№ 640/3510/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 640/3510/19

адміністративне провадження № К/990/15792/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛІАС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року (суддя Костенко Д.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (судді: Василенко Я.М. (головуючий), Ганечко О.М., Кузьменко В.В.) у справі № 640/3510/19.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛІАС» (далі - позивач, ТОВ «ІНТЕЛІАС») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2018 № 0060211406, та № 0060221406.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та «AVESA LTD» відповідає законодавству, тому операції за зовнішньоекономічними імпортними контрактами від 10.07.2017 № AV-7/2017 між позивачем і «AVESA LTD» та від 20.09.2017 № UFB-2/17 між позивачем і компанією «TRADE INVEST GROUP LTD», повинні бути зняті з контролю, так як у позивача наявні належним чином оформлені документи про припинення зобов`язань за цими операціями зарахування однорідних вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26.11.2018 № 0060211406 та № 0060221406.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що висновки контролюючого органку щодо допущення позивачем порушень вимог чинного законодавства є безпідставними, оскільки між позивачем, «TRADE INVEST GROUP LTD» та «AVESA LTD» було укладено трьохсторонні договори з переведення боргу, за умовами яких сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІНТЕЛІАС» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача, оформлену актом від 24.09.2018 № 1164/36-15-14-06-04/41132787. Перевіркою встановлено невідповідність зарахування зустрічних однорідних вимог валютному законодавству, а саме: операції із зарахування боргу у сумі 11 439, 62 дол. США і 103 100,00 дол. США перед компанією «АVESA LTD» (Болгарія) за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 10.07.2017 № AV-7/2017 в рахунок погашення боргу перед «TRADE INVEST GROUP LTD» (Велика Британія) у сумі 11 439, 62 дол. США за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 14.07.2017 та у сумі 103 100,00 дол. США за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 20.09.2017 № UFB-2/17.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.11.2018: № 0060211406, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосовано пеню за порушення у сфері ЗЕД на суму 1 527 982,99 грн; № 0060221406, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України і п. 2 ст. 16 Декрету КМ України № 15-93 застосовано неподаткову штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 30.01.2019 № 4679/6/99-99-11-04-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем (покупець) укладено імпортний контракт від 14.07.2017 № UFB-1/17 з компанією «TRADE INVEST GROUP LTD» (Велика Британія) на купівлю текстильних матеріалів. На виконання контракту позивач перерахував валютні кошти на загальну суму 118 446, 46 дол. США (екв. 3 041 150,04 грн). Товар від компанії «TRADE INVEST GROUP LTD» надійшов на загальну суму 107 006,84 дол. США (екв. 2 793 581, 73 грн). Товар від компанії «TRADE INVEST GROUP LTD» на суму 11 439,62 дол. США не надійшов. У позивача за контрактом від 14.07.2017 № UFB-1/17 з компанією «TRADE INVEST GROUP LTD» виникла дебіторська заборгованість у сумі 11 439,62 дол. США.

Позивачем (покупець) укладено імпортний контракт від 20.09.2017 № UFB-2/17 з компанією «TRADE INVEST GROUP LTD» (Велика Британія) на купівлю текстильних матеріалів. На виконання цього контракту позивач перерахував валютні кошти на загальну суму 103 100,00 дол. США (екв. 2 745 125,94 грн). Товар від компанії «TRADE INVEST GROUP LTD» не надійшов. У позивача за контрактом від 20.09.2017 № UFB-2/17 з компанією «TRADE INVEST GROUP LTD» виникла дебіторська заборгованість у сумі 103 100, 00 дол. США.

Позивачем (покупець) укладено імпортний контракт від 10.07.2017 № AV- 7/2017 з «AVESA LTD» (Болгарія) на купівлю товарів широкого попиту. На виконання цього контракту від «AVESA LTD» надійшов товар на загальну суму 136 821,90 дол. США (екв. 3 540 029,56 грн). Валютні кошти позивачем не перераховувались, а тому у нього виникла перед «AVESA LTD» заборгованість у сумі 136 821,90 дол. США (екв. 3 540 029,56 грн).

Між позивачем, «TRADE INVEST GROUP LTD» та «AVESA LTD» укладено наступні трьохсторонні договори з переведення боргу.

За умовами договору переведення боргу від 26.10.2017 б/н, укладеного між «TRADE INVEST GROUP LTD» (первісний боржник), «АVESA LTD» (новий боржник) та позивачем (кредитор), первісний боржник перевів на нового боржника борг у сумі 11 439,62 дол. США, що виник на підставі умов основного договору, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов`язання. Це підтверджено актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.10.2017 б/н між позивачем та «АVESA LTD».

За умовами договору переведення боргу від 16.02.2018 б/н, укладеного між «TRADE INVEST GROUP LTD» (первісний боржник), «AVESA LTD» (новий боржник) та позивачем (кредитор), первісний боржник перевів на нового боржника борг у сумі 103 100,00 дол. США, що виник на підставі умов основного договору, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов`язання. Дана обставина підтверджена актом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.2018 б/н, укладеним між позивачем та «АVESA LTD».

Також судами встановлено та зазначено, що при порівнянні виявлених при перевірці митних декларацій та митних декларацій, отриманих при опрацюванні програми «Митниця» бази даних АІС «Податки», шляхом співставлення інформації, отриманої при опрацюванні програми «Митниця» бази даних АІС «Податки» з даними документів, наданих позивачем до перевірки, розбіжностей не встановлено.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного законодавства, а також зазначає, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджувалось відносини позивача з контрагентами та чи зараховані зустрічні вимоги за трьохсторонніми договорами могли бути зарахованими в погашення заборгованості, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Цивільний кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 601.

1. Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

10.2. Стаття 627.

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

10.3. Стаття 628.

1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

11. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

11.2. Стаття 4.

Порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

12. Закон України № 5480-VI від 06.11.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок»:

12.1. Пункт 4 Розділу І.

У Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 40, ст. 364 із наступними змінами):

1) статтю 1 доповнити новою частиною такого змісту:

«Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті»;

2) статтю 2 доповнити частиною четвертою такого змісту:

3) частини першу - четверту статті 4 після цифр і слів « 1 і 2 цього Закону» доповнити словами і цифрами «або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону» у відповідному відмінку;

4) частини першу, другу та п`яту статті 6 після цифр і слів « 1 і 2 цього Закону» доповнити словами і цифрами «або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону» у відповідному відмінку.

13. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Частина четверта статті 6.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

14. Постанова Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

17. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

18. Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній станом на час дії спірних правовідносин, Закон втратив чинність 07.02.2019) встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому (за відсутності прямої вказівки в статті 4 вказаного Закону) презюмується, що валютна виручка повинна надійти відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту за існуючим зобов`язанням. У разі якщо зобов`язання припинено, підстав для надходження валютної виручки немає.

Згідно із положеннями статті 6 та частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі № 911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі № 755/9929/15-ц).

Водночас, переглядаючи справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» про визнання одностороннього правочину, а саме заяви про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, недійсним, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «оскільки у цій справі зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та договором банківського вкладу (депозиту) підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними» (пункт 71 постанови від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16).

На можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог прямо зазначено в пункті 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (Інструкцію доповнено цим пунктом постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 № 455; Інструкція втратила чинність 07.02.2019), яким встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 за позовом ТОВ «Верболіз» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами, що вимоги щодо заборгованості, залік яких відбувся, були однорідними - мали грошовий характер і були виражені в одній валюті, а їх зарахування було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

19. У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/3510/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова