ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/24141/21

адміністративне провадження № К/990/23825/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №640/24141/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендбар» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендбар» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року (суддя Вовк П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брендбар» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06 липня 2021 року № 00507490702, № 00507450702, від 06 травня 2021 року № 00341680702.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022, в задоволенні позову відмовлено.

Так, судами встановлено, що у період з 16 березня 2020 року по 17 березня 2020 року, з 10 лютого 2021 року по 19 лютого 2021 року та з 22 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, валютного - за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 24 травня 2016 року по 31 грудня 2019 року, іншого законодавства за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт перевірки №20931/26-15-07-02-04-17/40504937 від 15 березня 2021 року, в якому встановлено наступні порушення, що були допущені платником:

1) п. 44.1 статті 44 та п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 812 653 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1319419, 00 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 552 083, 00 грн.

15 квітня 2021 року позивач подав до контролюючого органу заперечення до акту перевірки.

За результатами розгляду заперечень висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін, а заперечення Товариства без задоволення.

На підставі проведеної перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2021 року:

- № 00341580702 та розрахунок податкового зобов`язання й штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до ТОВ «Брендбар» в розмірі 4 765 817, 00 грн., з яких на 3 812 653, 00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000) та 953 164, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00341640702 та розрахунок податкового зобов`язання й штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до ТОВ «Брендабар» в розмірі 1 649 274, 00 грн., з яких на 1 319 419, 00 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14060100) та 329 855, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00341680702 та розрахунок розміру зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість та штрафних санкцій (штрафу), застосованих до ТОВ «Брендбар» в розмірі 552 083, 00 грн.

- № 00341710702 та розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних застосованих до ТОВ «Брендбар» в розмірі 122, 49 грн.

ДПС України, розглянувши скаргу позивача на вищевказані податкові повідомлення-рішення, прийняла рішення про її часткове задоволення та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2021 року № 00341580702 та № 00341640702 в частині застосування штрафних санкцій, а податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2021 року № 00341680702 залишено без змін.

На підставі рішення ДПС України, відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2021 року № 00507450702 на суму 1 451 361,00 грн та № 00507490702 на суму 4 193 918, 00 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з непідтвердження взаємовідносин позивача з задекларованими підприємствами при здійсненні господарських операцій; доводи позивача щодо товарності господарських операцій не підтвердилися наданими первинними документами та обставинами щодо об`єктивного вчинення господарських операцій, встановленими у ході розгляду справи.

Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначає, що господарські правовідносини між ним і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки господарські зобов`язання виконані належним чином, оплату вартості проведено. Також Товариство вказує, що на позивача не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів.

Окрім того, позивач у касаційній скарзі зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки були порушені норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також - ПК України), у зв`язку з чим перевірка Товариства була проведена всупереч установленого на період дії карантину мораторію, що в свою чергу свідчить про протиправність перевірки та нівелює правові наслідки такої.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендбар» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у цій справі.

Контролюючий орган правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, за правилами п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень стали наступні висновки контролюючого органу в розрізі контрагентів позивача:

- перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахункам Товариства та ТОВ «ПП «АВАНГАРД» (договір постави продукції № 0108/1 від 01 серпня 2017 року) за перевіряємий період встановлено, що ТОВ «ПП «АВАНГАРД» має недостатню чисельність персоналу для фактичного здійснення задекларованих операцій, контролюючим органом не встановлено походження товару та не підтверджено постачання товару супровідними документами;

- по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (договір про надання послуг із дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки № 01-06/17 від 01 червня 2017 року), ФОП ОСОБА_2 (договір про надання послуг із дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки № 010617/1 від 01 червня 2017 року), ФОП ОСОБА_3 (договір про надання послуг із дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки № 01-07/17 від 03 липня 2017 року), з ФОП ОСОБА_4 (договір №02/01-1 від 02 січня 2019 року з надання послуг внутрішнього аудиту), встановлено, що в наданих платником актах передачі-приймання наданих послуг не зазначено конкретний перелік послуг та в чому виражено їх результат; не доведено безпосереднього зв`язку таких витрат на збут з господарською діяльністю;

- по взаємовідносинам Товариства з ФОП ОСОБА_5 (договір №2017-1 від 01 червня 2017 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом) не надано підтверджуючих документів, не зрозуміло які саме послуги остання надавала товариству, тобто не доведено та документально не підтверджено здійснення взаємовідносин між останніми;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Юстофін» (договір про надання юридичних послуг № 01/12-18 від 01 грудня 2018 року) не надано документів про фактично надані послуги; контрагентом не подано звітності за формою 20-ОПП, іншої податкової звітності, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом;

- по взаємовідносинам з ТОВ «КОРНЕЛ АЛЬЯНС» (договір надання послуг по проведенню інвентаризації складу, архівування та сортування первинних документів № 05/11-А від 05 листопада 2018 року, договір ведення кадрового обліку № 26/12-КО від 26 грудня 2018 року) не надано документів про фактично надані послуги, контрагентом не подано звітності за формою 20-ОПП;

- по взаємовідносинам з ТОВ «ОРІЄНТ СТАНДАРТ» (договір № 22 від 22 квітня 2018 року про надання послуг з виготовлення вивіски, договір № 8 від 19 березня 2018 року про надання фотопослуг, договір № 3 від 28 лютого 2018 року про надання послуг з розробки брендбуку) не надано документів про фактично надані послуги, контрагентом не подано звітності за формою 20-ОПП, відсутність персоналу у контрагента; крім цього в акті перевірки наявні посилання щодо наявності інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) щодо встановлених фактів непричетності директора та засновника даного контрагента до ведення господарської діяльності;

- по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКРОН-ІНФО» (договір №33 від 04 червня 2018 року про розробку банерів, договір № 5 від 22 січня 2018 про розробку пляшок та етикеток) відсутні документи про фактично надані послуги, контрагентом не подано звітності за формою 20-ОПП, іншої податкової звітності;

- по взаємовідносинам з ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП» (договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 02 грудня 2019 року, договір з надання маркетингових послуг від 01 листопада 2019 року) не пдано документів про фактично надані послуги, неподання контрагентом звітності за формою 20-ОПП, відсутність в ЄРПН інформації щодо придбання таким контрагентом будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, в ЄРПН зареєстровано податкові накладні з номенклатурою, щодо якої не підтверджено походження товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання;

- по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОТЕКТОРТОРГ» (договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 01 жовтня 2019 року, договір з надання маркетингових послуг від 01 жовтня 2019 року) не представлено документів про фактично надані послуги, контрагентом звітність за формою 20-ОПП не подано, наявність у контрагента в штаті лише 4 працівники, в ЄРПН зареєстровано податкові накладні з номенклатурою, щодо якої не підтверджено походження товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання; крім цього в акті перевірки наявні посилання щодо наявності інформації в ЄДРСР щодо відібрання у працівника даного контрагента пояснення, який повідомив, що не має ніякого відношення до даного товариства;

- по взаємовідносинам з ТОВ «ТОТАЛГРУП» (договір з надання маркетингових послуг від 01 серпня 2019 року, договір з надання маркетингових послуг від 01 серпня 2019 року, договір поставки товарів від 01 серпня 2019 року) не подано документів про фактично надані послуги, контрагентом не подано звітності за формою 20-ОПП, іншої податкової звітності крім декларації за серпень, вересень 2019 року, яка подана з 0 показниками та не містить переліку контрагентів, в ЄРПН за серпень, вересень 2019 року зареєстровано податкові накладні з номенклатурою, щодо якої не підтверджено походження товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання;

- по взаємовідносинам з ТОВ «СОЛЬВАДОР» (договір №01-07/01 від 01 липня 2019 року про надання послуг з інвентаризації на складі, договір № 01-07/02 про надання послуг по розробці макетів банеру, розробці меню та ребрендингу від 01 липня 2019 року, договір з надання маркетингових послуг від 01 липня 2019 року) не представлено документів про фактично надані послуги, звітність за формою 20-ОПП подано, але встановлено невідповідність даних, що містяться у базах даних ІС «Податковий блок» та ЄРПН, наявність у контрагента в штаті лише 4 працівників, в ЄРПН за серпень-вересень 2019 року зареєстровано податкові накладні з номенклатурою, щодо якої не підтверджено походження товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання; крім цього в акті перевірки наявні посилання щодо наявності інформації в ЄДРСР щодо встановлених фактів, а саме, що групою осіб незаконно використовувались реквізити підприємств з ознаками фіктивності та транзитності, серед яких і зазначений контрагент;

- по взаємовідносинам з ТОВ «КВАДРУМ ЕЛІТ» (договір від 01 травня 2019 року про надання послуг зі здійснення консультування щодо участі у виставці та маркетингу стенду замовника, договір від 03 червня 2019 року про надання послуг з розробки авторських коктейлів, договір від 03 червня 2019 року про надання послуг по розробці макетів та дизайну, договір від 03 червня 2019 року з поставки товарів) не подано документів про фактично надані послуги, звітність за формою 20-ОПП подано, але встановлено невідповідність даних, що містяться у базах даних ІС «Податковий блок» та ЄРПН, в ЄРІІН за червень-липень 2019 року зареєстровано податкові накладні з номенклатурою, щодо якої не підтверджено походження товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання; крім цього в акті перевірки наявні посилання щодо наявності інформації в ЄДРСР щодо встановлених фактів - невстановлені особи протягом 2019 року внесли в документи, які подаються для державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості відносно суб`єктів господарювання, серед яких і зазначений контрагент;

- по взаємовідносинам з ТОВ «НОТНА» (договір поставки товарів від 01 жовтня 2019 року, договір надання послуг субпідряду від 30 серпня 2019 року) не представлено документів про фактично надані послуги, чисельність працюючих у контрагента в вересні-грудні 2019 року - 1 особа, з лютого 2020 року контрагент звітності до ДПС не подає, в ЄРПН за вересень-грудень 2019 року зареєстровано податкові накладні з номенклатурою, щодо якої не підтверджено походження товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання;

- по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКСІМА-ОПТ ЛТД» (договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 01 серпня 2019 року) не подано документів про фактично надані послуги, контрагентом звітність 20-ОПП не подано, що свідчить про відсутність у контрагента об`єктів оподаткування, в ЄРПН за вересень 2019 року зареєстровано податкові накладні з номенклатурою, щодо якої не підтверджено походження товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання;

- по взаємовідносинам з ТОВ «ПЛАТІНУМ Л.Т.Д.» (договір про надання послуг з прибирання приміщень № 21/12-1 від 21 грудня 2018 року) не представлено документів про фактично надані послуги, у контрагента працює 2 особи, з липня 2019 року контрагент не звітує;

- по взаємовідносинам з ТОВ «МОНФОРТ» (договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 18 грудня 2018 року № 18/12-ВРР, договір № 8 від 22 січня 2018 року щодо надання послуг з розроблення рецептур, договір № 15 від 12 березня 2018 року щодо надання послуг з розробки дизайну етикеток, договір від 30 липня 2019 року № 02/07 ВА про надання послуг з внутрішнього аудиту бухгалтерських документів) не подано документів про фактично надані послуги, встановлена відсутність у контрагента оренди офісного приміщення, кількість працюючих - 1 особа.

Як констатовано судами, з метою підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивачем було надано суду копії: договорів щодо здійснених поставок товарів та наданих послуг, податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, рахунків на оплату, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, звітів по реалізації продукції торгової марки «Брендбар», сертифікатів, макетів та ескізів продукції, що реалізується позивачем та були надані йому вказаними вище контрагентами на підставі укладених договорів, актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей, договорів оренди та суборенди нежитлових приміщень та додатків до них.

Так, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно володіти відповідними первинними документами, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами, у тому числі і контрагентами підприємства-позивача, відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Вищезазначена позиція узгоджується із висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, від 21 червня 2022 року у справі № 820/4033/16.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що надані Товариством документи не відповідають обов`язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: переважна частина видаткових накладних не містить відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, видаткові накладні не містять інформації щодо дати та номеру довіреності відповідальної за приймання товару особи, хоча такі реквізити передбачені самою формою накладних.

Крім того, суди зазначили про відсутність доказів здійснення оплати позивачем отриманих товарів та послуг від ТОВ «КВАДРУМ ЕЛІТ», ТОВ «ТОТАЛГРУП», ТОВ «Юстофін», ТОВ «ПРОТЕКТОРТОРГ», ТОВ «ОРІЄНТ СТАНДАРТ», ТОВ «ПЛАТІНУМ Л.Т.Д.», ТОВ «МОНФОРТ», ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП» (відсутня оплата за актом виконаних робіт № 673), ТОВ «НОТНА» та ТОВ «ЕКСІМА-ОПТ ЛТД».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність, у даному випадку, сукупності умов, обставин та підстав, з якими ПК України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов`язує виникнення у позивача права на врахування сум, сплачених по договорам з вищевказаними контрагентами, у податковому обліку.

За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України, Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі доводи позивача, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі ретельно перевірено судами попередніх інстанцій, та їм надано відповідну оцінку на підставі доказів, наданих сторонами.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про проведення перевірки під-час установленого на період дії карантину мораторію та, як наслідок, порушення контролюючим органом норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

За процесуальним правилом частини 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Стаття 160 КАС визначає, що позивач викладає у позовній заяві свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина перша статті 47 КАС).

Реалізація особою таких прав кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами (частина друга статті 44 КАС).

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 сформулював висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах про те, що:

« позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою цього позову є обставини, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій Товариства з його контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, що повністю підтверджується поданими ним первинними документами.

Натомість, порушення контролюючим органом норми п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (проведення перевірки під-час установленого на період дії карантину мораторію) не були підставою позову в суді першої інстанції.

Позивач не скористався правом змінити підстави позову до першого судового засідання суду першої інстанції, а фактично виклав в касаційній скарзі нове обґрунтування, яке існувало на момент подання позову, але не визначалося в якості підстави позову.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи касаційної скарги, які стосуються порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, оскільки з цих обставин позов не заявлявся.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 805/4647/15-а.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що судові рішення у цій справі ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення справи, відповідно відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судовий рішень.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариста з обмеженою відповідальністю «Брендбар» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва