ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа № 640/19541/18
адміністративне провадження № К/9901/23092/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/19541/18
за адміністративним позовом юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» про визнання протиправною та скасування постанови,
за касаційною скаргою юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Шевченко Н. М.) від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бужак Н. П., Лічевецький І. О., Пилипенко О. Є.) від 19 червня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року юридична особа - резидент Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED звернулася до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2017 року по виконавчому провадженню № 55384404, яка прийнята старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Савчуком Костянтином Петровичем на виконання виконавчого листа Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 листопада 2017 року у справі № 712/9154/17 про застосування конфіскації в розмірі 55188951,00 грн;
- зобов`язати державного виконавця державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 55384404, повернути виконавчий лист Соснівського районного суду міста Черкаси № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави грошових коштів у сумі 55188951,00 грн стягувачу протягом трьох робочих днів з дня отримання рішення суду.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірна постанова прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідач був зобов`язаний повернути виконавчий лист, без прийняття його до виконання.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року замінено первісного відповідача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 серпня 2019 року юридична особа - резидент Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено строк для подання відзиву.
7. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на 13 лютого 2020 року відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 серпня 2017 року у справі № 712/9154/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України. Також зазначеним вироком було застосовано спецконфіскацію з примусовим вилученням у власність держави, зокрема, грошових коштів в сумі 55188951,00 грн. на рахунку № НОМЕР_1 (гривневий) ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
10. На підставі зазначеного вироку Соснівським районним судом міста Черкаси 28 листопада 2017 року видано виконавчий лист № 4, у якому зазначено про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави грошових коштів у сумі 55188951,00 грн. на рахунку № НОМЕР_1 (гривневий) ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478.
11. 14 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком К. П. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 55384404 з виконання вищевказаного виконавчого листа та постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 55188951,00 грн. на рахунку № НОМЕР_1 ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк».
12. Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К. П. від 16 квітня 2018 року про передачу виконавчих проваджень, матеріали виконавчого провадження № 55384404 передано для подальшого виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
13. 17 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І. С. прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження, якою виконавче провадження № 55384404 з примусового виконання виконавчого листа № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року прийнято до провадження.
14. Відтак, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 55384404 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 листопада 2017 року № 712/9154/17 про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави грошових коштів в сумі 55188951,00 грн. на рахунку № НОМЕР_1 ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк».
15. Позивач, вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2017 року по виконавчому провадженню № 55384404 протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що у державного виконавця були підстави для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
17. Суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2017 року № 55384404 прийнята правомірно, що вказує на безпідставність позовних вимог.
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
19. Зокрема скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано положення ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим чинним законодавством, в частині відповідності виконавчого документа резолютивній частині судового рішення, на підставі якого він виданий.
20. Також скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку щодо застосування положень Закону України «Про виконавче провадження» в частині визначення підвідомчості виконання виконавчого листа Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 листопада 2017 року у справі № 712/9154/17, оскільки розмір стягнення перевищує суму 20000000,00 грн., відтак районний відділ державної виконавчої служби не мав права приймати виконавчий документ до виконання та був зобов`язаний повернути його стягувачу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
21. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку в частині визначення строку, протягом якого виконавчий лист можна було пред`явити до виконання, належному органу - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Оскільки виконавчий лист передано за належною підсудністю 16 квітня 2018 року, після завершення терміну його пред`явлення до виконання, тому Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно прийняв виконавчий лист до виконання.
22. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Вимогами статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
26. Предметом спору у цій справі є законність постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2017 року у виконавчому провадженню № 55384404, яка винесена державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
27. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, далі - Закон № 1404-VIII).
28. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
29. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
30. З наведених норм слідує, що на будь-якій стадії виконавчого провадження, у тому числі під час його відкриття, органи та посадові особи, уповноважені на виконання, зокрема, рішень судів, зобов`язані дотримуватись вимог законодавства та засад здійснення виконавчого провадження.
31. Щодо доводів скаржника, які останній наводить у касаційній скарзі у їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
32. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
33. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
34. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання позивача на невірне зазначення боржника у спірній постанові не відповідає дійсності, оскільки згідно виконавчого листа Соснівського районного суду міста Черкаси № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року в графі «боржник» зазначено, що боржником є ПАТ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280. Відтак, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про невірне зазначення боржника у спірній постанові, що мало би наслідком повернення стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа, відповідно до вимог п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
35. Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
36. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
37. Відповідно до ст. 25 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
У разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.
У разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.
Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
38. Зазначені положення законодавства визначають порядок дій державного виконавця у разі пред`явлення виконавчого документа не за підвідомчістю, а також визначено певні особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби.
39. Доводи скаржника про наявність підстав для скасування постанови Шевченківського районного Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55384107, обґрунтовані, зокрема тим, що виконавчий лист Соснівського районного суду міста Черкаси № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року був пред`явлений не за місцем виконання, оскільки його виконання не підвідомче Шевченківському районному Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
40. З цього приводу колегія суддів зазначає, що Закон № 1404-VIII не містить конкретно визначених ознак та підстав, з якими пов`язується підвідомчість виконання виконавчих документів певними суб`єктами органів виконавчої служби, проте такі ознаки наявні в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на час прийняття спірної постанови, далі - Інструкція).
41. Відповідно до п. 4, розділу І Інструкції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема, сума зобов`язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
42. Отже, виконання виконавчого листа № 4 виданого Соснівським районним судом міста Черкаси 28 листопада 2017 року про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави грошових коштів у сумі 55188951,00 грн. на рахунку № НОМЕР_1 (гривневий) ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478, підвідомчий відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою держвиконавця Шевченківського районного відділу ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 16 квітня 2018 року про передачу виконавчих проваджень, матеріали виконавчого провадження № 55384404 передано для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 17 квітня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження, якою виконавче провадження № 55384404 з примусового виконання виконавчого листа № 712/9154/17 від 28 листопада 2017 року прийнято до провадження.
44. Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 55384404 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 листопада 2017 року № 712/9154/17 про застосування спецконфіскації з примусовим вилученням у власність держави грошових коштів в сумі 55188951,00 грн. на рахунку № НОМЕР_1 ALDOZA INVESTMENTS LIMITED у ПАТ «Укргазбанк», тобто відповідно до вимог Закону № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
45. Відтак, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження у межах розгляду цієї справи, оскільки виконавчий документ перебуває на виконанні у належного органу, а скасування такої постанови не відновить становища позивача та не змінить його процесуального статусу у цьому виконавчому провадженні. Крім цього, оскільки позивач не є учасником виконавчого провадження, відновлення його прав та інтересів, які він вважає порушеними не відновиться, оскільки боржником у цих відносинах є саме ПАТ «Укргазбанк» та держава.
46. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
47. У п. 71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України» вказано, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
48. В контексті спірних правовідносин варто зауважити, що принцип «належного урядування» дає можливість державним органам виправити допущені помилки, однак таке виправлення минулої помилки не повинно призводити до непропорційного втручання в набуте особою право, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
49. Оскільки у межах розгляду цієї справи встановлено, що спірною постановою не створюються для позивача будь-яких майнових чи немайнових прав та інтересів, оскільки зазначена постанова направлена на виконання саме судового рішення, яким уже вирішено такі питання.
50. Крім цього, звертаючись до суду з цим позовом, юридична особа - резидент Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED має на меті, на думку Суду, не допустити застосування спецконфіскації грошових коштів, що знаходять на рахунку у ПАТ «Укргазбанк», що суперечило б основним принципам, закладеним у мету спеціальної конфіскації у межах кримінального провадження та ухваленого у подальшому судового рішення - вироку.
51. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
52. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
53. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
54. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи (аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги) були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
55. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
56. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
57. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
58. Отже, касаційна скарга юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
59. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу юридичної особи - резидента Республіки Кіпр ALDOZA INVESTMENTS LIMITED залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі № 640/19541/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов