Постанова

Іменем України

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 641/8779/15-ц

провадження № 61-2762св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2019 року у складі судді Курганникової О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивувало тим, що 20 червня 2008 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 уклали договір № 2001/0608/98-013, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 95 000,00 дол. США з розрахунку 13,5 % річних на строк до 19 червня 2018 року.

ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 20 червня 2008 року уклали договір поруки № 2001/0608/98-013-Р-1, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Позивач зазначав, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 28 липня 2015 року у відповідача утворилася заборгованість у сумі: 934 587,88 грн, у тому числі: тіло кредиту - 865 727,54 грн; відсотки - 68 860,34 грн.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням від 27 лютого 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова позов задовольнив частково.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 75 704,94 грн.

Стягнув в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 295,98 грн.

В решті вимог відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за порушення виконання зобов`язання, проте на підставі висновку експерта вважав доведеною суму заборгованості у розмірі 75 704,94 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановоювід 14 січня 2020 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 18 лютого 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що позивач підтвердив суму заборгованості розрахунком заборгованості та виписками з рахунків, наданими суду, експертом зроблено висновок щодо залишку суми заборгованості шляхом простої арифметичної дії віднімання від суми виданого кредиту суми сплачених платежів та не враховано умови кредитного договору щодо нарахування сум для погашення та порядку їх погашення, тобто висновок експерта від 04 жовтня 2018 року № 8 є неправомірним; суди зробили висновки на підставі недопустимих доказів, зокрема копії висновку експерта від 04 жовтня 2018 року та не дослідили всі письмові докази.

У березні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 20 червня 2008 року ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2001/0608/98-013, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 95 000,00 дол. США з розрахунку 13,5 % річних на строк з 20 червня 2008 року до 19 червня 2018 року.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору про внесення змін та доповнень № 1 кредитного договору від 20 червня 2008 року № 2001/0608/98-013, починаючи з 10 листопада 2009 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до пункту 3.2 цього договору шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 1 425,00 дол. США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору (а. с. 16).

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки від 20 червня 2008 року № 2001/0608/98-013-Р-1 між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 , згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 2001/0608/98-013. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (а. с. 32-33).

25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ «Сведбанк» продав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «Сведбанк» як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. 25 травня 2012 року за № № 1306, 1307, а. с. 48-55).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (перелік прав вимоги за кредитами між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25 травня 2012 року), ПАТ «Дельта Банк» отримав право вимоги за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 2001/0608/98-013.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого банком, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 934 587,88 грн, з яких: тіло кредиту - 865 727,54 грн; відсотки - 68 860,34 грн.

На адресу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були надіслані досудові вимоги від 01 серпня 2015 року за вих. № 31.4-08/4012/15 та № 31.4-08/4013/15 (а. с. 41, 42).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2017 року, у цивільній справі № 641/883/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта Банк», за участю третьої особи - Національного банку України, про визнання договору поруки припиненим, у задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

З висновку експертизи від 04 жовтня 2018 року № 8, наданого Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, вбачається, що на погашення заборгованості за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 2001/0608/98-013 в період часу з 20 червня 2008 року до 28 липня 2015 року ОСОБА_1 сплачено 106 107,58 дол. США, що дорівнює 878 527,31 грн, у тому числі в погашення суми основного платежу кредиту 91 568,58 дол. США, що дорівнює 781 247,09 грн; з урахуванням відповіді на перше питання заборгованість за основним платежем кредиту за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 2001/0608/98-013 станом на 28 липня 2015 року складає 3 431,42 дол. США, що з урахуванням валютного курсу на вказану дату складає 75 704,94 грн.

За результатами проведення судової економічної експертизи № 1630, призначеної ухвалою Харківського апеляційного суду 03 вересня 2019 року, надано висновок експерта, відповідно до якого не видається за можливе документально підтвердити розрахунок ПАТ «Дельта Банк» щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 червня 2008 року № 2001/0608/98-013 на загальну суму 934 587,88 грн за період з 20 червня 2008 року до 28 липня 2015 року та визначити суму заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» станом на 28 липня 2015 року.

В дослідницькій частині висновку зазначено, що до матеріалів справи залучено лише виписку за особовим рахунком № НОМЕР_1 в ПАТ «Сведбанк», який призначено для обліку довгострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам, за період з 20 червня 2008 року до 25 травня 2012 року, а також виписку за особовим рахунком № НОМЕР_2 в ПАТ «Сведбанк», який призначено для обліку простроченої заборгованості за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам, за період з 11 вересня 2008 року до 25 травня 2012 року.

Клопотання експерта щодо представлення на дослідження виписок з усіх рахунків, на яких обліковується заборгованість (поточна та прострочена) за кредитом та відсотками за кредитним договором від 20 червня 208 року № 2001/0608/98-013 за період з 20 червня 2008 року до 10 вересня 2015 року банком не виконано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з статте 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов`язання (як правило, грошового).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом статей 512 514 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Встановивши, що позивач, як новий кредитор у зобов`язанні має право вимагати погашення заборгованості за вказаним договором, а заборгованість за основним платежем кредиту за кредитним договором станом на 28 липня 2015 року складає 3 431,42 дол. США, що з врахуванням валютного курсу на вказану дату складає 75 704,94 грн, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач підтвердив суму заборгованості розрахунком заборгованості та виписками з рахунків, наданими суду, експерт дійшов висновку щодо залишку суми заборгованості шляхом простої арифметичної дії віднімання від суми виданого кредиту суми сплачених платежів та не враховано умови кредитного договору щодо нарахування сум для погашення та порядку їх погашення, тобто висновок експерта від 04 жовтня 2018 року № 8 є неправомірним; суди дійшли висновку на підставі недопустимих доказів, зокрема копії висновку експерта від 04 жовтня 2018 року та не дослідили всі письмові докази, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При цьому не погоджуючись із висновком експертизи, позивач не заявляв клопотання про призначення експертизи для підтвердження своїх позовних вимог.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Наведене передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська