ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/3085/19
провадження № К/9901/3659/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Григоровича П.О. від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Безименної Н.В., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. від 14 січня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Позивач є працівником прокуратури. Маючи стаж 20 років 01 місяць 08 днів, у тому числі 13 років 09 місяців 21 день на прокурорських посадах, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ). Відповідач відмовив у призначенні пенсії, оскільки згідно частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, вирішуючи спір у цій справі, Суду слід відповісти на таке питання: чи має право працівник прокуратури в період дії Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на призначення пенсії за вислугу років на умовах визначених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ)?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у вигляді відмови призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і виплачувати ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ), виходячи із розрахунку: 90 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи (відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 08 серпня 2018 року про розрахунок нарахування пенсії), або 60 відсотків від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи (відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 08 серпня 2018 року про розрахунок нарахування пенсії) з 10 серпня 2018 року, тобто з дати звернення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років (серпень 2018 року), стаж роботи позивача складав 20 років 01 місяць 08 днів, в т.ч., стаж роботи на посадах прокурорів - 13 років 09 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до норм чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (необхідно 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 06 місяців).
4. Судом відхилено посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, оскільки у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції Закону від 26 липня 2001 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Разом з тим, станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому, у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26 серпня 2001 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позові вимоги в повному обсязі (стосовно призначення пенсії 60% від заробітної плати).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 10 серпня 2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ).
7. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 22 серпня 2018 року № 64934/03 повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії, з огляду на те, що згідно частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції станом на 10 серпня 2020 року), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Відповідно до наданих позивачем документів, вислуга років становить 20 років 01 місяць 08 днів, у тому числі 13 років 09 місяців 21 день на посадах прокурорів, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років.
8. Уважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме від 03 липня 2019 року № 911/1521/18 та від 18 лютого 2020 року № 1840/3344/18.
10. Крім того скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині призначення пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати.
11. Також скаржник зазначає, що на його думку, ним вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року № 686/17309/17, від 04 березня 2020 року № 265/6322/16-а, від 18 березня 2020 року № 310/7064/16-а, від 11 червня 2020 року № 265/2627/17 та інших постанов застосованих судом апеляційної інстанції.
12. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
13. У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказує на те, що оскільки, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 10 серпня 2018 року, то варто брати до уваги приписи Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (чинного на день звернення), а не закон, який втратив чинність (Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ). Відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу не призвела до звуження обсягу вже набутих ним прав та/ або позбавленням права на соціальний захист, оскільки станом на час набуття чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ - 15 липня 2015 року, позивач, з урахуванням стажу роботи в органах прокуратури, не набув права на призначення пенсії за вислугу років ані за цим Законом, а ні за Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ з подальшими відповідними змінами.
14. Також відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789- XII в будь якій редакції не було передбачено, що обчислення пенсії здійснюється в розмірі 60% від місячної заробітної плати.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
15. Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла до 01 жовтня 2011 року) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
16. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ. Зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.
17. З 15 липня 2015 року стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв`язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.
18. Згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
19. Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії 10 серпня 2018 року, спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.
20. Вислуга років позивача станом на час звернення із заявою про призначення пенсії складала 20 років 01 місяць 08 днів, у тому числі 13 років 09 місяців 21 день на прокурорських посадах.
21. Тобто, вислуга років позивача є меншою від 23 років 06 місяців, визначених частиною першою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI, що не надає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років.
22. З доводів касаційної скарги убачається, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ), позивач пов`язував з тим, що вказана норма права (у зазначеній редакції) діяла під час його роботи в органах прокуратури. Подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, призвела до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.
23. Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав, не повинні застосовуватися, оскільки у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року, чинній до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
24. Станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року вона не набула права на призначення пенсії за вислугу років.
25. Відтак, при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.
26. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 265/6322/16-а, від 11 червня 2020 року у справі № 265/2627/17 та від 08 листопада 2021 року у справі № 404/5325/17.
27. Щодо посилань позивача на те, що він мав обґрунтовані очікування на отримання пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, колегія суддів зазначає, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні «Великода проти України» (№ 43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
28. Оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а в період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII він не набув права на призначення пенсії за вислугу років, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років.
29. Стосовно вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ виходячи із розрахунку 60% відсотків від суми місячного заробітку, колегія суддів зазначає, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, яка задоволенню не підлягає.
30. Стосовно посилання позивача на те, що в оскаржуваних судових рішеннях, суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме від 03 липня 2019 року № 911/1521/18 та від 18 лютого 2020 року № 1840/3344/18, колегія суддів зазначає наступне.
31. Правовідносини у справі № 640/3085/19 та справах № 911/1521/18 та № 840/3344/18 не є подібними.
32. Так, справа № 911/1521/18 є справою господарської юрисдикції предметом якої є оскарження оперативно-господарської санкції.
33. Предметом у справі № 840/3344/18 є оскарження дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
34. Крім того, у справі № 840/3344/18 Верховний Суд переглядав ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін постановою суду апеляційної інстанцій, яким повернуто позовну заяву позивачу. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з позовом, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
35. Позиція, сформована у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року № 686/17309/17, від 04 березня 2020 року № 265/6322/16-а, від 18 березня 2020 року № 310/7064/16-а, від 11 червня 2020 року № 265/2627/17, відповідає усталеній практиці Верховного Суду у зазначеній категорії справ, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. У ході розгляду справи частково підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання призначення пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати.
37. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин при дотриманні норм процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа