№ 643/12631/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року

м. Київ

справа № 643/12631/23

провадження № 61-17305св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Голубов Сергій Геннадійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти в порядку регресу у розмірі 833 796,00 грн в рахунок сплати боргу за договором позики від 18 січня 2022 року та 833 796,00 грн в рахунок сплати 100% штрафу за невиконання боргових зобов`язань.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2023 року провадження у справі відкрито, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

16 вересня 2024 року до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку надійшла заява від імені ОСОБА_1 , у якій заявник просив прийняти відмову від позовних вимог та закрити провадження у справі. Також просив розглянути заяву про відмову від позову без його участі. Підпис ОСОБА_1 на заяві не посвідчений.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення боргу в порядку регресу.

Закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення боргу в порядку регресу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право ОСОБА_1 відмовитись від позову передбачено нормами чинного цивільного процесуального законодавства, а наслідки закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, відповідно до поданої ним заяви, останньому відомі. Тому наявні підстави для задоволення заяви та прийняття відмови від позову із закриттям провадження у справі.

Розгляд справи відбувся за відсутності сторін.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, заперечуючи подання ним будь-яких заяв про відмову від позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного судумотивована тим, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не пересвідчився, чи подана заява, що надійшла поштою, самим позивачем, не роз`яснив наслідки відмови від позову, тому висновок про прийняття відмови від позову є передчасним.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26 грудня 2024 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Голубова С. Г. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржене судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 лютого 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Також обов`язок суду роз`яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій передбачено пунктом 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У справі, яка переглядається, встановлено, що у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення боргу в порядку регресу.

Разом із цим, 11 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку від імені ОСОБА_1 подана заява про відмову від позову, яка зареєстрована судом першої інстанції 16 вересня 2024 року за вх. № 36140/24.

При цьому підпис ОСОБА_1 на заяві не посвідчений.

Заява позивача про відмову від позовних вимог, яка надійшла засобами поштового зв`язку, розглянута судом першої інстанції за відсутності сторін.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2024 року, ОСОБА_1 категорично заперечував подання ним будь-яких заяв про відмову від позовних вимог.

При таких обставинах, ураховуючи, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не пересвідчився, чи подана заява, що надійшла поштою, самим ОСОБА_1 , не роз`яснив йому наслідки відмови від позову, тобто не виконав процесуальний обов`язок, визначений частиною другою статті 206 ЦПК України, прийнявши до уваги наявність заперечень позивача щодо подання ним заяв про відмову від позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що прийняття відмови від позову у цьому випадку є передчасним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій зробив правильний висновок про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та направлення справи для продовження розгляду.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що у матеріалах справи міститься заява позивача ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги від 21 листопада 2024 року, яка апеляційним судом не вирішена, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у подальшому позивачем ОСОБА_1 до апеляційного суду подано власноруч написану заяву від 09 грудня 2024 року, у якій він підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та зазначив, що жодних заяв про відмову від апеляційної скарги до суду не подавав та звертався з цього приводу до правоохоронних органів з проханням внести відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм цивільного процесуального права.

Верховний Суд також враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Голубов Сергій Геннадійович, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов