ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
справа №640/3507/21
адміністративне провадження № К/990/19761/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Київської міської прокуратури, до якої приєднався Офіс Генерального прокурора, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді Костюк Л.О., Кобаль М.І.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора і Восьмої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Восьма кадрова комісія) про визнання протиправним та скасування рішення Восьмої кадрової комісії від 11.01.2021 №1 про неуспішне проходження нею атестації як прокурором Київської місцевої прокуратури №5 (справа №640/3507/21).
2. Інший позов у квітні 2021 року ОСОБА_1 пред`явила до Київської міської прокуратури про визнання протиправним і скасування наказу від 04.03.2021 №362к про звільнення її з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Києва та органів прокуратури; поновлення на рівнозначній посаді Оболонської окружної прокуратури міста Києва та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 березня 2021 року по день винесення рішення у справі (справа №640/10078/21).
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року адміністративні справи №640/3507/21 і №640/10078/21 об`єднані в одне провадження.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Восьмої кадрової комісії від 11.01.2021 №1 про неуспішне проходження атестації прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Київської міської прокуратури від 04.03.2021 №362к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської міської прокуратури №5 міста Києва та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської міської прокуратури №5 або іншій рівнозначній посаді з 13 березня 2021 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по 25.01.2022. В іншій частині позову відмовлено.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2022 року в частині поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №5 міста Києва та органах прокуратури з 12 березня 2021 року, стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2021 по 25.01.2022 в розмірі 248823,02 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення Восьмої кадрової комісії є невмотивованим, оскільки не містить посилань на конкретні обставини та докази на їх підтвердження, які би слугували підставою для висновку про невідповідність позивачки законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора. У зв`язку із скасуванням указаного рішення суди скасували й прийнятий на його підставі наказ про звільнення позивачки з посади.
7. У питанні поновлення порушених трудових прав позивачки суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення її на займаній посаді прокурора Київської міської прокуратури №5 або іншій рівнозначній посаді та стягнення на її користь з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2021 по 25.01.2022. Водночас суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка підлягає поновленню виключно на попередній роботі, якою є посада прокурора Київської місцевої прокуратури №5 міста Києва, а середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути стягнутий на її користь з Київської міської прокуратури за період з 12.03.2021 по 25.01.2022.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
8. У касаційній скарзі Київська міська прокуратура, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
9. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, поновлюючи позивачку на посаді та стягуючи на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58ції (далі - Інструкція про порядок ведення трудових книжок), статтю 27 Закону України «Про оплату праці», абзац третій пункту 2 розділу II, пункт 5 та абзац другий пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), внаслідок чого неправильно визначив дату, з якої позивачка підлягає поновленню на роботі, а відтак і період вимушеного прогулу та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як стверджує відповідач, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині ухвалено без урахування висновків Верховного Суду, висловлених у подібних правовідносинах у справах №640/1175/20, №640/24206/20 і №640/594/20.
10. У заяві про приєднання до касаційної скарги Офіс Генерального прокурора підтримав вимоги Київської міської прокуратури та виклав свою правову позицію на обґрунтування правомірності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачкою атестації та законності звільнення її з посади. Крім того, Офіс Генерального прокурора повністю підтримав доводи відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження: про неправильний розрахунок судами кількості робочих днів у періоді вимушеного прогулу позивачки та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
11. У відзиві на касаційну скаргу позивачка просить відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін, вказуючи на їхню законність і обґрунтованість. Щодо питання визначення періоду вимушеного прогулу, яке є спірним на стадії касаційного перегляду справи, позивачка вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про початок перебігу цього строку з дати звільнення, що, на її думку, відповідає тлумаченню прийменника «з» в Академічному тлумачному словнику та викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 висновку про те, що «особа поновлюється на роботі з дня звільнення».
12. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
13. Наказом Прокуратури міста Києва від 14.12.2015 №4428к ОСОБА_1 призначена на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 м. Києва.
14. На виконання пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» і пункту 9 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, позивачка 07 жовтня 2019 року подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
15. Позивачка успішно пройшла перші два етапи атестації, однак за результатами проходження її третього етапу- співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Восьмою кадровою комісією прийнято рішення від 11.01.2021 №1 про неуспішне проходження нею атестації.
16. Наказом керівника Київської міської прокуратури від 04.03.2021 № 362к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №5 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року.
V. Позиція Верховного Суду
17. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Касаційне провадження у цій справі відкрито в межах доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині визначення періоду вимушеного прогулу позивачки та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на її користь.
19. Отже, судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно у вказаній частині.
20. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
21. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
22. Частиною другою цієї статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
23. Отже, вимушеним прогулом є час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не виконував трудові функції та не отримував заробітну плату.
24. Як убачається з матеріалів справи, наказом керівника Київської міської прокуратури від 04.03.2021 № 362к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 12 березня 2021 року.
25. Ухвалюючи частково нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції, пославшись на вказану обставину та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі №640/154/20 і від 01 грудня 2021 року у справі №640/26041/19, поновив позивачку на займаній посаді з 12 березня 2021 року та визначив з цієї дати період її вимушеного прогулу.
26. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
27. У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.
28. Виходячи з цього, 12 березня 2021 року був останнім оплачуваним робочим днем позивачки, а з 13 березня 2021 року розпочався час її вимушеного прогулу, який тривав до ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення на роботі (25 січня 2022 року).
29. Таким чином, внаслідок незастосування наведених норм права суд апеляційної інстанції неправильно визначив дату, з якої ОСОБА_1 підлягала поновленню на роботі, а також період її вимушеного прогулу.
30. Необхідність поновлення працівника на роботі з дня, який є наступним після дня його звільнення, та обчислення з цього дня періоду вимушеного прогулу працівника підтверджується усталеною судовою практикою, в тому числі й тими постановами Верховного Суду, на які послався як суд апеляційної інстанції у рішенні в цій справі, так і сторони у касаційній скарзі та відзиві на неї.
31. За таких обставин сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 підлягає обчисленню за період з 13.03.2021 по 25.01.2022 відповідно до приписів Порядку №100.
32. З урахуванням установленої судом апеляційної інстанції суми середньоденної заробітної плати позивачки (1141,39 грн) і кількості робочих днів у розрахунковому періоді (217 днів), ця сума становить 247681,63 грн (1141,39 грн х 217 днів).
33. Аналогічний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки проведений відповідачем у касаційній скарзі та Офісом Генерального прокурора в заяві про приєднання до касаційної скарги.
34. У силу вимог частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
35. Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального права є підставою для скасування ухваленого ним рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ухваленням у цій частині нового рішення з урахуванням зроблених у цій постанові висновків.
36. Слід зазначити, що суд першої інстанції правильно визначив дату, з якої позивачка підлягала поновленню на роботі, та період її вимушеного прогулу, однак через інші недоліки прийнятого судом першої інстанції рішення від 25 січня 2022 року, які були виправлені судом апеляційної інстанції, це рішення не може бути залишеним в силі.
37. В іншій частині судові рішення не підлягали касаційному перегляду, тому колегія суддів не наводить мотивів і висновків щодо решти позовних вимог.
38. Суд касаційної інстанції не здійснює нового розподілу судових витрат, зважаючи на те, що такий розподіл судами попередніх інстанцій не проводився. Відсутні підстави і для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, оскільки позивачка не надала документального підтвердження понесення нею будь-яких судових витрат, а судові витрати на сплату судового збору, понесені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Київської міської прокуратури, до якої приєднався Офіс Генерального прокурора, задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року в оскаржуваній частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №5 міста Києва та органах прокуратури з 12 березня 2021 року та стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.03.2021 по 25.01.2022 в розмірі 248823,02 грн.
3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №5 міста Києва та органах прокуратури з 13 березня 2021 року.
Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2021 по 25.01.2022 в розмірі 247681 (двісті сорок сім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 63 коп.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська