ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 640/22197/19

адміністративне провадження № К/9901/30003/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року (суддя Кузьменко В.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Федотов І.В., Коротких А.Ю.)

у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційного бюро» Федорчука Володимира Віталійовича

про відміну державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у м. Києві (надалі також - Позивач, скаржник) звернулось до суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Федорчука Володимира Віталійовича (надалі також - Відповідач) про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «АВА Груп» (запис від 14 серпня 2019 року №10701110009047446).

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначав, що всупереч наявному податковому боргу та повідомлення контролюючого органу про податкову заборгованість ТОВ «ВКФ «АВА Груп», державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру запис про припинення державної реєстрації товариства за принципом «мовчазної згоди». Зауважує, що процедура вчинення реєстраційних дій вимагає перевірки державним реєстратором документів та підстав для вчинення відповідної реєстраційної дії, а повідомлення податкового органу про наявність податкової заборгованості є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи.

1.2. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, закрито провадження у справі.

Закриваючи провадження у цій справі суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). При цьому, спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР, а тому спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є публічно-правовим та повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства. У таких висновках суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року №826/10249/18.

2. Зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Позивач акцентує увагу на тому, що висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року №826/10249/18 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на відмінність обставин, що були предметом судового розгляду.

В обґрунтування своєї позиції Позивач посилається на положення ПК України та норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (надалі також - Закон №755), стверджуючи, що саме на реалізацію визначених у ПК України владних повноважень щодо податкового контролю податковий орган звертається до державного реєстратора з повідомленням про наявність податкового боргу, що, відповідно до статті 28 Закону №755 є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації. Зауважує, що за нормою статті 6 Закону №755 державний реєстратор, як суб`єкт владних управлінських функцій, перед вчиненням реєстраційної дії зобов`язаний перевірити наявність підстав для відмови у державній реєстрації, якою, з-поміж іншого, є наявність податкового боргу платника. Попри здійснене Позивачем повідомлення за встановленою формою №27-ОПП про податковий борг, Відповідачем проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «ВКФ «АВА Груп» за принципом мовчазної згоди, який, в свою чергу, може мати місце виключно за відсутності від державних органів відповідних документів або відомостей.

Наголошує, що право контролюючого органу щодо звернення у порядку адміністративного судочинства з позовом про відміну державної реєстрації юридичної особи прямо передбачено нормами КАС України та визначено у статті 67 ПК України.

Відповідач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів скаржника і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо характеру спірних правовідносин та належності спору до юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Поряд з цим, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пунктах третьому та п`ятому частини першої статті 19 КАС України, якими передбачено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (у тому числі делегованих повноважень) та за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Предметом судового розгляду в даній справі є правомірність дій Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційного бюро» Федорчука В.В. під час внесення реєстраційного запису від 14 серпня 2019 року №10701110009047446 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «ВКФ «АВА Груп» та, відповідно, наявність підстав до скасування такого реєстраційного запису.

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого Відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Таким чином, дослідженню в цій справі підлягає саме владне, управлінське рішення Відповідача щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, прийняте/вчинене Відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Право податкового органу на звернення до суду з позовом про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців обумовлено спеціальним законодавством.

Так, відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Аналогічні положення також закріплені пунктом 67.2 статті 67 ПК України.

В свою чергу, процесуальним законом чітко і недвозначно закріплено юрисдикцію таких спорів за адміністративними судами, про що свідчать положення пункту четвертого частини шостої статті 12 та пункту третього частини першої статті 263 КАС України у сукупністю зі статтею 1 цього Кодексу.

Щодо посилання судів першої та апеляційної інстанцій на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17 червня 2020 року у справі №826/10249/18, Суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №826/10249/18 зазначено про те, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне наслідків. Отже, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах. Такий спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, від 6 лютого 2019 року у справі №462/2646/17 зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Проте, висновки Суду у наведених справах не є релевантними відносно цієї справи, через те, що у цій справі з позовом до адміністративного суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи таке звернення обставинами, що безпосередньо пов`язані із виконанням владних управлінських функцій, якими наділений податковий орган в силу закону.

У справі ж №826/10249/18, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанції, закриваючи у цій справі провадження, позовні вимоги були заявлені фізичною особою та обґрунтовувались відсутністю у осіб, які звернулися до державного реєстратора із заявою про припинення юридичної особи, повноважень на вчинення таких дій та, як наслідок, фіксації їх у ЄДР. У справі №813/6286/15, на яку також посилався і суд апеляційної інстанції, спірні відносини виникли у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов`язань.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням Відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, виникнення якого пов`язане зі здійсненням Позивачем владних управлінських функцій, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 640/717/20, від 8 грудня 2020 року №640/9648/19, від 17 березня 2021 року у справі №640/5058/19.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене у цій постанові, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 349 353 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати.

Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх