Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/7898/14-ц
провадження № 61-7363св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство банк «Меркурій»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської областівід 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Гуцал Л. В., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П,,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року публічне акціонерне товариство банк «Меркурій» (далі - ПАТ банк «Меркурій») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит у загальному розмірі 581 618,81 грн та визначення способу реалізації цієї квартири шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07 березня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Меркурій» (далі - АКБ «Меркурій), правонаступником якого є ПАТ банк «Меркурій», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 379 000,00 грн зі сплатою 12 % річних та терміном погашення до 10 березня 2038 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань у цей же день між банківською установою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, за яким в іпотеку банку передана належна відповідачам на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, станом на 12 травня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 581 618,81 грн, у рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року у складі судді Зуб Г. А. у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на недоведеність розміру заборгованості та порушення позивачем спеціальної позовної давності щодо нарахування пені.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 07 березня 2008 року № 22-12-55, укладеним між АКБ «Меркурій» та ОСОБА_1 , в загальному розмірі 568 203,25 грн, яка складається із заборгованості, що стягнута з ОСОБА_1 на користь ПАТ банк «Меркурій» за рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року станом на 07 лютого 2011 року в розмірі 411 490,67 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 357 944,40 грн; за процентами - 53 546,27 грн; за процентами - 126 506,32 грн, що виникла за період з 01 червня 2011 року до 11 травня 2014 року; за пенею - 30 206,26 грн, що виникла за період з 12 травня 2013 року до 12 травня 2014 року.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 таким чином: 3/4 частини квартири, належній на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 березня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстраційним номером 2-98-107809 згідно з розпорядженням від 18 березня 1998 року № 14981, право власності на нерухоме майно зареєстровано держаним комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - ДКП «ХМБТІ») 27 березня 1998 року за реєстраційним номером П-2-15651; та по 1/8 частини квартири, належній на праві приватної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13 лютого 2008 року Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 4-160, право власності зареєстровано 19 лютого 2008 року КП «ХМБТІ», номер запису П-2-15651, присвоєно реєстраційний номер 22033743.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 437 520,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд виходив із того, що у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань за кредитним договором і наявністю в нього заборгованості банк набув право звернення на предмет іпотеки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 , поданої представником ОСОБА_4 , рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору, не звернув увагу на те, що банк пропустив позовну давніть при зверненні з даним позовом.
Окрім того, зазначав, що не приймав участь в судових засіданнях через неналежне його повідомлення, ні судових повісток, ні повного тексту оскаржуваного рішення апеляційного суду також не отримував, а про його наявність дізнався лише у лютому 2019 року при отриманні постанови Київського відділу державної виконавчої служби м. Харкова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про звернення стягнення на нерухоме майно.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року.
Відкрито касаційне провадження в даній справі та витребувано з Київського районного суду міста Харкова матеріали цивільної справи № 640/7898/14-ц.
Зупинене виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства банк «Меркурій» до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року справу № 640/7898/14-ц призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи
Встановлено, що 07 березня 2008 року між АКБ «Меркурій» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 379 000,00 грн зі сплатою 12 % річних та терміном повернення до 10 березня 2038 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань у цей же день між АКБ «Меркурій» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_3 , був укладений договір іпотеки, згідно з яким останні передали в іпотеку банку належну їм на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 654 000,00 грн.
У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору 19 червня 2009 року банківська установа направила на його адресу лист із проханням здійснити платежі за графіком та пеню за кожен день прострочення виконання зобов`язання, а 23 березня 2010 року - на адресу відповідачів вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом у повному обсязі, включаючи відсотки та пеню за прострочені платежі, на загальну суму 374 259,32 грн із попередженням про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Оскільки вимоги про сплату коштів не були виконані, ПАТ банк «Меркурій» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який задоволений у справі № 2-1633/11/15 рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ банк «Меркурій» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 07 березня 2008 року в сумі 418 195, 94 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 357 944,40 гривень; за процентами - 53 546,27 грн; пеня - 6 705, 27 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що судове рішення про стягнення заборгованості не виконано, борг не погашено, у зв`язку з чим просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги з таких мотивів.
Згідно зі статтею 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 158 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Частиною п`ятою статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) передбачено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.
Відповідно до статті 76 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. При повідомленні або виклику до суду телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку необхідною умовою є забезпечення фіксації такого повідомлення або виклику.
Згідно з частиною першою статті 305 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Банк «Меркурій» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2016 року відкрито ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2016 року, справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 31 травня 2016 року на 12-30 год.
У подальшому справа неодноразово відкладалась апеляційним судом з різних причин.
Згідно зі зворотніми повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними у матеріалах справи, всі направлені на адресу ОСОБА_1 судові повістки повернулись без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)».
Отже відомості про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_1 знати про час і місце розгляду справи та ухвалив рішення, не повідомивши його про дату судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції.
Зазначене позбавило його мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, та перешкодило належним чином користуватися передбаченими нормами ЦПК України процесуальними правами.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду -- скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун