ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 640/885/21
касаційне провадження № К/990/21520/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року (головуючий суддя - Кузьменко А.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Губська Л.В.; судді: Епель О.В., Карпушова О.В.)
у справі № 640/885/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар»
до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» (далі - ТОВ «ТД «Дельта Вілмар», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2020 року № 11/28-10-53-10, від 21 жовтня 2020 року № 19/28-10-53-10, від 23 грудня 2020 року № 0003385310.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 27 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, позов задовольнив.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПМУ ДПС РВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Золотий дракон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Олійний дім», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл».
Ухвалою від 20 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» з метою перевірки законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн за декларацією з податку на додану вартість за червень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої склав акт від 17 вересня 2020 року № 31/28-10-53-11/36369434.
Відповідно до висновків акта перевірки відповідач встановив порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податку на додану вартість, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, на 6 639 420, 00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації), яке переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість, за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року на 18 765 471, 00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 20 жовтня 2020 року:
№ 19/28-10-53-10, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 6 639 420,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 659 855,00 грн;
№ 11/28-10-53-10, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2020 року на 18 765 471,00 грн.
Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 18 грудня 2020 року № 35720/6/99-00-06-02-02-06 податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2020 року № 11/28-10-53-10 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2020 року № 19/28-10-53-10 збільшено в частині штрафних санкцій на 1 659 855,00 грн.
На підставі акта перевірки та рішення Державної податкової служби України від 18 грудня 2020 року № 35720/6/99-00-06-02-02-06 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2020 року № 0003385310, яким позивачу нарахував штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 659 855,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Суди встановили, що позивач в охоплений перевіркою період придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Золотий дракон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістон Ойл» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний дім» соняшникову олію нерафіновану та шрот соняшниковий.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; посвідчень якості; рахунків на оплату; роздруківок з банківських рахунків.
Крім того, контрагентами платника була надана первинна документація, яка підтверджує придбання постановлених на адресу позивача товарів.
Подальший продаж шроту соняшникового і олії соняшникової нерафінованої позивачем на користь третіх осіб підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, специфікаціями, актами приймання-передачі вантажу, вантажними митними деклараціями, рахунками та банківськими виписками, повідомленнями про фактичне вивезення.
Також судами встановлено, що правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Золотий дракон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олійний дім» податкових накладних у травні 2020 року підтверджена рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року у справі № 640/30837/20, яке набрало законної сили 09 лютого 2022 року.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що податкова інформація, на основі якої відповідач дійшов висновку щодо неспроможності підприємств, у яких контрагенти платника придбали поставлену на адресу позивача продукцію, виконати спірні операції, не може бути самостійною підставою для висновку щодо нереальності операцій безпосередньо з позивачем, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагентів не проводились.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
Верховний Суд зауважує, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова