ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/3317/21
адміністративне провадження № К/9901/34480/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Національного агентства з питань запобігання корупції до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про скасування постанов, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року (головуючий суддя -Большакова О.О., судді: Мікула О.І., Ніколіна В.В.),
І. СУТЬ СПОРУ
1. У лютому 2021 року Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - позивач, НАЗК) звернулось до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ).
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ).
3. Враховуючи заяву про зміну предмету позову від 21 квітня 2021 року, НАЗК пред`явили до Відділу наступні позовні вимоги:
-визнати протиправною та скасувати постанову від 19 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №64200149, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C.;
-визнати протиправною та скасувати постанову від 19 січня 2021року у ВП №64200149 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000 грн, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C.;
-визнати протиправною та скасувати постанову від 19 січня 2021 року у ВП №64200149 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмір 185,70 грн., винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C.
4. На думку позивача, відповідач безпідставно відкрив виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, яке не набрало законної сили й у подальшому (після апеляційного перегляду) було негайно добровільно виконане позивачем.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НЗК про зобов`язання видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію ОСОБА_1 , подану 04 липня 2020 року.
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в справі №380/6820/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд зобов`язав НАЗК видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію ОСОБА_1 . Повний текст вказаного судового рішення було складене 09 листопада 2020 року та отримане НАЗК 16 листопада 2020 року.
7. 15 грудня 2020 року НАЗК подало апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху.
8. 05 січня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/6820/20, у якому зазначено про його видачу на підставі рішення від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20 та вказано, що судове рішення набрало законної сили 10 грудня 2020 року.
9. Вказаний виконавчий лист було подано для примусового виконання до Відділу. 19 січня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C. прийнято у ВП №64200149 наступні документи:
- постанову про відкриття виконавчого провадження;
- постанову про стягнення з боржника (НАЗК) 24 000,00 грн виконавчого збору;
- постанову про стягнення з боржника (НАЗК) витрат виконавчого провадження у розмірі 185,70 грн.
10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження в справі та одночасно зупинено дію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20.
11. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20 залишено без змін.
12. 12 березня 2021 року НАЗК виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20.
13. 06 квітня 2021 року виконавче провадження №64200149 закінчене відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
14. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №380/6820/20 задоволено заяву представника НАЗК про визнання виконавчого листа №380/6820/20 від 05 січня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.
15. Вважаючи безпідставним здійснення примусового виконання судового рішення у справі №380/6820/20, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
16.1 Скасовано постанову від 19 січня 2021 року у ВП №64200149 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000 грн, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C.
16.2 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відкриття ВП №64200149 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Проте, суд першої інстанцій вказав, що державним виконавцем фактично не вживалися заходи для примусового виконання судового рішення у справі №380/6820/20, які би мали своїм безпосереднім наслідком його виконання, а тому стягнення з НАЗК виконавчого збору у виконавчому провадженні №64200149 є безпідставним.
18. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
19. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних постанов, оскільки вони приймались державним виконавцем на момент, коли рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20 було чинним, його дія не була зупинена і воно підлягало примусовому виконанню. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення в добровільному порядку у десятиденний строк не було виконано, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
20. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 19 січня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000, 00 грн, НАЗК звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі позивач просив скасувати оскаржуване судове рішення, прийнявши нове про залишення без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування постанови від 19 січня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн. у ВП №64200149.
21. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
22. У касаційній скарзі вказано про застосування судом апеляційної інстанції положень статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, від 16 квітня 2020 року у справі №480/2853/17, від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, від 24 лютого 2021 року у справі №120/89/19-а, від 12 серпня 2021 року у справі №200/7867/19-а, від 31 серпня 2020 року у справі №420/6591/18, від 17 вересня 2020 року у справі №750/7800/17, від 08 липня 2020 року у справі №554/2133/16-а, від 23 квітня 2020 року у справі №821/1159/17.
23. Також НАЗК у касаційній скарзі вказало про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до правовідносин пов`язаних із стягненням виконавчого збору положень частини сьомої статті 27 Закону № 1404-VIII, яка звільняє боржників від його сплати.
24. Відділом та ОСОБА_1 подано відзиви на касаційну скаргу НАЗК, в яких просили оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
25. Відповідач у відзиві зазначив, що державний виконавець при прийнятті спірних постанов діяв на підставі та в межах наданих повноважень, а тому відсутні підстави для їх скасування.
26. ОСОБА_1 у своєму відзиві наголосив на протиправності висновків скаржника про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження внаслідок виконання рішення. На думку третьої особи, відкриття провадження з примусового виконання рішення (будь-яка сукупність дія або сукупність дій) уже свідчить про те, що таке рішення не виконувалось в добровільному порядку.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
27. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
29. Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
30. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.
31. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
32. Згідно із частинами першою, четвертою статті 19 Закону №1404-VIII сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, заявляти клопотання, надавати усні та письмові пояснення.
Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання.
33. Відповідно до пункту 1 частини першої, частин п`ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
34. Згідно із частинами першою, третьою, четвертою, сьомою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
35. Частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
36. Згідно із пунктами п`ятим, дев`ятим частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
37. Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
38. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
39. Пунктами 1, 2 розділу IX Інструкції передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
40. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
41. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
42. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
43. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.
44. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із відкриттям державним виконавцем виконавчого провадження №64200149 та прийняття постанов про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження за примусове виконання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в справі №380/6820/20.
45. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про правомірність оскаржуваних постанов. Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
46. Однією з підстав для відкриття касаційного провадження стала відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 27 Закону № 1404-VIII. Вказана стаття встановлює для державного виконавця обов`язок при відкритті виконавчого провадження приймати постанову про стягнення виконавчого збору, яка в подальшому може стати окремим виконавчим документом. Однак, у разі визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір або не стягується, або підлягає поверненню.
47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що після відкриття виконавчого провадження виконавчий документ у спірному виконавчому провадженні був визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, що унеможливлює пред`явлення до примусового стягнення виконавчого збору після відкриття виконавчого провадження №64200149. Але, Верховний Суд наголошує, що суди попередніх інстанцій, перевіряючи процедуру пред`явлення до примусового виконання виконавчого документу, залишили без дослідження питання набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20, яке підлягало примусовому виконанню у ВП№64200149.
48. КАС України визначає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, тоді цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. У разі невручення у день складання або проголошення судового рішення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
49. Судами встановлено, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20 набрало законної сили 10 грудня 2020 року. При цьому також встановлено, що повний текст рішення складено 09 листопада 2020 року, а копію цього рішення НАЗК отримала 16 листопада 2020 року, отже, строк на апеляційне оскарження закінчувався 16 грудня 2020 року.
50. Згідно із частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
51. Відповідно до вимог статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
52. Отже, внаслідок не дослідження питання щодо набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20, поза увагою судів попередніх інстанцій також залишилась питання щодо наявності правових підстав для примусового виконання вказаного судового рішення на момент звернення стягувача із заявою та відкриття виконавчого провадження.
53. Також, Верховний Суд зазначає про обов`язок суду при перевірці законності процедури здійснення виконавчого провадження досліджувати питання обізнаності сторін цього виконавчого провадження щодо винесених виконавцем документів.
54. З аналізу статей 26, 27 Закону №1404-VIII вбачається, що виконавче провадження розпочинається з моменту пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання та винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
55. З матеріалів справи вбачається, що спірне виконавче провадження відкрито щодо виконання судового рішення немайнового характеру.
56. У постанові про відкриття виконавчого провадження для виконання рішення немайнового характеру виконавець, відповідно до вимог статті 26 Закону №1404-VIII, зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, після спливу цього строку, виконавець зобов`язаний здійснити відповідну перевірку та у разі невиконання - накласти штраф на боржника. Законодавством передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається сторонам рекомендованим листом.
57. Отже, чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій, покладених законодавством, забезпечуються права сторін на оскарження дій виконавця, подання відповідних заяв та клопотань, зокрема і клопотання про зупинення/відкладення виконавчих дій. Окрім того, при примусовому виконанні рішень немайнового характеру це забезпечує дотримання права боржника виконати рішення до застосування штрафних санкцій.
58. Судами попередніх інстанцій не встановлено чи було НАЗК обізнано про початок примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі №380/6820/20, яке у цей час оскаржувалось боржником у апеляційному порядку. Не встановлено також чи виконав боржник рішення немайнового характеру протягом визначеного виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження строку.
59. Встановлення вказаних обставин має важливе значення для вирішення цього спору, це дасть змогу встановити законність відкриття спірного виконавчого провадження, що потягнуло за собою стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Оскільки фактично судове рішення з моменту набрання законної сили було виконано добровільно, а не в примусовому порядку.
60. Є необґрунтованими доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, від 16 квітня 2020 року у справі №480/2853/17, від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, від 24 лютого 2021 року у справі №120/89/19-а, від 12 серпня 2021 року у справі №200/7867/19-а, від 31 серпня 2020 року у справі №420/6591/18, від 17 вересня 2020 року у справі №750/7800/17, від 08 липня 2020 року у справі №554/2133/16-а, від 23 квітня 2020 року у справі №821/1159/17. У вказаних справах правовідносини виникли раніше за спірні, а тому стаття 27 Закону №1404-VIII підлягала застосуванню у іншій редакції. Окрім того, у цих постановах Верховний Суд сформував висновку щодо застосування частини другої статті 27 Закону №1404-VIII, а у спірних правовідносинах підлягала застосуванню частина третя статті 27 Закону №1404-VIII.
61. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
62. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
63. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
64. При новому розгляді спору суду необхідно на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
VII СУДОВІ ВИТРАТИ
65. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 344 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 640/3317/21 скасувати.
Справу № 640/3317/21 направити до Львівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Ж.М. Мельник-Томенко