ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 640/19962/22
адміністративне провадження № К/990/21664/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Прокопенка О.Б., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інста нції адміністративну справу № 640/19962/22
за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання незаконними дій та скасування наказів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року, постановлену у складі головуючого судді Катющенка В.П., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач) з вимогами визнати незаконними дії керівника Одеської обласної прокуратури щодо примусової праці та примусового присвоєння статусу «прокурор» ОСОБА_1 поза її вільним волевиявленням, визнати незаконними та скасувати видані ним накази:
- від 09.12.2021 №2605к про скасування наказу прокурора Одеської області від 03.04.2007 №131 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах Управління представництва захисту інтересів громадян та держави в судах Прокуратури Одеської області та з органів прокуратури, а також поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді;
- від 09.12.2021 №2618к, яким ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце в Управлінні представництва інтересів держави в суді Одеської обласної прокуратури.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року залишено без змін.
4. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позов поданий у зв`язку з незгодою позивачки з порядком виконання судового рішення, ухваленого на її користь. Водночас, як зазначили суди попередніх інстанцій, невиконання, неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Якщо боржник не виконує судового рішення або виконує його неналежним чином, то позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, зокрема, передбачених статтею 383 КАС України.
5. Так, суди попередніх інстанцій з`ясували, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008 частково задоволений позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області:
- визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Одеської області від 03.04.2007 №131;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах Управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Прокуратури Одеської області з моменту звільнення, тобто з 03 квітня 2007 року;
- стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 28733,81 грн та моральну шкоду в сумі 2 тис грн.
6. Це рішення згодом було скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року з ухваленням нового рішення про відмову в позові, яку було залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року.
7. 07 липня 2021 року Велика Палата Верховного Суду переглянула вказані судові рішення за виключними обставинами (у зв`язку з ухваленням Європейським судом з прав людини рішення від 08.10.2020 у справі "Горяйнова проти України" (заява № 41752/09). Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції.
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Прокуратури Одеської області залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008 та ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 22.07.2008, якими частково задоволено позов ОСОБА_1 та виправлено описку у постанові суду, залишено без змін.
9. Саме на виконання вказаної постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008 Одеською обласною прокуратурою було прийнято оскаржувані у цій справі накази від 09.12.2021 №2605к (щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді) та від 09.12.2021 № 2618к (яким ОСОБА_1 визначено тимчасове робоче місце).
10. Як зазначили суди попередніх інстанцій, на підставу позову позивачка посилалася на те, що зазначені накази так і не призвели до реального виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008. Водночас вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.
11. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив позивачці у відкритті касаційного провадження.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що захист її порушених прав у зв`язку з ухваленням оскаржуваних наказів може бути здійснений в порядку судового контролю за правилами, передбаченими статтею 383 КАС України.
14. Позивачка зауважує, що суди попередніх інстанцій проігнорували важливий контекст, який виключає можливість застосування у спірних правовідносинах інституту судового контролю.
15. По-перше, позивачка зазначає, що редакція КАС України, що була чинною станом на день ухвалення Приморським районним судом міста Одеси постанови від 29.05.2008, налічувала лише 272 статті й статей 382-383 КАС України, на які посилалися суди попередніх інстанцій, зазначаючи про необхідність оскарження наказів Одеської обласної прокуратури в порядку судового контролю, - не існувало. На думку позивачки, це виключає можливість їх застосування Приморським районним судом міста Одеси.
16. По-друге, позивачка звертає увагу на те, що відповідно правил розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, установлених чинною редакцією КАС України, місцеві загальні суди, яким є Приморський районний суд міста Одеси, не розглядають справ, пов`язаних із проходженням публічної служби, а тому Приморський районний суд міста Одеси не має можливості встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі про проходження публічною служби позивачкою, яке прийнято у 2008 році, відповідно до норм процесуального законодавства, яке було чинним на той час.
17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися із суттю позовних вимог і дійшли обґрунтованих висновків про те, що фактично позивачка не погоджується з рішеннями, прийнятими на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008, для оскарження яких КАС України передбачено особливий порядок.
18. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 19.06.2023. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Калашніковій О.В., Смоковичу М.І.
19. Ухвалою Суду від 25.07.2023 (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
20. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року № 770/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначений повторний автоматизований розподіл справи № 640/19962/22.
21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №640/19962/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Смоковича М.І., Прокопенка О.Б.ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
22. Відповідно до статті 255 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
23. Частинами другою і четвертою статті 257 КАС України України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008) визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
24. Згідно з частиною першою статті 267 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
25. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, який набрав чинності 03.08.2010, статтю 267 КАС України було змінено, доповнивши її, зокрема, частиною дев`ятою, абзац 1 якої має такий зміст: «Особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду».
26. Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII КАС України було викладено у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.
27. Статтею 5 КАС України (далі - у редакції, чинній на момент звернення позивачки до суду з цим позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист .
28. Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
29. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
30. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
31. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 КАС України).
32. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
IV. Позиція Верховного Суду
33. У цій справі позивачка звернулася до суду з позовом про скасування наказів Одеської обласної прокуратури (щодо поновлення на роботі та визначення тимчасового місця роботи), які та прийняла на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008 у справі №2-а-256/08, що була залишена в силі після перегляду за виключними обставинами (у зв`язку з ухваленням рішення ЄСПЛ від 08.10.2020 у справі "Горяйнова проти України" (заява № 41752/09) судових рішень у спорі позивачки з Прокуратурою Одеської області про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
34. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 21.11.2019 у справі
№ 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не можуть становити самостійний предмет адміністративного позову, адже по суті позивачка не погоджується із рішеннями, ухваленими під час виконання рішення суду, для оскарження яких статтею 383 КАС України установлений спеціальний порядок.
35. У касаційній скарзі позивачка заперечує щодо можливості застосування у спірних правовідносинах передбачених у статтях 382-383 КАС України механізмів судового контролю через унікальні особливості справи: 1) справу було розглянуто місцевим загальним судом як адміністративним за правилами чинного на той час КАС України, який [принаймні до 03.08.2010] не передбачав механізмів, подібних до тих, що закріплені у статті 383 КАС Україні, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, яка діє з 15.12.2017; 2) відповідно до чинної редакції КАС України місцеві загальні суди, яким є Приморський районний суд міста Одеси, не є адміністративними судами у справах, що стосуються публічної служби, у зв`язку з чим він не може розглядати питання про судовий контроль за правилами, передбаченими статтею 383 КАС України.
36. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що для оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду КАС України установлений особливий порядок.
37. Верховний Суд неодноразово зазначав, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
38. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
39. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження (постанови від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 15.05.2023 у справі № 826/17785/18).
40. Що ж до особливостей справи, до яких апелює позивачка, то Суд зазначає, що відсутність у КАС України станом на день ухвалення Приморським районним судом міста Одеси постанови від 29.05.2008 механізму судового контролю, аналогічного до того, що передбачений статтею 383 КАС України у чинній редакції (на момент звернення позивачкою до суду із цим позовом), не виключає можливості застосування цієї норми під час вирішення питання про спосіб, у який можливо здійснити захист прав, про який позивачка просить у позові.
41. Суд зазначає, що механізми судового контролю, передбачені статтями 382-383 КАС України, на рівні з виконавчим провадженням, є частиною судового провадження, пов`язаного із виконанням судових рішень в адміністративних справах. Водночас за правилами частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
42. Позивачка до суду першої інстанції з цим позовом звернулася у листопаді 2022 року, а тому в спірних правовідносинах не було перешкод для застосування статті 383 КАС України як підстави для висновку, що вимоги позивачки не можуть бути самостійним предметом адміністративної справи.
43. Суд також зазначає, що стадія виконання судового рішення є завершальною стадію судового провадження, яка розпочинається із набранням ним законної сили і закінчується його виконанням або ж закінченням строків, протягом яких рішення суду може бути звернуто до примусового виконання.
44. У спірних правовідносинах постанова Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008 набрала законної сили 30.09.2021, із ухваленням П`ятим апеляційним адміністративним судом постанови від 30.09.2021 про залишення її без змін. Таким чином, посилання позивачки на зміст КАС України станом на день ухвалення Приморським районним судом міста Одеси від 29.05.2008 є нерелевантними.
45. Щодо питання впливу на застосування статті 383 КАС України новел в розмежуванні предметної юрисдикції між місцевими загальними судами як адміністративними й окружними адміністративним судами, то Верховний Суд уже вирішував питання застосування статті 383 КАС України у випадку, коли судове рішення в справі ухвалив місцевий загальний суд, який після того, як КАС України було викладено в новій редакції (15.12.2017), перестав бути адміністративним судом у відповідній категорії спорів.
46. Так, Верховний Суд розглянув справу №636/3448/16-а, у якій позивачка звернулася до місцевого загального суду, який раніше розглянув її адміністративний позов до Пенсійного фонду України, із заявою в порядку статті 383 КАС України. Місцевий загальний суд, посилаючись на правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, зазначив, що після 15.12.2017 у справі позивачки він більше не є адміністративним судом, а тому заяву повернув, скерувавши позивачку до окружного адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції таку ухвалу місцевого загального суду залишив без змін.
47. Верховний Суд постановою від 13.09.2018 у справі №636/3448/16-а скасував зазначені судові рішення, а справу передав для продовження розгляду до місцевого загального суду (Чугуївського міського суду Харківської області).
48. Якщо резюмувати, то позиція Верховного Суду у постанові від 13.09.2018 у справі №636/3448/16-а зводилася до того, що після 15.12.2017 вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, які були ухвалені місцевими загальними судами як адміністративними, за правилами КАС України у редакції до 15.12.2017, покладається на суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, чи відноситься такий спір після 15.12.2017 до його юрисдикції.
49. Зокрема, Верховний Суд у вказаній постанові зауважив, що правила статті 20 КАС України належить застосувати у всіх випадках, коли положення цього Кодексу не визначають підсудність для передбаченої у ньому категорії заяв, клопотань чи звернень. Якщо норми КАС України встановлюють окремі правила, які визначають підсудність розгляду певних заяв, перевагу мають положення, які визначають таку підсудність. Так, підпунктами 18.1, 18.2, 18.4 пункту 18 розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів, здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
50. Верховний Суд наголосив, що подібний підхід застосований і в статті 382 КАС України «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах», частиною першою якою визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі (а це може бути й місцевий загальний суд як адміністративний, що ухвалив рішення відповідно до положень КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року за положеннями про предметну підсудність відмінну від тієї, що встановлена цим Кодексом у редакції після 15 грудня 2017 року), може зобов`язати суб`єкта владних повноважень до вчинення певних дій.
51. Верховний Суд зазначив, що стаття 383 КАС України не містить припису про те, до якого за підсудністю суду належить подавати заяви, подібні до тих, яку подала скаржниця у справі №636/3448/16-а. У вказаній нормі міститься лише посилання на те, що таку заяву необхідно подати до «суду першої інстанції». Водночас, Верховний Суд, проаналізувавши положення статей 18 267 КАС України, у редакції до 15.12.2017, у взаємозв`язку із положенням чинної статті 383 КАС України, дійшов висновку, що в розглядуваному випадку «судом першої інстанції» є саме той місцевий загальний суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції. На думку Верховного Суду, новели правил розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів не змінюють порядку звернення особою-позивачем, на користь якої ухвалено рішення суду, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
52. На продовження указаного підходу, Суд зазначає, що стаття 383 в структурі КАС України розміщена у розділі IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».
53. Універсальним правилом для цього розділу є те, що відповідні заяви учасників справи на стадії виконання судового рішення (крім окремих випадків зупинення виконання/дії рішення суду судом касаційної інстанції, чи повороту виконання за наслідками апеляційного/касаційного провадження) вирішуються саме тим судом, який розглядав справу як суд першої інстанції/судом, який ухвалив судове рішення (статті 376 378 379 382 КАС України (поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання; відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення; заміна сторони виконавчого провадження, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах)), чи судом який видав виконавчий документ (виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню; примирення сторін у процесі виконання.
54. Це правило випливає із юридичної природи стадії виконання судового рішення, яка є продовженням судового провадження, що покликана досягти завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не можна уявити без реального й фактичного виконання судового рішення.
55. Таким чином, якщо місцевий загальний суд як адміністративний розглянув справу, то і питання, пов`язані із виконанням судового рішення у цій справ, і мають розглядатися таким місцевим загальним судом як адміністративним, у тому числі й у випадку змін загальних норм КАС України, що регулюють розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
56. Такий висновок також узгоджується із змістом підпунктів 18.1, 18.2, 18.4 пункту 18 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, якими врегульовано деякі процесуальні питання з оформлення, видачею, виконавчих документів, унесення до них змін та видачу їх дублікатів. Так, указані питання, незалежно від правил предметної юрисдикції, закріплені у статті 20 КАС України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів вирішуються безпосередньо судом, який ухвалив судове рішення або судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
57. Суд не вбачає підстав для відступу від вказаного підходу у справі позивачки, у зв`язку з чим зазначає, що особливості, на які звертає увагу позивачка, не дають підстав уважати, що вона в силу об`єктивних причин чи процесуальних перешкод не могла скористатися механізмом, передбаченим статтею 383 КАС України, якщо вважала, що відповідач не виконав (виконав не в повному обсязі) постанову Приморського районного суду міста Одеси від 29.05.2008 у справі №2-а-256/08.
58. За таких обставин, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
59. У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Судові витрати
60. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
61. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
62. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
63. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.
64. Судові витрати не розподіляються.
65. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: М.І. Смокович
О.Б. Прокопенко