грн, з яких: 168 723,07 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом, 503,40 грн - сума заборгованості за процентами, 153,00 грн - сума 3 % річних; 510,00 грн - сума пені, нарахованої за пунктом 8.1 загальних умов; 22 484,46 грн - сума штрафу, нарахованого за пунктом 8.2. загальних умов; 2 838,00 грн - сума штрафу, нарахованого за пунктом 8.3 загальних умов.
Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмета застави в сумі 132 261,50 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права щодо наявності підстав для задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про презумпцію добросовісності набуття ним права власності на автомобіль, який перебуває під заставою, є безпідставними, оскільки набуття заявником права власності на предмет застави відбулося під час дії обтяження, зареєстрованого у встановленому законом порядку у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Проте, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції всупереч вимогам статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не зазначив у рішенні необхідних складових, передбачених цією нормою.
Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет застави дає право на примусовий продаж забезпеченого обтяженням майна, то, викладаючи резолютивну частину такого рішення, суд повинен встановити у грошовому вираженні не тільки початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а й зазначити загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2019 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Поляков В. Г., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення первісного позову і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ «Порше Мобіліті» усупереч вимогам статей 10 60 ЦПК України 2004 року не довело належними та допустимими доказами факт видачі ОСОБА_1 грошових коштів, настання строку виконання позичальником зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, а також факт порушення позичальником порядку та строку виконання зобов`язань за кредитним договором. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 12 та 27 Закону України «Про заставу», враховуючи, що після укладення кредитного договору спірний транспортний засіб неодноразово відчужувався на користь третіх осіб. Суди не дослідили належним чином обставини наявності обтяження на спірний автомобіль на момент набуття ОСОБА_2 права власності на нього. Позивач не надав до суду обґрунтованого розрахунку позовних вимог із зазначенням конкретних періодів, початку перебігу строку нарахування заборгованості, штрафних санкцій.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу, поданих до суду у червні 2019 року, представник ОСОБА_1 адвокат Булавінова Ю. В. та ТОВ «Порше Мобіліті» заперечували проти доводів касаційної скарги, а постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року вважали законною та обґрунтованою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Поляков В. Г., і витребувано із Київського районного суду м. Харкова цивільну справу № 640/19094/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
08 січня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50007261, згідно з умовами якого ТОВ «Порше Мобіліті» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 112 422,28 грн, що еквівалентно 13 965,50 дол. США, та суму додаткового кредиту у розмірі 32 073,20 грн, що еквівалентно 3 984,25 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, із терміном повернення кредиту до 15 січня 2018 року.
Зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором забезпечено договором застави від 09 січня 2013 року, укладеним між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Одарченко М. С. Згідно з умовами договору застави ОСОБА_1 надала товариству в заставу автомобіль «Volkswagen Polo Sedan», об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належав їй на праві власності.
Згідно з пунктом 1.1 договору застави за домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 132 261,50 грн.
У пункті 2.1.1 договору застави визначено, що у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за договором, зазначеним в пункті 1.3 цього договору, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у порядку, зазначеному у розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користуванням кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмета застави та його реалізацію.
08 вересня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, якою позивач вимагав від ОСОБА_1 дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов договору, яка станом на дату направлення вимоги складала 188 052,73 грн.
У вимозі також було вказано, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги, відбудеться примусове стягнення заборгованості, у тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ «Порше Мобіліті» у заставу.
Зазначену вимогу ОСОБА_1 не виконала.
ОСОБА_1 належним чином умов кредитного договору не виконувала, з огляду на що станом на 27 жовтня 2015 року її заборгованість перед ТОВ «Порше Мобіліті» становила 244 622,64 грн, а саме:
1) прострочена заборгованість - 22 626,71 грн, з яких 21 873,45 грн - сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом; 116,34 грн - сума 3 % річних за час прострочення за кредитом та додатковим кредитом; 249,14 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом та додатковим кредитом; 387,78 грн - сума пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати чергових платежів за кредитом та додатковим кредитом;
2) заборгованість з дострокового повернення кредиту в сумі 169 889,47 грн, з яких: 168 723,07 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом; 503,40 грн - сума заборгованості за процентами; 153,00 грн - сума 3 % річних; 510,00 грн - сума пені, нарахованої за пунктом 8.1 Загальних умов.
Пунктом 8.2 Загальних умов передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, позичальник сплачує штраф у розмірі 20 % від суми кредиту. На підставі зазначеного пункту ОСОБА_1 нараховано штраф у розмірі 22 484,46 грн. Також, нараховано штраф згідно з пунктом 8.2 за направлення вимог у розмірі 2 838,00 грн.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру МВС України предмет застави станом на 12 грудня 2015 року перебуває у власності ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 140).
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08 квітня 2016 року обтяження на автомобіль марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано 15 січня 2013 року на підставі договору застави від 09 січня 2013 року (т. 1, а. с. 162).
Встановлено, що станом на день вчинення відповідачами реєстраційної операції щодо зміни права власності на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості про наявність обтяження - застави рухомого майна, згідно з договором застави від 09 січня 2013 року.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року в нескасованій частині та постанова Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
В частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Поляков В. Г., указані судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку вони не переглядаються.
Аналізуючи підстави звернення до суду з первісним позовом, характер пред`явлених позовних вимог, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України «Про заставу»).
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» у взаємозв`язку з нормами частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Встановивши, що у день посвідчення договору застави транспортного засобу від 09 січня 2013 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відомості про обтяження автомобіля марки «Volkswagen», модель «Polo Sedan», 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також те, що наступне його відчуження здійснювалося під час дії обтяження, за відсутності згоди обтяжувача, суди дійшли обґрунтованих висновків, що ТОВ «Порше Мобіліті» як заставодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, відповідно до приписів статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 569/11433/15-ц (провадження
№ 61-35414св18).
Доводи ОСОБА_2 про неврахування судами при вирішенні спору того, що він набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника у момент відсутності обтяжень щодо автомобіля, є необґрунтованими.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у встановленому законодавством України порядку було припинено обтяження на спірний автомобіль.
Інші доводи касаційної скарги висновків рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року в нескасованій частині та постанови Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року щодо наявності підстав для звернення стягнення за рахунок забезпеченого обтяження не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Поляков Володимир Геннадійович, залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року в нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк