Постанова

Іменем України

25 вересня 2020 року

м. Київ

справа №641/4496/19

провадження №61-22435св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» про вжиття заходів забезпечення позову за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» на постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П.,

Овсяннікової А. І.

учасники справи:

заявник - товариство з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод»

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У червні 2019 року товариство з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» (далі - ТДВ «Салтівський хлібозавод», Товариство) звернулося до суду з заявою, у якій просило вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо наступних об`єктів нерухомого майна: нежитлових будівель загальною площею 10351,7 кв. м.: літ. «А-4», «В-1», «Д- 1», «Е-1», «Ж-1», «3-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1»,

«Ч-1», «Ш», розташовані по вул. Польовій, 55 у м. Харкові , які належать на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод» на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С. Д., зареєстрований в реєстрі за № 592.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Зазначав, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29 червня 2018 року,

ТДВ «Салтівський хлібозавод» придбало у власність нерухоме майно загальною площею 10 351,7 кв. м, а саме, нежитлові будівлі: літ. «А-4», «В-1», «Д- 1», «Е-1», «Ж-1», «3-1», «И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1»,

«Ч-1», «Ш», які розташовані по вул. Польовій, 55 у м. Харкові .

22 квітня 2019 року ТДВ «Салтівський хлібозавод», в особі директора - Батуріна С. В. в простій письмовій формі склало та видало довіреність

№ 4 представнику Товариства - Сулейманову Арифу Байрамовичу, за якою уповноважило останнього представляти інтереси Товариства перед органами та суб`єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав з питань, які пов`язані з вчиненням будь-яких реєстраційних дії щодо Товариства (його нерухомого майна), а саме, вказаних вище нежитлових будівель, згідно поданих документів. Вказана довіреність видана без права передоручення, без нотаріального посвідчення, строком до 31 грудня

2020 року та не є безвідкличною довіреністю.

За актом приймання-передачі від 22 квітня 2019 року оригінал довіреності від 22 квітня 2019 року № 4 в одному екземплярі та правовстановлюючі документи на вказане вище нерухоме майно були передані представнику Товариства - Сулейманову А. Б . З моменту передачі представнику Товариства Сулейманову А. Б. оригіналу вищезазначеної довіреності, правовстановлюючих документів на нерухоме майно, останній фактично зник, представництво інтересів Товариства не здійснював. У зв`язку з невиконанням представником Товариства Сулеймановим А. Б. своїх обов`язків за виданою 22 квітня 2019 року довіреністю № 4, директор

ТДВ «Салтівський хлібозавод» 24 травня 2019 року скасував вказану довіреність, про що повідомив представника Товариства Сулейманова А. Б. письмовим повідомленням від 24 травня 2019 року, яку Сулейманов А. Б. отримав нарочним 28 травня 2019 року, що підтверджено особистим підписом Сулейманова А. Б. та розписка від 28 травня 2019 року в отримані.

Сулейманову А. Б. також було запропоновано повернути оригінал довіреності від 22 квітня 2019 року № 4 та правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме, нежитлові будівлі загальною площею 10 351,7 кв. м, які розташовані по вул. Польовій, 55 у м. Харкові .

Сулейманов А. Б. відмовився підписати акт приймання-передачі від 24травня 2019 року. Оригінал довіреності від 22 квітня 2019 року № 4 та правовстановлюючих документів на вказане вище нерухоме майно не повернув, пояснивши свою відмову їх загубленням, про що свідчить його письмова відмова, датована 28 травня 2019 року, виконана ним власноручно на акті приймання-передачі документів від 24 травня 2019 року.

З метою недопущення неправомірного представництва інтересів Товариства Сулеймановим А. Б. під час вчинення реєстраційних дій державним реєстратором, ТДВ «Салтівський хлібозавод» 29 травня 2019 року подало, як власник нерухомого майна, заяву про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна, яка у той же день була зареєстрована державним реєстратором в Державному реєстрі прав.

Проте, Сулейманов А. Б. , будучи обізнаним про скасування довіреності

від 22 травня 2019 року, як представник ТДВ «Салтівський хлібозавод»,

31 травня 2019 року підписав з іншою юридичною особою акт приймання-передачі нерухомого майна, яке належить на праві власності ТДВ «Салтівський хлібозавод», як майновий внесок до статутного капіталу іншого товариства та 07 червня 2019 року засобами поштового зв`язку подав заяву, з вказаними вище документами, до державного реєстратора для проведення державної реєстрації припинення права власності за ТДВ «Салтівський хлібозавод» на зазначене вище нерухоме майно.

07 червня 2019 року Сулейманов А. Б. подав директору ТДВ «Салтівський хлібозавод» заяву про виконання ним доручення на підставі довіреності від 22 квітня 2019 року щодо припинення права власності Товариства на нерухоме майно, додавши докази направлення такої заяви з додатками державному реєстратору.

Тобто, 07 червня 2019 року Товариству стало відомо, що Сулейманов А. Б. , не будучи повноважним представником Товариства, вчиняє дії від імені Товариства на підставі скасованої довіреності, оригінал якої не повернув Товариству разом з правовстановлюючими документами на нерухоме майно.

Заявник вважав, що Сулейманов А. Б. , маючи на руках оригінал зазначеної довіреності та правовстановлюючі документи на нерухоме майно, та фактично незаконно утримуючи їх у себе, має можливість вчинити дії всупереч інтересам Товариства, а саме, провести незаконне відчуження нерухомого майна на користь третьої особи, що може призвести до негативних наслідків для Товариства у вигляді незаконного позбавлення прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня

2019 року заяву ТДВ «Салтівський хлібозавод» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій, відносно нежитлових будівель загальною площею 10 351,7 кв. м: літ. «А-4», «В-1», «Д- 1», «Е-1», «Ж-1», «3-1»,

«И-1», «М-2», «Р-1», «С-1», «Т-1», «У-1», «Ф-1», «Х-1», «Ч-1», «Ш», які розташовані по вул. Польовій, 55 у м. Харкові , які належать на праві власності

ТДВ «Салтівський хлібозавод» на підставі договору купівлі-продажу

від 29 червня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д., зареєстрований в реєстрі за № 592.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Файнафірма» задоволено. Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова

від 11 червня 2019 року скасовано.

Заяву ТДВ «Салтівський хлібозавод» про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТДВ «Салтівський хлібозавод» скасовано довіреність від 22 квітня 2019 року № 4. Додані до заяви про забезпечення позову - акт приймання-передачі від 22 квітня 2019 року, повідомлення про скасування довіреності, інший акт приймання-передачі від 24 травня 2019 року стосуються довіреності від 03 травня 2019 року № 4.

Апеляційний суд також указав, що суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого заходу забезпечення позову, не зазначив доказів та мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущень ТДВ «Салтівський хлібозавод», що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ТДВ «Салтівський хлібозавод» просить скасувати постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом під час розгляду справи порушено положення статей 149 150 151 153 ЦПК України, як не містять імперативної вимоги для суду в часині забезпечення позову виключно у випадку, якщо невжиття таких заходів утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у справі, а містить альтернативну мету вжиття заходів забезпечення позову- ефективний захист порушених прав або оспорюваних прав позивача.

Касаційна скарга містить посилання на те, що апеляційний суд керувався припущенням, а не встановлював фактичні обставини та не взяв до уваги досліджені судом першої інстанції у їх взаємозв`язку докази та не врахував, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування іншої довіреності, виданої ТДВ «Салтівський хлібозавод» Сулейманову А. Б.

Крім того, не надано оцінки доводам ТДВ «Салтівський хлібозавод» щодо неналежного суб`єкта апеляційного оскарження, оскільки права останнього ухвалою суду першої інстанції не порушено, оскільки на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Файнафірма» не був іпотекодержателем вказаного нерухомого майна, ні його власником, а став власником лише 25 червня 2019 року.

Заявник також указує, що касаційна скарга містить виключну правову проблему: забезпечення позову на стадії подання позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві товариство з обмеженою відповідальністю «Файнафірма» заперечило проти доводів касаційної скарги, зіславшись на їх необґрунтованість, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановивши, що суд першої інстанції в ухвалі про забезпечення позову не обґрунтував причини застосування саме такого заходу забезпечення позову, не зазначив доказів та мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість аргументів ТДВ «Салтівський хлібозавод», що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

У Єдиному державному реєстрі судових рішень відстуні відомості про відкриття провадження у справі № 641/4496/19, де позивачем виступає

ТДВ «Салтівський хлібозавод».

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

22 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання

ТДВ «Салтівський хлібозавод» про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Клопотання аргументовано тим, що з моменту вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, ТДВ «Салтівський хлібозавод» у встановлений законом строк звернулось з позовною заявою, якій було присвоєно інщий єдиний унікальний № 641/4907/19. Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду

м. Харкова від 11 червня 2019 року у справі, яка переглядається, стосувались позовної заяви у справі № 641/4907/19. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 року закрито провадження у справі

№ 641/49076/19 через відмову ТДВ «Салтівський хлібозавод» від позову. Вказана ухвала свідчить про відсутність правового інтересу ТДВ «Салтівський хлібозавод» як до справи№ 641/49076/19 так і до справи, яка переглядається. Вказує на відсутність предмету спору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена внесеними до Конституції України відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII змінами, згідно з якими визначено, що відповідно до статті 124 юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від попередньої редакції, яка передбачала поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, та, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Про відсутність предмета спору можуть свідчити певні дії сторін чи настання обставин, за яких між сторонами не залишилося неврегульованих питань, або самими сторонами врегульовано усі спірні питання.

Зважаючи на те, що у межах справи, яка переглядається, заходи забезпечення позову вжиті до подання позовної заяви, провадження в установленому законом порядку не відкривалось, тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити товариству з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібозавод» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська