ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/23582/21

адміністративні провадження № К/990/33059/22, К/990/37677/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2022 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.), та на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №640/23582/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2021 року №0137110707 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 16 475 003,45 грн.

Позов мотивований тим, що висновки акту фактичної перевірки від 29 січня 2021 року №848/03-20-07-05/42547705 щодо порушення позивачем Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач не зобов`язаний зазначати у фіскальних чеках реквізити, які передбачені як обов`язкові при використанні платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, оскільки використовує термінали не з`єднані/не поєднані з реєстратором розрахункових операцій. Крім того, позивач не погоджується із висновками відповідача і щодо порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає у порушенні порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, оскільки фахівцями контролюючого органу не було враховано того, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства, у зв`язку з чим бухгалтерський облік та зберігання оригіналів первинних документів здійснюється безпосередньо за місцем знаходження товариства. Крім того, на вимогу перевіряючих було роздруковано та надано завірені копії первинних документів на алкогольні та тютюнові вироби, проте такі документи податковим органом прийняті не були.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 23 листопада 2021 року рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві від 18 лютого 2021 року №0137110707 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 16 475 003,45 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів №13 від 21.01.2016, рядки 10 - 17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з РРО, у зв`язку з чим дійшли висновку, що фінансова санкція, визначена у пункті 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, застосована до позивача на загальну суму проведених розрахункових операцій 16 050 360,85 грн є протиправною. Також, суди зазначили про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка застосовується до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкту), оскільки позивачем до перевірки було надано накладні та товарно-транспортні накладні на товар (алкогольні та тютюнові вироби), копії яких позивачем долучено до матеріалів справи, у зв`язку з чим суди виснувались, що податковим законодавством не передбачено норми, яка б зобов`язує суб`єкта господарювання зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг), а закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар, а відсутність деяких первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товарів не підтверджує відсутності обліку товарів загалом.

Додатковою постановою від 13 грудня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" про ухвалення додаткової постанови задовольнив частково. Ухвалив додаткову постанову у справі № 640/23582/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (02160, м. Київ, проспект Соборності, 15, каб.219 код ЄДРПОУ 42547705) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Задовольняючи частково заяву позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено понесені витрати на правничу допомогу, а також підтверджено час, витрачений адвокатом для надання послуг.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що контролюючим органом на підставі статей 20 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку автозаправного комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер", за результатом якої складено акт від 29 січня 2021 року №848/03-20-07-05/42547705.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13.

Згідно висновків акта перевірки встановлено:

- проведення розрахункової операції в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею покупцю розрахункових документів невстановленої форми;

- на момент проведення перевірки на АЗС не надано документів, які підтверджують облік підакцизних товарів, що знаходяться у місці продажу, що є порушенням установленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що є порушенням установленого порядку ведення обліку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2021 року №0137110707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 16 480 103,4 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: відсутній висновок щодо наявності чи відсутності обов`язку поєднання РРО з платіжним терміналом, та відповідно відображати повну інформацію про розрахункову операцію в розрахунковому документі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що позивач на АЗС під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу використовував платіжний термінал не з`єднаний з РРО, але, не зважаючи на відсутність прямої норми, що зобов`язує платника поєднувати РРО з платіжним терміналом у розумінні ст. 3 Закону України №265/95, платник має обов`язково проводити всі розрахункові операції на повну суму покупки через РРО з обов`язковою видачею фіскального чеку встановленої форми з усіма необхідними додатковими реквізитами.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, як законні і обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що законодавство не зобов`язує платника податків використовувати лише платіжний термінал з`єднаний або поєднаний з РРО та не передбачає відповідальність за використання при розрахунково-касовому обслуговуванні платіжного терміналу з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, а застосування контролюючим органом штрафної санкції, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону України №265/95 є неправомірним.

22 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з метою перевірки доводів відповідача.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Щодо застосування штрафу на суму 16 050 360,85 грн, колегія суддів зазначає наступне.

В акті фактичної перевірки №848/03-20-07-05/42547705 від 29 січня 2021 року, контролюючим органом зазначено про порушення, яке полягає у проведенні розрахункової операції в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею покупцю розрахункових документів невстановленої форми.

З акту перевірки встановлено, що штрафні санкції застосовано за невідповідність фіскального чеку вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів (електронних розрахункових документів), затвердженого наказом МФУ від 21 січня 2016 року №13 змінами, внесеними наказом МФ України від 18 червня 2020 року №306 в частині відсутності у фіскальному чеку реквізитів, які є обов`язковими у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

Аналізуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо означеного питання, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закону №265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення № 13 в редакції, чинній станом на час проведення перевірки).

Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).

Рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

Рядки 14, 15, 17 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.

Також судами установлено на підставі листів і договорів з банківськими установами, що платіжні термінали позивача на момент проведення перевірки не були з`єднані або поєднані з РРО з незалежних від позивача причин.

Суди зауважили, що згідно акту перевірки позивачем було роздруковано та видано покупцю розрахунковий документ, що не заперечується відповідачем, однак такий розрахунковий документ містить, на думку відповідача, не всі обов`язкові реквізити.

Суди зазначили, що в даному випадку не заповнення у фіскальному чеку рядків 10 - 17 не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції, у зв`язку з чим дійшли висновку, що фінансова санкція, визначена у пункті 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, застосована до позивача на загальну суму проведених розрахункових операцій 16 050 360,85 грн є протиправною.

Суд касаційної інстанції у цій справі погоджується із таким висновком та формулює таку правову позицію: суб`єкт господарювання при здійснені розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з`єднаний з РРО, господарюючий суб`єкт не зобов`язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видача) розрахункового документу встановленим вимогам, як порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону № 265. Діючим законодавством не встановлено обов`язку використовувати лише платіжні термінали, з`єднанні або поєднанні з РРО/ПРРО.

Щодо застосування штрафу на суму 424 642,60 грн, колегія суддів зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що проведено зняття залишків підакцизних товарів, що знаходяться в реалізації на даній АЗК на загальну суму 386 847,40 грн.

Вказане порушення податковий орган в Акті перевірки обґрунтовував тим, що під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік даних підакцизних товарів, що знаходяться у місці продажу (накладні, акти прийому-передачі, акти переміщення тощо) не надано. На закінчення перевірки 29 січня 2021 року підприємством надано прихідні документи (накладні, видаткові накладні) на залишки тютюнових виробів, що знаходились в реалізації 21 січня 2021 року.

Надаючи оцінку зазначеному порушенню суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковим законодавством не передбачено норми, яка зобов`язує суб`єкта господарювання зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг), а закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації. Відсутність деяких первинних бухгалтерських документів нам місці реалізації товарів не підтверджує відсутності обліку товарів.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» від 20 листопада 2019 року «Про організацію документообігу між відділом бухгалтерії та точками роздрібної торгівлі товариства» первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину), отримує відповідальна особа та в день отримання здійснює облік товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах та скан-копії документів до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7» та протягом десяти календарних днів з дати їх надходження забезпечує передачу кур`єрською службою первинних бухгалтерських документів до відділу бухгалтерії товариства, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219.

Відповідальна особа відділу бухгалтерії підприємства, уповноважена головним бухгалтером, здійснює обробку первинних документів та перевірку відповідності даних, що містяться в таких документах, даним, занесеним до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7».

Суди попередніх інстанцій установили, що позивачем до перевірки надано накладні та товарно-транспортні накладні на товар (алкогольні та тютюнові вироби), копії яких позивачем також долучено до матеріалів справи.

Колегія суддів звертає увагу, що хоча касаційна скарга і містить вимогу щодо скасування судових рішень повністю, проте, у ній відсутні доводи про неправомірність судових рішень в частині, що стосується порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій. В касаційній скарзі відсутні будь-які посилання на порушення судами норм процесуального права щодо дослідження доказів і надання ним оцінки, неповного з`ясування обставин у справі тощо.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дотрималися норм процесуального права в частині дослідження і надання оцінки доказам, наявним в матеріалах справи. Переоцінка доказів та/або додаткова їх перевірка є неможливою на стадії касаційного перегляду відповідно до положень статті 341 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановили фактичні обставини справи та надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених учасниками справи, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Щодо касаційної скарги податкового органу на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (02160, м. Київ, проспект Соборності, 15, каб.219 код ЄДРПОУ 42547705) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Судом апеляційної інстанції установлено, що позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги такі документи: копію договору про надання правничої допомоги №11/01/21 від 11 січня 2021 року, копію додаткової угоди №5 до договору про надання правової допомоги від 11 січня 2021 року №11/01/21 від 23 липня 2021 року, копію ордеру на підтвердження повноважень Величко І.М., копію акту наданих послуг №5-2 за договором про надання правничої допомоги №11/01/21 від 11 січня 2021 року від 2 листопада 2022 року; копію рахунку на оплату №5-2 від 2 листопада 2022 року; платіжне доручення №19549 від 2 листопада 2022 року на суму 10 000 грн.

Згідно акту наданих послуг, підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у вказаній справі зайняла 8 год - вартість послуги 8000 грн, та участь адвоката у судовому засіданні у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду апеляційної скарги відповідача - 2000 грн. Разом вартість послуг наданих адвокатом складає 10000 грн.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лекс -Груп» укладено договір про надання правової допомоги №11/01/21 від 11 січня 2021 року, за умовами п 4.4 вказаного Договору, оплата здійснюється за кожний етап наданих послуг на підставі відповідного акту наданих послуг та рахунку наданого Об`єднанням.

Вказані послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме в сумі 10 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №19549 від 2 листопада 2022 року.

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" підтверджено належними доказами.

Відповідач, не погодившись із заявленою сумою до відшкодування подав до суду апеляційної інстанції заперечення, в яких вказує що сума зазначених судових витрат є завищеною та такою, що не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань. Також звертає увагу на те, що послуги надані адвокатом в суді апеляційної інстанції не є роботою значного обсягу та значної складності, тож витрати обчислені неспівмірно.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що співмірною є сума 5000 (п`ять тисяч) грн для відшкодування витрат на правничу допомогу, а тому дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

При вирішенні заяви позивача апеляційним судом було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України. Апеляційний суд навів мотиви, з яких він виходив при частковому задоволенні заяви, й такі заявником касаційної скарги не спростовані.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2022 року, додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №640/23582/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва