№ 640/19714/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року

м. Київ

справа № 640/19714/21

адміністративне провадження № К/990/43596/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Стеценка С.Г. та судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп"

до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Клочкової Н.В. від 25 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Ключковича В.Ю., Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. від 15 листопада 2023 року

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тревел Профешнл Груп" (далі - позивач, ТОВ "Тревел Профешнл Груп") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13 травня 2021 року № 25 про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів.

2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Тревел Профешнл Груп" зазначало, що здійснює туроператорську діяльність на підставі ліцензії Державного агентства України з туризму та курортів серії АЕ від 20 березня 2014 року № 272713.

ТОВ "Тревел Профешнл Груп" 2 жовтня 2019 року за посередництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" (далі - ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами") як турагента та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) як турсубагента реалізувало ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) туристичний продукт - подорож до Ізраїлю на період з 15 до 22 жовтня 2019 року, що включала проживання в готелі "Palace" 3* (Нетанія, Ізраїль) в номері категорії Sngl (Standart), 1 Adult/ВВ шляхом укладення договору на туристичне обслуговування № К/546/191002-1. Після прибуття у готель ОСОБА_2 попросила турагента (ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами") переселити її в інший готель з категорією 4*.

ОСОБА_2 первинно обрала готель самостійно та не позбавлялася можливості перевірити інформацію про готель на інших інтернет-ресурсах, крім сайту туроператора; інформація, розміщена на сайті ТОВ "Тревел Профешнл груп", відповідає інформації, розміщеній на загальновідомих сайтах для бронювання готельних послуг ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2

У туроператора не було підстав, передбачених частиною одинадцятою статті 20 Закону України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР "Про туризм" (далі - Закон № 324/95-ВР), щодо вжиття альтернативних заходів для забезпечення надання турпродукту.

ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві провело позапланову перевірку за скаргою ОСОБА_2 на дії туроператора щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів під час надання послуг та встановило порушення ТОВ "Тревел Профешнл груп" пункту 3 частини другої статті 19-1 Закону № 324/95-ВР, частини першої статті 15 Закону України від 10 червня 2023 року № 3153-IX "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 3153-IX) і винесло припис про усунення вимог законодавства.

Надалі відповідач наклав на нього стягнення, передбачене статтею 23 Закону № 3153-IX, за ненадання ОСОБА_2 достовірної інформації про категорії готелю.

На день обрання ОСОБА_2 туру, укладення договору на туристичне обслуговування та здійснення подорожі готель "Palace" (Нетанія, Ізраїль) відповідав 3*; така інформація була достовірною та актуальною.

ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві не встановило, яка інформація щодо категорії готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль) була розміщена на офіційному сайті туроператора станом на 2 жовтня 2019 року; не врахували, що у 2020 році позивач лише актуалізував інформацію щодо присвоєння зазначеному готелю 2* на підставі листа-відповіді ізраїльського туроператора Atlantis Travel & Tourism від 12 грудня 2020 року у зв`язку з нездійсненням його поточного косметичного ремонту.

3. Відповідач не визнав позов; відзив обґрунтовував тим, що ТОВ "Тревел Профешнл груп" не підтвердило категорію готелю "за зірками" належними доказами, як-то сертифікатом відповідно до пункту 4.1 ДСТУ 4269:2003 Послуги туристичні. Класифікація готелів (Tourist services. Classification for hotels) (далі - ДСТУ 4269:2003) та ГОСТ 28681.4-95 Туристско-экскурсионное обслуживание. Классификация гостиниц (далі - ГОСТ 28681.4-95), та розмістило особу у готелі нижчої класифікації, що є порушення істотних умов договору на туристичне обслуговування; 3* могли бути присвоєні готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль) після неналежного виконання укладеного з ОСОБА_2 договору або в будь-яку іншу дату до 31 грудня 2019 року.

Позивач не оспорює процедури проведення перевірки та притягнення до відповідальності.

4. ТОВ "Тревел Профешнл груп" надало відповідь на відзив, у якому зазначало, що ДСТУ 4269:2003 поширюється на діяльність лише українських готелів та не застосовується до готелю "Palace", розташованого у місті Нетанія (Ізраїль). Прийнятий за участі України ГОСТ 28681.4-95 не поширюється на готелі, розташовані в Ізраїлі. У відповідача немає повноважень встановлювати факт порушення позивачем істотних умов договору на туристичне обслуговування, що не оскаржувався до суду.

5. ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві у запереченнях на таку відповідь вказувало, що в Ізраїлі немає законодавства, що регулює категорію готелів, тому слід керуватися ГОСТ 28681.4-95. Позивач не доводив належну інформацію до споживача щодо вимог до класифікації готелів в Державі Ізраїль, які не відповідають вимогам, установленим законодавством України. Також зазначало, що Держпродспоживслужба має право оцінювати істотні умови договору на туристичне обслуговування, здійснюючи державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, задовольнив позов.

7. Суди попередніх інстанцій, визнаючи протиправною та скасовуючи постанову про накладення стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів, виходили з того, що відповідач установив категорію готелю на момент перевірки (листопад 2020 року), а не укладення між ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 договору на туристичне обслуговування (жовтень 2019 року); не спростував інформацію Atlantis Travel and Tourism як приймаючої сторони щодо категорії готелю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення статей 9 73 74 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

9. ТОВ "Тревел Профешнл груп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину першу статті 15 Закону № 1023-XII, статті 19, 19-1 Закону № 324/95-ВР та встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Копії документів, наданих позивачем на підтвердження категорії готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль), не засвідчені відповідно до ДСТУ 4163-2003 Національний стандарт України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003; чинність національного стандарту скасовано з 1 вересня 2021 року на підставі Наказу Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості від 1 липня 2020 року № 144), не містять реквізитів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Належним доказом класифікації готелів може бути сертифікат, а не роздруківка листа приймаючої сторони (Atlantis Travel and Tourism).

Голосіївський районний суд міста Києва у рішенні від 20 березня 2023 року у цивільній справі № 752/11478/20 задовольнив частково позов ОСОБА_2 та стягнув з ТОВ "Тревел Профешнл Груп", ТОВ "Франчайзингова мережа "Поїхали з нами" та ФОП ОСОБА_1 відшкодування майнової і моральної шкоди з тієї підстави, що останні відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1023-XII, статті 19, 19-1 Закону № 324/95-ВР не надали позивачці достовірну інформацію про категорію готелю. Це ж порушення встановив відповідач в акті позапланової перевірки, що свідчить про відсутність правової визначеності.

11. ТОВ "Тревел Профешнл груп" у відзиві на касаційну скаргу покликається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 910/8794/17, та вказує, що до позовної заяви були додані прошиті, пронумеровані копії документів, на останній сторінці вказано загальну кількість аркушів та виконано засвідчувальний напис генерального директора, його повне ім`я та дату здійснення напису.

У листі Atlantis Travel and Tourism щодо категорії готелю 3* зазначено період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року. Твердження відповідача щодо невідповідності такої категорії готелю ДСТУ 4269:2003 є неспроможним, оскільки вимоги до класифікації готелів, розміщених на території України; єдиної для всіх країн системи класифікації готелів не існує. У відповідача немає повноважень встановлювати факт відповідності готелю категорії, заявленій в Державі Ізраїль.

12. У додаткових поясненнях ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві зазначало, що з договору про туристичне обслуговування від 2 жовтня 2019 року № К/546/191002-1 слідує, що ОСОБА_2 могла отримати достовірну інформацію про категорію готелю вже на території країни тимчасового перебування. Проте туроператор до надання туристичних послуг відповідно до Законів № 1023-XII та № 324/95-ВР був зобов`язаний надати туристу таку інформацію. Скріншот із сайту туроператора (http://www.tpg.ua) не є офіційним документом та не може вважатися належним доказом на підтвердження категорії готелю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Відповідач 22 грудня 2023 року подав до Суду касаційну скаргу.

14. Верховний Суд ухвалою від 12 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження.

15. ТОВ "Тревел Профешнл груп" подало відзив на касаційну скаргу.

16. Верховний Суд ухвалою від 2024 року призначив розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 липня 2024 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 2 жовтня 2019 року ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 (турсубагент), яка діє від імені та за дорученням TOB «Франчайзингова мережа «Поїхали з нами» (турагент), що діє на підставі агентського договору № 118/1106-6, укладеного 11 червня 2018 року з ТОВ "Тревел Профешнл груп" (туроператор), підписали договір на туристичне обслуговування № К546/191002-1.

18. За умовами, закріпленими у додатку до зазначеного договору, ОСОБА_2 забронювала проживання в готелі "Palace" 3* (Нетанія, Ізраїль) в номері категорії Sngl з 15 до 22 жовтня 2019 року.

19. 25 листопада 2020 року посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві за скаргою ОСОБА_2 здійснили позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тревел Профешнл Груп» щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг.

20. За результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві 25 листопада 2020 року склало акт № 5660-1 про порушення ТОВ "Тревел Профешнл груп" положень частини першої статті 15 Закону № 1023-XII і пункту 3 частини другої статті 19-1 Закону № 324/95-ВР та винесло припис № 606 про усунення зазначених порушень законодавства.

21. Ізраїльський туроператор Atlantis Travel & Tourism у листі від 12 грудня 2020 року повідомив про присвоєння готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль) в 2019 році (з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року) категорії 3* (економний туристичний клас) та перегляд рейтингу готелю в 2020 році до категорії 2*.

22. 13 травня 2021 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі акта перевірки встановило ненадання споживачу достовірної інформації про категорію готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль) за умовами договору на туристичне обслуговування від 2 жовтня 2019 року № К/546/191002-1, додатковими угодами до договору та інформацією, зазначеною на вебсайті туроператора (http://www.tpg.ua), та прийняло постанову № 25 про застосування до ТОВ "Тревел Профешнл груп" стягнення, передбаченого статтею 23 Закону № 1023-XII, у виді штрафу у розмірі 8 292 грн.

23. ТОВ "Тревел Профешнл груп" оскаржило зазначену постанову Держпродспоживслужби до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.

25. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

27. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

29. Згідно зі статтею 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

30. Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Основного Закону України сформована, зокрема, у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 817/381/16, від 14 липня 2020 року у справі № 808/2525/16, від 28 вересня 2020 року у справі № 826/855/16, від 30 листопада 2020 року у справі № 520/10868/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 640/19248/19, від 31 травня 2021 року у справі № 640/8656/19, від 30 січня 2022 року у справі № 640/15352/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 160/8569/20, від 5 травня 2022 року у справі № 520/7184/19, від 7 липня 2022 року у справі № 560/2260/21, від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21 та від 21 червня 2023 року у справі № 320/14138/21.

31. За частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

32. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (стаття 72 КАС України).

33. За змістом частини першої та другої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

34. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта статті 94 КАС України); учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (абзац другий частини п`ятої статті 94 КАС України).

35. На момент виникнення спірних правовідносин порядок засвідчення копій документів також визначався ДСТУ 4163-2003 та Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5).

36. У пунктах 5.26, 5.27 зазначеного ДСТУ визначено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи, ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче підпису.

37. У пункті 2 Правил № 1000/5 наведено визначення терміну копія документа - документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак.

38. Відповідно до пунктів 2, 3 та 8 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5 у редакції, чинній до 24 квітня 2022 року, установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку.

Копії документів інших установ можуть виготовлятися і засвідчуватися установою, зокрема, на вимогу судових та інших правоохоронних органів.

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій».

39. ТОВ "Тревел Профешнл груп" при подачі позову долучило додатки у прошитому та пронумерованому пакеті документів на 128 аркушів, з наліпкою на звороті, на якій надруковано "копії з оригіналом згідно", міститься підпис генерального директора ТОВ "Тревел Профешнл Груп" ОСОБА_3 та дата.

40. Розміщення засвідчувального напису лише на останньому аркуші прошитого та пронумерованого пакета документів, а не на кожній сторінці документа, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, не суперечить вимогам Національного стандарту та Правил № 1000/5 до оформлення копій документів.

41. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 14 грудня 2018 року у справі № 914/809/18, від 20 червня 2019 року у справі №809/1018/18 та від 1 жовтня 2020 року у справі № 910/8794/17.

42. Неприйняття судом копій документів, поданих учасником справи пакетно у прошитому на пронумерованому виді із засвідчувальними написами («Згідно з оригіналом», найменування посади, особистий підпис особи, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставлення підпису, печатки (за наявності)), у тлумаченні процесуального закону може трактуватися надмірним формалізмом, що є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

43. Зважаючи на це, Суд відхиляє доводи скаржника щодо неналежного засвідчення ТОВ "Тревел Профешнл груп" копій додатків до позовної заяви.

44. ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві також вважає недопустимим доказом наданий позивачем лист ізраїльського туроператора Atlantis Travel & Tourism від 12 грудня 2020 року б/н щодо класифікації готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль) в 2019 та 2020 роках з тієї підстави, що присвоєння готелю 2* чи 3* має підтверджуватися сертифікацією відповідно до положень ДСТУ 4269:2003.

45. Вимоги до доказів в адміністративному судочинстві встановлені у статтях 73- 76 КАС України, а саме, докази мають:

- містити інформацію щодо предмета доказування (належність доказів);

- бути одержані в порядку, встановленому законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів);

- встановлювати дійсні обставини справи (достовірність доказів);

- у своїй сукупності давати змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (достатність доказів).

46. Законодавство України про туризм складається з Конституції України, Закону № 324/95-ВР, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

47. ДСТУ 4269:2003 встановлює класифікацію готелів та аналогічних засобів розміщування незалежно від форм власності та відомчої належності.

48. Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 зазначеного ДСТУ класифікацію готелів та аналогічних засобів розміщування за категоріями здійснюють згідно із загальною характеристикою готелю, яку визначають комплексом вимог до: - матеріально-технічної оснащеності; - переліку надаваних послуг; - кваліфікації персоналу. Категорії позначають символом - «*» (зірка). Готелі класифікують за п`ятьма категоріями. Найвищу категорію готелю позначають - «*», найнижчу - «*». Категорію готелю зазначають на його вивісці, на квитанціях, у реєстраційній картці гостя та в рекламних документах. Вимоги до кожної категорії готелів, наведені в цьому стандарті, є мінімальні і їх потрібно виконувати у повному обсязі.

49. Вимоги до готелів різних категорій, загальні вимоги до якості устаткування та оснащення готелів різних категорії наведені у таблиці 1 розділу 5 та розділі 7 ДСТУ 4269:2003.

50. Статтею 19 Закону № 324/95-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено встановлення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів, а об`єктів туристичної інфраструктури, розташованих на території Автономної Республіки Крим, - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань туризму, об`єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об`єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії за заявою його власника.

51. Відповідно до частини п`ятої статті 19 зазначеного Закону забороняється надавати послуги з розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії.

52. До 3 грудня 2019 року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів, був Департамент туризму та курортів при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України, а із 4 грудня 2019 року - Державне агентство розвитку туризму України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури, молоді та спорту.

53. Відповідно до пункту 3-1 Порядку встановлення категорій готелям та іншим об`єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 803 (далі - Порядок № 803), категорії готелям та іншим об`єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), встановлюються за результатами добровільної сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) стосовно безпеки для життя і здоров`я людей, захисту їх майна та охорони довкілля відповідно до договору між органом із сертифікації та власником або уповноваженою ним особою і оцінювання відповідності готелів вимогам певної категорії.

Сертифікація та оцінювання готелю здійснюються органами із сертифікації, акредитованими для виконання робіт із сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) в установленому законом порядку.

54. Пунктом 7 Порядку № 803 визначено, що заявник надсилає заяву про встановлення відповідної категорії готелю органові із сертифікації, на території якого розміщений готель.

Орган із сертифікації розглядає заяву та організовує проведення робіт із встановлення відповідної категорії готелю.

55. Таким чином, встановлення відповідної категорії готелю (іншого об`єкта, призначеного для надання послуг з розміщення, закладу харчування, курортного закладу тощо), розміщеного на території України, ініціюється за заявою його власника, а не туроператора (турагента).

56. Законом № 324/95-ВР та Порядком № 803 не визначено сертифікації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів, об`єктів туристичної інфраструктури (готелів, інших об`єктів, призначених для надання послуг з розміщення, закладів харчування, курортних закладів тощо), розміщених на території інших держав.

57. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

58. Зважаючи на це, Суд вважає неспроможним твердження ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про те, що належним та допустимим доказом категорії готелю, розміщеного на території Держави Ізраїль, є отриманий в Україні сертифіката центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері туризму та курортів.

59. Обов`язки туроператора (турагента) передбачені у Законі № 324/95-ВР, це:

1) здійснення фінансового забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами (частина перша статті 15);

2) страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) (частина перша статті 16);

3) інформування споживачів про умови надання туристичних послуг (стаття 19-1).

60. Умови надання туристичних послуг, які туроператор (турагент) зобов`язаний надавати споживачу, на підставі договору на туристичне обслуговування не розрізняються залежно від розміщення готелю на території України або території іншої держави, включають інформацію про:

1) місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування;

2) характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію;

3) характеристику готелів та інших об`єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування;

4) види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі;

5) мінімальну кількість туристів у групі, а також інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи, не пізніше ніж за три дні до початку туристичної подорожі;

6) ціну туристичних послуг.

61. Відповідно до частини четвертої статті 19-1 Закону № 324/95-ВР до укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація про:

1) основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної подорожі, зокрема протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і вік туристів, а також умови безпеки туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

3) туроператора (турагента), його місцезнаходження, поштові реквізити, контактний телефон, наявність ліцензії на провадження туристичної діяльності та інші відомості відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

4) керівника групи та засоби зв`язку з ним у разі здійснення туристичної подорожі за кордон чи перебування за кордоном неповнолітньої та/або малолітньої особи з метою встановлення законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи прямого зв`язку з нею;

5) час та місце проміжних зупинок і транспортних сполучень та категорію місця, яке споживач займатиме в певному виді транспортного засобу;

6) види і тематику екскурсійного обслуговування, порядок здійснення зустрічей і проводів, супроводу туристів;

7) стан навколишнього природного середовища, санітарного та епідеміологічного благополуччя;

8) назву, адресу та контактний телефон представництв туроператора або організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття скарг і претензій туристів, а також адреси і телефони дипломатичних установ України у країні (місці) тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної подорожі;

9) порядок забезпечення туроператором обов`язкового та/або добровільного страхування туристів, розмір, порядок і умови виплати страхового відшкодування, а також можливість та умови добровільного страхування витрат, пов`язаних з розірванням договору на туристичне обслуговування за ініціативою туриста, страхування майна;

10) розмір фінансового забезпечення туроператора (турагента) на випадок його неплатоспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

62. Таким чином, туроператор (турагент) до укладення договору на туристичне обслуговування має володіти інформацією про категорію (характеристику) готелів (інших об`єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення) в Україні та за кордоном.

63. У випадку готелів (інших об`єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення), розміщених на території України, на 2019 рік на сайті Міністерства економіки України за посиланням: https://tinyurl.com/253a4yt4, викладався Реєстр свідоцтв про встановлення категорій готелям та іншим об`єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), виданих Мінекономрозвитку.

Зараз такий реєстр є на Порталі відкритих даних (https://data.gov.ua/dataset/993e8938-5ebf-4880-a995-ee05dcbd6061).

64. Щодо готелів, розміщених за кордоном, орган державної влади, що забезпечує реалізацію інтересів України в галузі туризму (Департамент туризму та курортів при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України - до 3 грудня 2019 року, Державне агентство розвитку туризму України - з 4 грудня 2019 року) не веде такий реєстр, оскільки сертифікація таких об`єктів в Україні не здійснюється.

65. Відповідно до статті 35 Закону № 324/95-ВР правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму становлять міжнародні договори України, укладені відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".

Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму на принципах і нормах, розроблених Всесвітньою туристською організацією (ВТО).

Органом державної влади, що забезпечує представництво і реалізацію інтересів України в галузі туризму у відносинах з іншими країнами та з міжнародними туристичними організаціями, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері туризму та курортів, який у встановленому порядку бере участь в укладенні міжнародних договорів з питань туризму.

Україна бере участь у діяльності міжнародних туристичних організацій відповідно до міжнародно-правових зобов`язань України та статутних документів таких організацій.

66. 11 липня 1995 року Уряд України та Уряд Держави Ізраїль підписали Угоду про співробітництво в галузі туризму (набрала чинності для України: 27 березня 1996 року), яка не врегульовує єдину систему класифікації засобів розміщення і туристичних послуг України та Держави Ізраїль (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/376_035#Text)).

67. Україна з 20 жовтня 1997 року є повноправним членом Всесвітньої туристичної організації (ВТО; World Tourism Organization (?UNWTO?)), що є спеціалізованою установою ООН, відповідальною за просування стійкого та загальнодоступного туризму.

68. Манільська декларація про світовий туризм (Manila Declaration on World Tourism) 1980 року (https://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/unwtodeclarations.1980.01.01) у пунктах 19, 24, 25 визначає, що міжнародне співробітництво в галузі туризму - це діяльність, в якій необхідно поважати особливості народів та основні інтереси окремих держав. У цій сфері очевидна центральна і вирішальна роль Всесвітньої туристичної організації як концептуального і гармонізуючого органу.

Державам та іншим учасникам Конференції разом з Всесвітньою туристичною організацією наполегливо рекомендується взяти до уваги керівні принципи, точки зору і рекомендації, що випливають з Конференції, щоб вони могли на основі свого досвіду і в контексті своєї повсякденної діяльності сприяти практичній реалізації поставлених цілей з метою розширення процесу розвитку світового туризму і вдихання в нього нового життя.

Конференція закликає Всесвітню туристичну організацію вжити всіх необхідних заходів, за допомогою власного внутрішнього механізму і, де це доречно, у співпраці з іншими міжнародними, міжурядовими та неурядовими організаціями, щоб забезпечити глобальне впровадження принципів, концепцій і керівних положень, що містяться в цьому заключному документі.

69. Гаазька декларація про туризм (The Hague Declaration on Tourism) 1989 року (https://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/unwtodeclarations.1989.03.01), організована в Гаазі (Нідерланди) з 10 по 14 квітня 1989 року спільно з Міжпарламентським союзом (Inter-Parliamentary Union (?IPU?)1?) та Всесвітньою туристичною організацією (WTO), встановила принципи у сфері туризму, якими мають надихатися парламенти, уряди, державні та приватні органи влади, організації, асоціації та установи, відповідальні за туристичну діяльність, професіоналів у сфері туризму, а також самих туристів.

70. Міжнародні інституції у галузі туризму та готельної справи як-то Комітет готельної та ресторанної індустрії Європейського Союзу, Міжнародна готельна асоціація, ВТО не затвердили єдиної міжнародної системи класифікації засобів розміщення і туристських послуг, єдиної інформаційної мережі.

71. Манільська декларація про світовий туризм 1980 року та Гаазька декларація про туризм 1989 року принципів такої класифікації також не визначають.

72. Відсутність загальноприйнятої системи класифікації готелів на міждержавному та міжнародному рівнях не звільняє туроператора (турагента) від обов`язку надавати споживачам відповідно до статті 19-1 Закону № 324/95-ВР інформацію про умови надання туристичних послуг за кордоном, зокрема, щодо характеристики готелів та інших засобів тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування.

73. Вимоги до категорії готелів 3* в Україні і такої ж категорії готелів у Державі Ізраїль щодо стану будівлі та номерного фонду, меблів та санітарно-гігієнічного обладнання в номерах, облаштування прилеглої до готелю території та під`їзних шляхів, наявності і стану закладів ресторанного господарства при готелі (ресторанів, кафе, барів), технічного оснащення (телефонного зв`язку, інтернету, телевізорів, холодильників, міні-барів, сейфів та ін.) до затвердження єдиної міжнародної системи класифікації можуть відрізнятися.

74. Тому застосування в Україні до готелів, розміщених на території інших держав, лише класифікації "за зірками" є недостатнім. Для споживачів туристичних послуг туроператор (турагент) має надавати достовірну інформацію про категорії готелю, вказувати комплексний показник рівня комфорту готелю, який є зрозумілим та доступним для споживачів, що можуть отримувати туристичні послуги в Україні; надавати, зокрема, фото- та відеофіксації номерного фонду, облаштування території, текстовий опис готельних номерів, набір послуг, які можна отримати в готелі, інші загальні відомості.

75. У справі, що розглядається, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві застосувало до ТОВ "Тревел Профешнл груп" стягнення у вигляді штрафу за ненадання споживачу достовірної інформації про категорію готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль).

Підставою для застосування стягнення слугувало те, що на момент перевірки на сайті суб`єкта господарювання розміщено інформацію про готель "Palace" (Нетанія, Ізраїль) категорії 2*.

76. Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є:

1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;

2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;

3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень;

4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;

5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

77. Суд зауважує, що умови надання готельних послуг можуть змінюватися. У випадку готелів, розміщених на території України, така зміна умов відповідно до пункту 14 Порядку № 803 є підставою для інформування заявником органу із сертифікації про зміни, що можуть вплинути на результати оцінювання готелю.

78. Очевидно, що умови надання послуг в готелях, розміщених за кордоном, можуть також змінюватися.

79. Оскаржувана постанова ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві ґрунтується на оцінці інформації, що була розміщена на сайті туроператора в 2020 році.

80. Досліджуючи мотивованість постанови ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 13 травня 2021 року № 25, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що орган державного нагляду (контролю) не може оцінювати фактичні обставини зміни категорії готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль) на момент перевірки (2020 рік), а не укладення зі споживачем договору на туристичне обслуговування (2019 рік).

81. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, за яких відбувалася зміна категорії готелю із 3* до 2*, на підставі оцінки інформації, зазначеній у листі Ізраїльського туроператора Atlantis Travel & Tourism від 12 грудня 2020 року, про перегляд рейтингу готелю "Palace" (Нетанія, Ізраїль) у 2020 році.

82. Орган державного нагляду (контролю), обмежившись ознайомленням із інформацією на сайті туроператора, не проаналізував умови надання послуг за договором на туристичне обслуговування від 2 жовтня 2019 року № К/546/191002-1, викладення опису готелю, номерного фонду, інших умов тимчасового розміщення у договорі та відповідність такому опису характеристик готелю фактичним умовам надання споживачу туристичних послуг.

83. Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відповідача у зв`язку з невмотивованістю висновків ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві.

84. Обставини, встановлені у справі № 752/11478/20, щодо наявності підстав для відшкодування ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди туроператором, не впливають на правильність висновків судів у цій справі щодо невмотивованості оскаржуваної постанови про накладення стягнення, винесеної за результатами здійснення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві заходу державного нагляду (контролю).

85. Також Суд звертає увагу на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (Consultative Council of European Judges) щодо якості судових рішень (пункти 32-41), про те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

86. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (European Court of Human Rights; далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

87. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89)), «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine)заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58)): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29)).

88. Обставини в адміністративній справі встановлені повно та всебічно, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку аргументам учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. Суд не встановив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови.

91. Зважаючи на це, Суд вважає, що касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві слід залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року - без змін.

92. У такому разі судові витрати відповідно до частини шостої статті 139 КАС України новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 640/19714/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа