Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 641/1355/18

провадження № 61-431св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Говтвяниці Марії Василівни на постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, посилаючись на те, що з 16 січня 2010 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 26 грудня 2016 року.Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який залишився проживати з матір`ю. Він добровільно сплачував аліменти на дитину, проводив з нею вільний час, забирав її зі школи, водив на тренування і до басейну. Однак після укладення влітку 2017 року повторного шлюбу відповідач стала перешкоджати йому у спілкуванні з сином, що є порушенням його прав як батька. Досудове врегулювання спору не дало результатів. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив усунити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , які чиняться з боку ОСОБА_2 , шляхом встановлення часу зустрічей з дитиною без присутності матері, в тому числі за місцем його проживання, в саме: перший, третій тиждень місяця з 10 години суботи до 18 години неділі; перша половина весняних та осінніх шкільних канікул, друга половина зимових шкільних канікул; 4 тижні під час літніх канікул - з 15 червня по 01 липня та з 23 липня по 06 серпня, з можливістю спільного відпочинку та оздоровлення за межами міста Харкова, в тому числі закордонні поїздки.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 25 вересня 2018 року у складі судді Григор`єва Б. П. позов задоволено частково. Встановлено ОСОБА_1 час та дні для зустрічей із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до його повноліття, в тому числі за місцем проживання батька, без присутності матері, а саме: перший, третій тиждень місяця з 10 години суботи до 18 години неділі, перша половина весняних та осінніх шкільних канікул, друга половина зимових шкільних канікул, під час літніх канікул з 15 червня по 01 липня та з 23 липня по 06 серпня кожного року, з можливістю спільного відпочинку та оздоровлення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 704,80 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за принципом розумного балансу участі обох батьків у вихованні дитини необхідно враховувати передусім інтереси дитини. Між сторонами було досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування позивача з дитиною, окрім спілкування у літній час та можливості їх спільного відпочинку за межами міста Харкова, в тому числі за кордоном. Позивач не конкретизував місце (місця) його спільного відпочинку з дитиною, а встановлення можливості виїзду батька із сином за межі міста Харкова є абстрактною категорію, яка містить у собі можливість, в тому числі виїзду дитини за кордон. Натомість надання дозволу для виїзду дитини за кордон не є предметом цього позову і становить інший спосіб захисту, а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, місцевий суд виходив з того, що наявність укладеного ОСОБА_1 договору про надання правничої допомоги, документально підтверджених витрат на його виконання, з наданням відповідного розрахунку та квитанції є достатньою підставою для покладення на відповідача всіх понесених позивачем судових витрат (5 000 грн - правнича допомога; 704,80 грн - судовий збір).

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині розподілу судових витрат, 23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 25 вересня 2018 року змінено в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 5 704,80 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5 134,32 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено майже в повному обсязі, то виходячи із засад розумності та виваженості, за рахунок позивача необхідно віднести 1/10 частину судових витрат, а саме - 500 грн за правничу допомогу (10 % від 5 000 грн) та 70,48 грн судового збору (10 % від 704,80 грн). Таким чином, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов`язані з правничою допомогою, в розмірі 4 500 грн та судовий збір у сумі 634,32 грн

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У грудні 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Говтвяниця М. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року в частині розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення, яким судові витрати розподілити між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог, порівну, а саме - стягнути із ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2 852,40 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 133 137 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Оскільки місцевим судом було задоволено половину вимог ОСОБА_1 , то судові витрати повинні були розподілені пропорційно, а саме по 1/2 частині. Крім того, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 36 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко Н. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. У прохальній частині позову було вказано окремими абзацами шляхи визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, які не є окремими позовними вимогами. Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 25 вересня 2018 року повною мірою були захищені інтереси позивача, а відмова суду в частині уточнення можливості відпочинку і оздоровлення за межами міста Харкова та за кордоном не є суттєвою, оскільки це стосувалося лише переліку варіантів можливого спільного відпочинку.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

25 березня 2019 року справа № 641/1355/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

За змістом касаційної скарги постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині розподілу судових витрат, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядається касаційним судом тільки в означеній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-третьою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив усунити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , які чиняться з боку ОСОБА_2 , шляхом встановлення часу зустрічей з дитиною без присутності матері, в тому числі за місцем його проживання, в саме: перший, третій тиждень місяця з 10 години суботи до 18 години неділі; перша половина весняних та осінніх шкільних канікул, друга половина зимових шкільних канікул; 4 тижні під час літніх канікул - з 15 червня по 01 липня та з 23 липня по 06 серпня, з можливістю спільного відпочинку та оздоровлення за межами міста Харкова, в тому числі закордонні поїздки.

Тобто предметом позову в цій справі є одна вимога немайнового характеру - про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Згідно з квитанцією від 06 березня 2018 року № 0.0.980938295.1 за подання позову в цій справі ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, за яким орієнтовна сума судових витрат становила: 704,80 грн - судовий збір за подання позову; 5 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, надану на підставі укладеної між ним та адвокатським бюро «Бондаренко Наталії» угоди від 05 березня 2018 року № 01/03-18 (далі - Угода про надання правничої допомоги).

Пунктами 1.1, 1.2 Угоди про надання правничої допомоги передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок надання юридичних послуг на умовах цієї угоди. Суть доручення замовника за цією угодою полягає: 1) у підготовці та поданні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 шляхом визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною; 2) участь при розгляді справи безпосередньо у Комінтернівському районному суді міста Харкова в якості представника позивача з усіма правами позивача, передбаченими статтями 43 49 64 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 06 березня 2018 року № 1 загальна вартість послуг за Угодою про надання правничої допомоги становить 5 000 грн.

Актом про надання юридичних послуг від 24 вересня 2018 року підтверджується, що юридичні послуги, визначені Угодою про надання правничої допомоги, були надані ОСОБА_1 у повному обсязі. Вартість цих послуг становить 5 000 грн.

Згідно з квитанцією від 25 вересня 2018 року № 0.0.1142958025 за надання правничої допомоги ОСОБА_1 сплатив адвокатському бюро «Бондаренко Наталії» 5 000 грн.

Відповідно до частин першої, восьмої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції мав врахувати положення статті 141 ЦПК України та виходити з того, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом наведених положень процесуального закону, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що виходячи із засад розумності та виваженості, за рахунок позивача необхідно віднести 1/10 частину судових витрат, є необґрунтованим та не узгоджуються з вищенаведеними нормами процесуального права.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки пред`явлений ОСОБА_1 позов є немайновим, а при частковому задоволенні вимог немайнового характеру пропорції такого задоволення точно визначити неможливо, то понесені позивачем в цій справі судові витрати на правничу допомогу (5 000 грн) та на сплату судового збору (704,80 грн) необхідно розподілити між сторонами порівну - по 2 852,40 грн ((5 000 грн + 704,80 грн) / 2).

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат необхідно змінити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2 852,40 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Говтвяниці Марії Василівни задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 852,40 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов