Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 642/4402/17

провадження № 61-45118св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Харківська міська рада,

представник відповідача - Артамонов Олександр Віталійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова у складі судді Євтіфієва В. М. від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І. від 14 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4 , якій на праві власності належала комунальна квартира АДРЕСА_1 .За заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. 29 листопада 2012 року, ОСОБА_4 належне їй майно заповіла сину ОСОБА_1 - 1/2 частини та онукам: ОСОБА_2 - 1/4 частини і ОСОБА_3 - 1/4 частини. Зазначали, що в установленому законом порядку вони звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але у зв'язку виявленими розбіжностями у правовстановлюючих документах на спірну квартиру та неможливістю визначити склад спадкового нерухомого майна нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 готельного типу, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 ; за ОСОБА_2 - право власності на 1/4 частини; за ОСОБА_3 - право власності на 1/4 частини вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини (частку) квартири АДРЕСА_1 , будинок готельного типу.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кожним в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/4 частини (частку) квартири АДРЕСА_1 , будинок готельного типу.

Стягнуто з Харківської міської ради шляхом повернення судового збору на користь ОСОБА_1 723,64 грн, на користь ОСОБА_2 - 571,64 грн, на користь ОСОБА_3 - 1143,27 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 66/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_1 є одним і тим самим об`єктом спадкового майна, змінити правовстановлюючі документи на нерухоме майно за особою, яка померла, неможливо, оскільки зі смертю особи її дієздатність припиняється. Тому порушене право позивачів на спадкове мацно підлягає захисту в обраний ними спосіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Харківської міської ради судового збору на користь позивачів.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував роз'яснення пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до яких при пред`явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині розподілу судових витрат, то в частині вирішення спору про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року поновлено Харківській міській раді строк на касаційне оскарження заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 642/4402/17 з Ленінського районного суду м. Харкова.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При поданні позову до суду ОСОБА_3 було сплачено судовий збір в розмірі 1 143,27 грн відповідно до квитанції від 21 липня 2017 року № 24770989; ОСОБА_2 - 571,64 грн відповідно до квитанції від 21 липня 2017 року № 24771097; ОСОБА_1 - 723,64 грн відповідно до квитанцій від 21 липня 2017 року № 24771252 та від 14 серпня 2017 року № 25305803.

Заочним рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Згідно з підпунктом 3 пунктом 4 частини першої статті 215 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат понесених позивачами за рахунок відповідача, оскільки такі документально підтверджені, а їх відшкодування відповідає правилам частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги з посиланням на необхідність стягнення вказаного судового збору із спадкоємців пропорційно виділеної їм частки спадкового майна є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року (чинної, на час ухвалення рішення судом першої інстанції) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони (якою є Харківська міська рада, а не спадкоємці) понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун