Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 643/12579/17
провадження № 61-15713св19
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів:Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Салтівське трамвайне депо»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2019 року у складі судді Горбунової Я. М.
та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року
у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (далі -
КП «Салтівське трамвайне депо») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення сум та покладення відповідальності за порушення чинного законодавства.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у період із 22 березня 2017 року до
31 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із КП «Салтівське трамвайне депо», працюючи на посаді слюсаря-електрика 4 розряду з ремонту електроустаткування трамвайних вагонів на дільниці технічного обслуговування (ТО) вагонів Tatra-T3 23 та
26 маршрутів.
Під час його роботи відповідачем відносно нього здійснювалися порушення трудового законодавства, які полягали у невиконанні підприємством вимог статті 169 КЗпП України щодо організації за власний рахунок переднього медичного огляду працівників, внаслідок чого він був вимушений сплатити за його проходження власні кошти; невиконання відповідачем вимог статті 163 КЗпП України щодо забезпечення робітників, що працюють у брудних умовах спеціальним одягом та взуттям, внаслідок чого він був вимушений використовувати власний одяг та взуття без компенсації їх вартості відповідачем; невиконання відповідачем вимог статті 153 КЗпП України щодо необхідності створення безпечних умов праці; невиконання вимог статті 40 Конституції України, статей 9, 17, 19 ЗУ «Про звернення громадян», суттєві недоліки у організації праці, відсутність умов для відпочинку та харчування.
Крім того, у порушення вимог статей 97 226 КЗпП України КП «Салтівське трамвайне депо» не виплатило у повному обсязі заробітну плату за травень 2017 року у розмірі 959, 00 грн та преміальну винагороду за липень, фактично відмовилося від розгляду відповідного трудового спору, не надавши йому для ознайомлення діючого колективного договору.
У порушення статей 74 79 КЗпП України, статті 10 ЗУ «Про відпустки» роботодавець також безпричинно не надав ОСОБА_1 частину щорічної відпустки.
У зв`язку із порушенням його прав, 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Салтівське трамвайне депо» з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої
статті 38 КЗпП України з 31 серпня 2017 року. Проте 31 серпня 2017 року відповідачем було видано наказ № 1093-ВК про звільнення його на іншій підставі, а саме: на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Своїми діями КП «Салтівське трамвайне депо» завдало йому моральну шкоду, яка полягає у тому, що відповідач позбавив гарантованого права на працю, він втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірним та зобов`язати КП «Салтівське трамвайне депо» відмінити наказ від 31 серпня 2017 року № 1093-ВК про припинення трудового договору (контракту) на підставі
пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря-електрика 4 розряду з ремонту електроустаткування трамвайних вагонів на КП «Салтівське трамвайне депо»;
- стягнути з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також частину заробітної плати за травень 2017 року у розмірі 959,00 грн;
- визнати неправомірним та зобов`язати КП «Салтівське трамвайне депо» відмінити наказ від 31 липня 2017 року № 944-ВК про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- стягнути з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 визначену судом під час розгляду справи суму у розмірі преміальної винагороди за липень 2017 року;
- на підставі статті 237-1 КЗпП України та частини другої статті 25 ЗУ «Про звернення громадян» зобов`язати КП «Салтівське трамвайне депо» відшкодувати моральну шкоду в розмірі 52 800,00 грн;
- зобов`язати директора КП «Салтівське трамвайне депо» відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою ОСОБА_1 частину вимушеного прогулу та моральної шкоди;
- на підставі статті 169 КЗпП України стягнути з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 вартість витрат за проходження попереднього медичного огляду при прийомі на роботуу розмірі 242,00 грн;
- на підставі статті 163 КЗпП України стягнути з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 вартість витрат, пов`язаних із придбанням робочого одягу (куртка, брюки, черевики) у розмірі середньої вартості аналогічного робочого одягу, що використовується на підприємстві;
- визнати факт порушення відповідачем вимог ЗУ «Про звернення громадян», а саме - незаконну відмову позивачу у прийнятті та розгляді його звернень, а також інші порушення зазначеного закону;
- на підставі статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за незаконну відмову у прийнятті та розгляді звернення, інше порушення ЗУ «Про звернення громадян» накласти на директора КП «Салтівське трамвайне депо» штраф у розмірі передбаченому законодавством та визначеному судом;
- на підставі статті 412 Кодексу України про адміністративні правопорушення - за не ознайомлення позивача з колективним договором накласти на директора КП «Салтівське трамвайне депо» штраф у розмірі передбаченому законодавством та визначеному судом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 31 липня 2017 року № 944-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування КП «Салтівське трамвайне депо»
ОСОБА_1
Визнано незаконним та скасовано наказ № 9СД-00001093-СД-0002878
від 31 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 із посади слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування IV розряду КП «Салтівське трамвайне депо» за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування IV розряду КП «Салтівське трамвайне депо».
Зобов`язано КП «Салтівське трамвайне депо» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 31 серпня 2017 року до дня фактичного поновлення на роботі.
Стягнуто з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова
від 02 серпня 2019 року допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування IV розряду КП «Салтівське трамвайне депо».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із відсутності належних і допустимих доказів того, що при накладанні дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення встановлена вина ОСОБА_1 та не доведено, що при виконанні своїх трудових обов`язків працівник не дотримувався норм технологічного процесу ремонту електрообладнання трамваю, внаслідок чого вагони вибували із ладу та знімалися з лінії, або якось іншим чином прямо порушував передбачені пунктом 2 Посадової інструкції трудові обов`язки. У зв`язку з цим наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу № 944-ВК
від 31 липня 2017 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наказу № 9СД-00001093-СД-0002878 від 31 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої 40 КЗпП України.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що вказані дії підприємства призвели до моральних страждань позивача у зв`язку з незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням ОСОБА_1 , а тому з урахуванням характеру та тривалості страждань, стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 3 000,00 грн.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог мотивовано їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2019 року скасовано.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині визнання неправомірним наказу від 31 липня 2017 року № 944-ВК, суд апеляційної інстанції вважав доведеним факт системності порушень
ОСОБА_1 трудової дисципліни під час виконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку, а тому спірний наказ про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є законним.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання неправомірним наказу № 9СД-00001093-СД-0002878 від 31 серпня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті
40 КЗпП України, апеляційний суд виходив із того, що виданню спірного наказу передували три накази про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани у зв`язку з неналежним виконанням трудових обов`язків, які на момент звільнення не були зняті чи оскаржені.
Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки відсутні законні підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування наказів, відповідно, і відсутні підстави для задоволення вимог щодо поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та інше.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Московського районного суду
м. Харкова від 24 квітня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Харківського апеляційного суду
від 15 жовтня 2019 року і ухвалити нове судове рішення. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справу № 643/12579/17 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи, не надали належної правової оцінки доказам та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Вважаючи доведеним факт системності порушень ОСОБА_1 трудової дисципліни під час виконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку, на підставі актів, рапортів та службових записок, апеляційний суд проігнорував пояснення ОСОБА_1 по кожному із випадків вибуття рухомого складу.
Суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на те, що до моменту винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 звертався до
КП «Салтівське трамвайне депо» із заявою про звільнення за власним бажанням.
Крім того, на момент видання спірного наказу про припинення трудового договору КП «Салтівське трамвайне депо» не зверталося до виборного органу профспілкової для надання згоди на звільнення, яка була отримана лише під час розгляду справи судом першої інстанції.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 21 березня 2017 року № СД-00000308-СД-0002878 ОСОБА_1. прийнято на роботу до електро-аппаратної дільниці КП «Салтівське трамвайне депо» слюсарем-електриком із ремонту електроустаткування IV розряду.
Відповідно до Посадової інструкції слюсар-електрик із ремонту електроустаткування здійснює розборку, ремонт, збір вузлів та агрегатів трамваю із подальшою наладкою та регулюванням, луженням та пайкою трамваю згідно задач та обов`язків, передбачених п. 2 інструкції. Відповідно до п. 4 Посадової інструкції слюсар-електрик несе відповідальність за несвоєчасне та неякісне виконання ремонтних робіт по відновленню вузлів та агрегатів трамваю.
За період роботи на посаді слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування IV розряду в КП «Салтівське трамвайне депо»
з 28 липня 2017 року до 31 серпня 2017 року було складено вісім актів про вибуття рухомого складу через неполадки встановлені після обслуговування вагонів трамваю ОСОБА_1
28 липня 2017 року комісією складено три рапорти та акти вибуття рухомого складу щодо трьох трамваїв, які проходили технічне обслуговування у ОСОБА_1 і через неполадки вибули з лінії у зв`язку з ремонтом.
Згідно з першим актом на вагоні 683 зірвана притираюча пружина рухомого контакту контактора через відсутність контргайки і контрольної фарби.
Другим актом встановлено, що у вагоні 516 не закріплена камера гасіння дуги контактора головного струму, що можливо через неповну фіксацію камери на контакторі.
Згідно з третім актом на вагонах 595/596 встановлене неякісне кріплення проводу біля контактора.
29 липня 2017 року комісією також складений акт про вибуття рухомого складу, яким встановлено, що причиною вибуття з лінії вагонів 654-670 є залипання головних контактів контактору.
За усіма вказаними інцидентами ОСОБА_1 надавав письмові пояснення.
На підставі рапорту начальника цеху технічного обслуговування та ремонту рухомого складу ОСОБА_4 видано наказ № 944-ВК
від 31 липня 2017 року, яким ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлення премії за липень 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків.
07 серпня 2017 року комісією складений акт про вибуття рухомого складу, яким встановлено, що причиною вибуття з лінії вагонів 654-670 є незатягнення клеми проводу на планці контактору головного струму. Також складено акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення.
14 серпня 2017 року комісією складений акт про вибуття рухомого складу за яким встановлено, що причиною вибуття з лінії вагонів 693/694 є незакріплений допоміжний блок-контакт контактора головного струму. Також складено акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення.
Наказом № 1016-ВК від 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 повторно оголошено догану та він позбавлений премії за серпень 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків. Складено акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення.
21 серпня 2017 року комісією складений акт про вибуття рухомого складу, за яким встановлено, що причиною вибуття з лінії вагонів 657/658 є випадіння проводу з клемника обмежувального реле вагону. Складений акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення.
Наказом № 1016-ВК від 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану та він вкотре позбавлений премії за серпень 2017 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, та складений акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення.
23 серпня 2017 року комісією складений акт про те, що ОСОБА_1 здійснював заміну контактора головного току на вагоні 575, при заміні контактору головного струму не здійснив маркування електропроводів, що потягло збільшення об`єму робіт та залучення більш кваліфікованих працівників. ОСОБА_1 надав пояснення за цим фактом.
На підставі рапорту начальника цеху технічного обслуговування та ремонту рухомого складу ОСОБА_4 та пояснень ОСОБА_1 видано наказ № СД-00001093-СД-0002878 від 31 серпня 2017 року, яким позивача звільнено за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Протоколом засідання профспілкового комітету КП «Салтівське депо»
від 13 грудня 2018 року засвідчена згода профспілкового комітету підприємства на звільнення слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої
статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України). Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.
Суд апеляційної інстанції на підставі письмових доказів встановив, що у період п`яти місяців роботи ОСОБА_1 на посаді слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування IV розряду в КП «Салтівське трамвайне депо» (з 28 липня 2017 року до 31 серпня 2017 року) було складено вісім актів про вибуття рухомого складу через неполадки, встановлені після обслуговування вагонів трамваю ОСОБА_1 , що свідчить про систематичне невиконання належним чином трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором.
У рапортах та актах про вибуття рухомого складу, наказах про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності чітко зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та невиконання яких посадових обов`язків допустив позивач, перебуваючи на займаній посаді, і коли саме. Отже, відповідачем доведено факт порушення позивачем трудової дисципліни та невиконання (систематичного невиконання) покладених на нього посадових обов`язків у спірний період.
Після застосування до ОСОБА_1 роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що підтверджується наказами від 31 липня 2017 року, 14 серпня 2017 року, 23 серпня 2017 року, позивач свою поведінку не змінив і знову допустив порушення трудової дисципліни,
а тому КП «Салтівське трамвайне депо» з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень видав наказ від 31 серпня
2017 року № СД-00001093-СД-0002878 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування
IV розряду за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).
Таким чином, надаючи оцінку підставам звільнення позивача за пунктом
3 частини першої статті 40 КЗпП України, в тому числі щодо систематичності невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним наказу про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, наказу про звільнення та в частині поновлення на роботі.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на момент видання спірного наказу про припинення трудового договору
КП «Салтівське трамвайне депо» не зверталося до виборного органу профспілкової для надання згоди на звільнення, а тому така згода, яка була отримана лише під час розгляду справи судом першої інстанції, не повинна бути долучена до матеріалів справи, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і З статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.
Згідно з частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
У постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) зроблено висновок, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення при час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.
Таким чином, встановивши відсутність звернення КП «Салтівське трамвайне депо» до первинної профспілкової організації для надання згоди чи відмови у звільненні ОСОБА_1 , суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права ухвалою від 09 жовтня
2018 року зупинив провадження у справі та зробив запит на згоду первинної профспілкової організації КП «Салтівське трамвайне депо» на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та правомірно поновив провадження у справі ухвалою
від 26 лютого 2019 року, після надходження повідомлення голови профспілкового комітету про надання згоди на звільнення.
Встановивши, що звільнення ОСОБА_1 із посади слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування IV розряду відбулося з дотриманням норм трудового законодавства, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав відсутніми правові підстави і для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, які є взаємопов`язаними.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що необґрунтованими є позовні вимоги у частині стягнення з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 преміальної винагороди за липень 2017 року, оскільки відповідно до наказу від 31 липня 2017 року № 944-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який був виданий із дотриманням трудового законодавства, оголошено догану слюсарю-електрику з ремонту електроустаткування IV розряду та встановлено за результатами роботи премію за липень 2017 року не виплачувати.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили із того, що премія не є обов`язковою складовою заробітної плати працівників, а її виплата здійснюється відповідно до наказів про преміювання з урахуванням результатів роботи кожного працівника відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці. При цьому у справі відсутні відомості, які б давали підстави для висновків про незаконність дій КП «Салтівське трамвайне депо» при відмові у нарахуванні та виплаті премій позивачу за липень 2017 року, оскільки в спірний період ОСОБА_1 не виконував без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 витрат, понесених позивачем за проходження медичного огляду та пов`язаних із придбанням робочого одягу, оскільки такі вимоги є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на те, що до моменту пред`явлення позову підприємство запропонувало ОСОБА_1 з`явитися до бухгалтерії для оформлення відповідних платіжних документів та отримання коштів за понесені матеріальні витрати.
Позовні вимоги про визнання факту порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» у частині незаконної відмови у прийнятті та розгляді звернень є необґрунтованими з огляду на те, що судами встановлено та підтверджено матеріалами справи надання відповідей КП «Салтівське трамвайне депо» на звернення та заяви ОСОБА_1 .
Не встановивши факту порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог про накладання на директора підприємства штрафів за відмову у прийнятті та розгляді звернень як необґрунтованих та недоведених.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у частині: визнання незаконними наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, преміальної винагороди за липень 2017 року, витрат, пов`язаних із проходженням попереднього медичного огляду, придбанням робочого одягу, відшкодування моральної шкоди, визнання факту порушення відповідачем вимог ЗУ «Про звернення громадян», зобов`язання директора підприємства покрити шкоду, заподіяну відповідачу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу та моральної шкоди, накладання на директора підприємства штрафів є законним та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду в цій частині містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв`язку з зазначеним та на підставі положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає в цій частині оскаржуване рішення без змін.
Разом із тим, суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з КП «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 частини заробітної плати за травень 2017 року у розмірі 959,00 грн з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частині, та вважаючи, що спірна сума є помилково виплаченою позивачу, суди не звернули увагу на наступне.
Положеннями статей 1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові
від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил
арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 отримав від відповідача спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати. При цьому, їх виплата проведена підприємством добровільно, без рахункової помилки та без недобросовісності з боку позивача.
КП «Салтівське трамвайне депо» посилалося на те, що спірна сума нарахована помилково за роботу у вихідні дні працівника у квітні
2017 року, а тому наступного місяця надлишково виплачену суму було відкореговано шляхом недоврахування заробітної плати ОСОБА_1 .
За таких обставин підстав вважати частину заробітної плати у розмірі 959,00 грн арифметичною помилкою немає, а тому і не було підстав у роботодавця для утримування цієї суми з заробітної плати позивача за травень 2017 року.
Таким чином, встановивши, що відповідач (платник грошових коштів) не довів факт недобросовісності позивача (набувача грошових коштів) та наявність рахункової помилки, суди помилково відмовили в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але частково допущено неправильне застосування норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині стягнення заробітної плати за травень 2017 року у розмірі 959,00 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року в частині від позовних вимог про стягнення частини заробітної плати та задоволено в позові в цій частині, тому відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України наявні підстави для розподілу судових витрат.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
У підпункті 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2017 рік
із 01 січня 2017 року становив 1 600,00 грн.
Отже, сплату судового збору за розгляд справи необхідно покласти на відповідача: за подання позовної заяви у розмірі 640,00 грн (1 600,00 грн х 0,4), за подання апеляційної скарги - 960,00 грн (640,00 грн * 150 %), касаційної скарги - 1 280,00 грн (640,00 грн * 200 %), а всього: 2 880,00 грн.
Судовий збір в указаному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 400 409 412 416 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року в частині від позовних вимог про стягнення частини заробітної плати скасувати.
Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» про стягнення частини заробітної плати
за травень 2017 року задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» на користь ОСОБА_1 частину заробітної плати
за травень 2017 року у розмірі 959,00 грн.
Стягнути з комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» у дохід держави судовий збір у розмірі 2 880,00 грн.
В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова
від 24 квітня 2019 року в не скасованій його частині тапостанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик