ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/8078/19
провадження № К/9901/28235/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 (головуючий суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.)
у справі № 640/8078/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії позивачу на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- зобов`язати відповідача надати довідку про нарахування та суму заборгованості пенсії на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у м. Києві стосовно виконавчого провадження та виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року;
- зобов`язати Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року;
- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць у зв`язку з чим зобов`язати відповідача негайно провести нарахування та виплату позивачу на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у м. Києві подати до суду протягом п`ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 10.07.2020 відмовив ОСОБА_1 в позові.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, внаслідок чого суд:
cкасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 в частині позовних вимог за період з 01 листопада 2011 року по 08 листопада 2018 року, а позов в цій частині залишив без розгляду.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 залишено без змін.
4. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії 1, є інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
6. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, як особа з інвалідністю 2 групи захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
7. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 у справі №2а-1252/11 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва задоволено: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва протиправними та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму непрацездатних осіб.
8. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 у справі №2а-1252/11 залишено без змін. Постанова суду першої інстанції набрала законної сили 15.11.2011.
9. Зазначене рішення суду виконувалось пенсійним органом до жовтня 2011 року включно, а з листопада 2011 року розмір пенсії було зменшено.
10. Позивач в березні 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про надання довідки про суму заборгованості пенсії на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2011.
11. Листом від 19.04.2019 №83693/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що Управлінням виконано постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011. Новий розмір пенсії та борг по перерахунку з 19.10.2010 нарахований та виплачений в червні 2011 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету» було змінено розміри виплат відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином розмір пенсії позивача з 01.11.2011 приведено у відповідність до норм чинного законодавства. Розміри додаткової та державної пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 31.12.2011 визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 (набрав чинності з 22.07.2011), з 01.01.2012 - постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
12. Вважаючи свої права порушеними, а зазначені дії відповідача - незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач починаючи з 01 листопада 2011 року, здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інваліду другої групи, інвалідність якого пов`язана з наслідками аварії на ЧАЕС, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, правильно застосувавши нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що регулювали розміри виплати вказаної пенсії.
14. Апеляційний суд погодившись із судом першої інстанції в частині застосування норм матеріального права окремо зазначив, що при зверненні до суду з позовом про зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 листопада 2011 року позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС, заяву про поновлення строку не подано, поважні причини його пропуску не вказано, а тому позовні вимоги за період з 1 листопада 2011 року по 08 листопада 2018 року апеляційним судом залишенню без розгляду.
15. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що:
- судами не досліджено тієї обставини, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Законом України «Про державний бюджет на 2014 рік» не було встановлено будь-яких обмежень щодо виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи особі 1-ої категорії;
- суд апеляційної інстанції невірно застосував процесуальне законодавство, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався лише в квітні 2019 року із відповіді відповідача на відповідне звернення;
- позивач є одним із заявників у справі «Бурмич та інші проти України», проте держава Україна не виконала жодних рекомендацій, зазначених у наведеному рішенні Європейського суду з прав людини, що також стало підставою цього позову.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Предметом позову є дії відповідача щодо обрахунку основної та додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну його здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, за період з 01.11.2011 по теперішній час.
18. Як вже зазначено вище, позовні вимоги за період з 01 листопада 2011 року по 08 листопада 2018 року апеляційним судом залишено без розгляду.
19. У касаційній скарзі позивач зазначає про помилкове застосування судами норм матеріального права, що регулювали спірні правовідносини у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, та про помилкове застосування апеляційним судом норм процесуального права.
20. Таким чином, першочергово слід надати оцінку доводам позивача щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права.
21. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
22. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
23. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
24. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
25. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне.
29. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
30. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
31. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
32. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
33. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
34. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
35. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
36. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
37. У цій справі позивач у 2019 році звернувся до пенсійного органу з запитом щодо надання інформації про здійснення перерахунку його пенсії на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 у справі №2а-1252/11, який було проведено пенсійним органом у жовтні 2011, що свідчить про те, що позивач лише у 2019 році виявив належну зацікавленість та вчинив активні дії щодо отримання інформації про розрахунок його пенсії, у тому числі, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
38. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
39. Посилання позивача на той факт, що на час його звернення до суду судова практика щодо застосування зазначених вище положень процесуального закону (щодо строків звернення до суду) не була сталою, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність у певний період часу єдиного підходу до застосування одних і тих самих норм процесуального закону не може свідчити про те, що такі норми підлягають обов`язковому тлумаченню на користь позивачів.
Крім того, саме відсутність сталого підходу щодо застосування положень процесуального закону, які регулюють строки звернення до суду, стала підставою для відкриття касаційного провадження ці цій справі.
40. Також колегією суддів не надається оцінка твердженням позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які регулювали спірні правовідносини у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, оскільки зазначений період спірних правовідносин, як зазначено вище, обґрунтовано залишено апеляційним судом без розгляду.
41. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
42. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
43. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі № 640/8078/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб