ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року

м. Київ

справа № 640/23056/21

адміністративне провадження № К/990/1857/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 640/23056/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Юзівська» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2021 (суддя Іщук І.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 (головуючий суддя Черпіцька Л.Т., судді: Пилипенко О.Є., Собків Я.М.),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - відповідач 1, контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі також - відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 19 587 160,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 №Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівька" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078);

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" (Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 587 160,00 грн на банківський рахунок НОМЕР_1 в AT "Укрексімбанк".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначило, що має право на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, однак, після звернення позивача із відповідною заявою до контролюючого органу, останній не вчинив належних дій щодо її повернення, що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022, позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Юзівська" заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19 587 160,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2013 відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.01.2013 № 23-р «Про підписання Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська» між державою Україна, компанію «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В.» та ТОВ «Надра Юзівська»» було укладено Угоду про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська (далі також - Угода від 24.01.2013).

У постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2017 по справі № 826/19366/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2017, судами встановлено, що 08.09.2015, після виходу Компанії «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В. з Угоди про розподіл вуглеводнів через тривалий форс-мажор та істотну зміну обставин, ТОВ «Надра Юзівська» набуло 100% прав і обов`язків інвестора за Угодою про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська.

17.08.2018 ТОВ «Надра Юзівська» надано свідоцтво за формою 4-УРП про реєстрацію інвестора та угоди про розподіл продукції як платника податків.

Згідно з витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами від 01.06.2021, платник податків - Угода про розподіл продукції від 24.01.2013 № Б/Н - інвестор (оператор) ТОВ "Надра Юзівська" 38077614 (індивідуальний податковий номер 592740078), позитивне сальдо становить 19 587 160,00 грн, сума податку на додану вартість яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

16.06.2021 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою здійснити бюджетне відшкодування в розмірі 19 587 160, 00 грн з відповідним переліком підтверджуючих документів, однак листом від 20.07.2021 за № 69181/6/26-15-04-07-14 відповідач-1 повідомив, що він не вносить інформацію до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. На даний час чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 19 587 160,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства протиправною, а також вказуючи, що належним способом захисту прав Товариства буде саме стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган та орган казначейства від виконання обов`язків щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість у передбачені законодавством строки, а відтак, позовні вимоги про стягнення на користь Товариства заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість є обґрунтованими.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства, суди ствердили, що відповідач 1 не мав можливості внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки станом на момент звернення позивача із відповідною заявою Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працював.

Також слід зазначити, що у цій справі перед судом першої інстанції поставало питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідачами були подані клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого п.102.5 ст.102 ПК України строку (1095 днів) звернення до суду, оскільки право на повернення суми бюджетного відшкодування виникло у позивача ще у 2014 році.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 в задоволенні вказаних клопотань було відмовлено з посиланням на те, що право на бюджетне відшкодування виникло у Товариства з 17.08.2018 (отримання свідоцтва про реєстрацію позивача як інвестора та як платника податків), а відтак, звернувшись до суду з позовом 13.08.2021, позивачем встановлений статтею 102 ПК України строк у 1095 днів не пропущено.

З рішеннями судів про часткове задоволення позовних вимог не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач 1 наголошує на неможливості відшкодування позивачеві заборгованості з податку на додану вартість у зв`язку з відсутністю законодавчого врегулювання дії Тимчасового реєстру, його структури, порядку ведення, механізму відшкодування та фінансового ресурсу забезпечення його діяльності.

Ухвалою від 06.02.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач 2 надіслав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу задовольнити; рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

З огляду на доводи касаційної скарги, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині задоволення позову, а відтак предметом касаційного перегляду є судові рішення у зазначеній частині. В іншій частині судові рішення не переглядаються.

Справа, що розглядається, стосується закріпленого розділом V «Податок на додану вартість» ПК України механізму адміністрування ПДВ, а саме його бюджетного відшкодування. Так, у цій справі незгода позивача обумовлена невиконанням державними органами обов`язку з виплати платнику податків бюджетного відшкодування ПДВ.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (набрав чинності з 1 січня 2016 року) та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (набрав чинності з 1 січня 2017 року) внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Так, згідно з положеннями пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпунктів 200.7.1 та 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Згідно з положеннями пункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України". У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Згідно з положеннями пункту 200.23 статті 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої.

Водночас, Верховний Суд наголошує, що у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.

Так, як уже було зазначено в цій постанові, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позовної заяви Товариства без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, прийшов до висновку, що такий строк позивачем не пропущено.

Однак, з таким висновком не можна погодитися, з огляду на наступне.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Положення ж пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Суд також звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18.

Застосування цих висновків знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 10 травня 2023 у справах №200/9915/21, №640/6852/21, від 13 липня 2023 року у справах №320/3351/21, № 200/6795/20-а, від 28 липня 2023 року у справі № 280/1854/21.

Також слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі в оскарженій контролюючим органом частині не відповідають критеріям судового рішення, встановленим статтею 242 КАС, як такі, що ухвалені внаслідок незастосування судами положення частини другої статті 122, статті 123 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києв задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Справу №640/23056/21 у скасованій частині направити на новий розгляд до суду першої

інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі №640/23056/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон