ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/4911/21
адміністративне провадження № К/990/35120/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , Боржник) звернувся до суду із позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Виконавча служба), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови відповідача у виконавчому провадженні №63929513 про накладення штрафу на ОСОБА_1 від 31 грудня 2020 року, 06 січня 2021 року, 14 січня 2021 року, 21 січня 2021 року, 28 січня 2021 року, 04 лютого 2021 року, 11 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 10 березня 2021 року, 24 березня 2021 року, 07 квітня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 09 червня 2021 року, 17 червня 2021 року, 24 червня 2021 року, 01 липня 2021 року, 08 липня 2021 року, 15 липня 2021 року, 22 липня 2021 року.
2. В обґрунтування позовних вимог вказано про протиправність притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу, оскільки посадовою особою, яка виносила оскаржувані постанови, не були досліджені в повній мірі всі обставини та не оцінено поважності причин не виконання судового рішення (не здійснення організації спілкування неповнолітньої дитини із матір`ю у дні, визначені судовим рішенням).
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 09 грудня 2021 року Київським апеляційним судом у справі №761/25101/20 прийнято постанову про забезпечення позову ОСОБА_2 (далі - Стягувач, ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання та відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав.
4. Вказаним судовим рішенням зобов`язано батька - ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_3 матері - ОСОБА_2 за місцем проживання матері до винесення судом першої інстанції рішення у справі: щотижня у будні дні: з 10:00 год. кожної середи до 10:00 кожної суботи; щомісячно у вихідні дні з 10:00 год. кожної першої суботи до 20:00 год. кожної першої неділі та з 10:00 год. кожної третьої суботи до 20:00 год. кожної третьої неділі та, коли випадає п`ята субота - з 10:00 год. кожної п`ятої суботи до 20:00 год. кожної п`ятої неділі.
5. 16 грудня 2020 року заступником начальника Дніпровського ВДВС Дардою І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63929513 за для примусового виконання вищенаведеного судового рішення.
6. На підставі актів державного виконавця від 30 грудня 2020 року, 06 січня 2021 року, 13 січня 2021 року, 20 січня 2021 року, 27 січня 2021 року, 03 лютого 2021 року, 10 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 10 березня 2021 року, 24 березня 2021 року, 07 квітня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 09 червня 2021 року, 16 червня 2021 року, 23 червня 2021 року, 01 липня 2021 року, 14 липня 2021 року, 21 липня 2021 року було зафіксовано невиконання стягувачем рішення суду у справі №761/25101/20.
7. Враховуючи вищенаведене, відповідачем винесено наступні постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 :
- від 31 грудня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 1 700,00 грн;
-від 06 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 14 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 21 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 28 січня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 04 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 11 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 17 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
- від 24 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 10 березня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 24 березня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн;
-від 07 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 14 квітня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 09 червня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 16 червня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 23 червня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 01 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 08 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 15 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.;
-від 22 липня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
8. Не погоджуючись із постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Суд першої інстанції дійшов висновку про законність спірних постанов державного виконавця, оскільки позивач (боржник) разом із дитиною неодноразово позбавляв мати можливості бачитись із дитиною, оскільки їхав із міста Києва у визначенні судовим рішенням дні, що свідчить про небажання виконувати судове рішення.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог частково.
11.1. Визнано протиправними та скасовано постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №63929513 від 31 грудня 2020 року, від 06 січня 2021 року, від 14 січня 2021 року, 21 січня 2021 року, 28 січня 2021 року, 09 червня 2021 року, 17 червня 2021 року, 24 червня 2021 року.
11.2. В решті позовних вимог відмовлено.
12. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на небажання дитини ( ОСОБА_4 ) спілкуватися з матір`ю, позивач не мусить брати активної участі у влаштуванні самих зустрічей матері з дитиною, в тому числі впливати на волевиявлення доньки, оскільки це фактично є примушуванням, що може призвести до психологічного тиску на дитину та не відповідатиме найкращим її інтересам в аспекті забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Обставини небажання дитини спілкуватися з матір`ю є доведеними у справі №761/25101/20, тому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що позивач не сприяв виконанню судового рішення у тих випадках, коли її присутність за місцем виконання була ним забезпечена.
13. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанов державного виконавця від: 04 лютого 2021 року, 11 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року, 24 лютого 2021 року, 10 березня 2021 року, 24 березня 2021 року, 07 квітня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 01 липня 2021 року, 08 липня 2021 року, 15 липня 2021 року, 22 липня 2021 року. Вказані постанови складені на підставі актів щодо фіксування не забезпечення Боржником зустрічей матері та дитини внаслідок його перебування із дитиною на відпочинку. Обставини перебування поза межами міста, не визнані судом об`єктивно непереборними обставинами, перешкодами, а також такими, що не залежали від волевиявлення боржника для виконання рішення у встановлений виконавцем строк, оскільки такі дії, дійсно, є прямим волевиявленням Большова О.О.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
14. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 (Стягувач) звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог і в цій частині передати справу на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
16. У касаційні скарзі вказано, що суд апеляційної інстанції допустив порушення пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки прийняв рішення за відсутності ОСОБА_2 , яка є Стягувачем у виконавчому провадженні №63929513. Скаржниця переконана, що судові рішення у цій справі можуть вплинути безпосередньо на її права, свободи, інтереси та обов`язки. Вказала, що її не залучення до участі у розгляді справи створило умови позбавлення її права висловити свої аргументовані заперечення щодо позовних вимог. Вказане, на думку ОСОБА_2 , свідчить і про порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України (справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).
17. Також у касаційній скарзі вказано про порушення судом апеляційної інстанції пункту 2 частини другої статті 353 КАС України (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження). На думку скаржниці, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що даний спір є незначної складності та не вимагає проведення судового засідання із повідомленням сторін для повного, всебічного встановлення обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин.
18. ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки не залучив її до розгляду справи у статусі третьої особи та позбавив можливості надати докази протиправних діянь ОСОБА_1 .
19. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін, в частині відмови у задоволенні позовних вимог - прийняти нову постанову про задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
20. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - «Закон №1404-VIII», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
22. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
23. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
24. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
25. Відповідно до пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
27. Приписами статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина четверта).
28. Відповідно до положень статті 64-1 Закону №1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (частина друга).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність (частина третя).
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом (частина четверта).
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина п`ята).
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частина шоста).
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону (частина сьома).
29. Відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга).
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону 1404-VIII.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в межах доводів касаційної скарги.
32. Спірні правовідносини виникли з приводу законності постанов державного виконавця про накладення на ОСОБА_1 штрафів за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі №761/25101/20.
33. Оскаржувані постанови про накладення штрафів прийняті державним виконавцем у виконавчому провадженні №63929513, у якому стягувачем є ОСОБА_2 (мати дитини), а боржником є ОСОБА_1 (батько дитини).
34. З указаних постанов вбачається, що підставами для накладення штрафів є не виконання боржником рішення суду, яким визначено спосіб участі матері ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні дитини та встановлено періодичні побачення з дитиною у визначені судом дні та час.
35. Матеріали справи свідчать про те, що при розгляді цього спору ОСОБА_2 , на користь якої здійснюється виконавче провадження №63929513, не була залучена до участі у справі.
36. Водночас, суди попередніх інстанцій надали правову оцінку спірним постановам у виконавчому провадженні №63929513: суд першої інстанції вказав про законність цих постанов, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність деяких постанов відповідача.
37. У межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, що правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
38. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
39. Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
40. Разом з цим, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
41. Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
42. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, з-поміж іншого, у постановах від 29 травня 2020 року у справі №140/1868/19, від 03 листопада 2022 року у справі №260/61/22.
43. Оскільки оскаржувані рішення відповідача прийняті у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_2 , а боржником ОСОБА_1 , то оскаржувані постанови державного виконавця стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 як учасника виконавчого провадження.
44. Водночас, беручи до уваги об`єктивну можливість впливу ухваленого у цій справі судового рішення на права й обов`язки ОСОБА_2 , остання не була залучена судом першої інстанції до участі у справі як третя особа.
45. Отже, всупереч наведених приписів процесуального закону й принципів адміністративного судочинства, суд першої інстанції не залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .
46. Натомість суд апеляційної інстанції всупереч пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України не скасував рішення суду першої інстанції та не ухвалив нового рішення суду через незалучення до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки судове рішення може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі.
47. За встановлених обставин справи та з огляду на характер і предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме - ОСОБА_2 .
48. Відтак, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права й інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.
49. Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, де рішення може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав й обов`язків, визначених положеннями КАС України.
50. Отже, знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України.
51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
52. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
53. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
54. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
55. З огляду на порушення судами норм процесуального права, що виразилося у незалученні до участі у справі особи, на права й обов`язки якої може вплинути прийняте у справі рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі вимог касаційної скарги та скасування і рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити питання про необхідність залучення ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи.
56. Враховуючи встановлення порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів Верховного Суду зазначає про відсутність можливості надавати правову оцінку іншим доводам, вказаним у касаційній скарзі.
57. Вимоги представника позивача, викладені у відзиві, про прийняття нового рішення в частині позовних вимог, в задоволенні яких суд апеляційної інстанції відмовив, є безпідставними. Відповідно до статті 338 КАС України відзив подається за для обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а не для висування нових вимог для касаційного суду.
58. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
59. Водночас, відповідно до Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності з 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. При цьому, у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону встановлено, що з дня набрання чинності цим законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 341 343 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року скасувати, а справу №640/4911/21 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська