ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/39027/21

адміністративне провадження № К/990/34146/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2022 (Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 (колегія суддів: Ключкович В.Ю., Беспалов О.О., Ганечко О.М.) у справі №640/39027/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство оборони України про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство оборони України, в якому просив суд зобов`язати Державу Україна в особі Кабінету Міністрів України забезпечити його належним, відповідно складу сім`ї жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення на підставі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», ст. 46 Житлового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, відмовлено у відкритті провадження, оскільки позов має розглядатись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що спори про оскарження відмови у забезпеченні житловим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію стосуються проходження публічної (військової) служби, а також призначення і надання таких гарантій (пільг). Тому цей спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, при цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 та від 08.06.2022 у справі № 362/643/21.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2023 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2004 року звільнений у запас з військової служби в зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Згідно листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 29.09.2019 №303/4/2125 та 27.12.2019 №303/4/2897 позивач перебуває у списку осіб, що набули права на позачергове отримання жилих приміщень по електронній базі квартирного обліку, який ведеться у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні за № 866.

Зважаючи, що позивач житлом не забезпечений, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права у сфері житлових відносин. Суди вказали, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи на перебування на квартирному обліку з метою отримання житла, то такі спори є цивільними (житловими) спорами незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. При цьому вказали, що позивач не проходить публічну службу, відсутній спір щодо, наприклад, скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку. Доказів наявності рішення про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення матеріали справи також не містять, що свідчить про бажання отримати житлове приміщення, як особа, що потребує поліпшення житлових умов, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів з приводу проходження військової служби, а саме щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій відступила від висновку щодо розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, викладеного у її постановах від 6 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15, від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/17556/16, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 127/15109/18 і від 24 вересня 2021 року у справі № 748/303/20, а також у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15 і від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16а.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", просить зобов`язати відповідачів забезпечити його, як особу, яка звільнена з військової служби, ветерана військової служби, житлом або виплатити компенсацію згідно ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців». Така гарантія соціального захисту є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу. Тому колегія суддів вважає, що означений спір є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач з 2004 року звільнений у запас з військової служби, тобто на даний час позивач не проходить публічну службу, що виключає можливість застосування до даної справи правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі №712/5476/19.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком та вважає його помилковим, оскільки за обставинами справи № 712/5476/19 позивачем також є особа, яка звільнена з військової служби, є інвалідом війни. Крім того Верховним Судом неодноразово розглядались справи, де позивачами є особи, які звільнені з військової служби та звертались із позовом про захист своїх житлових прав, в яких суд дійшов висновку про їх розгляд в порядку адміністративного судочинства, зокрема про це йдеться в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 755/6184/19 від 09 грудня 2020 року у справі № 323/2244/20 та від 23 грудня 2020 року у справі № 569/17179/18, від 09 квітня 2021 року у справі № 440/6059/20, від 22 червня 2022 року у справі № 440/4785/21 тощо.

Відтак колегія суддів вказує, що судами помилково закрито провадження у цій справі, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022 ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Прикінцевими положеннями передбачено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Відтак справу для продовження розгляду слід направити до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 скасувати.

Справу № 640/39027/21 направити для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук