Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 643/13416/17

провадження № 61-20060св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , юридична особа «Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б», Харківська міська рада, регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Трест Південзахіденергобуд», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп - 39»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С., від 02 жовтня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , юридичної особи «Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б», Харківської міської ради, регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Трест Південзахіденергобуд», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп - 39», про визнання незаконним та скасування записів про державну реєстрацію прав власності, визнання права власності на кімнати у порядку безоплатної приватизації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 листопада 1985 року вона була прийнята на роботу до підприємства «Південзахіденергобуд» та у 1986 році згідно рішення адміністрації та профспілкового комітету

їй та її сину ОСОБА_6 була надана кімната № НОМЕР_1 , площею 12,8 кв. м, у відомчому гуртожитку по АДРЕСА_1 .

У 1989 році після народження другої дитини для покращення житлових умов її сім`ї була надана розташована поруч кімната № НОМЕР_2 , площею 17,0 кв. м, проте зазначені кімнати значились під єдиним номером НОМЕР_1.

При проведенні приватизації ДП «Південзахіденергобуд» з вартості цілісного майнового комплексу було вилучено вартість державного майна, до складу якого входили житлові будинки та гуртожиток по АДРЕСА_1 .

Після ліквідації у 1995 році шляхом приватизації ДП «Трест Південзахіденергобуд» фактично утворилось декілька самостійних юридичних осіб, одними з яких були КП ЖКГ «Південзахіденергобуд» та

ВАТ «Трест Південзахіденергобуд». Будівля гуртожитку не увійшла ні до одного із статутних фондів новостворених підприємств, проте була передана на баланс КП ЖКГ «Південзахіденергобуд».

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Трест Південзахіденергобуд» від 25 березня 1998 року були прийняті зміни до статуту стосовно виходу зі складу ВАТ структурного підрозділу № 16 «Житлово-комунальний відділ» і створення на його базі колективного підприємства.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 30 грудня 2004 року № 1474-п ВАТ «Трест Південзахіденергобуд» зобов`язано відновити на балансі товариства об`єкт державної власності - гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , у строк до 20 січня 2005 року та розпочати роботу з підготовки гуртожитку до передачі в комунальну власність м. Харкова.

Гуртожиток виключений із числа гуртожитку ВАТ «Трест Південзахіденергобуд», останньому та Московському районному виконавчому комітету міста Харкова дозволено закріпити за мешканцями займану ними площу у будинку та відкрити особові рахунки в установленому законом порядку. Проте, жодних дій учасниками, які повинні прийняти та передати державне майно, здійснено не було. Органом управління цим майном є регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, яке уповноважене приймати управлінські рішення.

ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд» як балансоутримувач спірного будинку та регіональне відділення Фонду державного майна України як орган управління майном звернулись до Харківської міської ради, а останньою прийнято рішення від 12 лютого 2012 року № 635/12 про згоду на прийняття цього державного майна в комунальну власність територіальної громади м. Харкова.

Станом на 05 вересня 2017 року відповідної документації та акту приймання-передачі вказаного будинку, затвердженого рішенням виконкому Харківської міської ради, до управління комунального майна та приватизації не находило. Прийняття будинку до комунальної власності міста не здійснювалось.

23 жовтня 2008 року виконкомом Харківської міської ради була проведена державна реєстрація Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б».

29 жовтня 2008 року між ОСН «Будинковий комітет «Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б» та ФОП ОСОБА_7 укладено договір, предметом якого є співпраця у сфері житлово-комунальних послуг.

У лютому 2009 року ОСОБА_7 провела загальні збори мешканців будинку, де було прийнято рішення про зміну нумерації кімнат (256 кімнат на 159 квартир) у будинку АДРЕСА_1 та зміну адрес мешканців з кімнат на квартири. Списки із зміненою нумерацією були передані ОСН «Будинковий комітет «Вулиця Гвардійців Широнінців, 39-Б» до підприємств, що надають житлово-комунальні послуги. Особові рахунки при цьому не змінювались.

У 2011 року під керівництвом ОСОБА_7 значна частина мешканців дому звернулась до Московського районного суду м. Харкова з об`єднаним позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на займані ними квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Позов було задоволено та визнано право власності за всіма позивачами, чим порушено житлові права багатьох не залученнях до справи мешканців будинку.

На початку червня 2017 року до них з`явився ОСОБА_5 , який займає кімнату № НОМЕР_3 (дійсна стара нумерація), та нібито його батько. У формі погроз вони стверджували, що кімната № НОМЕР_1 є часткою квартири № НОМЕР_4 (нова нумерація), яка належить йому на праві власності.

Двокімнатна квартира АДРЕСА_4 як об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 34,2 кв. м, житловою площею 24, 9 кв. м, 19 січня 2017 року на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2011 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 , а 30 грудня 2011 року прийнято рішення про державну реєстрацію та була зареєстрована як об`єкт нерухомого майна на ім`я ОСОБА_4 квартира

№ НОМЕР_5. Підставою виникнення права власності зазначено рішення Московського районного суду м. Харкова 02 червня 2011 року.

Позивачі вказали, що у 2017 році їм стало відомо, що займані ними протягом 30 років кімната № НОМЕР_2 зареєстрована на ім`я ОСОБА_4 (нумерація по недійсному паспорту № НОМЕР_5 ), а кімната № НОМЕР_1 - на ім`я ОСОБА_5 (нумерація по недійсному паспорту № НОМЕР_4).

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 травня 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2011 року змінено, в частині визнання права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Зазначили, що кімнати №№ НОМЕР_2, АДРЕСА_7 це постійне та єдине їх місце проживання. На них поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», тому вони мають право на приватизацію жилих приміщень, у яких фактично проживають тривалий час.

Незаконна реєстрація права власності на ім`я ОСОБА_4 на кімнату № НОМЕР_2 (нумерація по недійсному паспорту № НОМЕР_5 ), на ім`я ОСОБА_5 на кімнату № НОМЕР_1 (нумерація по недійсному паспорту № НОМЕР_4 ) перешкоджає їм реалізувати це право.

На момент винесення рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 червня 2011 року ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_5 не мали права на приватизацію житла, тому що ніколи не проживали у займаних кімнатах. Вони не були зареєстровані у гуртожитку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2016 року квартирна нумерація у будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого квартири № № НОМЕР_5 та НОМЕР_4 в зазначеному секторі та поверху будинку відсутні, отже інформація у реєстрі прав власності на нерухоме майно стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ці квартири не відповідає дійсності.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд визнати недійсним та скасувати записи про державну реєстрацію прав у реєстрі прав власності на нерухоме майно, які були внесені 30 грудня 2011 року про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 35717629, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , власником якої значиться ОСОБА_4 номер запису: 132289 в книзі: 1, № 18812465 про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1161374963101, розташований за адресою АДРЕСА_9 , загальна площа 34,2 кв. м, житлова площа 24,9 кв. м, власником якого значиться ОСОБА_5 , дата державної реєстрації 19 січня 2017 року, та визнати за ними право власності у порядку безоплатної приватизації на кімнати №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1 житловою площею 29,8 кв. м, загальною площею 46 кв. м у будинку

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова, у складі судді Майстренка О. М., від 24 жовтня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано запис державної реєстрації прав у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що був внесений 30 грудня 2011 року, про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 35717629, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , власником якої значиться

ОСОБА_4 , номер запису 132289 в книзі 1.

Визнано недійсним та скасовано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер 18812465 про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1161374963101, розташований за адресою: АДРЕСА_9 , загальна площа 34,2 кв. м, житлова площа 24,9 кв. м, власником якого значиться ОСОБА_5 , дата державної регистрації 19 січня 2017 року.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності у порядку безоплатної приватизації на кімнати №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1, житловою площею 29,8 кв. м, загальною площею 46 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із скасуванням судового рішення щодо визнання права власності на спірні приміщення, записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно підлягають скасуванню. На позивачів поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а тому вони мають право на приватизацію жилих приміщень, у яких фактично проживають тривалий час, та їх порушені права підлягають захисту шляхом визнання справа власності на спірні приміщення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 рокуапеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2018 року у частині визнання права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на кімнати №№ НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 у порядку безоплатної приватизації скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована передчасністю позовних вимог про визнання права власності на кімнати, а також тим, що

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не дотримано порядку, передбаченого законом щодо проведення приватизації житла. Права позивачів не можуть вважатись порушеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду. ОСОБА_1 стверджує, що вона та її діти не можуть реалізувати своє право на приватизацію майна, оскільки житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,не був переданий у комунальну власність і подальша приватизація квартир мешканцями цього будинку неможлива. Вважає, що оскільки вона та її діти проживають в зазначених кімнатах правомірно, постійно, тривалий час, мають зареєстроване місце проживання, з нею укладено договір найму на помешкання, вона сплачує усі платежі, вона з дітьми, як і їхні сусіди, набули право власності на кімнати, в яких вони проживають. Заявник наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протиправність її вселення та проживання у спірних приміщеннях більше ніж 30 років. Право користування спірним жилим приміщенням не оспорюється, позови про виселення з займаних приміщень не заявлялися. Рішеннями Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2014 року (провадження № 22-ц/790/3536/14) та постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2018 року (провадження

№ 22-ц/790/635/18) підтверджена законність їх вселення та проживання у спірних приміщеннях.

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише у частині вирішення позовних вимог про визнання права власності у порядку безоплатної приватизації на житлові приміщення. В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині судові рішення не є предметом касаційного перегляду.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 листопада 1985 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до

КМТЗ «Південзахіденергобуд».

У 1986 році згідно рішення адміністрації та профспілкового комітету

ОСОБА_1 надана кімната № НОМЕР_1 , площею 12,8 кв. м, у відомчому АДРЕСА_1 .

У 1989 році у зв`язку з народження другої дитини ОСОБА_1 для покращення житлових умов надано додаткову кімнату

АДРЕСА_11 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та її діти: ОСОБА_2

з 18 листопада 1989 року; ОСОБА_3 з 19 березня 1993 року. Також, з 08 липня 1998 року по 12 червня 2007 року за цією ж адресою був зареєстрований її син від першого шлюбу ОСОБА_8 .

При проведенні приватизації державного підприємства «Південзахіденергобуд» з вартості цілісного майнового комплексу було вилучено вартість державного майна, до складу якого входили житлові будинки та гуртожиток по АДРЕСА_1 .

В плані приватизації державного підприємства «Трест Південзахіденергобуд», затвердженого розпорядженням регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 08 вересня 1995 року № 353-Р, зазначено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 , який перебуває на його балансі, підлягає передачі в комунальну власність як об`єкт державної власності.

Після ліквідації у 1995 році шляхом приватизації державного підприємства Трест «Південзахіденергобуд» будівля гуртожитку за адресою:

АДРЕСА_1 , не увійшла ні до одного із статутних фондів новостворених підприємств, проте була передана на баланс

КП ЖКГ «Південзахіденергобуд».

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Трест Південзахіденергобуд» від 25 березня 1998 року прийнято зміни до статуту в новій редакції стосовно виходу зі складу ВАТ структурного підрозділу № 16 «Житлово-комунальний відділ» і створення на його базі колективного підприємства.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 30 грудня 2004 року № 1474-п ВАТ «Трест Південзахіденергобуд» зобов`язано відновити на балансі товариства об`єкт державної власності - гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у строк до 20 січня 2005 року та розпочати роботу з підготовки гуртожитку до передачі в комунальну власність м. Харкова. Станом на 10 березня 2005 року гуртожиток по АДРЕСА_1 відновлено на балансі ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд».

Рішенням Харківської міської ради від 19 грудня 2007 року № 1278 будинок по АДРЕСА_1 був виключений із числа гуртожитку ВАТ «Трест Південзахіденергобуд».

Рішенням Харківської міської ради від 12 лютого 2012 року № 635/12 надано згоду на прийняття спірного будинку до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами третьою, п`ятою статті 9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЗаконуУкраїни «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв

та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

До об`єктів приватизації, належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом, а саме пунктом 2 статті 2 цього Закону, в якому вказано, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»

і Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня

2009 року № 396, встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації, з-поміж яких, зокрема, копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

Таким чином, норми вищевказаних нормативних актів передбачаються, що приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються в установлений термін після одержання заяви громадянина.

Суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування, перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачі не звертались до органу приватизації із заявами про приватизацію спірних житлових приміщень, відомості щодо прийняття вказаним органом рішення стосовно кожного із позивачів та відмови у приватизації у матеріалах справи відсутні.

У відповідності до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав здійснюється через способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Метою правосуддя є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (її суб`єктивних прав).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір (частина третя статті 124 Конституції України).

Обов`язковою ознакою спору є те, що особа вважає, що має місце порушення її прав та свобод іншими особами.

Порушення, невизнання або оспорювання права особи є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачами у порядку безоплатної приватизації права власності на житлові приміщення, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтованого виходив із того, що позивачі не дотримались порядку реалізації права на приватизацію житла, передбаченого законом, до органів приватизації з метою приватизації кімнат №№ НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 не звертались, а отже подані позивачами докази не можуть свідчити про порушення відповідачами, зокрема Харківською міською радою, їх житлових прав. На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю (передчасністю).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.

Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович