Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 640/5310/19

провадження № 61-10972св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каламайка Дмитра Юрійовича на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року у складі судді Ніколаєнко І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт помилки (описки) в рішенні Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів у місті Харкові від 11 січня 1994 року № 6-4 «Про прийняття в експлуатацію житлового будинку з надвірними спорудами» і вважати, що було прийнято в експлуатацію житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_3. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що після смерті її батька ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, в тому числі домоволодіння по АДРЕСА_2 . Однак вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки в тексті рішення виконавчого комітету, окрім правильної, також зазначена помилкова адреса місцезнаходження житлового будинку. При цьому Адміністрація Київського району виконавчого комітету Харківської міської ради відмовилася виправити вказані помилки, посилаючись на відсутність в неї відповідних повноважень.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів вбачається наявність спору про право, оскільки встановлення факту необхідно заявнику для подальшого прийняття спадщини. Вказана вимога підлягає вирішенню виключно в порядку позовного провадження.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каламайка Д. Ю. залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки встановлення факту необхідно заявнику для отримання спадкового майна у власність, а орган місцевого самоврядування, до якого зверталася ОСОБА_1 з метою виправлення в рішенні виконавчого комітету адреси місцезнаходження житлового будинку, відмовив їй у внесенні цих змін, то висновок місцевого суду про наявність спору про право є правильним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каламайко Д. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно відмовив заявнику у відкритті провадження, обґрунтувавши це існуванням спору про право, який в цій справі відсутній. Встановлення факту і справді необхідне ОСОБА_1 для подальшого оформлення нею спадщини, тобто набуття певних майнових прав. Однак сама мета встановлення факту (оформлення спадщини) жодним чином не вказує на те, що у справі наявний спір про право. Порушене заявником питання стосується не визнання за нею права власності, а лише встановлення в документі помилки, через яку нотаріус не вправі видати свідоцтво про право на спадщину. Положення частини першої статті 318 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) прямо вимагають, щоб у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, було зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Судами не зазначено ні в чому полягає спір про право, ні на чиї права та обов`язки може вплинути встановлення юридичного факту. Крім того, навіть якщо припустити, що на спадкове домоволодіння можуть в подальшому претендувати треті особи, то без встановлення факту описки в рішенні виконкому, жоден із ймовірних претендентів на спадщину не зміг би реалізувати це право.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Харкова.

13 серпня 2019 року справа № 640/5310/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження у справі, так і у процесі розгляду справи.

Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт помилки (описки) в рішенні Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів у місті Харкові від 11 січня 1994 року № 6-4 «Про прийняття в експлуатацію житлового будинку з надвірними спорудами» з метою подальшого оформлення нею спадщини, тобто набуття певних майнових прав. При цьому з приводу виправлення помилки заявник зверталася до Адміністрації Київського району виконавчого комітету Харківської міської ради, де їй було роз`яснено про відсутність в органу місцевого самоврядування повноважень вносити зміни у вказане рішення та рекомендовано встановити такий факт в судовому порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Виходячи з наведеного, ухвалюючи оскаржуване судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, безпідставно пов`язав визначену заявником мету, для якої їй необхідно встановлення юридичного факту, з існуванням спору про право.

При цьому судами взагалі не встановлено і не зазначено, між ким існує спір про право та в чому він полягає, адже сама по собі відмова Адміністрації Київського району виконавчого комітету Харківської міської ради в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок в документі не свідчить про виникнення між цими особами спору про право.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції») Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суд першої інстанції не врахував зазначеного та відмовив у відкритті провадження у справі за відсутності правових підстав, передбачених частиною четвертою статті 315 ЦПК України, що не відповідає принципу верховенства права.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (для вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Керуючись статтями 400, 406, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каламайка Дмитра Юрійовича задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук