Постанова
Іменем України
18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 642/2054/17
провадження № 61-18590св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 січня 2020 року у складі судді Бородіної О. В. та на постанову Харківського апеляційного суду
від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна подружжя, у якому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , та розділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спірної однокімнатної квартири.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з
24 листопада 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого за власні кошти відповідача в інтересах сім`ї для спільного сумісного проживання з її донькою від першого шлюбу було придбано квартиру в новобудові. Відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу квартири продаж було здійснено за 54 000, 00 грн.
Позивач у вільний від роботи час проводив капітальний ремонт у квартирі. Ремонт тривав із моменту придбання квартири (липень 2013 року) до вересня 2016 року. Подружжя на час ремонту проживало на орендованій квартирі, кошти за оренду сплачували спільно. Гроші на проведення ремонтних робіт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували з заробітної плати, особистих заощаджень та допомоги від батьків. З метою заощадження коштів ремонт проводився в квартирі без участі сторонніх підрядників (за винятком надання послуг про встановлення перегородок та прокладки електричних проводів). Позивач також розробив креслення, по якому було проведено перепланування квартири, також розробив креслення вбудованих меблів, які встановлені особисто позивачем. За спільні кошти в інтересах сім`ї були придбані будівельні матеріали. З урахуванням того, що власником квартири є відповідач, всі рахунки було укладено на її ім`я, проте кошти, які сплачувалися на утримання житла, були спільними сумісними коштами подружжя та набувалися спільно.
Відповідно до звіту оцінки вартості невід`ємних поліпшень житлового приміщення однокімнатної квартири, розташованої за адресою: квартира
АДРЕСА_1 , вартість невід`ємних поліпшень становила 210 000,00 грн.
Станом на 13 березня 2017 року відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість спірної квартири становить 1 050 477,00 грн.
Посилаючись на те, що ринкова вартість спірного об`єкта за час шлюбу збільшилась із 54 000,00 грн до 1 050 477,00 грн, а також враховуючи те, що стосунки сторін погіршилися і відповідач не визнає права позивача на частку в спірній квартирі, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги.
18 травня 2017 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву (а. с. 125, т. 1), в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію в розмірі 92 850,00 грн за належну їй 1/2 частку у праві спільної сумісної власності автомобіля марки HYUNDAI ACCENT,
2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , а також у розмірі 6 735,94 грн на належну їй 1/2 частку у праві спільної сумісної власності холодильника Samsung RL 55 TTE2C.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що вказане майно (автомобіль та холодильник) було придбано в період шлюбу за спільні кошти, а тому в силу вимог статті 71 СК України є спільним майном подружжя та підлягає поділу.
Оскільки станом на момент подання зустрічного позову автомобіль та холодильник фактично використовуються ОСОБА_1 , і вона не має можливості користуватися ними, вважала доцільним залишити це майно у користуванні відповідача за зустрічним позовом, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію вартості частки у праві спільної сумісної власності на це майно.
З урахуванням того, що автомобіль є річчю неділимою, зареєстрований на ОСОБА_1 та знаходиться у його користуванні, просила суд припинити її право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль і стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності на цей автомобіль
Відповідно до інформаційної довідки про вартість колісного транспортного засобу середня ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коректування на недопробіг, станом на 15 травня 2017 року становить
185 700,00 грн. Таким чином, 1/2 частина вартості автомобіля становить
92 850,00 грн, які ОСОБА_2 просила стягнути на її користь.
Щодо визначення вартості холодильника Samsung RL 55 TTE2C ОСОБА_2 посилалася на фіскальний чек від 25 вересня 2014 року, відповідно до якого вартість холодильника становить 13 471,88 грн. Таким чином, 1/2 частка вартості холодильника становить 6 735,94 грн, які ОСОБА_2 просила стягнути на її користь.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , у розмірі 86 921,70 грн.
В іншій частині у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що спірна квартира придбана ОСОБА_2 у період шлюбу, проте за кошти її батьків, що не заперечував позивач за первісним позовом, у зв`язку з чим правовий режим спільного майна подружжя на це нерухоме майно не розповсюджується.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження витрат та особистого вкладу на здійснення ремонтно-будівельних робіт, поліпшення квартири, внаслідок яких вартість квартири значно збільшилася. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 13746/11289 від
19 липня 2018 року, згідно з яким вартість квартири станом на липень
2013 року прийнята експертом у розмірі 305 340,00 грн (38 201 дол. США), а станом на липень 2018 року - 1 000 866,00 грн (38 051 дол. США). Відсутні дані про те, яка загальна вартість поліпшень спірної квартири, здійснених сторонами у справі, а також, що вартість квартири істотно збільшилася саме внаслідок їх проведення, а не у зв`язку з іншими чинниками, зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна, коливання курсу валюти. Сама різниця у вартості об`єкта дослідження не свідчить про те, що ця різниця виникла внаслідок істотного збільшення вартості майна, вартість квартири у доларах США залишилася майже незмінною.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , у розмірі 86 921,70 грн, суди виходили з того, що відповідачем за зустрічним позовом не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, а тому оскільки автомобіль відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 , факт використання коштів від продажу зазначеного автомобіля в інтересах сім`ї та на її потреби відповідачем не доведено, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна грошової компенсації вартості 1/2 частки холодильника Samsung RL 55 TTE2C, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів щодо наявності вищезазначеного майна та його місцезнаходження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 січня 2020 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити первісний позов.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна грошової компенсації вартості 1/2 частки холодильника не оскаржує, а тому Верховним Судом оскаржувані судові рішення у зазначеній частині не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк касаційного оскарження рішення Ленінського районного суду
м. Харкова від 30 січня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Ленінського районного суду м. Харкова.
У лютому 2021 року справу № 642/2054/17 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на те, що судами неправильно застосовано положення статей 57 62 71 СК України, оскільки не враховано правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.
У вказаній постанові зроблено правовий висновок про те, що якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат або витрат іншого з подружжя, у разі спору таке майно може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, судами порушено норми частин першої та третьої статті 85 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доказам у справі, зокрема, договору купівлі-продажу квартири, що є предметом спору у цій справі, у якому вказано вартість об`єкта нерухомого майна, не дослідили чеки на купівлю будівельних матеріалів та проведення будівельних робіт, у результаті яких вартість квартири збільшилася.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки, як правильно вважали суди, сам факт перебування сторін у шлюбі під час здійснення ремонтно-будівельних робіт спірної квартири не є достатньою підставою для визнання цього майна об`єктом спільної власності. Позивач не довів, що збільшення вартості квартири є істотним та те, що у таке збільшення були вкладені його особисті кошти чи власна трудова діяльність. Чеки, на які посилається позивач за первісним позовом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають відношення до ремонтних робіт, на жодному із чеків ОСОБА_1 не вказаний покупцем.
Крім того, суди дійшли законного та вмотивованого висновку в частині задоволення зустрічного позову та обґрунтовано вважали наявними правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та був відчужений ОСОБА_1 без згоди дружини.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2012 року (а.с. 6, т.1).
13 липня 2013 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 25, т.1).
При укладенні вказаного договору купівлі-продажу 13 липня 2013 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену заяву, в якій він надав згоду своїй дружині на купівлю зазначеної квартири, яка придбана нею у період шлюбу за кошти батьків його дружини: ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 . У зв`язку із чим права власності на вказану квартиру, він, як чоловік, не має, і правовий режим спільного майна на це нерухоме майно не розповсюджується (а.с.169, т.1).
Звітом оцінки вартості невід`ємних поліпшень житлового приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , від 21 листопада 2016 року встановлено, що вартість невід`ємних поліпшень квартири становить 210 000,00 грн (а.с. 8-23, т. 1).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 13 березня 2017 року ринкова вартість однокімнатної квартири
АДРЕСА_1 , становить 1 050 477,00 грн (а. с. 35-41, т. 1).
13 квітня 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1
(а. с. 133, т. 1).
Відповідно до інформаційної довідки про вартість колісного транспортного засобу, яку надав суб`єкт оціночної діяльності ПП «Асса-А», вартість автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , станом на 15 травня 2017 року становить 185 700,00 грн (а.с.128, т.1).
Сторони не заперечують, що спірний автомобіль ОСОБА_1 було відчужено у 2017 році. Вказані відомості також зазначені відповідачем за зустрічним позовом у поданій ним декларації перед звільненням за період січень 2017-липень 2017 року.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 13746/11289 від
19 липня 2018 року ХНДІСЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса МЮ України встановлено, що:
- ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на липень 2013 року становила 305 340,00 грн;
- види та обсяги фактично виконаних станом на квітень 2017 року будівельних робіт у квартирі вказані в додатку № 4 до висновку експертизи у локальному кошторисі № 1 та відомостях ресурсів до нього;
- загальна вартість фактично виконаних будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості будівельних матеріалів, станом на квітень 2017 року становить 157 844,00 грн;
- перелік та обсяги будівельних матеріалів, використаних у процесі виконання будівельних робіт у квартирі, вказані в додатку № 4 до висновку експертизи у відомостях ресурсів до локального кошторису № 1;
- визначити загальну вартість поліпшень у квартирі станом на квітень
2017 року не надається можливим із причини, зазначеній у дослідницькій частині;
- фактично виконані з липня 2013 року до квітня 2017 року роботи в квартирі АДРЕСА_1 належать до завершуючого етапу будівельних робіт;
- вартість квартири АДРЕСА_1 з 13 липня 2013 року до моменту проведення експертизи збільшилася на
695 526 грн (а. с. 52, т. 2).
Вирішення питання, чи є це збільшення істотним, не входить до компетенції експертів із будівельно-технічних досліджень.
При цьому у дослідницькій частині висновку міститься посилання на невід`ємні поліпшення - фізичні наслідки заходів, спрямованих на покращення технічного стану нерухомого майна та (або) споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. При обстеженні спірної квартири експертом встановлено наявність інших робіт з благоустрою квартири: встановлення кухонних меблів, улаштування вбудованих шаф та ін. Тому визначити загальну вартість поліпшень у квартирі АДРЕСА_1 , станом на квітень 2017 року не надається можливим.
У вказаному висновку відсутні дані про те, яка загальна вартість поліпшень спірної квартири, здійснених сторонами у справі, а також, що вартість квартири істотно збільшилася саме внаслідок їх проведення, а не у зв`язку з іншими чинниками, зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна, коливання курсу валюти.
Відповідно до відомостей, зазначених у дослідницькій частині, вартість квартири станом на липень 2013 року прийнята експертом у розмірі 305 340,00 грн (38 201 доларів США) та станом на липень 2018 року -
1 000 866,00 грн (38 051 доларів США) (а. с. 61, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя: особиста приватна власність дружини/чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказане кореспондується зі статтею 368 ЦК України.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Крім того, частиною сьомою статті 57 СК України встановлено, що якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
У справі, що переглядається, судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_2 за кошти її батьків.
При укладенні договору купівлі-продажу 13 липня 2013 року ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену заяву, в якій він надав згоду своїй дружині на купівлю зазначеної квартири, яка придбана нею у період шлюбу за кошти батьків його дружини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У зв`язку із чим права власності на вказану квартиру, він, як чоловік, не має, і правовий режим спільного майна на це нерухоме майно не розповсюджується (а.с.169, т.1).
Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 57 СК України визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 СК України встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватися внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17 та в постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 451/847/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 362/6056/17, від 02 грудня 2020 року у справі
№ 444/372/18.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову ухвалюється судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, а співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального дорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.
Таким чином, істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року при розгляді справи № 214/6174/15-ц (провадження
№ 14-114цс20).
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову з тих підстав, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що спірна квартира, яка є власністю відповідача, за час шлюбу істотно збільшилася у своїй цінності внаслідок його власних трудових або грошових затрат, оскільки поліпшення квартири, на які посилається позивач, стосуються лише ремонту квартири та її оздоблення, що не є невід`ємною частиною квартири, будь-яких переобладнань та добудов, внаслідок яких змінилася б сама квартира як об`єкт нерухомості, наприклад, була б збільшена її площа, тощо, не відбулося. Ремонт у спірній квартирі не є таким поліпшенням квартири, що доводить істотність збільшення її вартості в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі.
Порівняння вартості квартири, яка зазначена у договорі, із вартістю квартири на момент розгляду цієї справи судом не може свідчити про істотне збільшення вартості майна внаслідок трудових або грошових затрат подружжя.
Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції був допитаний експерт лабораторії будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім. засл. проф.
М. С. Бокаріуса МЮ України - Радченко Світлана Вікторівна, яка проводила зазначену експертизу. При допиті вона пояснила, що для визначення ринкової вартості спірної квартири експертом був застосований метод порівняльного підходу про продаж аналогічних об`єктів нерухомого майна і ця експертиза не визначає збільшення вартості майна та істотність такого збільшення шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення. Сама різниця у вартості об`єкта дослідження не свідчить про те, що ця різниця виникла внаслідок істотного збільшення вартості майна. Зазначила, що збільшення вартості квартири відбулося внаслідок тенденції загального дорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів. При цьому вартість квартири у доларах США залишилася майже незмінною.
З урахуванням зазначеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08 листопада
2017 року у справі № 6-1447цс17, є безпідставними та не відповідають дійсності, судами вказаний висновок було враховано та відмовлено в задоволенні первісного позову у зв`язку з недоведеністю позивачем своїх вимог.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами доказів у справі колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»).
Щодо оскарження зазначених судових рішень у частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI ACCENT, колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вказаних вимог.
Судами беззаперечно встановлено, що спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та був відчужений ОСОБА_1 без згоди дружини, а тому, оскільки ОСОБА_1 презумпцію спільності майна подружжя не спростував, зустрічні позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та порушене право ОСОБА_2 , відповідно, підлягає захисту.
Доводи касаційної скарги про те, що сплата компенсації є виключно добровільною, а ОСОБА_1 такої згоди не надавав, є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення скаржником норм матеріального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судами, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної
інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 січня 2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук