ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 640/20346/22

адміністративне провадження № К/990/18062/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження справу №640/20346/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 (головуючий суддя Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №00960270702 від 29.12.2021 та №00960200702 від 29.12.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 19.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №640/20346/22.

Ухвалою суду від 18.11.2024 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2021:

№00960270702, яким застосовано суму грошового зобов`язання у розмірі 29583,00грн;

№00960200702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2' 263' 195,00грн.

Як зазначив суд першої інстанції, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу спростовуються належно оформленими первинними документами та підтверджують належне, обґрунтоване декларування податкових зобов`язань. Крім того, в обґрунтування позовної заяви представник позивача указав, що недотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства України щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки призвело до звуження прав позивача як платника податків, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії, оскільки вказані порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, посилався на те, що у зв`язку з відсутністю у позивача на час проведення перевірки первинних документів, неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування витрат та ПДВ, відтак, суд дійшов висновку, що прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство звернулося з касаційною скаргою, у якій заявник просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, не враховано висновки Верховного Суду. Як указує позивач, судами залишено поза увагою доводи та обґрунтування Товариства щодо неправомірності проведення перевірки, посилається на положення ПК України та висновки Верховного Суду, які унормовують процедуру, що передує початку проведення перевірки. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій, порушуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, не дослідили і не надали належної оцінки допущеному відповідачем порушенню процедури проведення перевірки, невиконанню відповідачем обов`язку завчасного (до початку перевірки) повідомлення позивача про час і місце її проведення, що призвело до помилкових висновків про відмову в задоволенні позову. Товариство звертає увагу, що у своїй позовній заяві, а також в апеляційній скарзі позивач посилався, в тому числі, на п.79.2 ст.79 ПК України та наполягав, що не отримував наказ і повідомлення про проведення перевірки. Натомість, судами не були досліджені та перевірені обставини порушення порядку проведення невиїзної перевірки, які підлягали першочерговій оцінці. Позивач відзначає, що у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №540/1899/19 колегія суддів, оцінюючи невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення, також акцентувала, що обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, де вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, викладає обставини, встановлені Актом перевірки, повідомляє, що податковим органом направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу підприємства копію наказу від 17.11.2021 та повідомлення від 17.11.2021 про проведення перевірки. Надалі, на підставі наказу від 17.11.2021 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з 23.11.2021 по 29.11.2021. Втім, впродовж строку проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу жодного документу та пояснень, про що службовими особами відповідача складено акт від 29.11.2021. На підставі встановлених порушень прийнято податкові повідомлення-рішення. Відповідач посилається на те, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами. У свою чергу, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Таким чином, на думку відповідача судами попередніх інстанцій прийнято законні судові рішення про відмову у задоволенні позову, касаційна скарга позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.11.2021 №8914-п призначено з 12.11.2021 проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року.

Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві було здійснено виїзд на податкову адресу ТОВ «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» за адресою: вул. Звіринецька, буд.63, м. Київ, 01014 та встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням (податковою адресою), про що складено Акт №6041/Ж6/26-15-07-02-02 від 15.11.2021, що засвідчує факт відсутності ТОВ «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» та його посадових осіб за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

У зв`язку з відсутністю Товариства за місцезнаходженням суб`єкта господарювання та неможливістю проведення документальної позапланової виїзної перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ від 17.11.2021 №9119-п про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гри. за вересень 2021 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень, червень, лишень, серпень 2021 року.

Контролюючим органом направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу підприємства (трекінг, номер відправлення: 0315125962662): вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014 копію наказу від 17.11.2021 №9119-п та повідомлення від 17.11.2021 №1914/26-15-07-02-02-22 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.11.2021 №9119-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» (код 39673098) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за вересень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.10.2021 №9309577626), яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2021 року.

В ході проведення перевірки, податковим органом у зв`язку з проведенням позапланової перевірки направлялись запити щодо надання первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами, вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями запиту від 17.11.2021 та від 25.11.2021.

Оскільки впродовж строку проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу жодного документу та пояснень, службовими особами відповідача було складено акт від 29.11.2021 «Про ненадання документів та письмових пояснень ТОВ «УГЕ» (код 39673098)».

Результати перевірки оформлені Актом від 06.12.2021 №90043/26-15-07-02-02-17/39673098, у висновках якого зазначено, що Товариством порушено п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI. зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядка 21 Декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2 263 195 грн., а також занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 667 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства.

29.12.2021 на підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00960270702 від 29.12.2021 форми «Р» яким встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, яким застосовано суму грошового зобов`язання у розмірі 29 583,00 грн;

№00960200702 від 29.12.2021 форми «В4» яким встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 263 195,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів касаційної скарги, судом касаційної інстанції з`ясовано, що як слідує з рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи позовну заяву представник позивача зазначав, що контролюючим органом не було повідомлено про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило можливості останнього у строк, передбачений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, надати контролюючому органу документи, які не були надані під час перевірки та заперечення на акт, тому такі первинні документи мають бути враховані.

В контексті вказаного суд першої інстанції звернув увагу, що згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 85.2 ст.85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З аналізу положень ст. 85 ПК України вбачається, що з моменту початку проведення перевірки, у позивача виник обов`язок надати контролюючому органу документи, що стосуються предмету перевірки.

Так, як позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

У свою чергу, як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі позивач указував, що не отримував наказ на перевірку та відповідно не міг, в межах чинного законодавства України, відреагувати на нього, у тому числі й не надав на перевірку документів. Відсутність Товариства та посадових осіб за місцезнаходженням була спричинена введеним на території України карантином та запровадженням на підприємстві дистанційної роботи.

В оскаржуваному судовому рішення зазначено, що колегія суддів критично оцінює наведені вище доводи апелянта в якості перешкод для надання запитуваних ГУ ДПС у м. Києві документів, позаяк ці обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, жодним чином не звільняли платника податків від визначеного ст. 44 і ст. 85 ПК України обов`язку з їх надання. До того ж неможливість виконати такий обов`язок підприємством належними і допустимими доказами не підтверджена.

За вказаних обставин, суди підтримали позицію контролюючого органу, викладену в Акті перевірки щодо непідтвердження позивачем первинними документами фінансового обліку обґрунтованості включення до суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податку на додану вартість як такої, що всупереч вимогам 44.1 статті 44 ПК України не підтверджена первинними документами фінансового обліку, введення яких передбачено законодавством.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю у позивача на час проведення перевірки первинних документів, неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та законність декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, з огляду на що, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки/

Необхідно враховувати, що лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Верховний Суду у постанові від 27.05.2021 у справі №320/2460/19 указав, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу

Суд касаційної інстанції відзначає, що істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим. Суди в обов`язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 ПК України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.

Правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.07.2022 у справі №640/30785/20

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що зі змісту Акта перевірки вбачається, що висновки контролюючого органу ґрунтувалися на тому, що платник податків не надав до перевірки необхідних документів, чим порушив обов`язок, покладений на нього пунктом 85.2 статті 85 ПК України. Тому ГУ ДФС, посилаючись на пункт 44.6 статті 44 ПК України дійшло висновку про відсутність таких документів у позивача.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №826/8058/17 зазначив, що обов`язок платника податків надавати усі первинні документи, пов`язані із предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту реальної обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди констатували, що уповноваженим особами податкового органу було направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу підприємства (трекінг, номер відправлення: 0315125962662): вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014 копію наказу від 17.11.2021 №9119-п та повідомлення від 17.11.2021 №1914/26-15-07-02-02-22 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позивач у адміністративному позові та апеляційній скарзі наполягав, що не отримував наказ і повідомлення про проведення перевірки.

У ході судового процесу судами не перевірено, чи була у відповідача як суб`єкта владних повноважень до початку проведення контрольного заходу інформація про вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії наказу про проведення контрольного заходу. Поряд з цим, матеріали справи не містять документів, які б засвідчили факт надсилання/отримання відповідного наказу платнику податків, або надходження від пошти відповідного повідомлення про вручення/зазначенням причини невручення поштового конверта, в якому знаходився наказ, чи інші належні докази саме до початку проведення відповідної перевірки, з приводу правомірності якої виник спір, як того вимагає імперативна норма пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності проведення контрольного заходу обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на останнього, що прямо випливає із положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, як свідчить зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень, судами не перевірено чи дотримався відповідач, як суб`єкт, на якого покладено обов`язок доведення правомірності своїх дій, які полягають у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до наказу від 17.11.2021, у період з 23.11.2021 по 29.11.2021, законодавчо визначених вимог щодо належного вручення наказу про проведення перевірки позивачу, які є передумовою проведення позапланової невиїзної перевірки.

Жодних доводів щодо вищевикладених обставин відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства не містить.

За наслідками перевірки доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, суд касаційної інстанції з`ясував, що доказів, на підставі яких суд може дійти висновку про належне повідомлення платника про проведення перевірки, матеріали справи не містять. Констатуючи позиції сторін у справі, суди не посилались на конкретні документи, оцінку викладеним обставинам судами не надано.

Враховуючи вищевикладене, необхідно встановити дотримання контролюючим органом норм ПК України, якими встановлені умови та порядок повідомлення платника про проведення перевірки, встановлені обставини повинні бути підтверджені належними доказами.

Керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, касаційний суд наголошує, що лише дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлених умови та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних може бути належною підставою для проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Таким чином, суду необхідно надати оцінку доводам позивача щодо дотримання податковим органом процедури проведення перевірки, зокрема, встановити обставини правомірності дій суб`єкта владних повноважень, що надають останньому право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків, як того вимагає закон. Таке право надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Вимоги КАС України зобов`язують суд при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, Суд вважає, що докази у справі в цій частині судами не було оцінено у системному зв`язку. Верховний Суд вказує, що висновки у цій справі зроблено без дотримання вимог норм процесуального права, зокрема статті 90 КАС України.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін є сутністю офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

Необхідно враховувати, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відтак, враховуючи, що доводи позивача щодо, на його думку, незаконності проведення перевірки, з огляду на невручення платнику наказу до проведення перевірки, викладені у адміністративному позові та апеляційній скарзі, та всім повідомленим позивачем обставинам справи судами першої та апеляційної інстанцій не було надано правової оцінки, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 340 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі №640/20346/22 скасувати.

Справу №640/20346/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду