Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 641/14252/13-ц

провадження № 61-21689св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2016 року у складі судді Онупко М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 рокуу складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Позов мотивований тим, що квартира

АДРЕСА_1 була спільно придбана позивачем та відповідачем. Шлюб між сторонами було розірвано 22 листопада 2011 року. Згідно з рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2012 року за позивачем і відповідачем визнано по Ѕ частці у праві власності на зазначену квартиру. На теперішній час у квартирі зареєстровані позивач, відповідач і повнолітня донька відповідача ОСОБА_3 . Внаслідок складних взаємовідносин відповідач змінила замки на вхідних дверях квартир і не надала позивачу ключі, з огляду на що він позбавлений можливості користуватися належною на праві спільної часткової власності квартирою.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив:

1. Визначити порядок користування кв.

АДРЕСА_1 наступним чином: виділити позивачу житлову кімнату № 4 площею

18 кв. м (13,4 кв. м), службові (підсобні) приміщення, площею 6,4 кв. м, балкон площею 1,5 кв. м, вбудовану шафу № 6, площею 1,2 кв. м, а відповідачу виділити дві житлові кімнати № 5, площею 10,2 кв. м та № 7 площею 12,7 кв. м, службові (підсобні) приміщення, площею 11 кв. м, вбудовані шафи № 9, площею 0,9 кв. м та № 10 площею 1 кв. м відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 21 травня 2013 року.

2. Співвласникам провести наступні переобладнання (роботи) в приміщенні цієї квартири згідно Додатку А4, доданого до висновку № 052 судової будівельно-технічної експертизи від 01 липня 2015 року: зачинити дверні отвори між приміщенням житлової кімнати № 4 та кухнею № 3 і ванною кімнатою № 8, розібрати вбудовану шафу № 11 площею 0,4 кв. м, встановити перегородку у ванній кімнаті № 8 та обладнати коридор № 4а площею 1,9 кв. м, обладнати дверний отвір між приміщенням коридору № 4а та кухнею № 3, в житловій кімнаті № 4 встановити перегородку, як зазначено в Додатку А3, і обладнати житлову кімнату № 4 площею 13,4 кв. м та коридор № 4б, шириною 1,1 м площею 4,6 кв. м, для проходу з коридору № 1 в приміщення житлових кімнат № 4, № 5, № 7 та до вбудованої шафи № 6, в перегородці для виходу з житлової кімнати № 4 в коридор № 4б, обладнати дверний отвір.

3. У спільному користуванні співвласників залишити службові (підсобні) приміщення, загальною площею 17,4 кв. м, в тому числі кухню № 3 площею

5,5 кв. м, вбиральню № 2 площею 1,2 кв. м, ванну кімнату № 8 площею 1,8 кв. м, коридор № 1 площею 2,4 кв. м, коридор № 4а площею 1,9 кв. м, коридор № 4б площею 4,6 кв. м.

4. Визначити позивачу частку майна, що є у спільній частковій власності, виділивши йому, з урахуванням площі службових (підсобних) приміщень, площі балкону, площі вбудованої шафи № 6, у користування 22,5 кв. м загальної площі квартири, що на 6,65 кв. м менше, ніж припадає на його ідеальну долю, в користування відповідача, з урахуванням площі службових (підсобних) приміщень, площі вбудованих шаф № 9 та № 10 , виділити 35,8 кв. м загальної площі квартири, що на 6,65 кв. м більше, ніж припадає на її ідеальну долю.

5. Змінити ідеальну долю позивача на 77/200 частини квартири, замість Ѕ частини або 100/200 частини, та ідеальну долю відповідача на 123/200 частини квартири, замість Ѕ частини або 100/200 частини; стягнути з відповідача, ідеальна доля якої збільшилась, на користь позивача грошову компенсацію за зменшення ідеальної долі у спільній власності у ринкових цінах в сумі 3 910,00 доларів США, еквівалентної 86 137,30 грн.

6. Вселити позивача у житлову кімнату № 4 площею 18 кв. м. (13,4 кв. м) кв. АДРЕСА_1 .

7. Зобов`язати відповідача та усіх спільно проживаючих із нею осіб не перешкоджати в користуванні власністю та надати позивачу ключі від квартири.

8. Відкрити відокремлений особовий рахунок на житлову кімнату № 4 площею

18 кв. м. (13,4 кв.м.) у кв. АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено порядок користування квартирою

АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи

№ 052 від 01 липня 2015 року, виділено у користування: ОСОБА_1 - житлову кімнату № 4 , площею 13,4 кв. м, службові (підсобні) приміщення площею 6,4 кв. м, балон, площею 1,5 кв. м і вбудовану шафу № 6 , площею 1,2 кв. м;

ОСОБА_2 - житлові кімнати № 5, площею 10,2 кв. м і № 7, площею

12,7 кв. м, службові (підсобні) приміщення площею 11,0 кв. м і вбудовані шафи № 9, площею 0,9 кв. м і № 10 , площею 1,0 кв. м; у спільному користуванні співвласників залишено: кухню № 3, площею 5,5 кв. м, вбиральню № 2, площею 1,2 кв. м, ванну кімнату № 8, площею 1,8 кв. м, коридор № 1, площею 2,4 кв. м, коридор № 4 а, площею 1,9 кв. м., коридор № 4б, площею 4,6 кв. м. Зобов`язано співвласників провести наступні переобладнання згідно з додатком А3 до висновку судової будівельно - технічної експертизи № 052 від 01 липня 2015 року: зачинити дверні отвори між приміщенням житлової кімнати № 4 та кухнею № 3 і ванною кімнатою № 8; розібрати вбудовану шафу № 11 , площею 0,4 кв.м; встановити перегородку у ванній кімнаті № 8 та обладнати коридор №4а, площею 1,9 кв. м (площа ванної кімнати № 8 стане становити 1,8 кв. м); обладнати дверний отвір між приміщенням коридору № 4а та кухнею № 3; в житловій кімнаті № 4 встановити перегородку, і обладнати житлову кімнату № 4, площею 13,4 кв. м і коридор № 4б, шириною 1,1 м, площею 4,6 кв. м, для проходу з коридору № 1 в приміщення житлових кімнат № 4, № 5, № 7 і до вбудованої шафи № 6, у перегородці для виходу з житлової кімнати № 4 в коридор № 4б, обладнати дверний отвір. Переобладнання виконати відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» за проектом організації, яка має ліцензію на виконання такого виду робіт, та погодженим з установами згідно з чинним законодавством. Перерозподілено частки у спільній частковій власності та визнано за ОСОБА_1 право власності на 77/200 частин квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 - право власності на 123/200 частин квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за зменшення частки у праві власності на квартиру у розмірі 86 137,30 грн. Вселено ОСОБА_1 у житлову кімнату № 4 квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 не здійснювати перешкод у користуванні ОСОБА_1 житловою кімнатою № 4 квартири АДРЕСА_1 та приміщеннями, що знаходяться у спільному користуванні співвласників, та надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей кв. АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони спору є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи можливо задовольнити позовні вимоги щодо визначення порядку користування зазначеною квартирою з покладенням на сторін обов`язку провести визначене експертом перепланування. Оскільки позивач за таким порядком користування отримує меншу за площею частину квартири у користування, були задоволені вимоги позивача щодо змінити часток сторін у праві власності на квартиру та стягнуто з відповідача компенсацію вартості частки, на яку збільшилася частка відповідача у праві власності на квартиру. З огляду на зазначене, задоволені вимоги про вселення позивача у ту частину квартири, яка була виділена йому у користування, та зобов`язано відповідача не чинити позивачу перешкод у користуванні виділеною йому у користування частиною квартири.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2017 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_5 , рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 14 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції фактично поділив квартиру в натурі, перерозподілив частки у праві власності. З матеріалів справи вбачається, що встановити порядок користування квартирою відповідно до часток у праві власності неможливо, оскільки у квартирі наявні прохідні кімнати. Надання співвласнику у користування частини майна повинно ґрунтуватись на встановленні відповідності між розміром частки співвласника у праві спільної власності та часткою того майна, надання якого вимагає у користування такий співвласник. Лише за домовленістю співвласників може бути допущено відступ від засад відповідності між розміром частки у праві та розміром частки у майні. З матеріалів справи не вбачається, що між співвласниками спірної квартири існує певна домовленість щодо зміни розміру їх часток. Ці обставини при ухваленні рішення судом не були прийняті до уваги. Крім того, у спірній квартирі зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 . Встановлення визначеного судом порядку користування квартирою призведе до порушення прав співвласника, оскільки при визначенні порядку користування спірною квартирою судом не були враховані права члена сім`ї співвласників, які проживають разом з ними, та мають право на користування квартирою.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції після повторного апеляційного перегляду справи

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада

2016 року в частині визначення порядку користування кв.

АДРЕСА_1 - змінено.

Визначено порядок користування кв. АДРЕСА_1 між власниками наступним чином:

- ОСОБА_1 виділено кімнату № 5 площею 10,2 кв. м та вбудовану шафу

№ 6 площею 1,2 кв. м, а також вбудовану шафу № 10 площею 1,0 кв. м;

- ОСОБА_2 виділено кімнату № 7 , площею 12,7 кв. м та вбудовану шафу № 11 площею 0,4 кв. м.

Приміщення: кухня № 3 площею 5,5 кв. м, ванну кімнату № 8 площею 1,8 кв. м, вбиральню № 2 площею 1,2 кв. м, коридор № 1 площею 2,4 кв. м та житлову кімнату № 4 з балконом площею 18,0 кв. м - залишено в загальному користуванні.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада

2016 року в частині перерозподілу часток співвласників та стягнення компенсації, - скасовано та у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 14 листопада 2016 року залишено без змін.

Змінюючи рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 14 листопада 2016 року в частині визначення порядку користування кв. АДРЕСА_1 , апеляційний суд виходив із того, що спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, у користування сторонам спору необхідно надати приміщення, що відповідають розміру їх часток у праві власності на спільне майно. Ухвалюючи рішення про визначення порядку користування квартирою суд першої інстанції фактично поділив квартиру в натурі, перерозподілив частки у праві власності, зобов`язав провести переобладнання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про перерозподіл часток співвласників та стягнення компенсації, апеляційний суд зробив висновок про відсутність підстав для перерозподілу часток співвласників та стягнення компенсації.

В іншій частині, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відкриття відокремленого особового рахунку на житлову кімнату № 4 у кв. АДРЕСА_1 , оскільки позивачем не надано до суду доказів звернення з зазначеним питанням до відповідних органів та осіб, та факту порушення його прав з боку будь-яких осіб при вирішенні зазначеного питання, тому вказані вимоги є передчасними. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вселення

ОСОБА_1 у житлову кімнату № 4 квартири

АДРЕСА_1 із зобов`язанням ОСОБА_2 не здійснювати перешкод у користуванні позивачем житловою кімнатою № 4 вищевказаної квартири та приміщеннями, що знаходяться у спільному користуванні співвласників, із наданням ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири

АДРЕСА_1 , - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

29 листопада 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 14 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 15 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 01 липня 2014 року № 052 зроблено з порушенням Інструкції про особливості здійснення судової експертної діяльності атестованим судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Задоволення позовних вимог про вселення позивача без достатніх доказів з боку позивача про наявність перешкод, є передчасним.

Визначений апеляційним судом розподіл користування, фактично позбавляє ОСОБА_3 права користування приміщенням, чим порушуються її права, як наймача приміщення.

Судами не було враховано, що спірна квартира є предметом іпотеки, та будь-які дії щодо зміни планування чи переобладнання її буде суперечити укладеному договору іпотеки, що є неприпустимим.

Доводи інших учасників справи

13 березня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2016 року та постанови Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова

від 14 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 15 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаціної скарги зводяться до незгоди з рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2016 року та постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та встановлення порядку користування житловим приміщенням.

У іншій частині не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 листопада

2007 року по 22 листопада 2011 року, про що зроблено актовий запис № 219.

24 грудня 2007 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав

кв. АДРЕСА_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2012 року розподілено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищевказану квартиру як об`єкт спільного сумісного майна подружжя. Визнано за

ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину кв.

АДРЕСА_1 .

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2012 року рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2012 року змінено, та доповнено резолютивну частину рішення вказівкою, що інша Ѕ частина кв. АДРЕСА_1 належить в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя на праві власності ОСОБА_2 .

Таким чином сторони є співвласниками спірної квартири, по Ѕ частині кожний.

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» від 15 лютого 2013 року № 626 у кв.

АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Квартира АДРЕСА_1 розташована на другому поверсі п`ятиповерхового панельного житлового будинку, загальною площею 58,3 кв. м, житловою площею 40,90 кв. м, і складається із трьох кімнат: житлової кімнати № 4 площею 18,0 кв. м, житлової кімнати № 5 площею 10,2 кв. м, житлової кімнати № 7 площею 12,7 кв. м, у тому числі кухні № 3 площею 5,5 кв. м, вбиральні № 2 площею 1,2 кв. м, ванної кімнати № 8 площею 3,3 кв. м, коридору

№ 1 площею 2,4 кв. м, вбудованої шафи № 6 площею 1,2 кв.м, вбудованої шафи № 9 площею 0,9 кв. м, вбудованої шафи № 10 площею 1,0 кв. м, вбудованої шафи № 11 площею 0,4 кв. м, одним балконом площею 1,5 кв. м.

Сторони не заперечують, що ними під час спільного проживання у спірній квартирі було здійснено переобладнання житлового приміщення, фактичний стан спірної квартири після зазначених переобладнань відповідає інформації вказаній у технічному паспорті на кв. АДРЕСА_1

від 21 травня 2013 року.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що він, як співвласник кв. АДРЕСА_1 , не може розпоряджатися своєю власністю. Крім того відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, оскільки ОСОБА_2 змінила замки на дверях, та з серпня 2013 року він не проживає у спірній квартирі. Проте в квартирі залишились його особисті речі, гроші, ювелірні вироби, у зв`язку з чим він звертався до правоохоронних органів. Крім того зазначає, що між сторонами відсутня домовленість про порядок користування спірним майном.

Відповідно до висновку № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 01 липня 2015 року, яка була проведена під час розгляду справи в суді першої інстанції, встановлено, що виконати розподіл кв.

АДРЕСА_1 між співвласниками технічно не можливо, у зв`язку з тим, що квартира розташована на другому поверсі, має одну кухню, один санвузол і один вихід. Визначити порядок користування квартирою згідно якого: ОСОБА_1 буде виділена житлова кімната № 4, площею 20,3 кв. м, а ОСОБА_2 - кімнати № 5, площею 10,8 кв. м та № 7, площею 13,8 кв. м, а інші приміщення залишені у спільному користуванні сторін, відповідно до часток співвласників, не можливо, у зв`язку з тим, що житлова кімната № 4 - прохідна, не ізольована. Через житлову кімнату № 4 здійснюється вхід до житлових кімнат № 5, № 7 та в кухню

№ 3. Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_4 відповідно до технічного паспорту від 21 травня 2013 року можливо тільки виконавши часткові перепланування, які зазначені в дослідницькій частині та зображені на схемі, яка додається. Наданий варіант порядку користування квартирою не відповідає часткам співвласників у праві власності на вказану квартиру, що становлять по Ѕ частці у кожного. Варіантів визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_4 відповідно до часток співвласників ( ОСОБА_1 - Ѕ частка,

ОСОБА_2 - Ѕ частка) та вимог нормативного-правових актів не існує. Після визначення викладеного порядку користування квартирою АДРЕСА_4 ідеальна частка ОСОБА_1 буде складати - 77/200 частини квартири (22,5:58,3), замість Ѕ частини або 100/200 частини. Ідеальна частка ОСОБА_2 буде складати - 123/200 частини квартири (35,8:58,3), замість Ѕ частини або 100/200 частини. У зв`язку зі змінами ідеальних часток співвласників, грошова компенсація, яку повинен сплатити співвласник, доля котрого збільшилася, буде складати

3 910,00 доларів США.

У висновку наведений один можливий варіант порядку користування кв. АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток співвласників.

Так, для визначення порядку користування спірною квартирою експертом запропоновано здійснити наступні переобладнання згідно додатку А3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 01 липня 2015 року № 052: зачинити дверні отвори між приміщенням житлової кімнати № 4 та кухнею № 3 і ванною кімнатою № 8; розібрати вбудовану шафу № 11 , площею 0,4 кв. м; встановити перегородку у ванній кімнаті № 8 та обладнати коридор № 4а, площею 1,9 кв. м. Площа ванної кімнати № 8 стане становити 1,8 кв. м; обладнати дверний отвір між приміщенням коридору № 4а та кухнею № 3; в житловій кімнаті № 4 встановити перегородку, і обладнати житлову кімнату № 4, площею 13,4 кв. м та коридор № 4б, шириною 1,1 м, площею 4,6 кв. м, для проходу з коридору № 1 в приміщення житлових кімнат № 4, № 5, № 7 та до вбудованої шафи № 6. В перегородці для виходу з житлової кімнати № 4 в коридор № 4б, обладнати дверний отвір. Переобладнання виконати відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» за проектом організації, яка має ліцензію на виконання такого виду робіт, та погодженим з установами згідно з чинним законодавством.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

щодо позовних вимог про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та зобов?язання не чинити перешкоди

За приписами статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу

до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року

№ 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном

та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316 317 319 321 ЦК України).

Права власника житлового будинку визначені статтею 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання та проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

За частиною першою статті 356, частиною першою статті 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статей 12 13 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно

до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що квартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 належить по Ѕ частини вказаної квартири, проте відповідачка ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у користуванні власністю, що підтверджується неодноразовими зверненнями сторін до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, суди зробили правильний висновок про наявність підстав для вселення ОСОБА_1 із зобов`язанням ОСОБА_2 не здійснювати перешкод у користуванні позивачем житловою кімнатою вищевказаної квартири та приміщеннями, що знаходяться у спільному користуванні співвласників, із наданням ОСОБА_1 ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, встановленим судами на підставі належним чином оцінених доказів.

щодо визначення порядку користування спірною квартирою

Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно частини першої статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Установивши, що сторонам по справі належить по Ѕ частини спірної квартири, між сторонами існує спір щодо користування цим майном і поділ квартири з виділенням вказаних часток в натурі є неможливим, суд апеляційної інстанції змінивши рішення суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення між сторонами порядку користування квартирою, з урахуванням висновку № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 01 липня 2015 року, який відповідає інтересам обох її співвласників, враховує частки кожного власника у праві спільної часткової власності, відповідає цим часткам.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня

2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, арішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада

2016 року, в незміненій його частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ПАТ «ОТП Банк», в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення, зобов?язання не чинити перешкоди та визначення порядку користування спірною квартирою - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 листопада

2016 року, у незміненій його частині, та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення, зобов?язання не чинити перешкоди та визначення порядку користування спірною квартирою - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська