№ 640/25248/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/25248/19

касаційне провадження № К/9901/14891/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бабенко К.А.; судді: Сорочко Є.О., Степанюк А.Г.)

у справі № 640/25248/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, платник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив скасувати:

вимогу про сплатну боргу (недоїмки) від 06 серпня 2019 року № Ф-252;

рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 серпня 2018 року № 0059964204;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 жовтня 2019 року № Ф-15176-10У;

податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року № 0060004204, № 0060014204, № 0060034204, № 0060054204, № 0060084204, № 0060154204, № 0060164204, № 0060174204, № 0060184204, № 0060204204;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 серпня 2019 року № 0060134204;

рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 жовтня 2019 року № 0079884204;

податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року № 008114204.

Рішенням від 22 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд м. Києва у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Постановою від 01 лютого 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував:

податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року № 0060164204, № 0060174204, № 0060184204, № 0060204204 та від 24 жовтня 2019 року № 0081104204 у повному обсязі;

податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року № 0060084204 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1 219 943,39 грн, з яких 975 954,71 грн за податковими зобов`язаннями, 243 988,68 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року № 0060154204 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 101 661,96 грн, з яких 81 329,57 грн за податковими зобов`язаннями та 20 332,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 серпня 2019 року № Ф-252 в частині визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 196 824,58 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 жовтня 2019 року № Ф-15176-10У в повному обсязі;

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначає, що позивачем неправомірно було включено до суми витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, витрати на сплату військового збору, витрати, які не ,підтверджені документально, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності платника, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, витрати на придбання запасних частин для легкових автомобілів, які є основними засобами подвійного призначення. Наголошує, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки кожному аргументу податкового органу щодо наявності порушень, встановлених при проведенні перевірки платника.

Ухвалою від 18 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

03 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 11 червня 2019 року № 1360/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення:

пунктів 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на 986 134,47 грн;

підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено суми військового збору на 82 177,88 грн;

абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок несвоєчасної сплати 206 451,29 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум чистого оподатковуваного доходу за 2016 - 2018 роки;

частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з огляду на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 6 489,12 грн за 2012 рік та в сумі 14 781,60 грн за 2013 - 2014 роки; несвоєчасну сплату 2 985,70 грн єдиного внеску із сум заробітної плати за грудень 2013 року та травень 2014 року;

пунктів 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2016 - 2018 роки на 8 529,00 грн та завищення суми від`ємного значення за липень 2016 року на 1 764,00 грн;

пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України внаслідок нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом, зведених податкових накладних за товарами/послугами, за якими суми податку були включені до складу податкового кредиту та які використані в операціях поза господарською діяльністю платника;

пункту 203.2 статті 203 ПК України у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 16 800,80 грн;

пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок непроведення через реєстратор розрахункових операцій сум отриманого доходу у 2017 - 2018 роках;

пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України через ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року;

підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України у зв`язку із неподанням до податкового органу за місцем реєстрації протягом 10 робочих днів після реєстрації об`єкта нерухомості Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті, зокрема:

вимога від 06 серпня 2019 року № Ф-252 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 206 451,29 грн;

рішення від 06 серпня 2018 року № 0059964204 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1985,34 грн та нарахування пені в сумі 1499,84 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

рішення від 06 серпня 2019 року № 0060134204 про застосування штрафних санкцій в розмірі 48 903,17 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

рішення від 06 серпня 2018 року № 0060214204 про застосування штрафних санкцій в розмірі 648,91 грн та нарахування пені в сумі 110,32 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року:

№ 0060164204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 764,00 грн;

№ 0060174204, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 7 557,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5 038,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 519,00 грн;

№ 0060184204, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 773,00 грн за порушення терміну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних;

№ 0060204204, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій;

№ 0060084204, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на 1 232 668,09 грн, з яких за податковим зобов`язанням 986 134,47 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 246 533,62 грн;

№ 0060154204, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 102 722,35 грн, з яких за податковим зобов`язанням 82 177,88 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 20 544,47 грн;

вимога від 03 жовтня 2019 року № Ф-15176-10У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 235 396,46 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року № 0081104204, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 773,00 грн за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної після спливу десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Судовим розглядом встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем до складу документально підтверджених витрат у спірному періоді віднесено: витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів; суми сплаченого військового збору; суми відсотків, комісії та платежів за кредитним договором; витрати на утримання легкових автомобілів; витрати, які не підтверджено документально; витрати, не пов`язанні з провадженням господарської діяльності платником.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, позивачем правомірно до складу витрат включено військовий збір за результатами річного декларування в загальній сумі 605,60 грн, про що правильно зазначив апеляційний суд.

Водночас, підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

За приписами підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

земельні ділянки;

об`єкти житлової нерухомості;

легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, фізична особа-підприємець при визначенні об`єкта оподаткування не має права включати до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, амортизаційні відрахування на легкові та вантажні автомобілі, а також витрати на їх утримання, зокрема витрати на технічне обслуговування і ремонт.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції взагалі не надано оцінки порушенню позивачем вимог податкового законодавства в частині неправомірного віднесення до складу документально підтверджених витрат витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме легкових автомобілів.

Що стосується віднесення до складу витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), які використовуються у господарській діяльності, то відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України платник має право відносити до складу витрат такі витрати, підтверджені документально.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією контролюючого органу про те, що позивачем не було підтверджено та не було надано на перевірку документи, що свідчать про використання ПММ у власній господарській діяльності.

Разом з тим, як зазначив апеляційний суд, придбані ПММ використано позивачем у господарській діяльності при наданні послуг з перевезення, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, звітами про надані транспортні послуги та банківськими виписками.

При цьому, податковий орган зазначає, що з наданих до перевірки документів неможливо встановити інформацію щодо здійснення поїздок, зокрема маршрутів перевезень, кілометражу кожного окремого перевезення, дат здійснення поїздок, норм витрат палива, тарифів тощо. Тобто, відсутня можливість здійснити розрахунку фактичних витрат палива, понесених на здійснення перевезень.

Крім того, відповідно до наявної у відповідача інформації автомобіль DAEWOO LANOS (державний номерний знак НОМЕР_2 ) 11 вересня 2014 року позивачем був знятий з обліку в органах Міністерства внутрішніх справ України для реалізації, тобто фактично платник не міг використовувати зазначений автомобіль для здійснення підприємницької діяльності.

Такі доводи контролюючого органу залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, що свідчить про передчасність висновків суду про правомірність віднесення до складу витрат вартості придбаних ПММ.

Крім того, відповідач посилався на ту обставину, що до складу витрат включено витрати, не пов`язанні з провадженням господарської діяльності платника, а саме вартість придбаних товарів: апарата для розливу бутильованої води; запасних частин для меблів; кондиціонера; стартових дротів та інших. Вартість отриманих товарів також була включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, апеляційний суд зазначив, що придбані платником товари використовуються для забезпечення його діяльності належними умовами, тобто у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим твердження податкового органу про завищення витрат в цій частині та неправомірне формування податкового кредиту є безпідставними.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Верховного Суду зазначає, що потребує додаткового з`ясування та обставина, в якій саме сфері господарської діяльності платника були використані названі товарно-матеріальні цінності, якими первинними документами підтверджується таке використання, що стане підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Окрім того, відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 до «Інших витрат» в складі витрат на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку включено сплачені суми відсотків, комісії та погашення за кредитним договором, укладеним з Публічним акціонерним товариством «КБ «ПРИВАТБАНК», в загальному розмірі 30 190,48 грн, які не входять до переліку витрат, визначеного статтею 177 ПК України.

Також вказує, що позивачем не підтверджено документально суму витрат в розмірі 773 027,31 грн. Відповідно до наданої структури витрат зазначені суми коштів були зняті з розрахункового рахунку за призначенням «видача готівки», при цьому до перевірки не надано документи, які підтверджують їх подальше використання у господарській діяльності.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не надано оцінки таким доводам контролюючого органу.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі податковий орган не наводить мотивів щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року № 0060204204, тому оцінка рішенню суду апеляційної інстанції в цій частині Судом не надається.

У розглядуваній ситуації судом не розмежовано здійснені контролюючим органом донарахування за кожним окремим епізодом, а тому в Суду відсутня можливість виокремити неправомірні нарахування від тих, які здійснені контролюючим органом законно.

Збільшення податковим органом грошових зобов`язань з податку на додану вартість та військового збору, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосування штрафних санкцій є похідним від збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, тому рішення суду апеляційної інстанції у справі в частині цих вимог підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд і необхідністю дослідження кожного акта індивідуальної дії, що становить предмет позовних вимог у цій справі.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2019 року № 0060164204, № 0060174204, № 0060184204, від 24 жовтня 2019 року № 0081104204; податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року № 0060084204 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1 219 943,39 грн, з яких 975 954,71 грн за податковими зобов`язаннями, 243 988,68 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2019 року № 0060154204 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 101 661,96 грн, з яких 81 329,57 грн за податковими зобов`язаннями та 20 332,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 серпня 2019 року № Ф-252 в частині визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 196 824,58 грн; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 жовтня 2019 року № Ф-15176-10У; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 серпня 2019 року № 0060134204 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 46 497,46 грн; рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06 серпня 2018 року № 0059964204 та № 0060214204, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер