Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 642/5966/18
провадження № 61-12304св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Регіональної філії «Південної залізниці» Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Харківська міська рада, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 26 квітня 2019 року в складі судді Проценко Л. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Регіональної філії «Південної залізниці» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - СБМРЦС РФ «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця»), Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Харківське МБТІ»), Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління КМП ДЕКМ Харіквської МР), треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнень, просив:
1. Поновити пропущений строк позовної давності на подання даного позову;
2. Визнати незаконним рішення виконуючого обов`язки начальника Управління КМП ДЕКМ Харіквської МРКлемчук Т. Ю. №1555 від 10 лютого 2016 року про відмову у внесенні змін у свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року та у видачі повторного свідоцтва про право власності на вказану квартиру без зазначених помилок.
3. Визнати незаконною бездіяльність Харківської міської ради та Управління КМП ДЕКМ Харіквської МР щодо невнесення змін у свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року та щодо невидачі йому повторного свідоцтва про право власності на вказану квартиру без зазначених помилок.
4. Визнати незаконним рішення виконуючого обов`язки начальника СБМРЦС РФ «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця» Чумаченько О. Б. № БМЕС-01/15/10/288 від 16 лютого 2016 року про відмову у внесенні змін у свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року та у видачі йому повторного свідоцтва про право власності на вищевказану квартиру і повторного технічного паспорту без зазначених помилок.
5. Визнати незаконною бездіяльність правонаступника органу приватизації - структурного підрозділу СБМРЦС РФ «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця» щодо невнесення змін у свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року та щодо невидачі йому повторного свідоцтва про право власності і повторного технічного паспорту на вказану квартиру без зазначених помилок.
6. Визнати незаконним рішення директора КП «Харківське міське БТІ» Оберемка О. М. №269 від 25 липня 2016 року про відмову йому у внесенні змін у штамп КП «Харківське міське БТІ» на виданому свідоцтві про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року в частині визначення виду права власності (викреслити непотрібне «спільна (сумісна або часткова)»), і у виданий технічний паспорт на квартиру та про відмову у проставленні у виданому свідоцтві про право власності на вказану квартиру нового штампу КП«Харківське міське БТІ» та у видачі йому повторного технічного паспорту на квартиру з викресленням непотрібних зазначених невірних відомостей.
7.Визнати незаконною бездіяльність КП «Харківське міське БТІ», щодо невнесення змін у штамп КП «Харківське міське БТІ» на виданому свідоцтві про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року в частині визначення виду права власності (викреслити непотрібне «спільна (сумісна або часткова)»), і у виданий технічний паспорт на квартиру та у непроставленні у видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру нового повторного штампу КП «ХМБТІ» та у невидачі йому повторного технічного паспорту на квартиру з викресленням непотрібних зазначених невірних відомостей.
8. Зобов`язати правонаступника органу приватизації Харківської дистанції цивільних споруд Південної залізниці - СБМРЦС РФ «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця», Харківську міську раду, Управління КМП ДЕКМ Харіквської МР вчинити дії щодо внесення змін у видане свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року в частині визначення виду права власності, та в частині визначення суб`єктів права власності (викреслити непотрібне «та членів його сім`ї») та в частині визначення виду права власності (викреслити непотрібне «спільна (сумісна або часткова)»), та видати позивачу нове дійсне свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 з викресленням непотрібних відомостей.
9.Зобов`язати органи місцевого самоврядування Харківську міську раду, Управління КМП ДЕКМ Харіквської МР вчинити дії щодо надання доручення КП «Харківське міське БТІ» та правонаступнику органу приватизації Харківської дистанції цивільних споруд Південної залізниці - СБМРЦС РФ «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця» здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 з викресленням непотрібних зазначених невірних відомостей.
10. Зобов`язати КП «Харківське МБТІ» вчинити дії щодо внесення змін у штамп КП «Харківське міське БТІ» на виданому свідоцтві про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 27 березня 2000 року в частині визначення виду права власності (викреслити непотрібне «спільна (сумісна або часткова)») та проставити у видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру новий штамп КП «Харківське міське БТІ» з викресленням непотрібних зазначених невірних відомостей.
11. Зобов`язати правонаступника органу приватизації Харківської дистанції цивільних споруд Південної залізниці - СБМРЦС РФ «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця»та КП ««Харківське міське БТІ» вчинити дії щодо внесення змін у виданий технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 в частині визначення суб`єкта права власності (викреслити непотрібне «квартира … спільного заселення») та в частині визначення виду права власності (викреслити непотрібне «спільна (сумісна або часткова)») та видати новий дійсний технічний паспорт на вказану квартиру із викресленням невірних відомостей.
12. Зобов`язати органи місцевого самоврядування Харківську міську раду, Управління КМП ДЕКМ Харіквської МР вчинити дії щодо надання доручення КП «Харківське міське БТІ» та правонаступнику органу приватизації Харківської дистанції цивільних споруд Південної залізниці - СБМРЦС РФ «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця» здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 з викресленням непотрібних зазначених невірних відомостей та видати дублікат даного технічного паспорта з ви кресленням зазначених невірних відомостей.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що його мати ОСОБА_5 , батько ОСОБА_3 та брат ОСОБА_2 з 1993 року з його дозволу проживали за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він був прописаний один. 27 березня 2000 року він підписав документи про приватизацію вказаної квартири і в той же день отримав право власності на цю квартиру та технічний паспорт.
З грудня 2005 року батьки переїхали на постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_3 . В середині серпня 2013 року він дізнався, що в 2001-2002 роках його свідоцтво про право власності на його квартиру було таємно вилучене матір`ю та братом і підмінено на інше таке саме підроблене свідоцтво, у якому на першій сторінці містяться завідомо неправдиві відомості про те, що дана квартира «дійсно належить на праві… спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї», хоча фактично дана квартира належить на праві приватної власності лише ОСОБА_4 . Тобто у свідоцтві про право власності необхідно було викреслити слова «спільної (сумісної або часткової)» і «та членам його сім`ї».
На його думку, з тексту свідоцтва про право власності на квартиру та технічного паспорту незрозуміло, що саме він є єдиним власником вказаної квартири, або є співвласником, адже непотрібні відомості на документах не викреслено. Текст свідоцтва та технічного паспорту складено навмисно так, щоб його зміст можна було б тлумачити багатозначно. З тексту даних документів витікає, що в наявності може бути інше свідоцтво про право спільної (сумісної або часткової) власності на вказану квартиру за іншими членами сім`ї. Правовстановлюючі документи на його квартиру були замінені на підроблені для того, щоб в подальшому члени його сім`ї змогли в судовому порядку відібрати належну йому квартиру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на даний час у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості, про те, що ОСОБА_4 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 . Тому право власності на цю квартиру не є порушеним, оспорюваним або не визнаним. Всі інші позовні вимоги, у тому числі про визнання незаконними дій та бездіяльності посадових осіб, є похідними і також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, неповно з`ясували обставини справи, не допитали свідків, чим порушили статті 90 91 229 ЦПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновки судів є необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , витребувано справу із суду першої інстанції.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та з 09 червня 1987 року зареєстрований за вказаною адресою.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 березня 2000 року Харківською дистанцією цивільних споруд Південної залізниці, технічного паспорту та договору про участь у витратах на утримання будинку та будинкової території, довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні та забезпеченість житловою площею від 09 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 .
У свідоцтві про право власності на житло зазначено: «… дійсно належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї». При цьому щодо членів сім`ї стоїть прочерк та кругла печатка, а слова «приватної, спільної (сумісної або часткової)» не містять викреслень. Такі ж відомості є і на штампі на зворотньому боці свідоцтва. Техпаспорт на вказану квартиру також містить строку «…на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності…» без викреслень (т.2 а.с. 154, 155-156, 157, 159).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Європейський суд з прав людини в своїй практиці рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши відсутність порушення прав позивача як власника квартири АДРЕСА_1 , дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги про порушення його прав наявним у свідоцтві про право власності на квартиру і технічному паспорті на неї зазначеним записом через можливість його багатозначного тлумачення, спростовуються наведеними вище обставинами, які свідчать про відсутність підстав для висновку про порушення, оспорення чи невизнання кимось прав позивача на зазначену в цих документах квартиру, що виключає можливість задоволення позову.
Колегія суддів не приймає арґументи касаційної скарги, що суд першої інстанції, відмовивши позивачу у витребуванні за його клопотанням документів, призначенні судових експертиз, порушив вимоги норм процесуального права, оскільки суд, виходячи із предмета доказування та закріплених в статтях 77 80 89 ЦПК України положень щодо належності, достатності доказів та їх оцінки, самостійно визначає, які докази мають значення для правильного вирішення справи, а які не відносяться до предмета доказування у конкретній справі. Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що судом першої інстанції незаконно відмовлено у витребуванні доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без змін рішення суду першої та постанови апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 26 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Журавель