ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 640/22524/21
адміністративне провадження № К/990/1339/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/22524/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД»
до Державної служби геології та надр України
про визнання протиправним та скасування наказу, -
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 року (головуючий суддя: Шейко Т. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року (колегія у складі: головуючого судді: Ганечко О. М., суддів: Сорочка Є. О., Василенка Я. М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД» (далі - ТОВ «Тіофаб, ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 05 липня 2021 року № 502 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 20 серпня 2007 року № 4335.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що застосування санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД», в тому числі і анулювання чи/або зупинення дії спеціального дозволу на підставі Указу Президента України від 24 липня 2021 року № 266/2021, в частині є протиправним з огляду на те, що відсутній порядок анулювання спеціального дозволу на підставі Закону України «Про санкції».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовив.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Указ Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу, є чинним. Відповідач виконав покладений на нього обов`язок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 10 січня 2023 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Тіофаб, ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2023 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
8. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Тіофаб, ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року - залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме шляхом уточнення підстави звернення до суду касаційної інстанції з відповідним обґрунтуванням, з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
9. У строк, встановлений судом, заявник касаційної скарги усунув її недоліки шляхом надсилання уточненої касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. 04 квітня 2023 року на адресу Верховного Суду від Державної служби геології та надр України надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
11. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20 вересня 2023 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «ТіоФаб, ЛТД» надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 20 серпня 2007 року № 4335.
13. 05 липня 2021 року відповідно до Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174, Державною службою геології та надр України анульовано спеціальні дозволи на користування надрами згідно переліку. Пунктом 3 додатку до зазначеного наказу, анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами від 20 серпня 2007 року № 4335, виданого ТОВ «ТіоФаб, ЛТД».
14. За таких обставин, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ відповідача, ТОВ «ТіоФаб, ЛТД» звернулося до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
16. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. За приписами ст. 1 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
18. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1644-VII правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
19. Згідно зі ст. 3 Закону № 1644-VII підставами для застосування санкцій, зокрема, є: 1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод; 2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй; 3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу; 4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.
20. Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра передбачено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
21. За змістом частин першої, другої статті 26 Кодексу України про надра, визначені підстави припинення права користування надрами, відповідно до якої право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба в користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
22. Відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124 (далі - Порядок № 615) право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України «Про нафту і газ» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
23. За приписами абз. 1, 11, 12 п. 24 Порядку № 615, про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим розпорядження. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
24. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Державної служби геології та надр України від 05 липня 2021 № 502 анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами від 20 серпня 2007 року № 4335, виданого ТОВ «ТіоФаб, ЛТД» з підстав прийняття рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021.
25. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
26. Частиною першою статті 4 Закону № 1644-VII передбачено, що одним із видів санкцій згідно з цим Законом є: 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.
27. Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 5 Закону № 1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
Навіть визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права не є абсолютними та можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.
28. Частиною 3 ст. 106 Конституції України встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
29. Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 107 Конституції України, Рада національної безпеки та оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки та оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони. Рішення Ради національної безпеки та оборони України вводяться в дію указами Президента України. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.
30. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки оскаржуваний наказ у справі був прийнятий на підставі відповідного рішення РНБО та введений Указом Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року, який, є чинним та не скасований у встановленому законом порядку, то відсутні підстави для скасування такого наказу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
31. Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій.
32. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
33. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
34. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
35. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
36. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
37. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
39. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій