Постанова

Іменем України

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 641/6897/17

провадження № 61-39053св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, ОСОБА_2 ,

треті особи: Київський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», територіальний сервісний центр № 6342 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Харківській області, Київська об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Комінтернівського районного суду

м. Харкова від 21 грудня 2017 року у складі судді Фанда О. А. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), ОСОБА_2 , треті особи: Київський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Київський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області), Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), територіальний сервісний центр № 6342 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Харківській області (далі - ТСЦ № 6342), Київська об`єднана державна податкова інспекція

м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), про визнання права власності на автомобіль, зняття арешту (податкової застави).

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 12 березня 2012 року він став переможцем торгів (аукціону), які проводилися з продажу автомобіля марки CHEVROLET моделі LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_2 , що належав ОСОБА_2 на праві приватної власності. Торги (аукціон) проводилися у рамках виконавчого провадження № 25362070, відкритого Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з виконання рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. За результатами проведення аукціону складений протокол від 12 березня 2012 року № 31-02/329/11. У червні 2017 року він вирішив перереєструвати автомобіль на своє ім`я, проте дізнався, що у державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявний запис № 16119430 про обтяження (податкова застава) всього рухомого майна ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, йому було відмовлено в реєстрації автомобіля. Згідно з даними реєстру обтяжень рухомого майна обтяжувачем є Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, дата та час реєстрації - 12 січня 2017 року, в той час як він з 20 березня 2012 року є власником автомобіля. У серпні 2017 року він звернувся до Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з заявою про зняття арешту (податкової застави) з належного йому автомобіля, однак податкова інспекція лише повідомила його про неможливість надання конфіденційної інформації.

Посилаючись на те, що наявність обтяження (податкової застави) перешкоджає його праву на реєстрацію належного йому транспортного засобу, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ним право власності на автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI, реєстраційний номер

НОМЕР_1 , 2006 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_2 та зняти арешт (податкову заставу) із зазначеного автомобіля.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_2 .

Знято арешт (податкову заставу) із автомобіля марки CHEVROLET моделі LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що накладення арешту (податкової застави) на автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI (реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рамки, коляски НОМЕР_2 ) порушує права позивача як власника майна, що відповідно до статей 386 391 392 ЦК України, є підставою для задоволення його позову про визнання за ним права власності на автомобіль та зняття з нього арешту (податкової застави).

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДФС у Харківській області, у якій заявник просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій невірно застосували норми статей 88, 89, підпункту 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 3, 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).

Відповідно до пунктів 4.9, 4.10 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року

№ 42/5 (у редакції, чинній на момент проведення аукціону (далі - Порядок реалізації арештованого майна) після повного розрахунку за придбане майно, на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби; копії затвердженого акта видаються переможцю та організатору конкурсу. Суди не звернули уваги на відсутність такого акта у позивача та не урахували, що акт про проведений аукціон є документом, який складається за результатами його проведення та підтверджує повний розрахунок за придбане майно, а отже і фактичний перехід права власності до покупця. Оскільки відсутність зазначеного акта не дає можливості достовірно стверджувати про належне закінчення аукціону на користь ОСОБА_1 , суди дійшли помилкового висновку про задоволення його позовних вимог.

Суди проігнорували та не надали належної правової оцінки факту неналежного виконання позивачем обов`язку, передбаченого частиною сьомою статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, чинній на момент проведення аукціону) та пункту 7 Порядку № 1388, якими передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Придбання автомобіля без проведення його державної реєстрації не дає права покупцю користуватися придбаним майном, тобто виключає наявність права власності на таке майно.

Оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру Державтоінспекції зазначений автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 , у якого 13 серпня

2016 року виник податковий борг у розмірі 11 251,37 грн, дії Київської ОДПІ

м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо передачі у податкову заставу належного йому автомобіля є правомірними та такими, що відповідають вимогам підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України. Звертав увагу, що питання скасування податкової застави органом ДФС вирішується в рамках податкового законодавства та підставою для звільнення майна платника податків з-під арешту податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрації є документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених, зокрема, підпунктом 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 ПК України.

Також суди не урахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15, зокрема, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня

2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконанні в Київському ВДВС Харківського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження

№ 25362070 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-7072/10/16 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» у розмірі 77 587, 02 грн та судових витрат.

12 березня 2012 року проведенні торги (аукціон) з реалізації заставного майна - автомобіля марки CHEVROLET моделі LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рамки, коляски НОМЕР_2 ), переможцем яких визнано ОСОБА_1 , ціна продажу майна становила 35 150,00 грн.

За результатами торгів складений протокол від 12 березня 2012 року

№ 31-02/329/11з, затверджений директором Харківської філії Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція» Шамлі Ю. С. Стартова ціна продажу лота становила 34 666,10 грн.

20 березня 2012 року ОСОБА_1 здійснив повний розрахунок за майно, сплативши грошові кошти на рахунок виконавчої служби, що підтверджуються копією квитанції від 20 березня 2012 року.

12 січня 2017 року Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрована податкова застава № 16119430 на майно платника податків ОСОБА_2 згідно акта опису майна від 05 січня 2017 року № 41.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ГУ ДФС у Харківській області не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За приписами статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судами встановлено, що на виконанні в Київському ВДВС Харківського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 25362070 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова від 21 лютого 2011 року у справі № 2-7072/10/16 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» у розмірі

77 587, 02 грн та судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (у редакції, чинній на момент проведення аукціону) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Порядку реалізації арештованого майна на підставі копії затвердженого протоколу переможці аукціону протягом семи банківських днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення аукціону, здійснюють розрахунки за придбані на аукціоні товари в такому порядку: покупець перераховує на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби зазначену в затвердженому протоколі аукціону суму грошових коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора аукціону; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на аукціоні майна і залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна.

Право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно (пункт 7.1 Порядку реалізації арештованого майна).

ОСОБА_1 придбав на торгах (аукціоні) автомобіль марки CHEVROLET моделі LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, колір зелений, номер шасі (кузова, рамки, коляски НОМЕР_2), за результатами яких був складений протокол від 12 березня 2012 року № 31-02/329/11/з. Доказів на підтвердження оспорення та скасування в судовому порядку процедури торгів (аукціону) відповідачами не надано.

20 березня 2012 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок виконавчої служби

30 229,00 грн, а всього з урахуванням гарантійного внеску - 35 150,00 грн.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Реалізоване на торгах (аукціоні) на користь позивача рухоме майно (автомобіль) знаходиться у податковій заставі, зареєстрованій 12 січня 2017 року Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, у зв`язку з наявністю податкового боргу у ОСОБА_2 , якому це майно належало до торгів.

Установивши, що 20 березня 2012 року позивач, ставши переможцем аукціону здійснив повний розрахунок за майно, набув право власності на автомобіль, а також те, що податковий борг ОСОБА_2 виник у серпні 2016 року, тобто після набуття позивачем права власності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що наявність обтяження у виді податкової застави на належний йому автомобіль унеможливлює здійснення його перереєстрації та порушує права позивача як власника рухомого майна, а тому обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на автомобіль та зняття з нього арешту (податкової застави).

Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної правової оцінки факту неналежного виконання позивачем обов`язку реєстрації належного йому транспортного засобу протягом десяти діб після його придбання не спростовують набуття ОСОБА_1 права власності на автомобіль за результатами проведених торгів (аукціону). За порушення законодавства про дорожній рух та правила експлуатації автомобіля передбачена адміністративна, кримінальна та в окремих випадках цивільно-правова відповідальність.

Твердження заявника про те, що державним виконавцем не був складений акт про проведений аукціон, а відтак відсутні підтвердження про належне закінчення аукціону на користь ОСОБА_1 є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Щодо вирішення клопотання ГУ ДФС у Харківській області про розгляд справи за участю їх представника.

Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої зазначеної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статі 401 ЦПК України(у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).

Ураховуючи наведене, а також те, що жоден із суддів Верховного Суду у складі постійно діючої колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, клопотання ГУ ДФС у Харківській області про розгляд справи за участю їх представника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про розгляд справи за участю їх представника, відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак