ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №640/36385/21

адміністративне провадження № К/990/11966/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 (у складі колегії суддів: Губської Л.В (суддя-доповідач), Епель О.В., Степанюка А.Г.) у справі №640/36385/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» до Міністерства інфраструктури України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХКОНТРОЛЬ», про визнання протиправним та скасування наказу,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» (далі - позивач, ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ») звернулося до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - відповідач, Міністерство, Мінінфраструктури), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» (далі - ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ»), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України №662 від 06.12.2021 «Про призначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехконтроль» (далі - наказ №662) органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів», який прийнятий на підставі рішення Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року, від 03.12.2021 №54.

Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд зупинити дію оскаржуваного наказу №662 до набрання законної сили рішення по даній справі.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає про очевидну протиправністю оскаржуваного наказу №662 та вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії цього наказу, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 задоволено заяву про забезпечення позову.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу №662. У підсумку вважав, що позивачем доведено необхідність вжиття таких заходів з урахуванням положень частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволені заяви ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову виходив з того, що доводи позивача, наведені в заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, ґрунтуються виключно на його припущеннях, за відсутності жодного належного, достатнього та допустимого доказу можливості настання заявлених негативних наслідків. Також вважав, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. У підсумку вважав, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 150 151 КАС України та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з такою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у цій справі.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вважає, що наявні вагомі підстави для сумніву у правомірності оскаржуваного наказу № 662 поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак його протиправності, які в сукупності з наведеним вище, є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову. Звертаючись до суду про застосування заходів забезпечення позову позивачем зазначено саме про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу поза обґрунтованим сумнівом - допуск до ринку сертифікації суб`єкта, який отримав відповідний статус за наявності очевидних ознак протиправності акту, на підставі якого цей суб`єкт отримав такий статус. Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його інтересам, які унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення, оскільки ним у заяві про забезпечення позову зазначено, що у разі не зупинення виконання оспорюваного наказу №662, ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» буде мати можливість видавати сертифікати, які не відповідатимуть вимогам законодавства, а їх дію не можливо буде зупинити чи анулювати навіть після визнання оспорюваного наказу протиправним. Посилається на практику Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 640/13543/19 та від 20.05.2020 у справі 640/11330/19).

Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Третьою особою поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Окрім того, третьою особою у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1-2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із положеннями частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Оскаржуваний наказ № 662 в силу своєї правової природи є актом індивідуальної дії, прийнятим Мінінфраструктури у межах наданих йому повноважень. Означене повноваження Мінінфраструктури позивачем не оспорюється. Позивач вказує виключно на порушення процедури прийняття спірного акту індивідуальної дії, що, в свою чергу, має оцінюватись судом під час розгляду справи по суті.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує про можливість настання для нього негативних наслідків у разі дії протиправного на його погляд наказу № 662 з огляду на те, що ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» здійснює господарську діяльність у сфері сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів.

Проте колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що такі доводи позивача ґрунтуються виключно на його припущеннях, за відсутності жодного належного, достатнього та допустимого доказу можливості настання заявлених негативних наслідків.

Окрім того, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Так, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу № 662 суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Суд апеляційної інстанції обґрунтованого відхилив та не погодився із таким висновком суду першої інстанції з огляду на його передчасність, оскільки ознаки протиправності оспорюваного рішення відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини саме під час розгляду справи по суті.

Також слід зазначити, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке на переконання ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» стосується його прав та інтересів не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Окрім того оскаржуваний наказ №662 є актом індивідуальної дії, який прийнятий відповідачем не відносно позивача, а відносно третьої особи - ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ».

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки фактично свідчать про задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті про що обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією наказу № 662, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому колегії суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 640/13543/19 та від 20.05.2020 у справі 640/11330/19) є безпідставним, оскільки зазначені рішення постановлені за відмінних правовідносин та за інших фактичних обставин.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд апеляційної інстанцій правильно та повно встановив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Щодо клопотання третьої особи про закриття касаційного провадження у цій справі (№640/36385/21).

Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» зазначає, що згідно із частиною 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвал, зазначених в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України, можливе у разі їх оскарження одночасно з постановою суду апеляційної інстанції, прийнятою за результатом апеляційного перегляду відповідної ухвали. На думку третьої особи, зважаючи на конструкцію частини 2 статті 328 КАС України, на відміну від правил, установлених частиною 1 цієї статті, окреме касаційне оскарження постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвал, зазначених в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України, Кодексом не передбачено. Посилається на правову позицію викладену в ухвалах Верховного Суду від 07.06.2021 року у справі № 640/7500/21, від 03 лютого 2021 року у справі № 640/27932/20, від 03 березня 2021 року у справі № 640/15658/20, від 16 березня 2021 року у справі № 320/7599/20, від 24 травня 2021 року у справі № 640/32892/20.

Розглянувши вказане клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини 1статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а саме: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, про повернення заяви позивачеві, про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення позову (заяви) без розгляду, про закриття провадження у справі, про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про зміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Згідно із частиною 3 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 по справі №914/1570/20 проаналізувавши правові позиції викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 по справі №753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, вирішила визнати невиправданими такі обмеження та відступила в цій частині від висновків, наведених у пункті 7.5. цієї постанови, та зазначити, що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні),а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» про закриття касаційного провадження у справі № 640/36385/21 відмовити

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 640/36385/21 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін