Постанова

Іменем України

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 640/6766/18

провадження № 61-13131св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року у складі судді Поліщук Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким вона тривалий час перебувала у фактичних шлюбних відносинах.

Вказувала, що ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично вони постійно разом проживали у неї за адресою: АДРЕСА_2 , де ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і помер.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_3 ; грошові кошти у сумі 60 000,00 грн, що знаходяться на рахунку ОСОБА_2 в АТ «Державний ощадний банк України».

06 липня 2017 року вона звернулася до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори (далі - Одинадцята ХДНК) із заявою про прийняття спадщини. Зазначила, що вона є спадкоємицею четвертої черги за законом, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Одинадцятої ХДНК Сукачова М. О. від 28 січня 2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не було подано рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту проживання спадкоємця ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вона змушена була звернутися до суду з цим позовом.

При цьому зазначила, що спадкоємцем першої черги за законом є син спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який спадщину не прийняв.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт того, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року та має право на набуте за час спільного проживання майно, а також на спадкування у четверту чергу за законом, та виділ у натурі предметів домашньої обстановки та вжитку; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_3 ; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти у сумі 60 000,00 грн, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_2 в АТ «Державний ощадний банк України».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2011 року до смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 36,1 кв.м, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти, залишок яких станом на 02 вересня 2019 року становив 60 000 грн, у відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1 (980) (IBAN НОМЕР_2 ) на ім`я ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року до смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ОСОБА_2 , у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому наявні підстави для визнання за позивачкою права власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 36,1 кв.м, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також для визнання за позивачкою права власності на грошові кошти, залишок яких станом на 02 вересня 2019 року становив 60 000,00 грн, у відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1 (980) (IBAN НОМЕР_2 ) на ім`я ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2011 року до смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2011 року до смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд зазначив, що на обґрунтування вказаних обставин суду надані належні та допустимі докази.

Разом з тим, ураховуючи, що наразі судовим рішенням встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2011 року до смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим позивачка не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

02 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку Харківська міська рада звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у вказаній цивільній справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення в оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

01 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Одинадцятої ХДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Зазначила, що вона є спадкоємицею четвертої черги за законом, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

28 січня 2019 року державний нотаріус Одинадцятої ХДНК Сукачов М. О. відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не було надано рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту проживання спадкоємця ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_2

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2011 року по 21 червня 2017 року у зареєстрованому шлюбі між собою та з іншими особами не перебували.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до суду касаційної інстанції не оскаржено, тому, у відповідності до приписів статті 400 ЦПК України, не є в цій частині предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, проаналізувавши всі надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2011 року до смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такі факти встановлені судом на підставі показів свідків та письмових доказів, наявних в матеріалах справи, що, в свою чергу, відповідачем не спростовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) дійшла правового висновку, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. У разі, коли порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2020 року у нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов