Постанова

іменем України

31 січня 2023року

м. Київ

справа № 641/1114/21

провадження № 51-646км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220540001665 від 3 серпня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 119 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з часу фактичного приведення вироку до виконання.

Вирішено питання з речовими доказами.

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

2 серпня 2020 року ОСОБА_7 приблизно о 15:00, більш точний час не встановлено, перебуваючи поблизу із Gastropub «ZORI», що розташований за адерсою: м. Харків, проїзд Садовий буд. 2/16, під час сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаних неправомірною поведінкою потерпілого ОСОБА_8 , об`єктивно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого, хоча й не конкретизуючи у своїй свідомості, якою саме буде така шкода, тобто, діючи із злочинною необережністю у вигляді злочинної недбалості, а саме - не передбачаючи можливості настання в результаті своїх дій суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, хоча повинен був і міг їх передбачити, умисно, раптово, завдав ОСОБА_8 один удар носовою частиною правої ноги в область верхньої частини живота.

В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 закриту тупу травму живота, яка ускладнилася розвитком внутрішньочеревної кровотечі та призвела до крововтрати, що і стало безпосередньо причиною смерті.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки із застосуванням статті 75 КК.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та не заперечуючи кваліфікацію дій його підзахисного, вважає, що місцевий суд при призначенні покарання не врахував конкретних обставин справи, а саме те, що потерпілий вів антисоціальний спосіб життя, часто перебував у стані алкогольного сп`яніння, перший підійшов до ОСОБА_7 , почав вимагати цигарки, гроші, а потім розлючений кинувся на останнього. При цьому ОСОБА_7 з метою запобігти конфлікту побіг від потерпілого, однак, знову зустрівшись із ним, побачив у останнього в руках цеглу, якою потерпілий хотів завдати йому удару і, відвертаючи цей напад, завдав потерпілому удар ногою у верхню частину живота, від чого останній зігнувся і припинив напад.

Водночас, на думку захисника, суд не врахував дані про особу його підзахисного, а саме те, що ОСОБА_7 жодного разу не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, не схильний до домашнього насильства. Жодних скарг та заяв на його адресу не надходило, він є повноцінним членом суспільства без схильності до насильства. Також, ОСОБА_7 дбає про свою матір 1950 року народження, яка в силу свого віку потребує сторонньої допомоги, а направлення його для відбування покарання може призвести до негативних наслідків.

Таким чином, захисник вважає, що такі встановлені під час судового розгляду фактичні обставини кримінального провадження мають вплив на призначене покарання, оскільки потерпілий ОСОБА_8 , перебуваючи у стані тяжкої алкогольної інтоксикації (4,57 % -етиловий спирт), безпричинно спровокував конфлікт, намагався учинити бійку та погрожував завдати ОСОБА_7 удар цеглою, за що останній завдав йому удару у верхню частину живота, не передбачаючи тяжких наслідків.

Крім того, захисник посилається на те, що під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_7 давав правдиві і послідовні показання, жодного разу їх не змінював, що свідчить про повне визнання вини та щире каяття. Також зазначає про те, що його підзахисний щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому та демонструє здатність понести заслужене покарання.

Між тим, захисник вказує і на те, що суд апеляційної інстанції не зважив на доводи апеляційної скарги захисника та, вказуючи лише на обґрунтування призначеного покарання місцевим судом, дійшов висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчиненого протиправного діяння, обставинам справи і є необхідним та достатнім для його вправлення та попередження вчинення нового злочину.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість доведення винуватості засудженого ОСОБА_7 за частиною 1 статті 119 КК та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисник не заперечує та не оскаржує.

Доводи захисника щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог статті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Згідно із статтею 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який не застосував положення статті 75 КК при призначенні ОСОБА_7 покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу засудженого, який раніше не судимий та характеризується посередньо. Також місцевий суд врахував щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Перевіряючи та оцінюючи доводи захисника, суд апеляційної інстанції не погодився з його апеляційною скаргою щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності із застосуванням статті 75 КК.

Суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків та зазначив, що вбивство через необережність нічим не відрізняється від вбивства, однак несе меншу суспільну небезпечність винуватого і всього діяння в цілому, при цьому об`єктом злочинного посягання є саме життя та здоров`я людини.

Водночас, суд апеляційної інстанції зважив на доводи апеляційної скарги захисника та вказав на те, що покарання призначене в межах санкції статті, яку інкримінують ОСОБА_7 , при цьому, враховані обставини справи та дані про особу винуватого.

Під особою обвинуваченого у контексті статті 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини 1 статті 65 КК поняття «особа винного».

Суди попередніх інстанцій зазначених вимог дотримались з огляду на таке.

Обґрунтовуючи висновок щодо обраних ОСОБА_7 виду і міри покарання та призначаючи йому покарання у виді обмеження волі, суд першої інстанції не лише виходив зі ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а й відповідно до вимог статей 65 66 КК врахував наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, визнання вини, щире каяття, посередню характеристику та те, що на обліках в медичних закладах не перебуває.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що покарання, призначене засудженому за вказаний злочин, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50 65 КК.

Відповідно до вимог статті 75 КК суд враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так у цьому кримінальному провадженні суди зважили на тяжкість злочину, особу винного та обставини справи при призначенні покарання.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника про обставини кримінального провадження, а саме причини конфлікту останнього з потерпілим та дані про особу винуватого повністю судами враховано. При цьому, колегія суддів, з огляду на спричинені наслідки вказаним злочином від якого настала смерть особи, дійшла висновку, що доводи вказані у касаційній скарзі захисника не дають підстав для застосування інституту звільнення особи від відбування покарання.

Відтак судові рішення є законними та справедливими, а касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433 434 436 438 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3