ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/33374/21

провадження № К/990/29295/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (у складі головуючої судді Шевченко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Собківа Я.М.) у справі №640/33374/21,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі - відповідач, КДКА Київської області), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому позивач просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 27.10.2021 № 227/2021 (далі також - Рішення від 27.10.2021 № 227/2021), яким було притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю із виключенням із реєстру ЄРАУ;

поновити позивачці право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6333/10 від 08.12.2017, видане Радою адвокатів Київської області із внесенням відповідних відомостей у ЄРАУ.

2.1. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, необґрунтованим, прийнятим із порушенням процедури, за відсутності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, базується на припущеннях та невстановлених фактах, тож підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивача та її підзахисних, права яких вона відстоює. Також позивач наголошувала, що скарга, за результатом розгляду якої відповідач прийняв спірне рішення, подана без достатніх на те підстав та базується на фактах, які ні чим не підтверджені і не перевірені, що прямо суперечить змісту статті 62 Конституції України. Окремо, як підставу для задоволення позовних вимог, позивач вказувала, що голова КДКА Київської області не наділений повноваженням повідомляти адвоката про відкриття відносно нього дисциплінарної справи та надсилати адвокату копії довідки та рішення. Позивач також надала договори з клієнтами, з якими в неї не закінчились договірні відносини на представлення їх інтересів, і вказала, що застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з виключенням із ЄРАУ порушує їх права на захист.

2.2. Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи до Київського окружного адміністративного суду.

3.2. Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023, справу № 640/33374/21 прийнято провадження та позовну заяву залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3.3. У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 22.02.2023 Київський окружний адміністративний суд продовжив розглядати справу №640/33374/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023, у задоволенні позову відмовлено.

5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не виконала вимог Правил адвокатської етики та здійснювала захист одночасно двох клієнтів - підозрюваних в одному кримінальному провадженні, без отримання від них обов`язкового письмового погодження; при цьому очевидність можливого конфлікту інтересів, відповідно до наявних у справі доказів, прослідковується зі самого початку вступу позивача, як адвоката відповідних підозрюваних у справу, в якості їх захисника, що нею неправомірно проігноровано. При цьому суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги доводи позивача про те, що клієнти були згодні на захист нею їх обох, оскільки відсутні належні та допустимі докази виконання позивачем імперативних норм статті 9 Правил адвокатської етики.

6. Суди попередніх інстанцій зазначали, що всупереч вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі також - Закон №5076-VI) та Правил адвокатської етики, що не заперечується самою позивачкою, після дострокового розірвання 28.04.2021 із клієнтом ( ОСОБА_3 ) договору від 08.04.2021 №28-04-2021, вона продовжувала здійснювати його захист у кримінальному провадженні і наступний договір було оформлено у письмовому вигляді та підписано лише 30.05.2021 № 50-05-2021; при цьому позивач не навела доводів та документально не підтвердила існування у період з 28.04.2021 по 29.05.2021 об`єктивних перешкод та/або обставин неможливості укласти зі вказаним клієнтом договору про надання правової допомоги у письмовій формі.

7. Суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; разом із тим, із наявних у справі доказів судом не встановлено виконання позивачем зазначеного обов`язку щодо надання клієнту звіту про виконання договору про надання правової допомоги; при цьому матеріали справи містять докази сплати клієнтом позивачці суми грошових коштів у розмірі майже 500 000, 00 грн.

8. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що матеріалами справи не спростовано порушення позивачем вимог Закону № 5076-VI та Правил адвокатської етики, що стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

9. Також суди попередніх інстанцій указали, що твердження позивача в частині направлення запитів відносно неї головою дисциплінарної палати спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, оскільки ОСОБА_5 діяв у межах цього дисциплінарного провадження як член палати.

10. Посилаючись на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17, суди попередніх інстанцій зазначали, що у межах розгляду цієї справи суд може надати правову оцінку рішенню КДКА виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності; отже, у межах спірних правовідносин суд повинен перевірити спірне рішення відповідача виключно на предмет наявності критеріїв свавільності, упередженості чи необґрунтованості; втім, таких фактів позивачем не наведено, а судом не встановлено.

11. Водночас, як вважали суди першої та апеляційної інстанції, відповідачем вимоги Закону № 5076-VI дотримані належним чином, процедура здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення не порушені.

12. Щодо питання критеріїв «грубого» порушення Правил адвокатської етики, суди попередніх інстанцій констатували, що такі критерії не визначені на нормативно-правовому рівні, а тому визначення «грубості» дисциплінарного правопорушення, а також обрання суворості дисциплінарного стягнення належить виключно до дискреційних повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; суд, розглядаючи справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності не наділений повноваженнями заміняти відповідний дисциплінарний орган і змінювати покарання на більш м`яке або скасовувати його з підстав недоведеності вини особи.

13. З приводу порушення принципу співмірності при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення, суди попередніх інстанцій також зазначали, що правову оцінку рішенню КДКА Київської області в цій частині суд може надати лише з позиції чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

14. Окрім указаного, з посиланням на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 10.06.2021 у справі № 826/15590/15, суди попередніх інстанцій наголосили, що вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності належить до виключної компетенції дисциплінарних органів, а саме Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

15. Не погодившись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточненої касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі №640/33374/21 та постановити нове, яким визнати протиправним та скасувати Рішення від 27.10.2021 № 227/2021. Позивач також просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики.

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок Верховного Суду викладеного у постановах від 04.03.2020 у справі №822/3113/17 та від 14.09.2021 у справі №640/20599/19 щодо питання застосування положень статей 21, 33, 34, 35, 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та необхідності врахування та застосування судами вимог статті 2 КАС України в частині перевірки правомірності прийнятого комісією рішення щодо його обґрунтованості, доцільності та вмотивованості.

17. Окрім того, підставою касаційного оскарження позивач визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у подібних правовідносинах.

18. Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що судові рішення оскаржуються також з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

19. В контексті обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач указує на необхідність врахування та застосування вимог статті 2 КАС України в частині перевірки правомірності прийнятого комісією рішення щодо його обґрунтованості, доцільності та вмотивованості, а не виключно в частині дотримання процедурних моментів його прийняття. Позивач просить Суд звернути увагу, що територіальні кваліфікаційно-дисциплінарні комісії не завжди допускають порушення процедури розгляду скарги, але при цьому рішення комісії, яким адвоката притягають до дисциплінарної відповідальності не завжди є об`єктивним та прийнятим з дослідженням усіх доказів. Позивач вважає, що за обставин додержання судами практики про дискреційність повноважень комісії в частині змісту прийнятого рішення та виду дисциплінарної відповідальності, яка застосовується, адвокати фактично позбавлені можливості захистити свої права за таких умов.

20. Щодо доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначила, що жодним нормативно-правовим актом не визначено критерії «грубого» порушення Правил адвокатської етики; тобто законодавством не визначено жодних критеріїв, які б могли стверджувати про грубість того чи іншого виду порушень, у тому числі, не уникнення конфлікту інтересів, що дає територіальним кваліфікаційно-дисциплінарним комісіям адвокатури право на суб`єктивне ставлення при обранні міри покарання для адвоката. На переконання позивача, несвоєчасне уникнення адвокатом конфлікту інтересів не повинне мати наслідком припинення адвокатської діяльності.

21. Крім того позивач вказує, що з оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що судом першої інстанції частково досліджувалося питання наявності або відсутності конфлікту інтересів між клієнтами позивача, з огляду відсутність їх письмового погодження на одночасне представлення інтересів, та не оформлення письмового договору іншим клієнтом; тобто суд першої інстанції вибірково та частково надав оцінку наявним у справі доказам для встановлення у діях позивача порушень правил адвокатської етики, а в іншій частині - послався на практику Верховного Суду, застосування якої давало можливість не надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення; при цьому суд першої інстанції не надав оцінки щодо застосування положень частини другої статті 32 Закону №5076-VI в контексті визначення критеріїв грубого порушення адвокатом правил адвокатської етики для встановлення міри покарання за порушення таких правил, тобто чи є співмірне покарання - позбавлення права позивача на зайняття адвокатською діяльністю із встановленими судом порушеннями.

22. Щодо обґрунтувань касаційної скарги, виходячи із вимог пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що дійшовши висновків про одночасне здійснення позивачем захисту двох клієнтів, підозрюваних в одному кримінальному провадженні, без отримання від них обов`язкового письмового погодження, судами попередніх інстанцій не враховано доводів позивача, що клієнти були згодні на захист. Позивач указує, що на момент укладення договорів із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 конфлікт інтересів був відсутній, оскільки до дати їх укладання обидва підозрюваних надали викривальні покази в присутності іншого адвоката ОСОБА_7 , в яких обидва зізналися у скоєнні злочину; зазначений факт підтверджений протоколом №13 засідання Дисциплінарної палати КДКА Київської області від 27.10.2021 (в частині запитання до адвоката ОСОБА_1 ) та протоколом показів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

23. Окрім цього позивач указує на невірне встановлення дати з якої адвокат ОСОБА_1 дізналася або могла дізнатися про конфлікт інтересів та зазначає, що про відібрання пояснень у підозрюваного ОСОБА_4 , їй, як захисника останнього, не повідомляли, при наданні пояснень вона присутньою не була, та про те, що таке відібрання пояснень відбувалося не знала, а тим паче не могла знати, які покази дав ОСОБА_4 ; в поясненнях від 24.06.2021 та від 25.06.2021 ОСОБА_4 дав покази щодо погроз на його адресу від ОСОБА_3 , та саме з цього періоду виник конфлікт інтересів, але позивачу про це відомо не було і не могло бути відомо; натомість про конфлікт інтересів їй стало відомо 06.07.2021, коли їй були вручені матеріали клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , де однією з підстав щодо зміни запобіжного заходу були погрози в бік ОСОБА_4 . А тому, позивач вважає висновки відповідача та судів щодо того, що конфлікт інтересів був очевидний їй 24 червня 2021 року, не відповідають фактичним обставинам.

24. Позивач також зазначає, що в матеріалах справи міститься лист ОСОБА_3 , адресований Шостому апеляційному адміністративному суду, в якому містяться пояснення ОСОБА_8 щодо того, що він не має до адвоката ОСОБА_1 жодних претензій; даний лист не було враховано судом, оскільки він не був досліджений як доказ під час розгляду справи; в листі він пояснив щодо того, що не може відповідати за дії своєї матері, яка, як любляча мати просто перехвилювалась і вирішила, що таким чином вона звільнить свого сина і це йому, допоможе в подальшому; вона не врахувала наслідків, і тому ОСОБА_8 попросив вибачення за таку прикру ситуацію та все ж таки просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та повернути їй право на заняття адвокатською діяльністю.

25. Від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшли пояснення, в яких третя особа просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_9 .

26. Від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

27. Відповідач зосереджує увагу на тому, що оскаржуваним рішенням доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення відносно позивача.

28. У відповіді на відзив на касаційну скаргу позивач просить задовольнити її касаційну скаргу.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

29. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 24 серпня 2023 року.

30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.

31. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі №640/33374/21.

32. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6333/10 від 08.12.2017, виданого Радою адвокатів Київської області.

34. У квітні 2021 року ОСОБА_1 уклала договори про надання юридичних послуг одночасно з двома фігурантами (підозрюваними) одного кримінального провадження № 12020100100007746 від 25.12.2020, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Окрім того, також встановлено, що ОСОБА_1 певний час надавала юридичні послуги ще й іншому фігуранту вказаного кримінального провадження - ОСОБА_10 .

35. Як убачається зі стенограми судового засідання щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 від 08.03.2021 (справа 761/8885/21), останній надавав слідчому судді свідчення щодо ролі ОСОБА_3 у кримінальному провадженні (зокрема зазначав, що вони знайомі та саме він приносив наркотичні засоби або через нього; також за вказівками ОСОБА_3 розкладались схрони наркотичних засобів та гроші перераховувались саме на його рахунок).

36. Разом із тим, договір із ОСОБА_3 від 08.04.2021 № 28-04-2021 був розірваний дострокового за ініціативи ОСОБА_1 28.04.2021, із підстав, як зазначила адвокат, невиконання клієнтом своїх зобов`язань. При цьому, матеріалами справи підтверджується сплата ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів за надані послуги в розмірі 500 000,00 грн.

37. Водночас, незважаючи на розірвання договору, ОСОБА_1 приймала участь в якості захисника підозрюваного ОСОБА_3 у судовому засіданні 30.04.2021 у Шевченківському районному суді м. Києва (справа № 761/15519/21) щодо розгляду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тобто не маючи на те належних повноважень.

38. Вдруге договір із ОСОБА_3 ОСОБА_1 уклала лише 30.05.2021 за № 50-05-2021. У межах вказаного договору здійснювала представництво ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12020100100007746, у тому числі, 06.07.2021 отримувала у слідчого копію клопотання про зміну запобіжного заходу щодо нього на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

39. Відповідно до листа Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 22.10.2021 № 1024-АЗ/125/56-2021, за період часу з 08.04.2021 по 21.10.2021 жодних заяв та скарг від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо наявності конфлікту інтересів між ними або заперечень щодо їх захисту одним адвокатом, а саме ОСОБА_1 не надходило.

40. Натомість, 24.06.2021 ОСОБА_4 під час допиту надав свідчення проти ОСОБА_3 та зазначив про тиск і погрози з боку останнього.

41. Також ОСОБА_1 24.06.2021 звернулась до правоохоронних органів із заявою про замах на кримінальне правопорушення, вказавши щодо пропозиції підкупу слідчого з боку ОСОБА_2 та її сина, які нібито надходили їй від ОСОБА_3 ще у квітні 2021 року. Незважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 не відмовилась від захисту ОСОБА_3 .

42. Разом із тим, ОСОБА_2 скерувала до КДКА Київської області скаргу від 12.08.2021 на дії адвоката ОСОБА_1 (том 1, а.с.28-31), в якій вона повідомила наступні обставини.

Її син, ОСОБА_3 , притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 307 КК України. Досудове розслідування кримінального провадження № 12020100100007746 здійснюється слідчим відділом Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві.

Про вчинення ним кримінального правопорушення та його затримання вона дізналась 07.03.2021 за наступних обставин: 07.03.2021 на її номер телефону зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_11 та розповів, що 06.03.2021 у квартирі сина був проведений обшук і виявлено наркотичні засоби, після чого син був затриманий. ОСОБА_11 запропонував допомогу у звільнені сина з під варти, задля чого потрібно було заплатити працівникам поліції 15000 доларів США та 5000 доларів США за допомогу у звільнення ОСОБА_12 , якому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 останнім часом допомагали. За пропозицією ОСОБА_13 вказані гроші мали бути сплачені працівникам поліції через адвоката ОСОБА_1 . Погодившись на зустріч, ОСОБА_2 зустрілась із ОСОБА_13 , який передав їй номер телефону вказаного адвоката, зателефонувавши до якої, вказані ОСОБА_13 умови були підтверджені нею, а також зазначено на необхідності оплатити її послуги, як адвоката.

Не задумуючись над протизаконністю пропозиції, ОСОБА_2 почала шукати гроші, оскільки не мала стільки. Не знайшовши вказану суму зателефонувала 09.03.2021 ОСОБА_1 та повідомила про відсутність коштів, у відповідь на що остання сказала, що більше розмовляти не буде.

За декілька днів її син ОСОБА_3 вийшов зі слідчого ізолятора, оскільки йому обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, натомість ОСОБА_14 залишився під вартою у слідчому ізоляторі.

Подальші події ОСОБА_2 описувала зі слів свого сина ОСОБА_3 , який повідомив, що після затримання його доставили до слідчого ізолятора, де працівник поліції йому пояснив, що якщо він бажає вийти на свободу, він має працювати тільки з ОСОБА_1 . Вартість виходу зі слідчого ізолятора та обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою буде коштувати 15000 доларів США. Коли ОСОБА_2 повідомила сину, що не змогла знайти гроші, він сказав, що самостійно знайшов кошти у одного знайомого і їх передали ОСОБА_1 , саме тому, під час судового засідання щодо обрання запобіжного заходу, відповідні органи не наполягали на тримання його під вартою.

Після виходу з СІЗО, ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір про надання адвокатських послуг, у межах якого, як знає ОСОБА_2 , протягом квітня-червня її син перерахував адвокатці на рахунок близько 456400, 00 грн.

На початку червня 2021 року слідчим Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві до суду було направлено клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою. Зі слів ОСОБА_3 ОСОБА_1 запропонувала сплатити 10000 доларів США і питання буде вирішено, проте він відмовився.

Під час судового засідання 03.06.2021 слідчий та прокурор наполягали на зміні запобіжного заходу та суд заарештував ОСОБА_3 , але визначив суму застави в розмірі 181600,00 грн. ОСОБА_2 оплатила заставу, проте ОСОБА_3 випустили з ізолятора лише 07.06.2021. Незважаючи на внесену заставу над ОСОБА_3 знущались співкамерники. При цьому ОСОБА_1 заявляла їй претензії, що гроші за заставу знайшли, а на оплату її послуг ні. Скарги на роботу адвоката до уваги не приймались.

Незважаючи на вихід із СІЗО ОСОБА_1 продовжувала наполягати на сплаті 10000 доларів США та натякала, що у разі несплати вказаної суми, запобіжний захід все одно буде змінено на більш тяжкий. Так і сталось, 07.07.2021 слідчий зателефонував ОСОБА_8 і запросив на 11 годину прибути до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві для зустрічі з оперативним співробітником ОСОБА_15 . Натомість на ОСОБА_8 вже чекали поняті та йому було вручено подання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою. Виявилось, що ОСОБА_4 , який проходить по справі з ОСОБА_8 подав на нього скаргу, що він нібито погрожував.

При цьому, ОСОБА_2 зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_4 брав в її сина гроші, а коли ОСОБА_8 вийшов із СІЗО він просив ОСОБА_4 їх повернути, але останній відмовив мотивуючи тим, що віддав гроші ОСОБА_1 для власного захисту і перестав брати слухавку. ОСОБА_2 зауважила, що ОСОБА_1 також є захисником ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.

Також повідомила, що 07.07.2021 вони із сином поїхали до ОСОБА_1 з`ясувати питання, яким чином вона буде захищати ОСОБА_8 , якщо є адвокатом ОСОБА_4 , на що остання відповіді не надала (повідомила лише, що буде з`ясовувати це питання), як і не повідомила за що взяла гроші, вказавши про надання згодом фінансового звіту ОСОБА_8 .

У судове засідання 12.07.2021 ОСОБА_1 не прибула, приславши помічника, який намагався підписати в ОСОБА_8 акт виконаних робіт на суму 245000, 00 грн.

Враховуючи наведені обставини було прийнято рішення обрати іншого адвоката для ведення справи ОСОБА_8 (адвоката ОСОБА_17).

Під час розгляду 14.07.2021 клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 заявила, що нібито ОСОБА_2 умовляла її дати хабара працівникам поліції, щоб «зам`яти» справу відносно її сина ОСОБА_8 , хоча насправді усе відбувалось навпаки.

Зі слів ОСОБА_8 конфлікт між ним та ОСОБА_1 виник на фінансових суперечностях, оскільки ОСОБА_8 уважав, що ОСОБА_1 має повернути частину коштів, сплачених авансом, але остання так не вважала.

Натомість ОСОБА_1 написала заяву про замах на вчинення кримінального правопорушення від 24.06.2021. При цьому вона зазначила, що пропозиції про підкуп слідчого їй надходили ще у квітні.

У той же час, за місяць після розірвання договору ОСОБА_1 знову укладає договір із ОСОБА_3 та продовжує здійснювати його захист.

Окрім того, із матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_4 повідомив слідчого про тиск із боку ОСОБА_3 . 24.06.2021 слідчий допитав ОСОБА_4 , як підозрюваного за участю адвоката ОСОБА_1, тобто про нібито тиск на ОСОБА_4 із боку ОСОБА_3 їй було відомо ще 24.06.2021.

Незважаючи на наявну інформацію про конфлікт інтересів, про що ОСОБА_1 вказує у своїй заяві, вона не відмовилась від захисту ОСОБА_3 , а продовжувала його здійснювати до 12.07.2021.

Таким чином адвокат ОСОБА_1 не виконувала належним чином обов`язки захисника, чим порушила законні права ОСОБА_3 . Окрім того є підстави вважати, що вона вступила в змову з працівниками поліції та допомагає їм отримувати незаконно грошові кошти через зловживання службовим становищем.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила КДКА в Київській області прийняти скаргу та провести перевірку наведених доводів і притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, із наступним позбавленням заняття адвокатською діяльністю та виключенням із єдиного реєстру.

43. Поряд із цим 09.08.2021 ОСОБА_2 направила до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 364 368 КК України. Оскільки за вказаною заявою відповідним органом не були внесені відповідні відомості до ЄРДР, то така бездіяльність була оскаржена в судовому порядку, внаслідок чого ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.09.2021 (справа № 761/31250/21) прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва зобов`язано внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення відповідно до заяви ОСОБА_2

44. ОСОБА_1 подала до КДКА в Київській області (вх. № 1058 від 08.09.2021) пояснення щодо скарги ОСОБА_2 (том 1, а.с. 32-35), в яких зазначила, що така скарга не відповідає вимогам Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, оскільки до скарги не додано документів, які б підтвердити родинний зв`язок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також квитанції про сплату за організаційно-технічне забезпечення розгляду скарги.

Окрім того ОСОБА_1 зазначила, що скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою і містить інформацію, що не відповідає дійсності та є тиском на адвоката, виходячи з наступного:

по-перше, про обставини взаємовідносин ОСОБА_2 та якогось ОСОБА_13 , їй взагалі нічого не відомо, оскільки вона перебувала за кордоном та жодних дзвінків від скаржниці не приймала;

по-друге, під час розгляду питання обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 , його адвокатом була ОСОБА_16 , а ОСОБА_1 перебувала за кордоном (у Єгипті), тож жодним чином не могла отримати від скаржниці чи її сина грошові кошти;

по-третє, щодо інформації про прибуття в судове засідання 12.07.2021 помічників, то така інформація є недостовірною, оскільки у адвоката відсутні помічники;

по-четверте, 09.07.2021 адвокат подавала слідчому судді Сидорову Є. клопотання про залучення захисника ОСОБА_3 через конфлікт інтересів і неможливість в подальшому надавати йому правову допомогу;

по-п`яте, відмова ОСОБА_2 у спілкуванні в межах кримінального провадження покликана збереженням адвокатської таємниці;

по-шосте, твердження ОСОБА_2 щодо необґрунтованого витрачання грошових коштів суперечать дійсності, оскільки з усіх коштів сплачені податки;

по-сьоме, правова допомога надавалась ОСОБА_3 починаючи з квітня 2021 року належним чином в межах укладеного договору та тарифах, визначених у ньому, що підтверджується підписаними актами наданих послуг.

Разом із тим ОСОБА_1 зазначила, що в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 порушує запобіжний захід - нічний домашній арешт, впливає на свідків, вчиняє адміністративні правопорушення (стаття 130 КУпАП), що і стало підставою для подальшої зміни йому виду запобіжного заходу на тримання під вартою з визначенням розміру застави. Проте, після внесення застави, ОСОБА_3 продовжив порушувати запобіжний захід. Згодом мати ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 із пропозицією дачі хабара слідчим та прокурору, про що нею було написано заяву про кримінальне правопорушення 24.06.2021.

При цьому, у заяві ОСОБА_1 зазначила, що нею надавалась правова допомога за договором № 28-04-2021 від 08.04.2021 та надається правова допомога ОСОБА_3 на підставі договору № 50-05-2021 від 30.05.2021. При цьому договір № 28-04-2021 від 08.04.2021 був достроково розірваний через регулярні порушення його умов та провокування до вчинення неправомірних дій - запропонувати слідчому хабар із метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 та перекваліфікування інкримінованої йому статті на іншу, наприклад 309 КК України.

Згодом ОСОБА_3 знову звернувся до ОСОБА_1 за правовою допомогою переконуючи, що більше не буде провокувати її до вчинення неправомірних дій.

Договір № 50-05-2021 від 30.05.2021 діяв до 09.07.2021, коли ОСОБА_1 звернулась до слідчого з клопотанням про залучення іншого захисника у зв`язку з тим, що стало відомо про подання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 на підставі показань іншого підзахисного в цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_4 , у зв`язку із чим виник конфлікт інтересів, оскільки ОСОБА_1 також виступала захисником Дергунова І.Л.; тож вона відмовилась від захисту ОСОБА_3 та продовжила захист ОСОБА_4 .

Також ОСОБА_1 у поясненнях повідомила, що ОСОБА_2 неодноразово телефонувала їй з проханням влаштувати зустріч зі слідчим, щоб «домовитись», а потім із вимогою вирішити справу зі слідчим, вказуючи на фінансову можливість. Такими діями намагалась втягнути ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369 КК України.

Водночас ОСОБА_1 наголосила, що усі дії вчинені в рамках чинного законодавства, будь-яких розмов про надання неправомірної вигоди з ОСОБА_3 не велися.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просила КДКА Київської області залишити скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

45. Членом Дисциплінарної палати КДКА Київської області ОСОБА_18 30.09.2021 складено довідку за результатами перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 (том 1, а.с. 45-52), якою встановлено, що проаналізувавши наявні матеріали перевірки, ґрунтовно вивчивши доводи, які були викладені як у скарзі, так і у письмових поясненнях ОСОБА_1 , він уважав, що існують достатні правові підстави для порушення дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , оскільки здобуті в ході перевірки матеріали дозволяють дійти до попереднього висновку про те, що адвокатом під час здійснення захисту ОСОБА_3 у відповідному кримінальному провадженні не було дотримано принципів законності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, що є основоположним у здійсненні адвокатської діяльності.

Зі змісту довідки також убачається, що відповідно до договору № 28-04-2021 на ОСОБА_1 був покладений обов`язок здійснення захисту прав та інтересів ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження № 12020100100007746 від 25.12.2020, в якому останній має статус підозрюваного. Між тим, у ході здійснення перевірки, отримані дані про те, що у квітні 2021 року у тому ж самому кримінальному провадженні, адвокат ОСОБА_1 прийняла на себе обов`язок по здійсненню захисту іншого підозрюваного ОСОБА_4 . Вказана обставина не заперечується адвокатом. Разом із тим, відповідно до Правил адвокатської етики, адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу.

Поруч із тим, перевіркою не здобуто будь-яких доказів, які б підтвердили, що адвокат ОСОБА_1 , беручи на себе обов`язок по захисту ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у відповідному кримінальному провадженні, інтереси яких вірогідно могли та в подальшому стали взаємно суперечливими, отримала від обох із них відповідну письмову згоду на їхній захист зі свого боку.

У свою чергу ОСОБА_4 24.06.2021 надавав відносно ОСОБА_3 викривальні свідчення та покази, а також свідчення про тиск на нього вказаною особою, що здійснювалося за участі адвоката ОСОБА_1 , яка на той момент перебувала одночасно в статусі захисника ОСОБА_3 . Вказані свідчення та доводи стали підставою для клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 .

Таким чином, факт настання реального конфлікту інтересів у здійсненні захисту двох підзахисних мав бути очевидним для адвоката ОСОБА_1 ще 24.06.2021. Натомість вона не відмовилась від захисту ОСОБА_3 аж до 09.07.2021, як і не отримала від вказаних осіб згоди на їх паралельний захист.

Виходячи з наведеного, член Дисциплінарної палати КДКА Київської області дійшов висновку, що в діях адвоката ОСОБА_1 обґрунтовано вбачається ознаки грубого порушення статей 9, 10, 20, 22 Правил адвокатської етики та частини першої статті 46 КПК України. Тож адвокат не виконала обов`язок, покладений на неї пунктом 3 частини першої статі 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щодо невідкладного повідомлення клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

Окрім наведеного перевіркою також було з`ясовано, що незважаючи на дострокове розірвання 28.04.2021 із ОСОБА_3 договору від 08.04.2021 № 28-04-2021, вже через два дні адвокат ОСОБА_1 продовжила виступати захисником ОСОБА_3 у судових засіданнях Шевченківського районного суду м. Києва, чим допустила здійснення представництва інтересів особи у кримінальному провадженні без визначеної законом підстави, що свідчить про порушення принципу законності в адвокатській діяльності.

Також використовуючи отриману інформацію в рамках своєї діяльності ОСОБА_1 24.06.2021 звернулась до правоохоронних органів із заявою про замах на кримінальне правопорушення.

Наведені обставини свідчать про наявність в діях адвоката ознак вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4, 5, 7 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Окрім того з`ясовано, що надані послуги ОСОБА_1 були оплачені ОСОБА_3 , проте всупереч вимог частини першої статті 35 Правил адвокатської етики, вона не надала звіт із інформацією щодо здійсненої роботи (наданих послуг).

46. На підставі вказаної довідки та наявних матеріалів, Дисциплінарна палата КДКА Київської області, дійшовши попереднього висновку про те, що ОСОБА_1 під час здійснення захисту ОСОБА_3 , не було дотримано принципів законності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, що є основоположним у здійсненні адвокатської діяльності, 12.10.2021 прийняла рішення № 209/2021, яким порушила дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_1 та призначила розгляд дисциплінарної справи на 27.10.2021 на 12:00 год. (том 1, а.с. 36-44).

47. Не погоджуючи з таким рішенням Дисциплінарної палати КДКА Київської області, ОСОБА_1 оскаржила його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА) (том 1, а.с. 53-57). У скарзі вона наголосила, що при прийнятті відповідного рішення, не прийнято до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самостійно виявили бажання звернутись та обрати саме її в якості захисник своїх інтересів у кримінальному провадженні. У зв`язку з наведеним, необхідності в укладенні письмового договору щодо добровільної згоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на представлення їх інтересів одним захисником станом на момент укладення договорів не виникало. Також бути відсутні підстави, які могли вказувати на конфлікт інтересів між вказаними особами або ж виникнення такого конфлікту у подальшому. Більше того вказані особи не заявляли зауваження чи заперечення щодо одночасного представництва їх інтересів.

Також у скарзі ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 , після дострокового розірвання договору, дізнавшись про призначення судового засідання на 30.04.2021, звернувся до ОСОБА_1 із проханням представляти його інтереси в судовому засіданні, оскільки вона обізнана з матеріалами справи, а пошук нового захисника потребує часу. У подальшому, за першої можливості було укладено письмовий договір.

Щодо викривальних свідчень ОСОБА_4 про ОСОБА_3 та наявності конфлікту інтересів, ОСОБА_1 зазначила, що завчасно проінформувала слідчого суддю та слідчого про наявність конфлікту інтересів та подала клопотання про залучення ОСОБА_3 нового захисника.

Щодо подання заяви про замах на кримінальне правопорушення, ОСОБА_1 пояснила, що адвокатську таємницю не розголошувала, оскільки ОСОБА_2 не є її клієнтом, а також зазначила, що вона не мала приховувати злочин - провокування до давання хабаря.

48. Водночас, станом на 27.10.2021 (розгляд дисциплінарної справи відносно позивача) ВКДКА скаргу ОСОБА_1 на рішення від 12.10.2021 № 209/2021 про порушення дисциплінарної справи, не була розглянула.

49. 27.10.2021 КДКА Київської області у складі членів дисциплінарної палати, розглянувши у відкритому засіданні дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 , за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 2, 3, 4, 5 і 7 частини першої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановила в діях адвоката грубі порушення статей 9, 10, 20, 22 Правил адвокатської етики та частини першої статті 46 і частини другої статті 78 КПК України, а відтак і вчинення адвокатом дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 і 7 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме порушення правил адвокатської етики та порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом, у тому числі невідкладне повідомлення про виникнення конфлікту інтересів. Також встановлено порушення адвокатом вимог пункту 3 частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 21, частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та частини першої статті 35 Правил адвокатської етики.

50. Окрім наведеного відповідачем було також установлено, що 24.06.2021 саме день надання ОСОБА_4 викривальних свідчень стосовно ОСОБА_3 і написання ним пояснень про тиск на нього з боку останнього, адвокат звернулась із заявою про замах на кримінальне правопорушення, звинувачуючи свого тоді ще клієнта ОСОБА_3 та його матір у пропозиціях надання неправомірної вигоди з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому очевидним є факт того, що адвокат використала свої права як адвокат, всупереч інтересам клієнта та його матері.

51. Згідно з наданими на питання членів дисциплінарної комісії під час розгляду КДКА Київської області дисциплінарної справи поясненнями ОСОБА_1 убачається, що вона заяву про самовідвід у зв`язку з конфліктом інтересів між клієнтами в одному кримінальному провадженні не заявляла та не подавала (том 3, а.с.195-197).

52. Також під час засідання дисциплінарної палати КДКА Київської області 27.10.2021 з`ясовано, що перевіркою не здобуто доказів, які б свідчили, що адвокат, беручи на себе обов`язок по захисту ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , інтереси яких вірогідно могли та в подальшому стали взаємосуперечливими, отримала від обох із них відповідну письмову згоду на їхній захист зі свого боку. Окрім того встановлено, що після надання ОСОБА_4 24.06.2021 викривальних свідчень щодо ОСОБА_3 , у присутності ОСОБА_1 , що очевидно свідчить про настання реального конфлікту інтересів, адвокат 06.07.2021, не заявляючи про такий конфлікт інтересів, продовжувала захист ОСОБА_3 , отримувала клопотання про зміну запобіжного заходу та не відмовилась від захисту аж до 09.07.2021 (том 3, а.с. 198-218).

53. З матеріалів справи також вбачається, що з клопотанням про залучення під час розгляду кримінального провадження іншого захисника ОСОБА_1 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Сидорова Є.В. лише 09.07.2021 (вх.№ 65486) (том 1, а.с. 117), в якому повідомила про виникнення конфлікту інтересів між її підзахисними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та неможливість бути представником ОСОБА_3 .

54. Внаслідок встановлених обставин КДКА Київської області одноголосно прийняла рішення від 27.10.2021 № 227/2021 (том 1, а.с. 59-79), яким вирішила притягнути адвоката ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 2, 3, 4, 5 і 7 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

55. Статтею 2 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, згідно частиною першої якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

56. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

57. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

59. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

60. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

61. Однією з підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої статті 353 КАС України, а саме якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

62. Верховний Суд зауважує, що за приписами статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

63. Відповідно до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

64. Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

65. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

66. Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

67. Верховний Суд зазначає, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.

68. Як видно із ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 в цій справі, керуючись статтею 257 КАС України, суд першої інстанції вважав необхідним продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

69. Таким чином, Київський окружний адміністративний суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються.

70. Щодо інших доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

71. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

72. Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

73. Конфлікт інтересів - це суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності (пункт 8 статті 1 Закону № 5076-VI).

74. За приписами частини першої статті 4 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

75. Згідно із частиною першою статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

76. У силу положень пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 21 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

77. Згідно з п.п. 4, 6 та 7 частини першої статті 28 Закону № 5076-VI адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об`єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів. Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов`язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, у разі, якщо: виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці; виконання договору може суперечити інтересам адвоката, адвокатського бюро або адвокатського об`єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов`язком адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів; адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про надання правової допомоги.

78. Статтею 9 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила), перебачено, що під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності. Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу. У разі отримання адвокатом конфіденційної інформації від клієнта, якому він надавав професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаної з інтересами нового клієнта при наданні правничої допомоги, адвокат зобов`язаний отримати письмове погодження клієнтів, між якими виник конфлікт інтересів. Адвокат без письмового погодження з клієнтом, щодо якого виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта чи надавати йому професійну правничу (правову) допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката. За відсутності письмового погодження клієнта, в разі виникнення конфлікту інтересів в процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваний з дотриманням умов, визначених цими Правилами.

79. Окрім того, за приписами статті 21 Правил, адвокат може виступати посередником між клієнтами за умови, якщо: між інтересами клієнтів немає конфлікту, або за наявності письмової згоди обох (всіх) клієнтів, інтереси яких представляє адвокат та які є суперечливими; адвокат пояснить кожному з клієнтів сутність відносин посередництва і отримає згоду кожного з клієнтів на їх одночасне представництво; адвокат має достатні підстави вважати, що він зможе зберегти об`єктивність при одночасному представництві інтересів клієнтів і по відношенню до кожного з них виконати свої професійні обов`язки відповідно до закону і вимог Правил.

80. Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що дотримання правил адвокатської етики та невідкладне повідомлення про виникнення конфлікту інтересів є імперативними нормами Закону № 5076-VI для адвокатів України, а нормами Правил, які є обов`язковими для виконання адвокатами України, установлено обов`язкову письмову форму погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів або інтереси яких вірогідно можуть стати суперечливими. Встановлено також неможливість представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів без такої письмової їх згоди, тощо.

81. Як видно із матеріалів справи, однією із фактичних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало несвоєчасне повідомлення ОСОБА_1 про наявний конфлікт інтересів під час надання правової допомоги двом її підзахисним: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

82. Виходячи із вимог Закону № 5076-VI накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України (частина друга статті 32 Закону №5076-VI).

83. За приписами статті 35 Закону № 5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

84. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.2021 КДКА Київської області у складі членів дисциплінарної палати, розглянувши у відкритому засіданні дисциплінарну справу стосовно ОСОБА_1 , встановила в діях адвоката грубі порушення статей 9, 10, 20, 22 Правил адвокатської етики та частини першої статті 46 і частини другої статті 78 КПК України, а відтак і вчинення адвокатом дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 і 7 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме порушення правил адвокатської етики та порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом, у тому числі невідкладне неповідомлення про виникнення конфлікту інтересів. Також встановлено порушення адвокатом вимог пункту 3 частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 21, частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та частини першої статті 35 Правил адвокатської етики.

85. Надаючи оцінку заявленим у касаційній скарзі доводам, що стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 26.01.2023 у справі №420/5597/19, правовідносини у якій є подібними, дійшов висновків, що критерії «грубого» порушення Правил адвокатської етики не визначені на нормативно-правовому рівні, а тому визначення «грубості» дисциплінарного правопорушення, а також обрання суворості дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині не знаходять свого підтвердження.

86. Водночас, Верховний Суд враховує й інші висновки, що були висловлені судом касаційної інстанції у наведеному судовому рішенні.

87. Так, Верховний Суд у справі №420/5597/19 також виснував, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

88. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

89. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

90. Отже, в межах розгляду цієї справи суд може надати правову оцінку рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.

91. Правовий висновок щодо вказаного викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018 у справі №810/1972/17 (врахований судами попередніх інстанцій) та неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.06.2020 у справі №813/2639/18, від 14.12.2020 у справі №821/1030/17, від 30.09.2021 у справі №440/1376/19, від 12.10.2021 у справі №820/4155/18 і у справі №820/4158/18, від 23.12.2021 у справі №826/13972/18, від 10.11.2022 у справі №826/14291/17, від 19.10.2023 у справі №280/1396/22, тощо, та колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від вказаної позиції.

92. Водночас у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

93. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

94. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

95. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

96. Ці та наведені вище висновки висловлені Верховним Судом також у постановах від 28.06.2023 у справі №640/20223/20 та від 14.09.2023 у справі №240/44051/21.

97. Таким чином можна дійти висновків, що в контексті встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин та наведеної правової позиції Верховного Суду, адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури усіх фактів та обставин, які з`ясовувалися такою Комісією щодо діянь адвоката у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення «грубості» дисциплінарного правопорушення, обрання суворості дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.

98. Повертаючись до матеріалів даної справи, колегія суддів констатує, що значна частина доводів касаційної скарги зводиться до переоцінки доказів та обставин справи, зокрема, щодо невірного визначення відповідачем моменту виникнення конфлікту інтересів та моменту, коли позивач про це дізналася, і ненадання оцінки судами попередніх інстанцій наведеним доводам.

99. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд - це суд права, а тому, виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачених частинами першою та другою статті 341 КАС України, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

100. Натомість, переглядаючи наявність підстав для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд на підставі частини другої статті 353 КАС України, Суд може перевірити повноту дослідження судами першої та/або апеляційної інстанції зібраних у справі доказів і встановлення фактичних обставин справи на підставі таких доказів.

101. Аналізуючи зміст оскаржуваних судових рішень, Суд доходить висновку про поверхневе дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи та ненадання оцінки всім доводам позовної заяви, якими позивач обґрунтовувала підстави звернення до суду.

102. Судом першої інстанції не надано оцінки доводам позовної заяви щодо того, що лише з матеріалів клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , які їй були вручені 06.07.2021, позивач дізналася про можливе виникнення конфлікту інтересів. Водночас висновок суду першої інстанції про те, що «очевидність можливого конфлікту інтересів, відповідно до наявних у справі доказів, прослідковується зі самого початку вступу позивача, як адвоката відповідних підозрюваних у справу, в якості їх захисника, що нею неправомірно проігноровано» ґрунтується на припущеннях без посилання на конкретні докази у справі.

103. Окрім цього, дійшовши висновків щодо того, що після дострокового розірвання 28.04.2021 із клієнтом ( ОСОБА_3 ) договору від 08.04.2021 № 28-04-2021, позивач продовжувала здійснювати його захист у кримінальному провадженні і наступний договір було оформлено у письмовому вигляді та підписано лише 30.05.2021 № 50-05-2021, суд першої інстанції проігнорував доводи позовної заяви щодо того, що в силу положень частини другої статті 27 Закону №5076-VI у невідкладних ситуаціях договір може укладатися в усній формі, тощо.

104. Таким чином, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що судом першої інстанції частково досліджувалося питання наявності або відсутності конфлікту інтересів між клієнтами позивача, з огляду на відсутність їх письмового погодження на одночасне представлення інтересів, та не оформлення письмового договору з іншим клієнтом.

105. Суд апеляційної інстанції, оскаржувана постанова якого не містить оцінки жодного з доводів апеляційної скарги щодо наведеного вище і мотивувальна частина якої повністю відтворює зміст рішення суду першої інстанції, недоліків останнього не виправив.

106. В касаційній скарзі скаржник також зазначає про ненадання оцінки доказу судом апеляційної інстанції - листа ОСОБА_3 , який міститься в матеріалах справи та в якому відображені додаткові пояснення щодо суті спору.

107. Таким чином, Верховний Суд констатує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які, виходячи із вимог пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

108. За указаних обставин, доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

109. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

110. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

111. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

112. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

113. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

114. Щодо заявленого у касаційній скарзі клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

115. В контексті підстав касаційного оскарження, виходячи із пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначала про необхідність врахування у спірних правовідносинах висновків Верховного Суду, що були висловлені у постановах від 04.03.2020 у справі №822/3113/17 та від 14.09.2021 у справі №640/20599/19 щодо питання застосування положень статей 21, 33, 34, 35, 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та необхідності врахування та застосування судами вимог статті 2 КАС України в частині перевірки правомірності прийнятого комісією рішення щодо його обґрунтованості, доцільності та вмотивованості.

116. Позивач водночас указує, що висновки у наведених судових рішеннях висловлюють протилежну правову позицію, ніж та, що була застосована судами попередніх інстанцій у цій справі.

117. Верховний Суд зауважує, що судова практика з питання, що було предметом розгляду у цій справі є сталою та послідовною, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №822/3113/17 та від 14.09.2021 у справі №640/20599/19, хоч і є дещо іншими, однак не є протилежними до висновків, застосованих судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі, що розглядається.

118. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила підстав для відступу від правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 25.06.2018 у справі №810/1972/17 чи передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суд, виходячи із положень частини п`ятої статті 346 КАС України.

119. А тому, слід відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №640/33374/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

120. Колегія суддів вважає, що Верховним Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду справи на цій стадії судового провадження.

121. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2 242 341 345 346 349 353 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №640/33374/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі №640/33374/21 скасувати.

4. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду