№ 640/7190/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 640/7190/22

провадження № К/990/27830/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Боярського Віталія Сергійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року (у складі головуючого судді - Амельохіна В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року (у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В.Ю.) у справі №640/7190/22

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частинаНОМЕР_1) (да-і відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №313-ОС «Про особовий склад» (далі - Наказ від 03.04.2022 №313-ОС) в частині, що стосується звільнення з посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та направлення в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 30.04.2022 №83-ОС «Про особовий склад» (далі - Наказ від 30.04.2022 №83-ОС) в частині, що стосується виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 ;

- поновити полковника ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 );

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України виплатити полковнику ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, яке він недоотримав внаслідок незаконного переміщення, до дня фактичного поновлення на посаді включно.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних наказів в частині звільнення позивача з посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) та направлення в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), оскільки оскаржуваними наказами позивача переміщено на нижчу посаду, яка не відповідає його військовому званню - полковника.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 09.06.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2022, в задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нормами чинного законодавства та умовами Контракту, укладеного позивачем 13.04.2018 №39-ОС про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, передбачено, що в період воєнного стану призначення військовослужбовців на вищі, рівні та нижчі посади здійснюється без згоди цих військовослужбовців, які, у свою чергу, у вказаний період зобов`язанні проходити службу на посадах осіб офіцерського складу з дотриманням визначених законодавством вимог та порядку військову службу в будь-якому регіоні України на посадах, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом і основною або спорідненою спеціальністю, освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки та досвіду служби за фахом.

5. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що переведення останнього обумовлено оперативною обстановкою на Сході України, а також бойовим досвідом ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, його професійною та фаховою підготовкою, а також рівнем освіти та набутого досвіду оперативної роботи.

6. А тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Наказ від 03.04.2022 №313-ОС «Про особовий склад» прийнято відповідачем у зв`язку із службовою необхідністю та з урахуванням особливих навичок позивача, як учасника бойових дій.

7. Щодо доводів позивача про те, що спірними наказами відповідачів його переведено на посаду нижчу ніж він обіймав до того, суди попередніх інстанцій зазначили, що з наявної в матеріалах справи копії Інформації щодо посад, на які ОСОБА_1 міг бути призначений у Східному регіональному управлінні станом на 02.05.2022, були наявні 5 вакантних посад, граничне військове звання за посадою яких - підполковник; з наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.05.2022 №118-ОС «Про особовий склад» вбачається, що полковника ОСОБА_1 призначено на посаду старшого офіцера оперативного відділу оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_1); при цьому, військове звання позивача залишилось незмінне.

8. Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали, що Наказ від 03.04.2022 №313-ОС прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, добросовісно, розсудливо та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

9. Не погодившись із прийнятими у цій справі судовими рішеннями, адвокат Боярський Віталій Сергійович - представник ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням уточненої касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 09.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2022 у справі 640/7190/22, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, представник позивача, посилаючись на:

- пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно правильного застосування підпункту 6 пункту 93, пунктів 95, 104, 105, 310 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджене Указом президента України від 29 грудня 2009 року « 1115/2009 у системному взаємозв`язку між собою під час дії особливого стану, зокрема, у воєнний час, в органах та підрозділах Державної прикордонної служби України; також на відсутність висновку щодо тлумачення та співвідношення між собою термінів «воєнний час» та «правовий режим воєнного стану», чи є вони ідентичними та своєю сутністю та чи є легітимним застосування норм пункту 310 вказаного Положення у поєднанні з нормою 4 Закону України «Про оборону України»;

- пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (а саме, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу).

11. Скаржник зазначає, що абзац 2 пункту 310 Положення №1115/2009 дозволяє призначення на посаду без згоди військовослужбовця, але таке право не є безумовним; таке призначення можливе лише не більш як на одну ступінь нижчу - і винятково на підставах, визначених підпунктом 6 пункту 93 Положення №1115/2009; позивача фактично було переведено з фактичним пониженням в посаді (а не у військовому званні, на що помилково звернули увагу суди) в поза дисциплінарному порядку без жодних законом визначених підстав.

12. На думку скаржника, в контексті правильного застосування підпункту 6 пункту 93, пунктів 95, 104, 105, 310 Положення №1115/2009, слід дійти висновку, що звільнення з посади, з подальшим призначенням на нижчу посаду позивача, є безпідставним, оскільки оскаржуваний наказ від 03.04.2022 №313-ОС не містить жодної підстави, передбаченої нормою підпункту 6 пункту 93 Положення №1115/2009.

13. Щодо порушень норм процесуального права, скаржник зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення по суті до початку розгляду справи, не дочекавшись отримання всіх заяв по суті справи та дослідження доказів, які з ними подавалися; суд апеляційної інстанції такому порушенню оцінку не надав. На переконання представника позивача, останній був позбавлений можливості реалізувати надані йому законом і судом прав як сторони в справі.

14. Окрім наведеного, представник позивача указує, що потребує відповіді також питання, що є пріоритетом в спірних правовідносинах: інтереси Держави, якими їх бачить керівник, що керується майже винятково принципом єдиноначальності, на чому наголошують суди в оскаржуваних рішеннях - чи права та інтереси військовослужбовця як громадянина країни, в Основному Законі якої зазначено, що людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком (стаття 3 Конституції України).

15. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять касаційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Такої ж позиції притримується відповідач-1 і в додаткових поясненнях.

16. У письмових поясненнях, підтверджуючи прохання, викладені в касаційній скарзі, представник позивача просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Касаційна скарга адвоката Боярського Віталія Сергійовича - представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 13.10.2022.

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Боярського Віталія Сергійовича - представника ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2022 у справі №640/7190/22.

20. Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2024 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2018 року проходив військову службу на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у військовому званні полковника.

22. Листом начальника Головного центру ОСОБА_2 від 31.03.2022 №12/356 «Про переміщення військовослужбовців» повідомлено начальника управління кадрового менеджменту Адміністрації Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 , що у зв`язку із службовою необхідністю просить розглянути питання, щодо переміщення військовослужбовців, для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у тому числі, полковника ОСОБА_1 , заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

23. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №313-ОС «Про особовий склад» відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_1 , звільнивши з посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно з підпунктом 2 пункту 127 Положення.

24. 30 квітня 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийнято наказ №83-ОС «Про особовий склад» відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 21.04.2022 №259/2022, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 (зі змінами), наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 20.10.2021 №544-аг «Деякі питання комплектування резервістами військового оперативного резерву першої черги», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 , якого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №313-ОС, звільнено з посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 травня 2022 року.

25. Підставою прийняття вказаного наказу є наказ Голови Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №313-ОС, рапорт ОСОБА_1 від 30.04.2022.

26. Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.05.2022 №118-ОС «Про особовий склад» полковника ОСОБА_1 з 02.05.2022 призначено на посаду старшого офіцера оперативного відділу оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_1).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

29. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

30. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

32. Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

33. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

34. Стаття 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

35. Відповідно до частин першої-другої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

36. Відповідно до пунктів 3, 6 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

37. Згідно із частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

38. Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

39. В розумінні частини другої статті 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

40. Відповідно до статті 163 КАС України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дасть змогу позивачу підготувати свої пояснення, міркування та аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

41. Відповідно до пунктів 4, 8, 9 частини дев`ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; строк для подання відповідачем відзиву на позов; 9) строки для подання відповіді на відзив та заперечення, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

42. Право на подання позивачем відповіді на відзив передбачено також частиною першою статті 182 КАС України.

43. Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

44. Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені у статті 361 КАС України, відповідно до частини другої якої позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

45. Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

46. Аналізуючи наведені положення процесуального закону, слідує, що ухваленню рішенню у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, передує розгляд її (справи) по суті, який розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження проводиться протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, натомість не раніше тридцяти днів.

47. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову. Роз`яснено, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом п`ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача - з моменту отримання відзиву на позов, а для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив.

48. Таким чином, останнім днем тридцятиденного строку, не раніше якого повинен проводитися розгляд цієї справи по суті в суді першої інстанції, в розумінні частини другої статті 262 КАС України та з урахуванням частини першої статті 120 КАС України, був 10 червня 2022 року (п`ятниця). Натомість, оскаржуване судове рішення прийнято 09 червня 2022 року.

49. 10 червня 2022 року, як слідує із матеріалів справи, до суду першої інстанції надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій стороною позивача наводилися мотиви відхилення позицій відповідачів у відзивах на позовну заяву, заявлялося клопотання про виклик свідків, а також із якою долучався додатковий доказ.

50. Відповідно, з огляду на передчасний розгляд справи по суті та прийняття рішення від 09.06.2022, позиція сторони позивача, викладена у відповіді на відзив, разом із клопотанням про виклик свідків та доказом, долучених до такої заяви по суті справи, залишилася поза увагою суду першої інстанції.

51. Суд апеляційної інстанції, на указані представником позивача доводи уваги не звернув, не надавши жодної оцінки наведеним в апеляційній скарзі зазначеним процесуальним порушенням.

52. З урахуванням наведеного, знаходять своє підтвердження доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що можуть мати значення для правильного вирішення справи.

53. В контексті наведеного, Верховний Суд погоджується із доводами представника позивача про те, що позивач фактично був позбавлений можливості в повній мірі реалізувати надані йому законом і судом права як сторони справи, зокрема: подати або витребувати додаткові докази, змінити позовні вимоги, надати відповідні пояснення, тощо.

54. Зі змісту рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, також слідує, що місцевим адміністративним судом не вивчено і в повній мірі не досліджено доводи та аргументи сторін на засадах змагальності та рівності учасників справи, а в основу судових рішень покладено позицію відповідачів, викладену у відзивах на позовну заяву, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості судових рішень.

55. Суд додатково зауважує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

56. Таким чином, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до положень частини другої статті 353 КАС України.

57. Щодо доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, виходячи із пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, слід зазначити таке.

58. Зі змісту касаційної скарги слідує, що значна її частина доводів стосується незгоди позивача із призначенням його на посаду, нижчу, ніж він займав до зарахування у розпорядження. Однак, такі доводи не охоплюються межами цього публічно-правового спору.

59. Так, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, оскаржуваним наказом Державної прикордонної служби України від 03.04.2022 №313-ОС «Про особовий склад» в частині, позивача звільнено з посади заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), та направлено в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі підпункту 2 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (Положення №1115/2009).

60. Іншим оскаржуваним наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 30.04.2022 №83-ОС «Про особовий склад» в частині, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

61. Саме ці накази є предметом оскарження у межах цієї справи, а правомірність першого слід оцінювати крізь призму його відповідності підставам, передбаченим підпунктом 2 пункту 127 Положення №1115/2009 та засадам, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.

62. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.05.2022 №118-ОС «Про особовий склад», який не є предметом розгляду у цій справі, позивача з 02.05.2022 призначено на посаду старшого офіцера оперативного відділу оперативно-військового управління (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).

63. А тому, оскільки зазначений наказ не є предметом даного публічно-правового спору та не відноситься до предмета доказування по даній справі, Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, виходячи із пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

64. Указані висновки відповідають вимогам, встановленим частиною четвертою статті 341 КАС України, згідно якої у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

65. Ураховуючи приписи частини першої статті 341 КАС України, Верховний Суд також не надає оцінки доводам касаційної скарги, які не були підставою для відкриття даного касаційного провадження, зокрема мотивам скаржника, викладеним у пункті 14 цієї постанови.

66. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

67. Згідно пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, тощо.

68. Враховуючи зазначене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

69. Під час нового розгляду необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

70. Колегія суддів вважає, що в Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

71. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

72. Відповідно до статей 1-2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX), ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

73. Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

74. А тому, справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 2 341 345 349 353 355 356 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Боярського Віталія Сергійовича - представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі №640/7190/22 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду