ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2020 року

Київ

справа №640/20172/16-а

адміністративне провадження №К/9901/16399/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 (суддя: Бородіна Н.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 (колегія суддів: Перцова Т.С., Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.) у справі №640/20172/16-а за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась в суд з позовом до відповідача, Харківської митниці ДФС, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №679/80700/16 від 15.12.2016 відносно позивача за статтею 485 МК України та закриття провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що нею за митними деклараціями від 23.02.2015 №807010001/2015/001479, від 24.02.2015 №807010001/2015/001531, від 09.09.2015 № 807010001/2015/007740 був задекларований товар в режимі реімпорт, однак в подальшому Харківською митницею ДФС за наслідками документальної перевірки отримувача товару ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», було прийнята постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки задекларований нею товар не підлягав звільненню від сплати митних платежів. Вважає прийняту постанову протиправною, оскільки у неї не було умислу на вчинення дій по неправомірному ухиленню від сплати митних платежів, вона заповнювала митні декларації на підставі товаросупровідних документів на товар. Крім того, в даному випадку постанова прийнята за межами 6 місячного терміну.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Харківської митниці ДФС від 15.12.2016 по справі про порушення митних правил № 679/80700/16 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 485 Митного кодексу України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1232031,60 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за частиною першою статті 485 МК України - закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зауважив, що передбачене частиною першої статті 483 МК України порушення митних правил, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме, під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю. Митне оформлення товару за митними деклараціями було здійснено у лютому та вересні 2015 року, тобто 23.02.2015, 24.02.2015 та 09.09.2015 було вчинено ОСОБА_1 правопорушення передбачене статті 485 МК України та саме з вказаних дат відраховується 6 місячний термін, оскільки дане правопорушення не є триваючим та закінчено під час митного оформлення товару. Між тим, 15.12.2016 відповідачем прийнята постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тобто після спливу 6 місячного терміну, внаслідок чого вона є протиправною та підлягає скасуванню. При цьому суд першої інстанції застосувавши приписи пункту 7 статті 247 КУпАП закрив провадження у справі про порушення позивачем митних правил, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків.

Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 03.07.2017 рішення суду першої інстанції змінив з підстав та мотивів задоволення позову. В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 по справі № 640/20172/16-а залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції визначився, що в діях позивача не має складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. При цьому, колегія суддів вважає помилковим судження суду першої інстанції про те, що правопорушення, передбачене статтею 485 МК України, у вчиненні якого обвинувачувалась позивач, не є триваючим. Разом з тим, цей суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості виявити порушення статі 485 МК України, яке, на думку відповідача, вчинила ОСОБА_1 , без отримання акту перевірки від ГУ ДФС у Луганській області та листа оперативного управління СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС. У зв`язку з вищенаведеним суд апеляційної інстанції вказує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено дотримання ним при прийнятті оскаржуваної постанови від 15.12.2016 строку притягнення до відповідальності, визначеного частиною першою статті 467 МК України.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі відповідач доводить суду про вчинення позивачем, яка є професійним брокером, адміністративного проступку під час декларування товару, що належить третій особі, із застосуванням пільгового режиму, - преференції, з огляду на те, що така не могла бути застосована, як-то встановлено матеріалами проведеної перевірки. До того ж відповідач наголошує, про те, що обраний позивачем режим розмитнення імпортованого товару був обраний нею самостійно, так як зворотного не заперечено нею ні під час розгляду матеріалів про порушення митних правил, а ні під час розгляду даної справи у суді. Вказане спростовує висновки суду апеляційної інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного проступку, передбаченого статтею 485 МК України. Крім того, відповідач не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про порушення строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, визначеного статтею 467 МК України, з огляду на те, що вказані обставини були виявлені лише під час проведеної податкової перевірки, яка може бути проведена з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України. Також, відповідач, наголошує, про відсутність повноважень в судів закривати провадження у справі про порушення митних правил, так як суд в даному разі не відноситься до органу, який розглядає таку справу. Обґрунтовує свою касаційну скаргу також безпідставністю стягнення судом першої інстанції за рахунок його бюджетних асигнувань судового збору на користь позивача, сплаченого під час звернення нею до суду, так як такий під час розгляду подібним спорів, на виконання положень частини четвертої статті 288 КУпАП, не підлягає сплаті.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2016 у відношенні позивача був складений протокол № 679/80700/16 за статтею 485 МК України.

Постановою заступника Харківської митниці ДФС від 15.12.2016 у справі № 679/80700/16 позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 485 МК України та на неї накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1232031,60 грн.

Так згідно постанови, - 12.07.2016 до Харківської митниці ДФС від Головного Управління ДФС у Луганській області із супровідним листом від 12.07.2016 надійшов акт від 22.06.2016р. №67/14-06/01882551 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ «Рубіжанський картино-тарний комбінат» ( код ЄДРПОУ 01882551) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за митними деклараціями від 23.02.2015 №807010001/2015/001479, від 24.02.2015 №807010001/2015/001531, від 09.09.2015 № 807010001/2015/007740, від 21 12.2015 № 807010001/2015/010925.

За результатами документальної невиїзної перевірки встановлено, що митним постом «Куп`янськ» Харківської митниці ДФС було оформлено подані митним брокером ФО-П ОСОБА_1 митні декларації від 23.02.2015 №807010001/2015/001479, від 24.02.2015 №807010001/2015/001531, від 09.09.2015 № 807010001/2015/007740 в режимі «ІМ41ДЕ» на товари, вивезені раніше за межі митної території України в режимі «переробка за межами митної території України» та реімпортовані в Україну після проведення оплатного ремонту та межами України із застосуванням повного звільнення від оподаткування митними платежами. Митне оформлення товару за митними деклараціями здійснено в режимі реімпорту із застосуванням звільнень від сплати митних платежів залежно від обраного митного режиму, а саме в графах 36 митних декларацій зазначено код пільги (преференції) - 502 000 502, що згідно з класифікатором, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» зі змінами та доповненнями, означає застосування звільнень від сплати митних платежів до товарів, які були вивезені за межі митної території України у митному режимі переробки за межами митної території та ввозяться на цю територію в режимі реімпорту до завершення строку дії цього митного режиму: 1) у тому самому стані, в якому вони були вивезені за межі митної території України.

Внаслідок проведеної перевірки з`ясовано, що підстави для повного звільнення від оподаткування митними платежами були відсутні.

За результатами перевірки, оформленої актом від 22.06.2016 №67/14-06/01882551, Головним управлінням ДФС у Луганській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.07.2016 № 0000021406 та № 0000011406 про донарахування ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» митних платежів у загальному розмірі 410677,20 грн.

11.07.2016 грошові зобов`язання, донараховані декларанту згідно з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, були сплачені платником податків - ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Отже, відповідач, виявивши те, що митний брокер ОСОБА_1 відповідно до покладених на нею обов`язків повинна була надавати органу доходів та зборів достовірні відомості про заявлений до митного контролю та оформлення товар, але в порушення вимог статей 257 266 МК України не заявила за встановленою формою необхідних для здійснення митного контролю правдивих відомостей стосовно оподаткування товару, вбачаються достатні дані, які вказують на те, що митним брокером ОСОБА_1 під час подання в Харківську митницю ДФС митних декларацій від 23.02.2015р. №807010001/2015/001479, від 24.02.2015 №807010001/2015/001531, від 09.09.2015 № 807010001/2015/007740 було вчинено протиправні дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, тобто вчинено порушення митних правил, передбачених частою першою статті 485 МК України.

Відповідно до статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Частиною 1 статті 467 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Суд Касаційної інстанції зазначає, що статтею 467 Митного кодексу України встановлено строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил. Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає декілька варіантів об`єктивної сторони правопорушення, і порушення, що встановлене митним органом щодо позивача (заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо визначення митного режиму і як наслідок застосування пільги по сплаті митних платежів) не носить триваючого характеру, оскільки є вчиненим з моменту подання відповідної декларації. Тобто, у даному випадку з моменту подання декларації ймовірно протиправні дії більше не вчиняються, відтак інкримінований позивачу склад діяння не носить триваючого характеру. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібних правовідносин, постанова від 28.12.2018, справа №640/3257/17, адміністративне провадження №К/99901/16897/18.

Встановлені судом першої інстанцій часові рамки вчинення позивачем інкримінованого їй спірною у даній справі постановою про порушення митних правил адміністративного проступку (лютий та вересень 2015 року) і моментом його виявлення (вересень 2016 року), Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 МК України сплинув. Тобто спірна постанова про порушення позивачем митних правил, була вірно скасована судом першої інстанції з названих підстав.

Разом з тим, хоча суд апеляційної інстанції також зауважив про порушення відповідачем строку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по статті 485 МК України, проте помилково зауважив, що допущене нею правопорушення слід вважати триваючим.

З урахуванням чого мотиви суду апеляційної інстанції, якими було змінено постанову суду першої інстанції вважаються помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції, в цій частині правильними.

Разом з тим, відхиляються доводи відповідача, які викладені ним в касаційній скарзі про безпідставність стягнення судом першої інстанції за рахунок його бюджетних асигнувань судового збору на користь позивача, сплаченого під час звернення нею до суду, так як такий під час розгляду подібним спорів, на виконання положень частини четвертої статті 288 КУпАП, не підлягав сплаті.

В даному разі, Верховний Суд, враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду, прийняту 18.03.2020 у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, зазначає, що чинне законодавство містить ставку судового збору, яка підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. При цьому у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. є правомірним і скасування не підлягає.

Разом з тим, Верховний Суд не погоджується із постановою суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинний на час розгляду судом апеляційної інстанції справи) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Згідно з статті 248 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Статтею 221 глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Системний аналіз норм КУпАП та КАС України (в редакції чинний на час розгляду судом апеляційної інстанції справи) щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє Суду Касаційної інстанції дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статті 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи неведене постанова суду першої інстанції в названій частині підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 скасувати, та постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 у справі № 640/20172/16-а в частині задоволеної позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за частиною першою статті 485 МК України скасувати. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

3. В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 у справі № 640/20172/16-а - залишити без змін.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду